ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 643/14429/14-ц

Описова частина

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЗ ТУР» (далі - ТОВ «ТЕЗ ТУР») про відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що 16 червня 2014 року сторони уклали договір щодо надання послуг позивачу на відпочинок у Туречинні у готелі «Жасмін Сіде» з 21 червня 2014 року по 05 липня 2014 року, однак наданий номер у готелі не був готовий до заселення, мав недоліки, тому позивач вимагав замінити його на інший.

Під час укладення вказаного договору позивачу гарантувалися певні умови проживання, харчування та обслуговування, які продемонстрували в описі готелю, однак їх виконано не було, зокрема, харчування було одноманітним і незадовільної якості, сейф у номері не був безкоштовний.

Позивачу запропонували переїхати до іншого готелю, однак він його не влаштував, оскільки мав кам'янистий пляж.

З огляду на зазначене, позивач самостійно знайшов інший готель та переселився до нього, у зв'язку з чим йому довелось доплатити 224 доларівСША.

Неналежне надання відповідачем туристичних послуг спричинило позивачу постійні хвилювання, погіршення стану здоров'я погіршився, тому він був вимушений сплатити 3 000,00 грн за лікування.

З огляду на вказані обставини, позивач просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на його користь у відшкодування майнової шкоди 289 доларів США, яка складається з витрат на переїзд до іншого готелю у розмірі 224 доларів США та моральну шкоду у розмірі 250 доларів США.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 березня 2015 року в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження вимог, а судом не встановлено порушення відповідачем умов договору.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 03 серпня 2016 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 березня 2015 року в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнуто з ТОВ «ТЕЗ ТУР» на користь ОСОБА_2у відшкодування моральної шкоди 3 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанціїзалишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано туристичні послуги визначеної договором якості, тому позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню. Судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в частині позову про відшкодування майнової шкоди, оскільки доводи щодо одноманітності харчування, оплатність послуг за сейф та рушники не є наданням послуг неналежної якості та не є підставою для переселення до іншого готелю, а є суб'єктивною оцінкою якості наданих послуг та бажанням позивача отримання послуг більшої якості, що не може свідчити про надання ТОВ «ТЕЗ ТУР» послуг невідповідної якості, визначеної договором.

У вересні 2016 року ТОВ «ТЕЗ ТУР» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшли заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу ТОВ «ТЕЗ ТУР».

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

09 вересня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ТОВ «ТЕЗ ТУР».

02 лютого 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу призначено до судового розгляду.

У січні 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Аргументи учасників справи

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги правовий висновок, висловлений Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі № 645/997/15, згідно з яким правила статті 1167 ЦК України на спірні правовідносини не поширюються, оскільки вони регулюють позадоговірні (деліктні) правовідносини.

Судом апеляційної інстанції не встановлено належним чином фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи по суті.

Верховний Суд зауважує, що касаційна скарга не містить доводів про незаконність рішення апеляційного суду в частині відмови в позові про відшкодування майнової шкоди, тому в цій частині оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не переглядається.

Заперечення на касаційну скаргу мотивовано тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, не відповідають матеріалам справи та встановленим судом апеляційної інстанції фактичним обставинам, тому касаційна скарга підлягає відхиленню.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16 червня 2014 року між ТОВ «ТЕЗ ТУР», від імені якого діяла ОСОБА_3, та ОСОБА_2 укладено договір про туристичне обслуговування у письмовій формі.

Згідно з умовами вказаного договору сторони узгодили предмет договору, обов'язки сторін та вартість наданих послуг, зокрема про відпочинок позивача у Туреччині у готелі «Жасмін Сіде» на період з 21 червня 2014 року по 05 липня 2014 року.

ОСОБА_2 згідно з вказаним вище договором прибув до місця відпочинку, у вказаний у договорі готель, однак йому надано не підготовлений до заселення номер: не закривалося вікно-двері, відсутні рушники, неякісно прибраний номер, не працював міні-бар, прибирання номеру проводилося не кожного дня.

На виконання вимог ОСОБА_2 на наступний день його переселено до іншого номеру.

29 червня 2014 року позивач самостійно звернувся до іншого готелю та доплатив 224 доларів США за відповідне поселення.

05 липня 2014 року позивач повернувся до м. Харкова після закінчення строку, вказаного у договорі про туристичне обслуговування, укладеного між позивачем та відповідачем.

Мотивувальна частина

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, доводи заперечення на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги частково з таких підстав.

Відповідно до статей 6,627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини десятої статті 20 Закону України «Про туризм», якщо під час виконання договору на туристичне обслуговування туроператорне в змозі надати значну частину туристичного продукту, щодо якого відповідно до договору на туристичне обслуговування сторони досягли згоди, туроператор повинен з метою продовження туристичного обслуговування вжити альтернативних заходів без покладення додаткових витрат на туриста, а в разі потреби відшкодувати йому різницю між запропонованими послугами і тими, які були надані.

За змістом статті 24 Закону України «Про туризм» суб'єкти туристичної діяльності зобов'язані відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані туристам (екскурсантам), іншим особам та довкіллю.

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначено у статті 23 ЦК України.

Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормамиКонституції або випливає з її положень; у випадках, передбаченихЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під діюЗакону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з положеннями частини першої статті 25 Закону України «Про туризм» туристи і екскурсанти мають право, зокрема, на відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору.

Скасовуючи рішення суду першої в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходив з того, що недоліки номеру, необхідність переселення до іншого номера призвели до витрати позивачем часу, який було заплановано на відпочинок, що зумовило необхідність внесення ОСОБА_2 відповідних змін у визначеному ним розпорядку дня.

У вказаній справі спір між сторонами виник щодо неналежного виконання договору про надання туристичних послуг, однак судом першої інстанції не встановлено таких порушень та не встановлено завдання позивачу майнової шкоди, тому суд першої інстанції, з урахуванням встановлених фактичних обставин, положень чинного законодавства, дійшов правильного висновку про відмову в позові в частині відшкодування моральної шкоди, адже позивачем не надано доказів завдання йому такої шкоди неналежним виконанням ТОВ «ТЕЗ ТУР» умов договору.

Суд апеляційної інстанції без належного на те мотивування, здійснив переоцінку доказів у справі, та дійшов висновку про задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди без викладення відповідних доводів та мотивів, не спростував висновків суду першої інстанції.

Крім того, судом апеляційної інстанції безпідставно до договірних відносин застосовано положення статті 1166 ЦК України.

Відповідно до статті 413 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, яке відповідає закону, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою, рішення суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишити в силі.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,