ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 826/2615/18

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортмастер-Україна» (далі - ТОВ «Спортмастер-Україна», позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, відповідач), у якому просило:

- визнати протиправними дій Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області по складанню акта перевірки від 08 грудня 2017 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 08 грудня 2017 року № 333;

- визнати протиправним та скасувати постанови про накладення штрафних санкцій від 29 грудня 2017 року № 112.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, перевірка проведена з перевищенням службових повноважень та є незаконною, оскільки позивачем не допущено посадових осіб відповідача до проведення планової перевірки, як наслідок, оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області при прийнятті оскаржуваних постанов про накладення штрафних санкцій та рішення про вжиття обмежувальних заходів стосовно ТОВ «Спортмастер-Україна» діяло у межах своїх повноважень та на підставі діючого законодавства України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ «Спортмастер-Україна» задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 08 грудня 2017 року № 333; визнано протиправним та скасовано постанову про накладення штрафних санкцій від 29 грудня 2017 року № 112

Частково задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що контролюючим органом порушено норми Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», оскільки оскаржувані позивачем рішення були винесені на підставі висновків перевірки, яку було проведено з порушенням вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 серпня 2018 року.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано 05 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/2615/18, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2019 року призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу № 826/2615/18 на 13 серпня 2019 року.

Під час розгляду справи було оголошено перерву до 03 вересня 2019 року та до 17 вересня 2019 року.

Судами попередніх інстанцій на підставі зібраних у матеріалах справи доказів встановлено, що повідомленням від 30 жовтня 2017 року № 253 відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Закону України «Про ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» позивача повідомлено про проведення планової перевірки характеристик продукції у строк з 07 по 08 грудня 2017 року. Повідомлення вручене особі за довіреністю 08 листопада 2017 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

30 листопада 2017 року відповідачем видано наказ № 638 «Про проведення планової перевірки» та направлення № 433 на проведення перевірки у формі планової виїзної/невиїзної перевірки позивача щодо характеристик продукції, що розповсюджується ТОВ «Спортмастер-Україна» за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, комплекс будівель і споруд № 1, ТРЦ «Рів`єра». Предмет перевірки - дитячий одяг і взуття. Підстава: секторальний план державного ринкового нагляду на 2017 рік.

Листом від 07 грудня 2017 року № 07/12-2 позивачем повідомлено відповідача про недопуск посадових осіб ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області до здійснення планової перевірки у зв`язку з невнесенням ТОВ «Спортмастер-Україна» до наказу Мінекономрозвитку від 15 листопада 2016 року № 1909, а також у зв`язку з тим, що у силу положень частини другої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» планові заходи державного нагляд (контролю) здійснюються органом державного нагляду (контролю) відносно позивача не частіше одного разу на два роки. Оскільки у грудні 2016 року відносно позивача проведено перевірку, то відсутні підстави для допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

08 грудня 2017 року посадовими особами відповідача складено акт перевірки характеристик продукції № 271, в якому зафіксовано порушення позивачем статті 4, частини першої статті 5 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції», пункту 3.16 Державних санітарних норм та правил «Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29 грудня 2012 року № 1138, а саме: джемпер (позиція 1) для дітей віком 4-х років (згідно таблиці величин розмірних ознак для хлопчиків від 3 до 16 років, в см) є небезпечним, оскільки містить вкладення синтетичних волокон 100 %, натуральні волокна відсутні. Найменування продукції: джемпер для спорт. туризму для хлоп. Салатовий; А18АОUJUB07; розмір 104; дата виготовлення 04.2017; строк придатності - необмежений; одяг для активного відпочинку і туризму; склад -100% поліестер; виробник: імпортер ТОВ «Спортмастер-Україна», м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; виготовлено в Китаї; ш/к2991017119633. До акта додано фотоматеріали, зроблені в магазині « Спортмастер » за адресою: Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, комплекс будівель і споруд № 1, ТРЦ «Рів`єра».

На підставі акта перевірки від 08 грудня 2017 року № 271 відповідачем винесено рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 333, яким до ТОВ «Спортмастер-Україна» застосовано обмежувальний (корегувальний) захід у вигляді заборони надання продукції на ринку. Спільно з розповсюджувачами позивачу необхідно вжити заходи з метою заборони надання на ринку партій продукції (джемпер для спорт. туризму для хлоп. Салатовий; А18АОUJUB07; розмір 104; дата виготовлення 04.2017; строк придатності - необмежений; одяг для активного відпочинку і туризму; склад -100% поліестер; виробник: імпортер ТОВ «Спортмастер-Україна», м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; виготовлено в Китаї; ш/к2991017119633), повідомити споживачів (користувачів), постачальника та інших розповсюджувачів у ланцюгу постачання відповідної продукції про ризики, які становить ця продукція. Строк виконання - до 12 лютого 2018 року. Вказане рішення отримане позивачем 09 січня 2018 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

12 грудня 2017 року відповідачем складено протокол № 98 про виявлене(і) порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність харчової продукції», що полягає у введенні в обіг небезпечної нехарчової продукції. За виявлене порушення передбачається відповідальність згідно пункту 1 статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

У зв`язку з порушенням позивачем вимог пункту 1 частини другої статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» - введення в обіг небезпечної нехарчової продукції - 29 грудня 2017 року відповідачем винесено постанову про накладення штрафних санкцій № 112 у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 51000 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки та винесеним на його підставі рішенням, позивачем надіслано лист від 04 січня 2018 року № 04/01-1, отриманий відповідачем 11 січня 2018 року, стосовно того, що акт перевірки складений відповідачем з перевищенням службових повноважень та є незаконним, а також заперечення від 11 січня 2018 року № 11/01-1, отримане відповідачем 16 січня 2018 року, на рішення № 333 від 08 грудня 2017 року.

05 лютого 2018 року позивачем направлено відповідачу повідомлення № 05/02-2, отримане останнім 12 лютого 2018 року, про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 08 грудня 2017 року № 333 шляхом зняття з продажу продукції (джемпер для спорт. туризму для хлоп. Салатовий; А18АОUJUB07; розмір 104; дата виготовлення 04.2017; строк придатності - необмежений; одяг для активного відпочинку і туризму; склад -100% поліестер; виробник: імпортер ТОВ «Спортмастер-Україна», м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; виготовлено в Китаї; ш/к2991017119633), ланцюг постачання відсутній.

Листом від 12 лютого 2018 року № 1058/05/25 надано відповідь на лист від 04 січня 2018 року № 04/01-1 та заперечення від 11 січня 2018 року № 11/01-1, а також повідомлено, що рішення про вжиття обмежувальних заходів № 333 не може бути скасоване лише на підставі повідомлення про вилучення з продажу виявленої продукції, оскільки вказаним рішенням позивача зобов`язано повідомити споживачів (користувачів), постачальника та інших розповсюджувачів у ланцюгу постачання про ризики, які становить ця продукція.

26 лютого 2018 року посадовою особою відповідача на підставі наказу від 22 лютого 2018 року № 306 про проведення позапланової перевірки та направлення від 22 лютого 2018 року № 214 проведено перевірку виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, результати якої оформлені актом № 27. Перевіркою встановлено повне результативне виконання рішення від 08 грудня 2017 року № 333.

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що планову перевірку було проведено відповідачем на підставі Секторального плану державного ринкового нагляду на 2017 рік, який оприлюднено на сайті Держпродспоживслужби. Також скаржник зазначає, що висновки апеляційного суду стосовно порушення періодичності проведення планових перевірок є необґрунтованими, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, згідно частини четвертої прикінцевих положень Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» положення абзацу другого частини четвертої статті 4, абзаців першого-четвертого і восьмого частини другої статті 5, абзацу п`ятого статті 10, частини четвертої статті 17, абзацу п`ятого підпункту 2 пункту 2 і пункту 3 статті 22 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при вжитті заходів ринкового нагляду не застосовуються.

Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки тому, що у позивача були відсутні підстави для недопущення до проведення перевірки.

При цьому скаржник зазначає, що апеляційним судом безпідставно прийнято в якості належного та допустимого доказу звіт № 217 від 05 лютого 2018 року Випробувальної лабораторії Центру превентивної медицини Державного управління справами, відповідно до якого відповідні зразки продукції є безпечними, оскільки вказана лабораторія не має акредитації у сфері перевірки безпечності дитячого одягу.

09 вересня 2019 року від ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області надійшли письмові пояснення, у яких зазначається, що частиною другою статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд та контроль нехарчової продукції» встановлено, що на наступних етапах перевірки можуть бути проведені, зокрема, обстеження зразків відповідної продукції та ідентифікація виробника продукції, відтак, вважає, що висновок апеляційного суду щодо обов`язкового відібрання зразків продукції та проведення їх експертизи, є помилковим.

ТОВ «Спортмастер-Україна» подано заперечення на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, в якому вказується на законність рішення суду апеляційної інстанції та необґрунтованість вимог касаційної скарги; просить залишити постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

03 вересня 2019 року від ТОВ «Спортмастер-Україна» надійшли письмові пояснення, у яких зазначається, що суд апеляційної інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що проведення перевірки без фактичного допуску суб`єкта господарської діяльності до її проведення не допускається, оскільки у цьому випадку має бути складено акт про недопуск до перевірки. Також у письмових поясненнях ТОВ «Спортмастер-Україна» вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідачем не доведено небезпека виробів «Джемпера для спортивного туризму для хлопчиків» для здоров`я дитини, у той час, як позивачем спростовано небезпечність продукції відповідним звітом Випробувальної лабораторії, а також тим, що на твердій етикетці міститься інформація, що даний товар призначений для активного відпочинку та туризму, що передбачає його епізодичне використання.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Повноваження ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Відповідно до статті 1 цього Закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Спеціальним у спірних правовідносинах є Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», статтею 1 якого визначено, що державний ринковий нагляд - діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему. Сфери відповідальності органів ринкового нагляду включають види продукції, що є об`єктами технічних регламентів, і можуть включати види продукції, що не є об`єктами технічних регламентів (частини перша та друга статті 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).

Відповідно до пунктів 4, 6 частини першої статті 10 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» з метою здійснення ринкового нагляду органи ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності, зокрема: проводять перевірки характеристик продукції, в тому числі відбирають зразки продукції та забезпечують проведення їх експертизи (випробування); приймають у випадках та порядку, визначених цим Законом, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, здійснюють контроль стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень.

Положеннями статті 15 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено права посадових осіб, які здійснюють ринковий нагляд. Так, посадові особи, які здійснюють ринковий нагляд, мають право:

1) проводити у випадках і порядку, визначених цим Законом, документальні перевірки та обстеження зразків продукції, відбирати зразки продукції і забезпечувати проведення їх експертизи (випробування);

2) безперешкодно відвідувати, за умови пред`явлення службового посвідчення та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, у будь-який час протягом часу роботи об`єкта: а) торговельні та складські приміщення суб`єктів господарювання і місця, зазначені у пункті 2 частини дев`ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції і перевірок стану виконання суб`єктами господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів; б) місця, зазначені в пункті 3 частини дев`ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок додержання вимог щодо представлення продукції, яка не відповідає встановленим вимогам, перевірок характеристик продукції та перевірок виконання суб`єктами господарювання приписів і рішень відповідно до частини п`ятої статті 26 цього Закону; в) місця, зазначені в пункті 4 частини дев`ятої статті 23 цього Закону, для проведення перевірок характеристик продукції;

3) вимагати від суб`єктів господарювання надання документів і матеріалів, необхідних для здійснення ринкового нагляду, одержувати копії таких документів і матеріалів. У разі якщо оригінали таких документів і матеріалів складені іншою мовою, ніж мова діловодства та документації державних органів, на вимогу органів ринкового нагляду суб`єкти господарювання зобов`язані за власний рахунок забезпечити їх переклад мовою діловодства та документації державних органів в обсязі, необхідному для здійснення ринкового нагляду;

4) вимагати від посадових осіб суб`єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців надання у погоджений з ними строк усних чи письмових пояснень з питань, що виникають під час проведення перевірок і вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів;

5) складати акти перевірок та застосовувати в установленому законом порядку штрафні санкції до суб`єктів господарювання за порушення вимог цього Закону, Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» та встановлених вимог;

6) складати на основі актів перевірок протоколи про адміністративні правопорушення у сфері здійснення ринкового нагляду та розглядати справи про відповідні адміністративні правопорушення згідно із законом України;

7) залучати у разі потреби в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду працівників наукових установ та фахівців. На осіб, які залучені в установленому порядку до здійснення ринкового нагляду, поширюються обов`язки, визначені пунктами 1 - 5 частини першої статті 17 цього Закону;

8) вимагати від посадових осіб суб`єктів господарювання та фізичних осіб - підприємців припинення дій, які перешкоджають здійсненню заходів ринкового нагляду, а в разі їх відмови від припинення таких дій - звертатися до органів Національної поліції за допомогою у здійсненні законної діяльності з ринкового нагляду.

Ринковий нагляд здійснюється відповідно до секторальних планів ринкового нагляду, які щорічно затверджуються органами ринкового нагляду відповідно до сфер їх відповідальності (частина перша статті 20 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»).

Відповідно до частин першої-третьої статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час перевірок характеристик продукції проводяться документальні перевірки, у разі необхідності - обстеження зразків продукції, а за наявності підстав вважати, що продукція є небезпечною, становить ризик та/або не відповідає встановленим вимогам, - відбір та експертиза (випробування) зразків продукції.

При проведенні перевірок характеристик продукції органи ринкового нагляду враховують ступінь ризику, який може становити відповідна продукція, а також відомості, що містяться у зверненнях споживачів (користувачів) про захист їх права на безпечність продукції, та іншу інформацію щодо продукції.

Органи ринкового нагляду проводять планові та позапланові перевірки характеристик продукції.

Планові перевірки характеристик продукції проводяться у розповсюджувачів цієї продукції, а позапланові - у розповсюджувачів та виробників такої продукції.

Частиною п`ятою статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» передбачено, що перевірки характеристик продукції проводяться на підставі наказів органів ринкового нагляду та посвідчень (направлень) на проведення перевірки, що видаються та оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». У разі одержання інформації про надання на ринку продукції, що становить серйозний ризик, відповідні накази та посвідчення (направлення) видаються і оформляються невідкладно.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Повідомлення повинно містити:

дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу;

найменування юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;

найменування органу державного нагляду (контролю).

Повідомлення надсилається рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв`язку або вручається особисто під розписку керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі.

Суб`єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.

Зі змісту наведених правових норм вбачається, що органи державного ринкового нагляду, серед іншого уповноважені проводити у випадках і порядку, визначених Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», документальні перевірки характеристик продукції та обстеження зразків продукції. При цьому, планові перевірки проводять на підставі щорічно затверджуваних секторальних планів ринкового нагляду, відповідно до яких видаються наказ органу ринкового нагляду та посвідчення (направлення) на проведення перевірки, що оформляються відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Повідомлення про проведення перевірки направляється суб`єкту, щодо якого здійснюватиметься перевірка, рекомендованим листом не пізніше десяти днів до дня здійснення заходу перевірки. При цьому, недопуск до перевірки є правом суб`єкта господарювання у разі неодержання повідомлення.

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області направлено позивачу повідомленням від 30 жовтня 2017 року № 253, у якому зазначено про проведення планової перевірки характеристик продукції у строк з 07 по 08 грудня 2017 року на підставі секторального плану державного ринкового нагляду на 2017 рік. Вказане повідомлення вручене позивачу 08 листопада 2017 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, тобто не пізніше, ніж за 10 днів до початку проведення перевірки.

Судами також встановлено, що 30 листопада 2017 року прийнято наказ начальника ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області про проведення перевірки № 638 та видано направлення на проведення перевірки № 433.

Разом з тим, ТОВ «Спортмастер-України» листом № 07/12-2 від 07 грудня 2017 року повідомили ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області про недопущення посадових осіб ринкового нагляду до перевірки, мотивуючи це тим, що планова перевірка ТОВ «Спортмастер-Україна» невключена до наказу Мінекономрозвитку від 15 листопада 2016 року № 1909, а також тим, що у силу положень частини другої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» планові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органом державного нагляду (контролю) відносно позивача не частіше одного разу на два роки. Оскільки у грудні 2016 року відносно позивача проведено перевірку, відсутні підстави для допуску посадових осіб відповідача до проведення перевірки.

Разом з тим, відповідно до частини четвертої прикінцевих положень Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» положення:

- абзацу другого частини четвертої статті 4 (стосовно необхідності одночасного здійснення всіма органами державного нагляду (контролю), до планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) яких включено суб`єкта господарювання),

- абзаців першого-четвертого і восьмого частини другої статті 5 (щодо періодичності проведення планових перевірок та порядку здійснення оцінювання ступеня ризику від провадження господарської діяльності),

- абзацу п`ятого статті 10 (щодо права не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо, зокрема, державний нагляд (контроль) здійснюється з порушенням передбачених законом вимог щодо періодичності проведення таких заходів),

- частини четвертої статті 17 (стосовно того, що строк проведення експертизи (випробування) становить чотирнадцять робочих днів з дня прийняття рішення про призначення експертизи (випробування)),

- абзацу п`ятого підпункту 2 пункту 2 і пункту 3 статті 22 (деякі пункти Перехідних положень) Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при вжитті заходів ринкового нагляду не застосовуються.

На цій підставі колегія суддів вважає, що під час проведення перевірки відповідачем дотримано встановленого законом порядку.

Відповідно до частин шостої-восьмої статті 23 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» перевірка характеристик продукції може бути невиїзною (за місцезнаходженням органу ринкового нагляду) або виїзною. У разі потреби органи ринкового нагляду для перевірки характеристик продукції можуть поєднувати невиїзні та виїзні перевірки.

Під час невиїзної перевірки характеристик продукції у випадках, передбачених цим Законом, перевірці підлягають такі документи (їх копії) та інформація:

1) декларація про відповідність;

2) супровідна документація, що додається до відповідної продукції (включаючи інструкцію щодо користування продукцією);

3) загальний опис продукції та схема (креслення) конструкції виробу, а також повний склад технічної документації на відповідну продукцію, передбачений технічним регламентом;

4) документи щодо системи якості чи системи управління якістю;

5) висновки експертиз та протоколи випробувань зразків відповідної продукції, відібраних (узятих) у межах здійснення ринкового нагляду і контролю продукції;

6) документи, що дають змогу відстежити походження відповідної продукції та її подальший обіг (договори, товарно-супровідна документація тощо);

7) документи і матеріали щодо стану виконання суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у тому числі в межах моніторингу дій суб`єктів господарювання, що вживаються ними для вилучення відповідної продукції з обігу та/або її відкликання;

8) повідомлення та інша інформація, надана суб`єктами господарювання, органами доходів і зборів, органами з оцінки відповідності згідно з положеннями цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції»;

9) інші документи та матеріали, звернення, одержані органами ринкового нагляду відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції».

Під час виїзної перевірки характеристик продукції може проводитися перевірка документів (їх копій) та інформації, зазначених у частині сьомій цієї статті, а також обстеження, відбір і експертиза (випробування) зразків продукції.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що планова перевірка характеристик продукції може здійснюватися, як у спосіб перевірки інформації, що міститься на супровідних документах до продукції, так і шляхом відбору зразків продукції на експертизу.

Судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області здійснено фотофіксацію супровідної етикетки виробу - джемпер для дітей віком 4-х років (згідно таблиці величин розмірних ознак для хлопчиків від 3 до 16 років, в см), та на підставі інформації, що міститься на супровідному документі встановлено, що вказаний вирів є небезпечним, оскільки містить вкладення синтетичних волокон 100%, натуральні волокна відсутні. Найменування продукції: джемпер для спорт. туризму для хлоп. салатовий; А18АОUJUB07; розмір 104; дата виготовлення 04.2017; строк придатності - необмежений; одяг для активного відпочинку і туризму; склад - 100% поліестер; виробник: імпортер ТОВ «Спортмастер-Україна», м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26; виготовлено в Китаї; ш/к2991017119633.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що такий висновок Держпродспоживслужби є передчасним, оскільки той факт, що тканина на 100% складається із поліестеру не свідчить про її небезпечність для здоров`я людини, враховуючи, зокрема, що призначенням виробу є використання для спортивного туризму, що передбачає його епізодичне, а не регулярне застосування.

Колегія суддів погоджується з такою оцінкою суду апеляційної інстанції, у зв`язку з наступним.

Положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» визначено, що безпечна нехарчова продукція - будь-яка продукція, яка за звичайних або обґрунтовано передбачуваних умов використання (у тому числі щодо строку служби та за необхідності введення в експлуатацію вимог стосовно встановлення і технічного обслуговування) не становить жодного ризику чи становить лише мінімальні ризики, зумовлені використанням такої продукції, які вважаються прийнятними і не створюють загрози суспільним інтересам, з урахуванням, окрім іншого, характеристик продукції, у тому числі її складу.

Відповідно до статті 4, частини першої статті 5 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» виробники зобов`язані вводити в обіг лише безпечну продукцію.

Продукція вважається безпечною, якщо вона відповідає вимогам щодо забезпечення безпечності продукції, встановленим законодавством.

Згідно з вимогами пункту 5.4 «Вимоги безпечності» ДСТУ ГОСТ 25295:2005 одяг повинен бути виготовлений з матеріалів, безпечних для здоров`я користувача. Вкладення синтетичних та хімічних волокон в текстильні матеріали для дитячого одягу повинні відповідати вимогам діючих в країні державних санітарних норм або їх використання повинно бути дозволено державними органами охорони здоров`я.

Відповідно до пункту 3.16 Державних стандартних норм та правил «Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основні гігієнічні вимоги», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України 29 грудня 2012 року № 1138, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 січня 2013 року за № 86/22618, одяг другого шару для дітей віком від 3 до 7 років дозволяється виготовляти з натуральних, штучних та змішаних тканин, вміст натурального волокна в останніх повинен бути не менше 50 %.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах доказами, на етикетці товару є позначення «для спортивного туризму».

Згідно з положеннями пункту 3.12 Державних стандартних норм та правил «Матеріали та вироби текстильні, шкіряні і хутрові. Основі гігієнічні вимоги» дитячий одяг першого і другого шару, який використовується епізодично (костюми купальні, карнавальні, бальні і театральні, одяг святковий), дозволяється виготовляти із синтетичних та штучних матеріалів.

Колегія суддів також враховує висновки, що містяться у звіті № 217 від 05 лютого 2018 року Випробувальної лабораторії Центру превентивної медицини Державного управління справами за результатами санітарно-гігієнічної оцінки продукції, згідно якого заявлена продукція відповідає критеріям безпечності для здоров`я людини та може використовуватися у заявленій сфері застосування.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У силу вимог статей 74 та 75 КАС України докази мають відповідати, зокрема, вимогам допустимості та достовірності. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Оскільки інформація щодо безпечності продукції у справі, що розглядається, має важливе доказове значення, а достовірність звіту Випробувальної лабораторії Центру превентивної медицини Державного управління справами не викликає сумнівів, відтак, вказаний звіт є доказом у розумінні КАС України.

З огляду на вище зазначене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області не доведено небезпечності виробу «Джемпер для дітей віком 4-х років» такою мірою, щоб це було підставою для його віднесення до товарів, що не відповідають критеріям безпечності для здоров`я людини, які не можуть використовуватися у заявленій сфері застосування та мають бути вилучені з обігу.

Колегія суддів також враховує, що інформація про склад тканини, а також те, що товар призначений для спортивного туризму, що передбачає його епізодичне, нерегулярне використання, міститься на етикетці до виробу, відтак, виробник та реалізатор виробу не вводять в оману споживачів стосовно складу тканини і порядку застосування відповідного виробу.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів доходить до висновку, що судом апеляційної інстанції обґрунтовано визнано протиправним та скасовано рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 08 грудня 2017 року № 333 та постанову про накладення штрафних санкцій від 29 грудня 2017 року № 112.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Стосовно втручання державних органів та органів місцевого самоврядування у мирне володіння майном, Європейський Суд з прав людини зазначив, що положення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, які визначають, що кожна фізична або юридична особа має право на мирне володіння своїм майном; ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів («James and others v. the United Kingdom», заява № 8793/79, пункт 34).

Щоб оцінити поведінку держави щодо дотримання статті 1 Протоколу 1, Суд має зробити повне дослідження різних інтересів у справі, беручи до уваги, що ціль Конвенції полягає в захисті прав, які є «очевидними та вагомими». Суд повинен встановити наявність спірної ситуації. Дійсно, коли питання суспільної користі виникає у справі, державні органи влади повинні реагувати належним чином, правильно та з великою відповідальністю. Суд повинен перевірити, чи було втручання виправданим та необхідним у кожному конкретному випадку («Beyeler v. Italy», заява № 33202/96, пункти 110, 114).

Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у рішенні апеляційного суду повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, не повертаючи справу на новий розгляд, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,