ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , за участю:
прокурора ОСОБА_5 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2018 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності та повернення апеляційної скарги.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2018 року обвинувачену ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності, в пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 1 ст.358 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року відмовлено ОСОБА_6 в поновленні строку на апеляційне оскарження вищезазначеної ухвали та повернуто йому апеляційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд кримінального провадження в суді апеляційної інстанції. Вказує на те, що він неодноразово звертався з письмовими заявами з проханням видати йому копію оскаржуваної ухвали місцевого суду, однак він її не отримав до сьогодні, оскільки не є учасником кримінального провадження справа №569/15948/13-к. Зазначає про те, що зміст оскаржуваної ухвали суперечить п. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважає касаційну скаргу необґрунтованою та просить її залишити без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла такого висновку.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з провадження, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2018 року обвинувачену ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності, в пред`явленому їй обвинуваченні у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст. 28, ч.2 ст. 205, ч. 1 ст.358 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито.
Відповідно до фактичних обставин кримінального правопорушення, зазначених в ухвалі Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2018 року встановлено, що ОСОБА_7 з 01.08.2011 року по липень 2012 року, працюючи головним бухгалтером ПП «Спецкомплектсервіс», своїми умисними діями, які виразилися у пособництві у придбанні суб`єкта підприємницької діяльності /юридичної особи/, з метою прикриття його незаконної діяльності, за попередньою змовою групою осіб, що заподіяло велику матеріальну шкоду державі, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, та у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України - як підроблення офіційних документів, які видаються чи посвідчуються підприємством, яке має право видавати і посвідчувати такі документи, і які надають права або звільняють від обов`язків, з метою використання їх підроблювачем чи іншою особою.
ОСОБА_6 не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою місцевого суду подав апеляційну скаргу у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення та закрити кримінальне провадження за клопотанням ОСОБА_7 , оскільки таке рішення породжує негативні наслідки для ПП «Спецкомплектсервіс».
Відповідно до вимог ст. 370, ч. 2 ст. 418 КПК України ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави для його ухвалення.
Апеляційна скарга повертається, якщо: особа не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк; апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу; апеляційна скарга не підлягає розгляду в цьому суді апеляційної інстанції; апеляційна скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення (ч. 3 ст. 399 КПК України).
Мотивуючи своє рішення про відмову в поновленні строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_6 неодноразово звертався до суду із заявами про отримання копії ухвали місцевого суду від 14 травня 2018 року, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість поважності причин пропуску строку, оскільки він знав про існування оскаржуваної ухвали. Крім того, вказав про те, що текст зазначеної ухвали був оприлюднений в Єдиному державному реєстрі судових рішень для загального доступу 17 травня 2018 року із якого вбачається, що по всьому тексту ухвали відповідно до її змісту вказано ПП «Спецкомплектсервіс», а тому апелянт мав можливість ідентифікувати сторін судового процесу, а отже і мав можливість вчасно оскаржити судове рішення.
Однак, з таким мотивуванням апеляційного суду погодитися не можна. Дані посилання не ґрунтуються на вимогах процесуального закону, оскільки за змістом абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвала суду постановлена без виклику особи інтересів якої вона стосується та яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи має обчислюватись з дня отримання копії судового рішення, незалежно від наявності інших джерел інформування про прийняте рішення. Вищезазначене узгоджується з позицією об`єднаної палати викладеної у постанові Верховного Суду від 04 листопада 2019 року в справі № 760/12179/16-к (провадження № 51-9550 кмо 18).
Проте, апеляційний суд повертаючи ОСОБА_6 скаргу у зв`язку з відмовою у поновленні строку на апеляційне оскарження послався тільки на підставу щодо обізнаності ОСОБА_6 про існування оскаржуваного рішення і можливості його ідентифікації з Єдиного державного реєстру судових рішень.
З огляду на вищевикладене апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відмову в поновленні строку та необхідність повернення апеляційної скарги.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції перевіряючи поважність причин пропуску строку ОСОБА_6 на апеляційне оскарження ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 14 травня 2018 року, якою обвинувачену ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, не звернув уваги та не перевірив чи є ОСОБА_6 учасником судового процесу в цьому кримінальному провадженні, і чи стосувалася вона його інтересів, і чи порушувала його права та законні інтереси.
У порушення вимог ст. 370, ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК України суд апеляційної інстанції не врахував зазначених обставин, їх не з`ясував та не перевірив і своє рішення належним чином не мотивував, а тому його рішення про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_6 строку на апеляційне оскарження є передчасним.
Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами п. 1 ч.1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга ОСОБА_6 – задоволенню частково.
При новому розгляді в суді апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК України, Суд