ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 551/1024/16-а

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання незаконним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити дії до нарахуванню пенсії.

Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання незаконним рішення та його скасування, зобов'язання вчинити дії до нарахуванню пенсії.

На зазначену постанову суду Великобагачанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області подано апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків до 13 грудня 2016 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року апеляційну скаргу Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області повернуто скаржнику.

Постановляючи зазначену ухвалу суд виходив з того, що на момент постановлення ухвали, Великобагачанським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області не були виконані вимоги ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, а тому є підстави для повернення апеляційної скарги відповідачу.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм процесуального права, Управління звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 13 січня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 551/1024/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

Згідно з пунктом 4 Перехідних положень КАС України касаційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 березня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, а саме: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 23 квітня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 551/1024/16-а та призначив її до розгляду ухвалою від 25 квітня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 25 квітня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм процесуального права. Зокрема, ПФУ не згодне з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та залишення апеляційної скарги без руху, адже судом апеляційної інстанції не враховано відсутність об'єктивної можливості у відповідача сплатити судовий збір через відсутність фінансування.

Від позивача відзиву або заперечень на касаційну скаргу відповідача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень суду апеляційної інстанцій.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2016 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.

Апеляційна скарга ПФУ не відповідала вимогам статті 187 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення), а саме не сплачено судовий збір.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року зазначена апеляційна скарга була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків до 13 грудня 2016 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12 грудня 2016 року до Харківського апеляційного адміністративного суду, на виконання вимог ухвали від 22 листопада 2016 року про залишення апеляційної скарги без руху, надійшло клопотання відповідача про надання доказів на підтвердження факту обмеженого фінансування Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області.

Також встановлено, що відповідно до кошторису Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області за січень - листопад 2016 року відповідачу виділені кошти по коду бюджетної класифікації "070. Оплата судового збору" в розмірі 4670,00 грн. Крім того, до клопотання відповідачем додано довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, з якої вбачається, що кошти на утримання Великобагачанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області використовуються в межах затвердженого кошторису видатків та плану асигнувань на 2016 рік. Однак, матеріали справи не містять доказів направлення до ГУ ПФУ в Полтавській області листа щодо необхідності виділення коштів на сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 04 листопада 2016 року у справі № 551/1024/16-а, а також не містять доказів щодо відмови ГУ ПФУ в Полтавській області у наданні коштів на сплату зазначеного судового збору у справі № 551/1024/16-а.

Частиною першою статті 88 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення), судовий збір справляється, зокрема, за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розмірі - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» у вказаній редакції закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Комплексний аналіз указаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 КАС України, та статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Суд звертає увагу, що відсутність коштів у державного органу не є достатньою та беззаперечною підставою для звільнення його від виконання обов'язку щодо сплати судового збору.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 10 липня 2018 року у справі № 568/326/16-а, від 07 серпня 2018 року у справі № 513/758/16-а та від 11 грудня 2018 року у справі № 507/841/16-а.

Згідно з частиною третьою статті 189 та частиною третьою статті 108 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного судового рішення), апеляційна скарга повертається особі, що її подала якщо цією особою не усунуто недоліків, залишеної без руху апеляційної скарги.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано залишив без задоволення клопотання ПФУ про звільнення від сплати судового збору та повернув скаргу особі яка його подала.

Касаційна скарга не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Kniat v. Poland"; пункти 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland").

У відповідності до частини першої статті 350 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цього судового рішення) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення, не допустивши порушень норм процесуального права, а тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,