Судова практика Верховного Суду: правові позиції

«Про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі Судове рішення, яким вирішується питання про зупинення провадження в адміністративній справі на підставі пункту 3 частини першої статті 236 КАС України до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі, має містити обґрунтовані мотиви стосовно наявності конкретних обставин, що унеможливлюють прийняття судом відповідного рішення з оцінкою вже наявних доказів і обставини справи. При цьому посилання на існування іншої справи, загальні висновки та припущення про те, що обставини, які будуть установлені, можуть бути суттєвими під час розгляду справи, провадження в якій зупиняється, не є достатніми та належними умовами для зупинення провадженні у справі. Зупиняючи провадження у справі, суд повинен встановити, що виконання завдання адміністративного судочинства (справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень) у конкретній справі потребує часткового відступу від принципу розумності строків розгляду справи судом. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5917 Обставини, які підлягають з’ясуванню судом при вирішенні питання про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України Для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з’ясувати: - чи існує вмотивований зв’язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; - чим обумовлюється об’єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі. Реалізація судом обов’язку зупинити провадження у справі у випадках, передбачених ч. 1 ст. 227 ГПК України має відбуватись у межах, встановленими ч. 3 ст. 195 Кодексу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15296 Вплив адміністративного спору про чинність нормативно-правового акта на провадження у господарській справі Питання застосовності (незастосовності) до встановлених господарським судом обставин справи певного нормативно-правового акта як джерела права підлягає вирішенню судом у порядку ч. 6 ст. 11 ГПК України, оскільки жодним чином не належить до обставин господарської справи, які входять до кола доказування, та не є фактами, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Вирішення питання про чинність / нечинність нормативного-правового акта не є підставою для зупинення провадження в господарській справі, адже господарський суд в межах вирішення господарського спору не лише може, але й зобов’язаний самостійно, дотримуючись завдань та принципів господарського судочинства, встановити обставини, які є предметом доказування у ній, застосувати джерела права та розглянути спір у відповідності до статей 2 та 11 ГПК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15297»