ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 722/1228/20

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Стаття 55 Конституції України визначає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одну з основних засад судочинства – забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, і таким чином закріплює гарантії перевірки в апеляційному порядку судових рішень.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України «положення п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, визначених законом, слід розуміти так, що апеляційному оскарженню підлягають судові рішення за винятком випадків, коли таке оскарження заборонено законом» (абзац 7 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп у справі про апеляційне оскарження ухвал суду).

За змістом ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли його положення не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права.

У силу статей 8, 9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_6 на підставі ч. 2 ст. 539 та п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про застосування до нього ст. 81 КК України.

За ухвалою судді Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2020 року вказане клопотання було повернуто ОСОБА_6 з метою уточнення правової підстави цього клопотання.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, засуджений оскаржив його до Чернівецького апеляційного суду, однак у відкритті апеляційного провадження йому було відмовлено.

Так, відмовляючи у відкритті провадження, апеляційний суд зазначив, що порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, чітко визначені та регламентовані главою 31 КПК України і розширеному тлумаченню не підлягають. Водночас, посилаючись на ч. 6 ст. 539 цього кодексу, якою передбачено, що за наслідками розгляду клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного з виконанням вироку, суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в апеляційному порядку, апеляційний суд дійшов висновку, що вищевказане клопотання засудженого ОСОБА_6 не було предметом розгляду в суді першої інстанції, тому ухвала Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2020 року апеляційному оскарженню не підлягає.

Однак суд апеляційної інстанції не враховав, що постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не дотримався встановленого положеннями ст. 539 КПК України порядку вирішення судом питань, пов`язаних із виконанням вироку, та за наслідками розгляду зазначеного клопотання постановив рішення, яке не передбачене процесуальним законом.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами і поставленою метою (див. рішення у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс- Адам ІІ проти Німеччини»).

З цього приводу Конституційний Суд України у Рішенні від 25 грудня 1997 року № 9-зп також зазначив, що суд не може відмовити у правосудді, якщо обмежуються права і свободи громадян, інакше це було би порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Таким чином, посилаючись на приписи ч. 4 ст. 399 КПК України, суд апеляційної інстанції був не вправі відмовити у перевірці законності зазначеної ухвали суду.

Отже, рішення апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08 вересня 2020 року щодо повернення його клопотання про зміну невідбутого покарання, більш м`яким та про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, на думку колегії суддів, є передчасним, необґрунтованим і таким, що позбавляє апелянта права на апеляційне оскарження судового рішення й значно обмежує його право на доступ до правосуддя.

Таким чином, допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону згідно з ч. 1 ст. 412 КПКУкраїни є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин оскаржувану ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст.438 КПК України та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, під час якого слід урахувати наведене та ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Керуючись статтями 434, 436 та 438 КПК України, Суд