ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 805/4432/16-а

У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Донецької обласної державної адміністрації та Донецької обласної військово-цивільної адміністрації №239рк від 04.11.2016.

На обґрунтування заявлених вимог позивач вказував, що розпорядженням №180рк від 26.07.2016 його було звільнено з посади директора департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації за переведенням згідно із ст. 41 Закону України "Про державну службу" для продовження проходження державної служби в департаменті інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації. Разом з цим, Розпорядженням №239рк від 04.11.2016 змінені підстави звільнення позивача, а саме: у зв`язку з незгодою останнього на проходження державної служби у зв`язку зі зміною її істотних умов, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Закону України "Про державну службу". Позивач вважає таке розпорядження протиправним та просив його скасувати.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військово-цивільної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження задоволено.

Скасовано Розпорядження Голови обласної державної адміністрації, Керівника обласної військово-цивільної адміністрації №239рк від 04.11.2016 "Про зміну підстав звільнення ОСОБА_1 "

Задовольняючи позовні вимоги, суди зазначили, що приписами абзацу другого ч.4 ст.43 Закону України "Про державну службу" визначена форма незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов, така незгода має бути надана шляхом подання заяви про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу". Також державний службовець може подати заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду. Однак позивачем не подавалась заява про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу", також сторонами по справі на надано до суду доказів щодо подання позивачем заяви про переведення на іншу запропоновану йому посаду. На підставі викладеного, суди дійшли висновку, що у відповідача не було підстав для прийняття спірного наказу та зміни підстав звільнення позивача на п.6 ч.1 ст.83 Закону України "Про державну службу", оскільки позивач не подавав заяв, які передбачені абзацом другим ч.4 ст.43 Закону України "Про державну службу"

07 серпня 2018 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Донецької обласної державної адміністрації та Донецької обласної військово-цивільної адміністрації (далі - скаржник) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 квітня 2017 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2017 року, в якій відповідач просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволені позовних вимог.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що у зв`язку зі скороченням посади директора департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації ОСОБА_1 згідно з ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу» було завчасно попереджено про зміну істотних умов державної служби та запропоновано іншу посаду. Протягом встановлених 60 календарних днів позивач заяву про звільнення або про переведення на запропоновану посаду не надав, рішення про зміну істотних умов державної служби не оскаржив. Вказує, що ОСОБА_1 не вжив жодних заходів для свого належного працевлаштування в новоутвореному департаменті інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації, до виконання обов`язків не приступив. Скаржник вважає, що такі дії позивача свідчать про його небажання та незгоду проходити службу в новоутвореному органі. Отже, вважає, що спірне розпорядження прийнято в межах повноважень та з дотриманням відповідачем принципу законності.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21 травня 2015 року ОСОБА_1 на підставі Розпорядження Голови Донецької облдержадміністрації, керівника Донецької обласної військово-цивільної адміністрації №118рк призначено на посаду директора департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації.

На підставі Розпорядженням від 28.01.2016 №54 «Про структуру обласної державної адміністрації», з метою оптимізації структури обласної державної адміністрації, підвищення ефективності державного управління утворено Департамент інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації загальною чисельністю 54 штатних одиниці, шляхом злиття Департаменту з питань внутрішньої політики з чисельністю 35 штатних одиниць та Управління інформаційної політики та з питань преси облдержадміністрації, чисельністю 19 штатних одиниць. Відповідно до п. 3 цього Розпорядження Департамент з питань внутрішньої політики і Управління інформаційної політики та з питань преси облдержадміністрації вирішено припинити як юридичні особи. Окрім цього, вказаним Розпорядженням скорочено, зокрема, посаду директора Департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації, введено 4 керівні посади в новому Департаменті, у тому числі директора Департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації тощо.

17 травня 2016 року позивача попереджено про зміну істотних умов державної служби та запропоновано посаду головного спеціаліста відділу впровадження реформ та децентралізації департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації, про що свідчить його особистий підпис.

Згідно з Розпорядженням №180рк від 26.07.2016, відповідно до ст.ст. 11, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. 43, 89 Закону України «Про державну службу», керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1999 № 1374 «Про затвердження порядку призначення на посаду та звільнення з посад керівників управлінь, відділів, інших структурних підрозділів місцевих державних адміністрації», ОСОБА_1 було звільнено з посади директора департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації 26 липня 2016 року. Підстава звільнення - за переведенням для продовження проходження державної служби в департаменті інформаційної та внутрішньої політики Донецької облдержадміністрації згідно зі ст. 41 Закону України «Про державну службу».

Розпорядженням від 04.11.2016 №239рк змінено підстави звільнення ОСОБА_1 з посади директора департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації, п. 2 Розпорядження від 26 липня 2016 року №180рк викладено в новій редакції: звільнити ОСОБА_1 з посади директора департаменту з питань внутрішньої політики облдержадміністрації 26 липня 2016 року у зв`язку з незгодою на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов відповідно до пункту 6 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу». Підставою прийняття цього розпорядження стало те, що протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби від позивача не надійшло заяви, зазначеної в абз. 2 ч. 4 ст. 43 Закону України «Про державну службу», він не вчинив дій, які свідчать про його згоду із запропонованою посадою в департаменті інформаційної та внутрішньої політики облдержадміністрації.

Вважаючи, що Розпорядження від 04.11.2016 №239рк прийнято всупереч чинному законодавству, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Згідно з частинами 2, 3 статті 5 Закону №889-VIII відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Частинами 1-2 статті 41 Закону №889-VIII передбачено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу:

1)на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;

2)на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

Частиною 4 статті 43 Закону №889-VIII встановлено, що про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби. Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону).

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).

З аналізу правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин висновується, що підставою для звільнення позивача на згідно з пунктом 6 частини 1 статті 83 Закону України «Державну службу» має бути його заява про звільнення у зв`язку з його незгодою з подальшим проходженням державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивачем не подавалась заява про звільнення на підставі пункту 6 частини 1 статті 83 Закону України "Про державну службу". Також матеріали справи не містять доказів подання позивачем заяви про переведення на іншу запропоновану йому посаду.

З огляду на положення абзацу 3 частини 4 статті 43 Закону України "Про державну службу", за відсутності вказаних заяв (про звільнення чи призначення на іншу посаду) позивач вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби на новій посаді незалежно від його фактичних дій (бездіяльності) щодо подання необхідних документів до Департаменту інформаційної та внутрішньої політики Донецької обласної державної адміністрації або виконання службових обов`язків на новій посаді.

Та обставина, що позивач не надав документів для працевлаштування та фактично не приступив до виконання своїх обов`язків також не може слугувати самостійною підставою для його звільнення за пунктом 6 частини 1 статті 83 Закону №889-VIII.

Крім того, Суд зауважує, що припинення державної служби у разі незгоди державного службовця на її проходження у зв`язку зі зміною істотних умов може відбуватись не інакше, аніж шляхом прийняття роботодавцем окремого наказу з цих питань.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі №805/4333/16-а, від 27 червня 2019 року у справі №805/4301/16-а, від 27 листопада 2019 року у справі №805/4303/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №805/4334/16-а.

Таким чином, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про протиправність спірного у цій справі розпорядження Голови обласної державної адміністрації, Керівника обласної військово-цивільної адміністрації №239рк від 04.11.2016 "Про зміну підстав звільнення ОСОБА_1 "

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судами першої та апеляційної інстанцій було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваних судових рішень, у касаційній скарзі не зазначено.

Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки судами не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.

З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -