ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 826/11885/16

У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Київський річковий порт» (далі - позивач, ПАТ «Київпорт») звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - відповідач, Держгеонадра України), в якому, з урахуванням прийнятих судом першої інстанції уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Держгеонадр України, яка полягає у нездійсненні дій щодо продовження дії спеціального дозволу на користування надрами від 05 листопада 1996 року № 672, виданого ВАТ «Київпорт»;

- зобов`язати відповідача продовжити дію спеціального дозволу на користування надрами від 05 листопада 1996 року № 672, виданого ВАТ «Київпорт» на 20 років до 05 листопада 2036 року, шляхом видачі відповідного наказу, та внести відповідну інформацію до електронної інформаційної бази даних спеціальних дозволів на користування надрами.

В обґрунтування позову зазначено, зокрема, що внаслідок протиправної бездіяльності Держгеонадр України порушуються права ПАТ "Київпорт", що може вплинути на результати його діяльності.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року, позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що оскільки позивачем було подано всі документи, необхідні для продовження дії дозволу, а відповідачем протягом встановленого строку не прийнято рішення про продовження його дії або відмову у такому продовженні, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог відсутні.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга надійшла до суду 02 грудня 2016 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/11885/16, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: суддя-доповідач Берназюк Я.О., судді Гриців М.І. та Коваленко Н.В.

Верховний Суд ухвалою від 07 лютого 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 826/11885/16 та призначив її до розгляду ухвалою від 17 травня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 20 травня 2019 року.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Міністерством охорони навколишнього природного середовища України 05 листопада 1996 року видано позивачу спеціальний дозвіл на користування надрами № 672 , а саме на видобування піску у Ново-Українському родовищі мілководної частини Канівського водоймища Обухівського району Київської області строком на 20 років з метою розробки родовища з видобування піску, придатного для будівельних робіт (далі - спеціальний дозвіл).

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20 листопада 2009 року № 623 було, зокрема, анульовано спеціальний дозвіл.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2013 року у справі № 826/13225/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2014 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2015 року, задоволено позов Української міської ради до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, третя особа відкрите акціонерне товариство «Київський річковий порт», - визнано протиправним та скасовано наказ від 20 листопада 2009 року № 623 в частині анулювання спеціального дозволу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 жовтня 2015 року задоволено заяву ПАТ «Київпорт» у справі № 826/13225/13-а та замінено Міністерство охорони навколишнього природного середовища України її правонаступником - Держгеонадрами України.

Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2016 року у справі № 826/2501/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2016 року, задоволено позов ПАТ «Київпорт» до Держгеонадр України - визнано протиправною бездіяльність Держгеонадр України щодо поновлення дії спеціального дозволу та внесенню відповідної інформації до електронної бази даних Держгеонадр України та зобов`язано відповідача поновити дію спеціального дозволу і внести відповідну інформацію до електронної бази даних Держгеонадр України.

Судами також встановлено, що 30 березня 2016 року (вих. № 01-29-116) позивачем до Держгеонадр України направлено заяву на поновлення, продовження строку дії та внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами. В обґрунтування необхідності продовження дії спеціального дозволу ПАТ «Київпорт» зазначено закінчення строку його дії у листопаді 2016 року. До вказаної заяви позивачем було додано: копію виписки з ЄДРЮОФОП; нотаріальну копію статуту, зареєстрованого 25 червня 2015 року; нотаріальну копію статуту, зареєстрованого 29 червня 2011 року; експертний висновок ДГП «Геолекспертиза» № 489-Е від 22 березня 2016 року; пояснювальну записку; копію протоколу засідання Української територіальної комісії по запасам корисних копалин Міністерства геології Української РСР № 4499 від 30 вересня 1985 року; програму робіт з видобування піску; каталог географічних координат кутових точок Ново-Українського родовища; оглядову карту Ново-Українського родовища будівельного піску; ситуаційний план Ново-Українського родовища будівельного піску; план підрахунку запасів; геолого-літологічні розрізи по лініям 1-1-ХІІ-ХІІ.

Дану заяву разом з доданими до неї документами відповідачем отримано 30 березня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що жодної інформації щодо результатів розгляду заяви Держгеонадрами України надано не було, останній звернувся до суду із вказаним позовом.

Касаційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, задоволено позовні вимоги. Зокрема, наголошує на помилковості тверджень судів попередніх інстанцій про відсутність у Держгеонадра України зауважень до поданих позивачем документів, оскільки відповідачем було направлено запит до органів ДФС України з метою перевірки наявності податкової заборгованості у суб`єкта господарювання. Звертає увагу, що оскаржуваними судовими рішеннями було допущено втручання у дискреційні повноваження позивача. Крім того, підкреслює, що твердження судів про допущення відповідачем бездіяльності є необґрунтованим, оскільки при розгляді заяви було направлено запит до ДФС України, що свідчить про відсутність пасивної поведінки Держгеонадр України при розгляді заяви ПАТ «Київпорт».

19 грудня 2016 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 вересня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2016 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Правовідносини між сторонами регулюються Кодексом України про надра, а також іншими Законами України (тут і далі в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини восьмої статті 16 Кодексу України про надра переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами, внесення до них змін, видача дублікатів, продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами, зупинення їх дії або анулювання, поновлення їх дії у разі зупинення здійснюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр у встановленому законодавством порядку.

Згідно пункту 1 Положення про Державну службу геології та надр України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1174, Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Підпунктом 11 пункту 4 вказаного Положення встановлено, що Державна служба геології та надр України здійснює переоформлення спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами), внесення до них змін та видачу дублікатів, продовжує строк дії спеціальних дозволів на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).

З наведеного випливає наявність у відповідача повноважень з продовження терміну дії спеціальних дозволів на користування надрами.

Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру, та державних адміністраторів визначає Закон України «Про довільну систему у сфері господарської діяльності» від 06 вересня 2005 року № 2806-IV (далі - Закон № 2806-IV).

Відповідно до частини першої статті 4-1 Закону порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

На виконання вимог, зокрема, статті 16 Кодексу України про надра постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 затверджено Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - Порядок № 615), в редакції, яка була чинна на момент звернення позивача із заявою, який регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін.

Згідно абзацом 2 пункту 1 Порядку № 615 дія його поширюється на всі види користування надрами.

Пунктом 5 Порядку № 615 передбачено, що дозволи надаються на такі види користування надрами, зокрема, видобування корисних копалин.

При цьому, в силу пунктів 6-7 Порядку № 615 строк дії дозволу обчислюється з дня його реєстрації, якщо в ньому не передбачено інше. Дозвіл надається на строк, визначений заявником, але не більш як на 20 років - на видобування корисних копалин;

Абзацом 6 пункту 9 вказаного Порядку закріплено, що видача дозволу здійснюється на підставі заяви і документів, зазначених у додатку 1, та погоджується органами, визначеними абзацами другим - п`ятим цього пункту.

Таким органом у спірному випадку, як вже було встановлено раніше, є Держгеонадра України.

Відповідно до пункту 14 Порядку № 615 у разі виникнення потреби у закінченні геологічного вивчення, геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, та затвердження запасів родовища корисних копалин, продовженні видобування корисних копалин строк дії дозволу продовжується за наявності інформації про відсутність порушень надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр.

Продовження строку дії дозволу на геологічне вивчення може здійснюватися не більше двох разів, крім дозволів на геологічне вивчення, згідно з якими роботи виконуються за кошти державного бюджету.

Для продовження строку дії дозволу на видобування корисних копалин надрокористувач подає органу з питань надання дозволу заяву на видобування корисних копалин не пізніше ніж за шість місяців, на геологічне вивчення надр та геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, - за три місяці до закінчення строку його дії. У заяві зазначається причина продовження строку дії дозволу. Надрокористувач, що не подав заяву в установлений строк, втрачає право на продовження строку дії дозволу.

Для продовження строку дії дозволу надрокористувач подає ті ж документи, що і для отримання дозволу без проведення аукціону, крім документів, що підтверджують погодження з органами місцевого самоврядування.

Так, пунктом 2 Додатку № 1 Порядку № 615 встановлено перелік документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, для такого виду користування як видобування корисних копалин, а саме:

- копія паспорта та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи - підприємця (фізичні особи, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті, замість зазначеного реєстраційного номера подають копію паспорта із серією, номером та відміткою);

- пояснювальна записка з характеристикою об`єкта, стану його геологічного вивчення, методу розробки, обґрунтуванням необхідності використання надр, із зазначенням потужності підприємства;

- результати хімічного та бактеріологічного аналізу води строком давності не більш як шість місяців (для родовищ підземних вод);

- копії протоколів, завірені заявником, Державної комісії по запасах (Української територіальної комісії по запасах корисних копалин, центральної комісії по запасах корисних копалин, науково-технічних/технічних рад) про затвердження (апробацію) запасів у повному обсязі;

- каталог географічних координат кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда) із зазначенням її площі, а для видобування підземних вод - каталог географічних координат водозабірних споруд;

- оглядова карта (масштаб не менш як 1:200000);

- ситуаційний план з нанесеними межами площі видобування та географічними координатами її кутових точок (похибка - менш як 1 секунда) у масштабі, який дає змогу перевірити правильність визначення координат, а для підземних вод - ситуаційний план з нанесеними водозабірними спорудами та їх географічними координатами;

- план підрахунку запасів корисної копалини на топографічній основі з нанесеними межами категорії запасів, межами земельного та гірничого відводів (за наявності), контуром ліцензійної площі з географічними координатами кутових точок ділянки надр (похибка - менш як 1 секунда), а також з лініями геологічних розрізів;

- гідрогеологічна карта (для родовищ підземних вод);

- структурна карта (для родовищ нафти і газу);

- характерні геологічні розрізи з межами категорій запасів та умовними позначками;

- до перелічених документів додаються:

результати оцінки впливу на довкілля (звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля) відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля";

для підприємств, які розпочинають розробку родовища, - програма робіт із введення родовища в експлуатацію із зазначенням окремих етапів та строку їх проведення, джерел фінансування до досягнення підприємством проектної потужності:

у разі продовження строку дії дозволу - позитивний висновок про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів та висновок державної екологічної експертизи або результати оцінки впливу на довкілля (звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля) відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Як встановлено судами попередніх інстанцій, до заяви від 30 березня 2016 року (вих. № 01-29-116) позивачем було додано: копію виписки з ЄДРЮОФОП; нотаріальну копію статуту, зареєстрованого 25 червня 2015 року; нотаріальну копію статуту, зареєстрованого 29 червня 2011 року; експертний висновок ДГП «Геолекспертиза» № 489-Е від 22 березня 2016 року; пояснювальну записку; копію протоколу засідання Української територіальної комісії по запасам корисних копалин Міністерства геології Української РСР № 4499 від 30 вересня 1985 року; програму робіт з видобування піску; каталог географічних координат кутових точок Ново-Українського родовища; оглядову карту Ново-Українського родовища будівельного піску; ситуаційний план Ново-Українського родовища будівельного піску; план підрахунку запасів; геолого-літологічні розрізи по лініям 1-1-ХІІ-ХІІ.

Тобто, судами попередніх інстанцій встановлено перелік документів, які подані позивачем до заяви про продовження дії спеціального дозволу, однак судами попередніх інстанцій не перевірено чи відповідає цей перелік вимогам, які встановлені пунктом 2 Додатку № 1 Порядку № 615 встановлено перелік документів, що подаються разом із заявою про надання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону, для такого виду користування як видобування корисних копалин.

Так, відповідно до пункту 2 Додатку № 1 Порядку № 615 у разі продовження строку дії дозволу до заяви додається позитивний висновок про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів та висновок державної екологічної експертизи або результати оцінки впливу на довкілля (звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля) відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

Однак, як вбачається із матеріалів справи до заяви від 30 березня 2016 року (вих. № 01-29-116) позивачем не було додано висновок про проведення державної експертизи звітів щодо результатів геологічного вивчення надр, а також інших геологічних матеріалів та висновок державної екологічної експертизи або результати оцінки впливу на довкілля, тому суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку, що позивачем до заяви від 30 березня 2016 року (вих. № 01-29-116) про поновлення, продовження строку дії та внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами подано повний комплект документів.

Визнаючи протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язуючи його прийняти конкретне рішення, суд повинен встановити наявність всіх обов`язкових обставин з якими закон пов`язує виникнення у суб`єкта певного права про форму реалізації якого і зазначається в рішенні судів попередніх інстанцій.

Так, відповідно до пункту 15 Порядку 625 (в редакції від 12 квітня 2016 року, чинній на момент розгляду відповідачем заяви позивача про продовження дії спеціального дозволу на видобування надр) надрокористувачеві відмовляється у продовженні строку дії дозволу, у разі:

невиконання ним умов користування надрами, передбачених дозволом або відповідною угодою;

прийняття органом місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами рішення про обмеження користування надрами відповідно до законодавства;

подання заявником документів не в повному обсязі;

виявлення у поданих документах недостовірних даних;

невідповідності документів, поданих заявником, вимогам пункту 14 цього Порядку;

наявності інформації від правоохоронних органів та суб`єктів фінансового моніторингу, що заявник здійснює фінансування тероризму в Україні;

наявності у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період;

відмови Мінприроди у погодженні продовження строку дії дозволу;

невиконання програми робіт на ділянках надр, на користування якими заявнику вже надано дозвіл, виявлення порушень правил користування надрами на таких ділянках, що зафіксовано в актах перевірок, приписах або розпорядженнях відповідних органів у сфері надрокористування до моменту їх усунення, крім випадків визнання таких приписів або розпоряджень недійсними або дію яких зупинено згідно з рішенням суду.

Приймаючи рішення замість суб`єкта владних повноважень про продовження дії спеціального дозволу на використання надр, в тому числі на максимальний строк без проведення аукціону, суд зобов`язаний був перевірити, зокрема, інформацію про наявність у позивача боргу у сумі 24 237 079,83 грн., про що зазначено у листі Державної фіскальної служби від 20 липня 2016 року № 12356/5/99-99-17-02-16 (а.с. 91-92, Т.1).

Крім того, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до пункту 14 Порядку 625 (в редакції від 12 квітня 2016 року, чинній на момент розгляду відповідачем заяви позивача про продовження дії спеціального дозволу на видобування надр) рішення про продовження строку дії дозволу приймається органом з питань надання дозволу протягом 45 днів після надходження документів у повному обсязі.

Також суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу, тому умови щодо їх використання, зокрема надр без проведення аукціону, є особливо суворими та, як виняток, застосовується до суб`єкта, який використовував дозвіл і протягом попереднього періоду забезпечив безумовне дотримання у своїй діяльності всіх вимог законодавства у сфері надрокористування. Лише зазначене у сукупності дає пільгове право на особливі умови використання надр, як національного багатства

Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає передчасними висновки суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року № 16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об`єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Разом з тим, без дослідження і з`ясування наведених вище обставин ухвалене у справі рішення не можна вважати законним та обґрунтованим.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Для встановлення конкретних ознак (критеріїв) мотивованості судового рішення, необхідно звернутися до аналізу практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Наприклад, у справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30).

У іншому рішенні, зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ.

Так, в пункті 31 рішення ЄСПЛ у справі "Волошин проти України" (№15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бацаніна проти Росії" (№3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

Відповідно до положень пункту 25 рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Петриченко проти України" (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Нечипорук і Йонкало проти України" (№42310/04), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього у пункті 42 рішення ЄСПЛ у справі "Бендерський проти України" (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.

Таким чином, згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, можна дійти висновку про такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої наведеної статті, справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішення судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід врахувати вищенаведене та прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, зокрема, суду необхідно перевірити чи позивачем при зверненні до Державної служби геології та надр України із заявою про продовження дії спеціального дозволу від 05 листопада 1996 року № 672 на видобування надр № від 30 березня 2016 року (вих. № 01-29-116) були подані всі документи відповідно до пункту 2 Додатку № 1 Порядку № 615, а також чи відсутні підстави для відмови у продовженні дії спеціального дозволу передбачені пунктом 15 Порядку 625, зокрема, наявності у заявника боргу із сплати загальнодержавних податків та зборів станом на останній звітний період.

Враховуючи, що справа повертається на новий розгляд до суду першої інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,