ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240120000297, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , такого, що судимості не має, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за касаційною скаргою представника потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_7 – ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2018 року в частині вирішення цивільного позову.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 січня 2018 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_7 100 000 грн та 323 грн у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної майну та здоров`ю відповідно.
Стягнуто з ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» на користь ОСОБА_7 63 932,42 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 20 000 грн – моральної, а також 4 693,30 грн – витрат на правову допомогу.
Прийнято рішення щодо процесуальних витрат та речових доказів.
17 липня 2018 року Апеляційний суд Хмельницької області вирок щодо ОСОБА_6 в частині часткового задоволення цивільного позову ОСОБА_7 про стягнення з ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» на його користь вищевказаних сум скасував і відмовив у задоволенні цивільного позову ОСОБА_7 до вказаного товариства.
У решті вирок районного суду щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 03 серпня 2017 року близько 08:35, керуючи автомобілем «Renault Logan 90L» (державний номерний знак НОМЕР_1 ), рухаючись по автодорозі Р-50 сполученням м. Городок – смт Ярмолинці у напрямку вказаного селища міського типу, проїжджаючи с. Пільний, усупереч вимогам пунктів 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху не переконався, що рух керованого ним транспортного засобу буде безпечним і не створить небезпеки для інших учасників руху, не врахував дорожньої обстановки та не обрав безпечної швидкості руху, допустив виїзд керованого ним автомобіля на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Mersedes-Benz 312D» (державний номерний знак НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_7 , який рухався у зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Renault Logan 90L» ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, в тому числі ушкодження середньої тяжкості. Водій автомобіля «Mersedes-Benz 312D» отримав легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі представник потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_7 – ОСОБА_8 , не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції через неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права в частині вирішення цивільного позову до ТОВ «Маїсадур Семанс Україна». Вказує на те, що апеляційний суд при вирішенні цивільного позову не врахував того, що ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах з указаним товариством, автомобіль, яким керував останній, належить ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а тому з урахуванням вимог, передбачених частинами 3, 4 статті 1187 ЦК України, зазначене товариство має нести відповідальність за завдану шкоду потерпілому ОСОБА_7 .
На касаційну скаргу представника ОСОБА_8 представник ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» – ОСОБА_10 подав заперечення, в якому, наводячи відповідні аргументи, стверджує про безпідставність заявлених вимог і просить залишити її без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 17 липня 2018 року в частині вирішення цивільного позову – без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні суду касаційної інстанції прокурор просив касаційну скаргу представника ОСОБА_8 задовольнити частково, а судові рішення в частині розв`язання цивільного позову скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у порядку цивільного судочинства.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі представника ОСОБА_8 не оскаржуються.
Що стосується доводів ОСОБА_8 про неправильне вирішення апеляційним судом цивільного позову ОСОБА_7 до ТОВ «Маїсадур Семанс Україна», то колегія суддів дійшла такого висновку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілому ОСОБА_7 було завдано легких тілесних ушкоджень та пошкоджено його автомобіль. До початку судового розгляду потерпілий у порядку ст. 128 КПК України пред`явив цивільний позов до ТОВ «Маїсадур Семанс Україна», як власника джерела підвищеної небезпеки та до ПАТ «Страхова компанія «Провідна», як до страхової компанії, з якою у зазначеного товариства було укладено договір «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Під час розгляду кримінального провадження суд першої інстанції зазначений цивільний позов до ПАТ «Страхова компанія «Провідна» задовольнив повністю та стягнув з неї на користь ОСОБА_7 100 000 грн та 323 грн у рахунок відшкодування шкоди, заподіяної майну та заподіяної шкоди здоров`ю відповідно. Цивільний позов до ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» суд задовольнив частково та стягнув із цього товариства на користь ОСОБА_7 63 932,42 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 20 000 грн – моральної та 4 693,30 грн у рахунок відшкодування витрат на правову допомогу.
Апеляційний суд, переглядаючи провадження за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_11 та представника цивільного відповідача ТОВ «Маїсадур Семанс Україна», скасував зазначений вирок у частині часткового задоволення цивільного позову ОСОБА_7 до ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» та в подальшому відмовив у його задоволенні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення цивільного позову до ТОВ «Маїсадур Семанс Україна», суд апеляційної інстанції виходив із того, що між зазначеним товариством не встановлено наявності трудових відносин між ОСОБА_6 та останній володів джерелом підвищеної небезпеки, а саме транспортним засобом.
Указаного висновку суд апеляційної інстанції дійшов із дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків.
Трудові відносини працівників регулюються нормами Кодексу законів про працю України, в якому, зокрема частиною 2 статті 2, передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ТОВ «Аутсорсінг Бізнес Груп» (Виконавець) та ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» (Замовник) уклали договір від 06 червня 2017 року № 06-06/1 на виконання послуг з надання персоналу, згідно з яким виконавець повинен був направити у розпорядження замовника одну або декількох фізичних осіб для виконання функцій, визначених цивільно-правовою угодою.
При цьому, як убачається з пп. 1. 3 вказаного договору, цивільно-правова угода укладається між виконавцем, а саме ТОВ «Аутсорсінг Бізнес Груп» та фізичною особою на виконання певної роботи, послуги, і з цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Також пп. 6. 4. 3 цього договору передбачав, що замовник має право на власний розсуд надавати працівникам або фізичним особам, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими угодами, будь-які матеріальні цінності, необхідні для виконання ними своїх обов`язків.
26 червня 2017 року між ТОВ «Аутсорсінг Бізнес Груп» (Замовник) та ОСОБА_6 (Підрядник) було укладено цивільно-правову угоду про виконання робіт № 26-06/9 за якою ОСОБА_6 приймає на себе зобов`язання якісно виконувати сільськогосподарські роботи з прополки соняшника, прополки та пасинкування кукурудзи на свій ризик, самостійно організувавши роботу для Клієнта Замовника ТОВ «Маїсадур Семанс Україна».
Відповідно до пп. 1. 4 зазначеної угоди Клієнт Замовника ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» забезпечила ОСОБА_6 матеріальними благами, а саме транспортним засобом «Renault Logan 90L» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) та паливною карткою для виконання робіт для зазначеного товариства. При цьому в наведеному підпункті було передбачено, що підрядник несе повну індивідуальну матеріальну відповідальність за ввірені йому матеріальні блага.
Про передачу зазначеного транспортного засобу ОСОБА_6 для виконання робіт, визначених цивільно-правовою угодою № 26-06/9, підтверджується виданий ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» подорожній лист на вказаний автомобіль, що міститься в матеріалах провадження (а. с. 162, т. 1).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_6 не перебував у трудових відносинах із ТОВ «Маїсадур Семанс Україна» та володів джерелом підвищеної небезпеки, а саме транспортним засобом «Renault Logan 90L» (державний номерний знак НОМЕР_1 ) на підставі цивільно-правової угоди від 26 червня 2017 року № 26-06/9, укладеної між ТОВ «Аутсорсінг Бізнес Груп».
Таким чином, апеляційний суд дійшов умотивованого висновку про необхідність скасування вироку в частині часткового задоволення цивільного позову ОСОБА_7 до ТОВ «Маїсадур Семанс Україна», з чим також погоджується колегія суддів касаційного суду.
Також, необґрунтованими виявилися доводи касаційної скарги представника про те, що апеляційний суд безпідставно долучив до провадження докази, які були надані зазначеному суду представником цивільного відповідача, оскільки вони не були предметом дослідження в суді першої інстанції та не відкривалися іншій стороні.
Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК України), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих стороною обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.
Як убачається з матеріалів провадження та оскаржуваної ухвали, апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок про безпідставність задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_7 до ТОВ «Маїсадур Семанс Україна», не досліджував та не оцінював докази, які були надані зазначеному суду представником цивільного відповідача.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судового рішення, не встановлено.
Ухвала апеляційного суду належним чином мотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
Крім того, цивільний позов ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої ОСОБА_6 при вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, може бути вирішений в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин касаційна скарга представника потерпілого, цивільного позивача ОСОБА_7 – ОСОБА_8 не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд