Судова практика Верховного Суду: правові позиції

«Можливість реалізації потерпілою особою права на позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, досудове розслідування щодо якого триває У фізичної особи, яка вважає себе потерпілою від кримінального правопорушення, щодо якого триває досудове розслідування і факт вчинення кримінального правопорушення (злочину) належно не встановлений, не виникає права на позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, на підставі частини другої статті 1177 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8063»

«Щодо права особи на компенсацію моральної шкоди і збитків, завданих тривалим розслідуванням факту заподіяння їй майнової шкоди, без необхідності встановлення неправомірності дій або бездіяльності посадових осіб слідчих органів рішенням суду в іншій справі Стосовно права, гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Конвенція), позитивні обов’язки держави згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме: у матеріальному аспекті держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов`язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов`язки); у процесуальному аспекті, хоча стаття 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює чітких процедурних вимог, існування позитивних обов`язків процесуального характеру відповідно до цього положення визнані ЄСПЛ як у справах, що стосуються державних органів, так і у спорах між приватними особами (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2012 року у справі «Котов проти Росії», заява № 54522/00). Факт того, що станом на час розгляду справи досудове розслідування у кримінальному провадженні, в якому позивач був визнаний потерпілим, триває і у суду немає відомостей про те, що держава провела об`єктивне та незалежне ефективне розслідування випадку заподіяння майнової шкоди позивачу (позитивний процесуальний обов`язок) свідчить про право позивача відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції претендувати на компенсацію за шкоду, спричинену надмірною тривалістю кримінального провадження. Тому безпідставним є посилання судів першої та апеляційної інстанцій на обов'язкову наявність неправомірних дій або бездіяльності посадових осіб державних органів, встановлених рішенням суду в іншій справі, як необхідної підстави для відшкодування завданих особі збитків. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4974»

«Цивільний відповідач у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 414 КК (порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, що спричинило смерть потерпілого) Належним цивільним відповідачем у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 414 КК (порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, що спричинило смерть потерпілого) є військовослужбовець, який такі правила порушив, а не військова частина, в якій він проходив військову службу, з огляду на те, що військовослужбовець був обізнаний із технічними властивостями зброї, неодноразово проходив інструктаж щодо її використання та застосування, права на отримання зброї, з якої було здійснено постріл, він не мав, під час події він перебував у тій частині сховища складу озброєння і боєприпасів військової частини, куди не мав права заходити. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7024»

«Відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який виконував трудові обов’язки та керував транспортним засобом, що належить роботодавцю Моральна та матеріальна шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який виконував трудові обов’язки та керував транспортним засобом, що на відповідній правовій підставі належить роботодавцю, відшкодовується роботодавцем, а не безпосередньо винним водієм (ч. 2 ст. 1187 ЦК). У такому випадку роботодавець вважається особою, яка відповідає за шкоду та в разі встановлення вини працівника, що є особою, яка завдала шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7837 Відшкодування роботодавцем, який є володільцем транспортного засобу шкоди, завданої внаслідок ДТП, спричиненого з вини його працівника Шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що керував автомобілем у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору з особою, яка володіє транспортним засобом, відшкодовується володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не винним водієм Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11677»

«Значення попереднього звернення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування для відшкодування шкоди потерпілому внаслідок ДТП Застосування положень Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого. Той факт, що потерпілий не звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до страховика. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3994»

«Заборона стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність (при вирішенні у межах кримінального провадження цивільного позову) При вирішенні у межах кримінального провадження цивільного позову стягнення судового збору з обвинуваченого (засудженого), який несе цивільну відповідальність, не допускається. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/932 Вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу. Перелік документів, які підтверджують витрати на професійну правову допомогу. Залишення без розгляду вимоги представника потерпілого про стягнення витрат на правову допомогу. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціну позову та (або) значення справи для сторони. Обов’язковим переліком документів, які підтверджують витрати на професійну правову допомогу, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов’язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо). КПК не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов’язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування у кримінальному провадженні. Залишення судом без розгляду вимоги представника потерпілого про стягнення витрат на правову допомогу, понесених за час судового провадження, не є істотним порушенням вимог КПК, оскільки не впливає на вирішення питання кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості, призначення покарання та не може бути єдиною підставою для скасування чи зміни прийнятих судових рішень. Інформація, яка міститься в акті приймання правової (правничої) допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатися тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному з видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному з виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7833 Неналежність як доказу квитанції про сплату адвокатських послуг, що не оформлена у встановленому законом порядку та зі змісту якої неможливо встановити, хто саме сплатив суму адвокатських послуг Квитанцію про сплату адвокатських послуг, що не оформлена у встановленому законом порядку та зі змісту якої неможливо встановити, хто саме сплатив суму адвокатських послуг, не можна визнати належним доказом. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7834 Звільнення позивачів у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, від сплати судового збору під час розгляду справи. Повернення помилково сплаченого судового збору Відповідно до Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, звільнені від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях. Потерпілий (позивач), який сплатив судовий збір за вирішення цивільного позову у кримінальному провадженні, має право звернутися до суду, на рахунок якого сплачений судовий збір, із заявою про повернення помилково сплаченого судового збору, у тому числі повторно звернутися із відповідним клопотанням до суду першої інстанції з метою вирішення питання, пов’язаного з процесуальними витратами, у порядку статей 537, 539 КПК. При цьому стягнення із засудженого судового збору не допускається. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7835 Щодо відшкодування витрат на професійну правову допомогу (ст. 120 КПК) Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10486»

«Відсутність співзалежності між сумою відшкодування за цивільним позовом і розміром завданої кримінальним правопорушенням шкоди, вказаним в обвинуваченні. Неврахування витрат на усунення наслідків крадіжок при вирішенні цивільного позову. Сума відшкодування за цивільним позовом у кримінальному провадженні не обов’язково має збігатися з розміром завданої злочином шкоди, вказаним в обвинуваченні, яке суд визнав доведеним. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода як обставина, що впливає на його кваліфікацію та вирішення інших питань, пов’язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права і компенсаційний механізм мають неоднакову юридичну природу, відрізняються за критеріями визначення і правовими наслідками. Вирішуючи цивільний позов, суд задовольнив його частково в розмірі заподіяної обвинуваченими матеріальної шкоди, тобто у межах залишкової балансової вартості викраденого майна, у зв’язку з чим усупереч вимогам ст. 28 КПК та ст. 22 ЦК безпідставно не врахував витрат на усунення наслідків крадіжок, не дав оцінки доказам на підтвердження таких витрат і не навів у вироку мотивів, через які не взяв їх до уваги. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3947»