Судова практика Верховного Суду: правові позиції

«Про зупинення провадження в адміністративній справі з підстав призначення експертизи Реалізація судом наданого йому процесуальним законом права вирішувати питання щодо зупинення провадження має бути доцільною та належним чином мотивованою, зокрема, суд повинен проаналізувати ймовірні наслідки призначення експертизи, з урахуванням суті спірних правовідносин, підставами позову і оцінкою змісту позовної заяви у контексті захисту прав позивача саме у обраний ним спосіб та можливість його виконання в подальшому, що буде відповідати завданню адміністративного судочинства та не призведе до затягування строків розгляду справи.Зупинення провадження в адміністративній справі з підстав призначення експертизи буде доцільним та законним в тому випадку, коли обраний позивачем спосіб захисту його прав матиме потенційний результат під час вирішення справи. В іншому випадку таке зупинення у справі не матиме правового впливу на правове регулювання відносин, які виникли між сторонами та обраний позивачем спосіб захисту його прав. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6592»

«Про вимоги до рішення про тимчасове припинення обігу харчових продуктів Рішення про тимчасове припинення обігу харчових продуктів ухвалюється в разі, якщо такий обіг становить загрозу для життя та/або здоров’я людини. Рішення про тимчасове припинення обігу харчових продуктів повинно обмежувати відповідну господарську діяльність лише в частині, що є необхідною та достатньою для усунення загрози для життя та/або здоров’я людини, і має визначати, який конкретний вид діяльності підлягає тимчасовому припиненню та з використанням якої потужності (її частини). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8305»

«Про підставу для виникнення права оренди земельної ділянки Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, ураховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника та на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані. До моменту оформлення власником об’єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об’єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави коштом власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов’язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4664»

«Про наявність вичерпного переліку умов для відчуження об’єктів права приватної власності для суспільних потреб У разі неотримання згоди власника земельної ділянки з викупом для суспільних потреб вона може бути примусово відчужена в державну чи комунальну власність лише як виняток із мотивів суспільної необхідності та винятково під розміщення, зокрема, об’єктів, пов’язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення. Тобто визначальними рисами такого відчуження є винятковість, наявність суспільної необхідності та мета – розміщення визначених об’єктів, а саме: об’єктів національної безпеки та оборони; лінійних об’єктів та об’єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, магістральних трубопроводів, ліній електропередачі, аеропортів, морських портів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об’єктів, необхідних для їх експлуатації; об’єктів, пов’язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення; об’єктів природно-заповідного фонду; кладовищ. Положення Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» дають підстави для висновку про наявність вичерпного переліку умов для відчуження об’єктів права приватної власності для суспільних потреб, а саме: на підставі та в порядку, визначеному законом, за умови повного рівноцінного відшкодування особі його вартості або надання їй рівноцінної земельної ділянки чи об’єкта нерухомого майна. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4679»

«Умови для виплати громадянину компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати Основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Тобто компенсації підлягають лише нараховані, але не виплачені грошові доходи, які не мають разового характеру. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6550»

«Визначення документу, що посвідчує особу, яка проживає за кордоном і звернулася за поновленням виплати пенсії в Україні Посвідчення особи, видане міністерством внутрішніх справ іншої держави посвідчує особу виключно на території цієї держави та не є належним документом, що посвідчує особу, яка звернулася за призначенням пенсії в Україні. Особа яка звертається до пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії повинна пред`явити чинні паспорт або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації; при цьому документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7072»

«Правило вирішення колізії законів у публічно-правовому спорі Колізія законів у публічно-правовому спорі, за загальним правилом, повинна застосовуватися на користь суб'єкта приватного права. У випадку наявності колізії між спеціальним та загальним законом застосуванню підлягають норми спеціального закону. При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом Lex specialis, відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3015 Про бездіяльність суб'єкта владних повноважень та межі "бажаного результату" Бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи, або нездійснення суб'єктом владних повноважень дій, які випливають із його повноважень на виконання вимог чинного законодавства та впливають на права, свободи та інтереси фізичної чи юридичної особи. Бездіяльність суб'єкта владних повноважень, яка не впливає на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної особи не породжує для такої фізичної особи жодних правових наслідків. Отже, у випадку протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень, належним способом захисту порушеного права фізичної особи є зобов'язання такого суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії. "Ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції можливий за наявності двох обов'язкових умов: забезпечення поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Відсутність "бажаного результату" виключає можливість визначення ефективності правового захисту, оскільки "бажаний результат" встановлює межі (кінцеву мету) правового захисту, який полягає у використанні передбачених законом можливостей для поновлення порушеного, визнання невизнаного, чи присудження оспорюваного права саме в цих межах. Позивач не визначив способу відновлення порушених прав, тобто не вказав "бажаного результату" правового захисту, що виключає можливість такого захисту та є підставою для відмови в задоволенні позову. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4411»

«Про умови для відчуження об’єктів права приватної власності для суспільних потреб Визначальними рисами відчуження земельної ділянки в державну чи комунальну власність без згоди власника з викупом для суспільних потреб є винятковість, наявність суспільної необхідності та мета – розміщення, зокрема, об’єктів, пов’язаних із видобуванням корисних копалин загальнодержавного значення. Перелік умов для відчуження об’єктів права приватної власності для суспільних потреб є вичерпним, а саме: на підставі та в порядку, визначеному законом, за умови повного рівноцінного відшкодування особі його вартості або надання рівноцінної земельної ділянки чи об’єкта нерухомого майна. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3714»

«Про відмінність цивільно-правового договору від трудового договору Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду. Таким чином, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2264»

«Про право органів місцевого самоврядування самостійно на своїй території визначати відповідні заборони та обмеження при використанні об'єктів благоустрою Виходячи зі змісту статті 16 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06 вересня 2005 року № 2807-IV№ 2807-IV у взаємозв'язку з нормою пункту 2 частини першої статті 10 Закон № 2807-IV щодо повноважень органів місцевого самоврядування затверджувати правила благоустрою, вичерпний перелік обмежень при використанні об'єктів благоустрою наведений у статті 16 стосується родових ознак об'єктів благоустрою, на які законом заборонено відповідні посягання. Це вчинено законодавцем з тією метою, щоб надмірно не обтяжувати правову норму Закону деталізацією правовідносин, що виникають в суспільному житті. Тому у пункті 2 частини першої статті 10 Закон № 2807-IV законодавцем передбачено можливість органами місцевого самоврядування самостійно на своїй території визначати відповідні заборони та обмеження при використанні об'єктів благоустрою. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3027»