ПОСТАНОВА
головуючого Глушка І.В.,
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів Бучик А.Ю., Рибачука А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у касаційній інстанції адміністративну справу № 161/13492/16-а за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до виконавчого комітету Луцької міської ради, третя особа - Луцька міська рада, про скасування рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Виконавчого комітету Луцької міської ради на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області, прийняту 07 грудня 2016 року у складі судді Подзірова А.О. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 23 березня 2017 року у складі колегії суддів: головуючого Глушка І.В., суддів: Большакової О.О., Гуляка В.В.,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Виконавчого комітету Луцької міської ради, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Луцької міської ради, у якому просив скасувати рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 жовтня 2016 року № 620-17 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що положеннями нормативно-правових актів, якими відповідачем обґрунтовано оскаржуване рішення (окрім Правил благоустрою міста Луцька), не наділено виконавчий комітет повноваженнями приймати рішення про демонтаж (знесення), припинення права власності в інший спосіб щодо об`єктів, власниками яких є фізичні або юридичні особи. В свою чергу, нормативно-правовий акт Луцької міської ради (Правила благоустрою міста Луцька) не може бути визначальним щодо регулювання спірних правовідносин та в цій частині суперечить Конституції та законам України.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року, позов задоволено. Скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 жовтня 2016 року № 620-17 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 ».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Волинське обласне підприємство автобусних станцій» в особі Голови правління Потапчука І.М., діючого на підставі і у відповідності із Статутом, (далі - власник) та підприємець ОСОБА_1 (далі - наймач) уклали договір, згідно якого власник надає послуги по обслуговуванню кіоску, що знаходиться на території платформ АС Луцьк по продажу морозива, що підтверджується договором № 49-2016 на надання послуг від 28 березня 2016 року, укладеним на невизначений період і вступає в дію з 01 квітня 2016 року після його підписання сторонами та оплати.
Рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 жовтня 2016 року № 620-17 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » зобов`язано ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» протягом 7 днів з дати його ухвалення демонтувати тимчасову споруду, що розташована без відповідних правовстановлюючих та дозвільних документів на АДРЕСА_1 (кіоск « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на території автостанції №1) та відновити благоустрій території. Зазначене рішення ухвалене відповідно до ст.ст. 30, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 31, 34 Закону України «Про оренду землі», ст. 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 жовтня 2011 року № 244, п.п. 9.3 та 9.4 Правил благоустрою м. Луцька, затверджених рішенням Луцької міської ради від 29 липня 2009 року № 44/2.
На момент прийняття оскаржуваного рішення, власником кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться на території автостанції АДРЕСА_2 , є саме ОСОБА_1 , а не ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, зазначив в оскаржуваній постанові, що п. 1 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 жовтня 2016 року № 620-17 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » зобов`язано юридичну особу - ТзОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» демонтувати кіоск «ІНФОРМАЦІЯ_1», який перебуває у власності іншої фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та порушує права позивача як власника цього майна.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та відмовити у позові.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Відповідно до ст.ст. 20, 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» організація благоустрою та самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів, здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, рішення яких є обов`язковими на відповідній території.
Відповідно до ст.13 цього Закону до об`єктів благоустрою, зокрема віднесено, вулиці, прибудинкові території, території загального користування, дороги, тощо.
Згідно з ст. 13 цього ж Закону на об`єктах благоустрою забороняється в т.ч. самовільно встановлювати павільйони, кіоски.
Правила благоустрою міста Луцька затверджені рішенням Луцької міської ради від 29 липня 2009 року № 44/2. Вказаними правилами, зокрема, визначено порядок розміщення та утримання архітектурних форм та тичасових споруд.
Так, відповідно до п.п. 9.3.5, 9.4.2 цих Правил малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними малими архітектурними формами, тимчасовими спорудами чи конструкціями, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується, як самовільне зайняття/захоплення землі. Вищезазначені об`єкти підлягають демонтажу за кошти особи, що здійснила встановлення. Якщо особа, що здійснила самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд, не здійснила демонтаж у визначені приписом строки, демонтаж малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється в порядку, встановленому цими Правилами.
Рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій приймається виконавчими органами Луцької міської ради.
Зі змісту вказаних норм можна зробити висновок, що особа, що рішення про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм, тимчасових споруд чи конструкцій приймається стосовно особи, яка здійснила самовільне встановлення.
Проте, п.1 рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 07 жовтня 2016 року № 620-17 «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » зобов`язано не власника, а юридичну особу - ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» демонтувати кіоск « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на території АДРЕСА_3 , яка до нього не має жодного відношення та, як наслідок за не виконання ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» цього зобов`язання протягом 7 днів доручено муніципальній поліції міської ради демонтувати зазначений кіоск.
На думку суду рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 620-17 від 07 жовтня 2016 року «Про демонтаж тимчасової споруди на АДРЕСА_1 » порушує права позивача, як власника цього майна.
Саме вказана обставина зумовлює необхідність задоволення позову.
Водночас суди також вказали, що питання знесення об`єктів самовільного будівництва внормовано частиною 7 статті 376 ЦК України та статтею 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якими обумовлено, що такий демонтаж відбувається виключно на підставі рішення суду за наслідками відповідних позовів органів місцевого самоврядування та державного архітектурно-будівельного контролю.
Проте, вказані висновки не стосуються предмету спору у цій справі, оскільки має місце не самочинне будівництво, а самовільне встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд.
Так, порядок та реалізація суб`єктом владних повноважень щодо демонтажу тимчасової споруди залежить від виду об`єкту, що підлягає демонтажу.
Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою.
Якщо ж об`єкт не є тимчасовою спорудою, його може бути примусово знесено в порядку, встановленому Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» за судовим рішенням, ухваленим за позовом органу державного архітектурно-будівельного контролю.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 січня 2020 у справі № 465/249/15-а.
Також, за оцінкою судів попередніх інстанцій, рішення вказаних органів про демонтаж самовільно збудованих об`єктів не є обов`язковими до виконання, оскільки знесення здійснюється у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Такі висновки також є помилковими, оскільки суперечать ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої акти ради, сільського, селищного, міського голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та іншими організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
У зв`язку з наведеним касаційну скаргу належить задовольнити частково, змінивши мотивувальні частини рішень судів, виключивши з них помилкові обгрунтування.
Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд