Судова практика Верховного Суду: правові позиції

«Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів Аналіз положень статей 256, 257, 261, 267 ЦК України дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. До таких позовів поширюється положення стаття 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб’єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2958»

«Заміна судом у виконавчому провадженні одного боржника двома боржниками У разі коли один (первісний) боржник у матеріальному правовідношенні замінюється двома боржниками, суд має замінити такого боржника як сторону виконавчого провадження двома боржниками, оскільки виконавчі дії з виконання рішення мають вчинятися щодо обох цих боржників. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4052»

«Набуття іпотекодержателем права майнової вимоги на підставі іпотечного договору Іпотекодержатель набуває права майнової вимоги на підставі іпотечного договору з моменту його нотаріального посвідчення/державної реєстрації. Реалізація цього права іпотекодержателем (задоволення забезпеченої іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання відбувається шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2351»

«Порядок обчислення позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюються і на звернення арбітражного керуючого (ліквідатора) до суду із заявою про захист інтересів боржника. Іншого правила щодо визначення початку перебігу позовної давності не містять ні частина перша статті 261 ЦК України, ні норми спеціального закону, що регулюють порядок вирішення спорів у справі про банкрутство. Тому при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний КУзПБ не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні норми позовної давності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4861 Учасники справи, які можуть бути ініціаторами заяви (клопотання) пропуску позовної давності За змістом норм статті 267 ЦК України якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення – захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України). Питання щодо поважності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Закон не встановлює, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропуску позовної давності поважними. Як правило, це відбувається за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити і від інших учасників судового процесу, зокрема прокурора, який не є стороною у справі Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4862»

«Суд, який розглядає справу про банкрутство, зокрема на апеляційній стадії, не позбавлений права за клопотанням кредитора вжити заходів на забезпечення його вимог шляхом накладення заборони на відчуження майна боржника в ліквідаційній процедурі Господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, зокрема, на стадії апеляційного розгляду справи, не позбавлений процесуального права за клопотанням кредитора вжити заходів на забезпечення його вимог у справі про банкрутство шляхом накладення заборони на відчуження майна боржника в ліквідаційній процедурі, виходячи з доводів кредитора та фактичних обставин справи, а також керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності, в силу статей 2, 14, 15 ГПК України та з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1443»

«Сплата судового збору арбітражним керуючим На арбітражного керуючого не поширюються положення статті 5 Закону України «Про судовий збір» Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7560»

«Існування в Державному реєстрі прав спірного запису про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді Внесення до Державного реєстру прав запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених чинним законодавством, але такий факт не створюється реєстраційною дією. При цьому існування в Державному реєстрі прав спірного запису про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2352»

«Поширення приписів частини другої статті 625 ЦК України на позадоговірні грошові зобов’язання щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей Положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов’язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов’язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому в разі прострочення виконання зобов’язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються три проценти річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1628 Умови відступлення права нарахування (вимоги) інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих на суму коштів, розміщених на депозитному рахунку цедента за договором банківського депозиту, укладеним між цедентом та банком (боржником) У разі коли умови договору відступлення є чітко визначеними та унеможливлюють нерозуміння або виникнення сумнівів щодо предмета відступлення (зокрема, зазначено, що предметом відступлення є право вимоги сплатити три проценти річних від простроченої суми та інфляційних втрат), а законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, то цедентом відступлено цесіонарію дійсне право на нарахування за майбутній період і стягнення з банку (боржника) трьох процентів річних та інфляційних втрат. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1630»

«Порядок підтвердження процесуальної правосуб’єктності іноземної юридичної особи в господарському процесі Дослідження, оцінка та встановлення процесуальної право- та дієздатності іноземної юридичної особи є обов’язком суду. У ч. 1 ст. 170 ГПК України унормовано, що іноземна юридична особа подає документ, який є доказом її правосуб’єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Згідно зі ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність та дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються за правом України. На вимогу суду іноземна юридична особа зобов’язана надати належним чином оформлений документ, що підтверджує її правосуб’єктність (сертифікат реєстрації, витяг з торговельного реєстру тощо). Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону та ч. 8 ст. 91 ГПК України іноземні офіційні документи визнаються дійсними та набувають статусу письмових доказів лише за умови їх легалізації (дипломатичної або консульської), якщо інше не передбачено законом або міжнародними договорами України. Без спеціального підтвердження легалізації такі документи приймаються судом лише у випадках, передбачених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14688 Визначення процесуальної дієздатності іноземної особи в суді та наслідки її неналежного підтвердження Згідно зі ст. 365 ГПК України та ст. 74 Закону України «Про міжнародне приватне право» процесуальна правоздатність і дієздатність іноземної юридичної особи в суді визначаються відповідно до права України, яке гарантує іноземним особам такий самий обсяг процесуальних прав та обов’язків, що й українським юридичним особам. Вона виникає з моменту належного заснування (реєстрації) компанії за її національним законом, проте для реалізації в господарському процесі потребує обов'язкового документального підтвердження. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням ст. 13 цього Закону документ, що є доказом правосуб'єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо). Документи, видані уповноваженими органами іноземних держав, є дійсними та набувають статусу письмових доказів у господарському процесі України виключно за умови їх належної легалізації (дипломатичної або консульської). Звільнення від обов’язкової легалізації допускається лише у випадках, прямо передбачених законами України або чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України (ст. 13 згаданого Закону та ч. 8 ст. 91 ГПК України). Відсутність належного підтвердження процесуальної дієздатності іноземної юридичної особи, яка подала апеляційну скаргу на судове рішення, зокрема надання документів без обов’язкової легалізації або їх неподання взагалі, є підставою для повернення апеляційної скарги. У такому разі суд апеляційної інстанції не приймає скаргу до розгляду та повертає її скаржнику на підставі п. 1 ч. 5 ст. 260 ГПК України як таку, що подана особою, яка не має процесуальної дієздатності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14696»

«Припинення обов'язку зі сплати будь-яких податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахованих після введення ліквідаційної процедури З дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у нього не виникає обов'язку зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які були нараховані за період після визнання його банкрутом, оскільки положеннями частини першої статті 38 Закону про банкрутство, які аналогічні за змістом положенням частини першої статті 59 КУзПБ, передбачено підставу для припинення обов'язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Самостійне подання ліквідатором звітності до податкового органу не є винятком із цього правила. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4845»

«Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень та обов’язок суду запобігати зловживанню процесуальними правами У разі надходження клопотання комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень без зазначення підстав господарський суд під час розгляду такого клопотання зобов’язаний поряд із встановленням обставин дотримання порядку скликання та проведення загальних зборів та/або комітету кредиторів, законності обрання / формування загальними зборами кредиторів комітету кредиторів, прийняття зборами кредиторів чи комітетом кредиторів рішення та реалізації цього рішення через відповідне клопотання до господарського суду в порядку частини четвертої статті 28 КУзПБ вжити заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. Звернення до господарського суду з клопотанням про відсторонення зборами кредиторів, а не комітетом кредиторів арбітражного керуючого від виконання повноважень не є порушенням приписів абзацу третього частини четвертої статті 28 КУзПБ. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14898»