Судова практика Верховного Суду: правові позиції

«Межі повноважень суду апеляційної інстанції щодо скасування судового рішення та направлення справи на новий (подальший) розгляд до місцевого господарського суду Перелік повноважень суду апеляційної інстанції за результатом перегляду рішення місцевого господарського суду, наведений у ч. 1 ст. 275 ГПК України. Зазначена стаття містить вичерпний перелік повноважень, які суд апеляційної інстанції має право застосувати за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду. До цього переліку не входить право на скасування рішення суду першої інстанції з передачею справи для нового / подальшого розгляду до цього ж суду. Тобто, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та направляючи справу на новий розгляд, суд апеляційної інстанції виходить за межі повноважень, визначених ст. 275 ГПК України, чим допускає порушення норм процесуального права. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15310»

«Щодо ефективності обрання позивачем такого способу захисту, як визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ задля захисту своїх прав стягувача у виконавчому провадженні Якщо позивач не пов’язаний будь-якими корпоративними правами щодо товариства, то позов про визнання недійсним акта приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства спрямований на захист не корпоративних прав позивача, а його прав як стягувача у виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості, боржником за яким є товариство. Позивач у цьому випадку як кредитор боржника (товариства) може мати похідний інтерес, зокрема, у сплаті статутного внеску до товариства його учасником, на який у подальшому може бути звернено стягнення як в межах виконавчого провадження, так і в межах справи про банкрутство. Саме спеціальні норми законодавства про банкрутство передбачають ефективні способи захисту інтересів кредитора шляхом покладення субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями товариства на осіб, з вини яких товариство не може виконати свої зобов’язання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11742»

«Оцінка судом обґрунтованості та співмірності понесених витрат на професійну правничу допомогу Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12520 Види додаткових судових рішень та їх особливості за ГПК України Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Від виду прийнятого судом процесуального рішення, ухваленого за результатом закінчення розгляду справи (ухвали, рішення, постанови), залежить і назва додаткового рішення у справі: додаткова ухвала, додаткове рішення, додаткова постанова. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12614 Критерії визначення необґрунтованості дій позивача у застосуванні ч. 5 ст. 130 ГПК України ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі № 905/121/19, від 13.05.2021 у справі № 910/16777/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21, від 18.01.2022 у справі № 922/2017/17, під названими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, унаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто ч. 5 ст. 130 ГПК України не визначає конкретних критеріїв для оцінки дій позивача щодо наявності / відсутності необґрунтованих дій позивача, а тому вони встановлюються судом у кожній справі відповідно до виявлених обставин. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12782»

«Визнання недійсними загальних зборів акціонерів з підстав недотримання порядку скликання загальних зборів акціонерів у частині зміщення часу їх проведення Виникнення непередбачуваних обставин, які перешкоджають проведенню загальних зборів акціонерів у визначений у повідомленні про їх скликання час, не є підставою для висновку про законність проведення загальних зборів акціонерів в інший час за відсутністю повідомлення про це всіх акціонерів товариства, які з’явилися у визначені день, час та місце проведення загальних зборів та пройшли відповідну реєстрацію. Водночас неможливість належного повідомлення (від незалежних на те причин) осіб, що не з’явилися на першочергову реєстрацію проведення загальних зборів, не може автоматично слугувати підставою для визнання таких загальних зборів незаконними, а всіх прийнятих на їх зборах рішень – недійсними. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10364»

«Надання інформації про діяльність товариства як спосіб захисту корпоративних прав Способом захисту права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на отримання інформації про діяльність юридичної особи є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій – надання певної інформації. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14416»