Судова практика Верховного Суду: правові позиції

«Розрахунок ставки судового збору за подання апеляційної скарги У контексті визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги «ставка, що підлягала сплаті при поданні заяви» має визначатися за розміром ставок, установлених статтею 4 Закону України «Про судовий збір» на момент звернення з відповідною заявою. Об’єктом, з якого розраховується розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги, є відповідна заява, а базою для такого розрахунку – ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні відповідної заяви. Ставка судового збору за подання апеляційної скарги у 150 % вираховується виходячи із суми, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому позивач звернувся з даним позовом до суду. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7559 Визначення розміру судового збору за подання апеляційної скарги в разі часткового оскарження рішення суду, якщо прохальна частина скарги містить вимоги про скасування рішення повністю Якщо за змістом апеляційної скарги (його описової та мотивувальної частин) заявник не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині (про задоволення або про відмову у задоволенні позовних вимог у відповідній частині), а прохальна частина скарги містить вимогу про ухвалення нового рішення, зокрема, про задоволення або відмову у задоволенні позовних вимог повністю, і жодних доводів та обґрунтувань незгоди в іншій частині (що не оскаржується) апеляційна скарга не містить, то вимоги апеляційної скарги мають визначатися з урахуванням змісту самої апеляційної скарги (її описової та мотивувальної частин). Тобто в такому випадку судовий збір за подання апеляційної скарги має вираховуватися та сплачуватися лише щодо перегляду судового рішення у відповідній частині позовних вимог (оспорюваних сум) згідно з положеннями ч. 4 ст. 6 Закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12291»

«Щодо надання в користування земельної ділянки державної чи комунальної власності фізичним або юридичним особам без проведення земельних торгів Незастосування конкурентної процедури у виді земельних торгів допускається виключно у випадку, коли земельна ділянка державної чи комунальної власності надається фізичним або юридичним особам у користування з метою обслуговування та експлуатації виключно існуючих об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), розташованих на такій земельній ділянці та належних на праві власності зазначеним особам для їх подальшого використання відповідно до того цільового та функціонального призначення, яке існувало на момент їх придбання. Земельна ділянка державної чи комунальної власності з метою користування для нового будівництва може бути надана фізичним або юридичним особам в оренду виключно за результатами проведення земельних торгів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6277 Щодо передачі цілісного майнового комплексу в безоплатне користування без проведення конкурсної процедури Передача органом місцевого самоврядування об'єктів водопостачання та водовідведення, що становлять цілісний майновий комплекс, у безоплатне користування без проведення конкурсної процедури є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та призводить до недопущення конкуренції на відповідному ринку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15039»

«Предмет провадження у справі про банкрутство Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети визначеної Законом про банкрутство, яким встановлено умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3776 Про можливість закриття провадження у справах про банкрутство через відсутність предмета спору Відсутність предмета спору в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта). Зазначене не виключає можливості припинення існування предмета спору відповідно до законодавчого припису. У цьому випадку таким законодавчим приписом є вимоги ч. 4 ст. 96 Закону про банкрутство, чинного на момент ухвалення судами попередніх інстанцій рішень, які обмежують можливість здійснення процедури банкрутства підприємства, що не підлягає приватизації, щодо переходу до процедур санації та ліквідації. Тож процедура розпорядження майном може завершитися укладенням мирової угоди або закриттям провадження у справі про банкрутство на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Предметом провадження у справі про банкрутство є досягнення легітимної мети, визначеної Законом про банкрутство, яким встановлено умови і порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів. Отже, наявність встановленого законом обмеження щодо застосування до боржника, який не був виключений з переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, процедур санації або ліквідації (частина четверта статті 96 Закону про банкрутство), неукладення впродовж тривалого строку мирової угоди в процедурі розпорядження майном у цій справі та відсутність у зв’язку з наведеним успішного завершення процедури банкрутства боржника позбавляють можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14894»