ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 405/5819/14-а(2-а/405/345/14)

Громадська організація «Центр співпраці та підтримки міжнародних проектів» в інтересах членів громадської організації та з метою захисту суспільних інтересів територіальної громади міста Кіровограда звернулась з позовом до виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, третя особа: Командитне товариство «Автолегіон - Варнавської Ю.В.», в якому просила визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 303 від 19.06.2014 року «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування», зобов'язати відповідача та інші виконавчі органи Кіровоградської міської ради керуватися при організації пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування рішеннями виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 07.04.2011 року №329 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування», та від 14.05.2013 року №272 «Про встановлення вартості разового проїзду одного пасажира на міських маршрутах загального користування у звичайному режимі руху», до моменту встановлення нових регульованих тарифів з дотриманням вимог та процедур, передбачених чинним законодавством про регуляторну політику в сфері ціноутворення та господарської діяльності; зобов'язати відповідача утримуватись від ухвалення рішень щодо регулювання тарифів на проїзд у громадському транспорті без дотримання вимог Законів України «Про засади державної регуляторної політики в сфері господарської діяльності», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про ціни і ціноутворення», «Про автомобільний транспорт», «Про місцеве самоврядування в Україні».

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 18.07.2014 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2014 скасовано постанову суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 303 від 19.06.2014 року «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування». Зобов'язано виконавчий комітет Кіровоградської міської ради невідкладно опублікувати резолютивну частину постанови у виданні, в якому було офіційно оприлюднено рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 303 від 19.06.2014 року, після набрання постановою законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, виконавчий комітет Кіровоградської міської ради, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а постанову суду першої інстанції залишити в силі. Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції дійшов невірного висновку про віднесення оскаржуваного рішення виконавчого комітету до регуляторних актів, оскільки зазначене рішення не встановлює, не змінює та не скасовує норми права, крім того, впливає на права та інтереси виключного кола осіб, таких як КТ «Автолегіон - Варнавської Ю.В.», ПП «УкрАвтоІнвест», ПП «Автобаз-Кіровоград», ПП «Паритет Сервіс», ФОП ОСОБА_6, ПП «Олікс», ПАТ «Автобусний парк 13527», а відтак справа не повинна розглядатись в порядку ст. 171 КАС України. До того ж зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що виконавчий комітет не повинен у своєму рішенні обґрунтовувати та розраховувати тариф на перевезення, він їх лише встановлює.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін як є законне та обґрунтоване.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечував, просив відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні касаційну скаргу підтримав, просив задовольнити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Заслухавши учасників справи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами встановлено, що 19.06.2014 року виконавчий комітет Кіровоградської міської ради у зв'язку з задоволенням міською радою 03.06.2014 року подання прокурора м. Кіровограда про скасування рішення виконкому № 232 від 29.04.2014 року як незаконного та економічно необґрунтованого прийняв на своєму засіданні рішення № 303 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування», яким погоджено тимчасово до 01.09.2014 року вартість разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда для КТ «Автолегіон - Варнавської Ю.В.», ПП «УкрАвтоІнвест», ПП «Автобаз-Кіровоград», ПП «Паритет Сервіс», ФОП ОСОБА_6, ПП «Олікс», що працюють в режимі маршрутного таксі, в розмірі 2 грн. 50 коп.; погоджено тимчасово до 01.09.2014 року для ПАТ «Автобусний парк 13527» на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда, що працює у звичайному режимі руху вартість разового проїзду одного пасажира у розмірі 2 грн. 50 коп., у режимі експрес - 3 грн. 20.06.2014 року рішення № 303 було оприлюднено в друкованому виданні виконкому та Кіровоградської міської ради «Вечірня газета».

До цього, рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 329 від 07.04.2011 року «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування» було погоджено вартість разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування у режимі маршрутного таксі для ВАТ «Автобусний парк» 13527, ВАТ «Таксомоторний парк», ТОВ «Лайт», ТОВ «Автоінвест - Єлісаветград» та інші згідно з додатком 1-2 грн. з 25.04.2011 року, а для ВАТ «Автобусний парк» 13527 згідно з додатком 2-2,5 грн. з 25.04.2011 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 272 від 14.05.2013 року «Про встановлення вартості разового проїзду одного пасажира на міських маршрутах загального користування у звичайному режимі руху» погоджено вартість разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування у звичайному режимі руху для ПАТ «Автобусний парк» 13527 у розмірі 2 грн. з 01.06.2013 року.

Рішенням Кіровоградської міської ради № 3154 від 03.06.2014 року «Про розгляд подання прокурора м. Кіровограда скасовано рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 29.04.2014 року № 232 «Про погодження вартості разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда», яким було погоджено вартість разового проїзду одного пасажира на міських автобусних маршрутах загального користування м. Кіровограда, що працюють у режимі маршрутного таксі у розмірі 3 грн., та для ПАТ «Автобусний парк» 13527 у режимі експрес - 3,5 грн.

Позивач, вважаючи рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 303 від 19.06.2014 року неправомірним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення виконавчого комітету за своєю суттю не є нормативно-правовим чи регуляторним актом, оскільки не встановлює, не змінює та не скасовує норми права, а відтак є законним і обґрунтованим.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 303 від 19.06.2014 року є офіційним письмовим документом, прийнятим у визначеній законодавством формі і за встановленою процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, які поширюють свою дію на невизначене коло осіб, і призначений для неодноразового застосування, а відтак є нормативно-правовим актом. Однак, враховуючи те, що оскаржуване рішення відповідача прийняте без урахування Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, а саме: відсутні результати обстеження пасажиропотоків, відсутні фактичні показники роботи необхідні для здійснення розрахунків тарифу, то прийнятий тариф є необґрунтованим, а рішення незаконним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт - це: прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий повноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

З огляду на вищенаведене, рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради № 303 від 19.06.2014 року відноситься до регуляторних актів.

Згідно підп. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні, транспортні та інші послуги.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України «Про автомобільний транспорт» реалізація єдиної тарифної політики передбачає затверджену центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту - методику розрахунку тарифів за видами перевезень.

Пунктом 1.2. Методики розрахунку тарифів на послуги пасажирського автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 17.11.2009 року № 1175 (далі - Методика), методика є обов'язковою для застосування під час встановлення регульованого тарифу органами виконавчої влади та місцевого самоврядування на послуги пасажирського автомобільного транспорту і носить рекомендаційний характер під час формування вільних тарифів на ці послуги.

Згідно п. 2.3 Методики під час розрахунку тарифу загальний обсяг транспортної роботи та загальна кількість перевезених пасажирів, у тому числі з урахуванням пільгових категорій пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, обґрунтовуються перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюються за результатами обстеження пасажиропотоків.

Відповідно до п. 2.21 Методики тарифи на послуги з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, які здійснюються у режимах експресного та маршрутного таксі, розраховуються за спеціальною формулою, яка враховує тарифи на послуги з перевезення пасажирів, планова собівартість послуг на маршруті на рік, плановий прибуток на маршруті на рік, запланований на рік обсяг перевезень пасажирів на маршруті, та обґрунтовується перевізником на підставі фактичних показників роботи або встановлюється за результатами обстеження пасажиропотоків.

За таких обставин, коли оскаржуване рішення прийняте відповідачем без урахування Методики, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та його скасування.

Вірним також є і висновок суду апеляційної інстанції про розгляд справи з дотриманням вимог ст. 171 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -