Судова практика Верховного Суду: правові позиції

«Способи захисту порушеного права у спорах, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень З 16.01.2020 такий спосіб захисту як скасування запису про проведену державну реєстрацію права вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки статтю цього 26 Закону відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» викладено в новій редакції, згідно з якою виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2341»

«Щодо здійснення повторного перегляду судового рішення, яке вже було переглянуто в апеляційному та касаційному порядку відповідно до положень ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, та набрало законної сили ОП КГС ВС дійшла висновку, що ГПК України у редакції, яка була чинною до 15.12.2017, не передбачав можливості повторного апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення, в тому числі і за скаргою особи, яка не брала участі у справі, навіть якщо господарський суд вирішив питання про її права та обов'язки. Разом з тим ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (частина перша статті 254 кодексу). Однак, розділ ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII не передбачає повторного апеляційного перегляду судових рішень, які були переглянуті в апеляційному порядку за правилами ГПК України у редакції, яка була чинною до 15.12.2017. Відтак, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили і є чинним, є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов'язки протягом усього часу чинності цього рішення. Оскільки апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню, апеляційний суд мав відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України. Таким чином, ОП КГС ВС дійшла висновку про відступлення від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06.08.2018 у справі № 910/14369/16 про те, що особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що рішенням місцевого господарського суду вирішено питання про її права, інтереси та (або) обов'язки і яке вже було переглянуто та залишено без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, може звернутися з відповідною апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4387»

«З ВІДСТУПОМ! Щодо порядку визначення складу суду при повторному автоматизованому розподілу справ У випадках, передбачених процесуальним законом, що унеможливлюють участь судді-доповідача та суддів, які не є суддями-доповідачами, у справі (самовідвід, відвід), повторний автоматизований розподіл здійснюється на підставі відповідної ухвали суду за розпорядженням керівника апарату чи заступника керівника апарату в загальному порядку, передбаченому Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді. ОП КГС ВС відступив від висновку висновку КГС ВС, викладеного в ухвалі від 07.11.2022 у справі № 910/5172/19 щодо можливості визначення складу суду ухвалою суду та передачі справи після задоволення заяви про самовідвід колегії суддів у такій спосіб. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11450»

«Автоматична індексації нормативно-грошової оцінки землі Розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1369»

«Щодо застосування заходів забезпечення позову на підставі статей 136, 137, 140 ГПК України у справі про банкрутство Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання чи невиконання рішення господарського суду або незабезпечення таким рішенням ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6357 Необхідності додаткового доказування ризику відчуження майна при забезпеченні позову Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно відповідача ( в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення. У випадку подання позову про стягнення коштів очевидною є можливість відповідача в будь-який момент розпоряджатися своїм майном чи коштами, які знаходяться на його рахунках, що може ускладнити або унеможливити виконання майбутнього рішення суду. Тому вимога надання доказів щодо очевидних речей, таких як право відповідача в будь-який момент розпорядитися власним майном, є надмірною та свідчить про застосування завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Зазначений підхід застосовується і до інших позовів майнового характеру, коли предмет позову — майно, яким відповідач може у будь-який момент розпорядитися. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13809»

«Щодо змісту віндикаційного позову Змістом віндикаційного позову є повернення саме тієї речі, яка вибула із законного володіння власника та збереглася в натурі. У разі загибелі індивідуально визначеного майна власник (законний володілець) може вимагати лише відшкодування збитків. Водночас питання про можливість повернення індивідуально визначеної речі, яка зазнала змін, переробки, має вирішуватися залежно від характеру таких змін, їх істотності Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2526»