ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 914/66/26

1.1. Приватне підприємство "АВЕРС-LVIV" (далі - ПП "АВЕРС-LVIV", позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - ПрАТ "Львівоблнерго") та Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія Укренерго" (далі - ПрАТ "НЕК "Укренерго") про визнання договорів укладеними, а саме:

1) у разі встановлення судом факту приєднання електроустановок позивача до мереж системи розподілу ПрАТ "Львівоблнерго": визнати укладеним з 01.01.2026 між ПП «АВЕРС-LVIV» та ПрАТ «Львівобленерго» договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (додаток 3 до Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ)) у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви;

2) у разі встановлення судом факту безпосереднього приєднання електроустановок позивача до системи передачі ПрАТ "НЕК "Укренерго": визнати укладеними з 01.01.2026 між ПП «АВЕРС-LVIV» та ПрАТ «НЕК «Укренерго» наступні договори на основі Типових форм:

- 2.1. Договір споживача про надання послуг з передачі електричної енергії (додаток 6 до Кодексу системи передачі) із дозволеною потужністю 80 МВт на рівні напруги 110 кВ у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви;

- 2.2. Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (додаток 5 до Кодексу системи передачі), оскільки згідно з пунктами 1.3 та 6.2 глави 6 розділу ХІ Кодексу систем передачі діяльність споживача на ринку без такого договору не допускається, у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви. Вказати в резолютивній частині рішення, що днем укладення цього договору є 01.01.2026.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між магістральними мережами системи передачі та обладнання ПП "АВЕРС-LVIV" фактично утворилася «дірка» в управлінні мережами завдовжки близько 7 км. З одного боку, НЕК «Укренерго» відмовляє в укладенні прямих договорів, стверджуючи, що об`єкт приєднаний до мереж ПрАТ «Львівобленерго». З іншого боку, ПрАТ «Львівобленерго» офіційно заперечує свою відповідальність за перші 6,33 км лінії від ПС «Південна» до опори № 44, хоча ця ділянка є єдиним фізичним шляхом заживлення підстанції ПС «Львів-12» та виробничих приміщень. Отже, склалася ситуація, де жоден із операторів не визнає себе відповідальним за ділянку мережі, до якої безпосередньо підключений позивач, хоча ПП "АВЕРС-LVIV" є власником цієї лінії електропередач та підстанції, що створює стан повної правової невизначеності.

2.1. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі №914/66/26, зокрема позов ПП «АВЕРС-LVIV» в частині вимог до ПрАТ «Львівоблнерго» щодо визнання укладеним з 01.01.2026 між ПП «АВЕРС-LVIV» та ПрАТ «Львівобленерго» договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (додаток 3 до ПРРЕЕ) залишено без розгляду.

Постановляючи дану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави правового обґрунтування необхідності укладення договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору у справах №914/68/25 та №914/66/26 однакові, містять однаковий об`єкт споживача - єдиний майновий комплекс з сумарною потужністю 80 МВт та точки фізичного підключення до системи передачі на ПС 330/220/110 кВ «Львів-Південна» з використанням проектної потужності ПС "Львів-12". Відтак суд зазначив, що наявні всі підстави для задоволення клопотання ПрАТ «Львівобленерго» про залишення позову без розгляду.

2.2. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі №914/66/26 в частині залишення без розгляду позову ПП "АВЕРС-LVIV" до ПрАТ "Львівобленерго" скасовано, а справу № 914/66/26 направлено до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

Ухвалюючи постанову, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про однаковість сторін у справах № 914/68/25 та 914/66/26 та тотожність предмета і підстав спору. З огляду на вказане відсутні правові підстави для залишення позову ПП «АВЕРС-LVIV» в частині вимог до ПрАТ «Львівоблнерго» щодо визнання укладеним з 01.01.2026 між ПП «АВЕРС-LVIV» та ПрАТ «Львівобленерго» договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (додаток 3 до ПРРЕЕ) з посиланням на пункт 3 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) без розгляду.

3.1. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ПП «АВЕРС-LVIV» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить змінити мотивувальну частину постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026, виклавши її в редакції, яка констатує обов`язковість застосування механізму звернення до Секретаріату Енергетичного Співтовариства для з`ясування змісту acquis відповідно до Процедурного акта № 2008/01/MC-EnC, та зазначивши, що відмова апеляційного суду була передчасною, проте не призвела до ухвалення неправильного рішення щодо скасування ухвали про залишення позову без розгляду. При цьому резолютивну частину постанови Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у справі № 914/66/26 позивач просить залишити без змін.

Крім того, у поданій касаційній скарзі позивач просить передати справу №914/66/26 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України у зв`язку з наявністю виключної правової проблеми щодо обов`язковості звернення національного суду до Секретаріату Енергетичного Співтовариства та юридичної сили його висновків, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

В обґрунтування касаційної скарги ПП «АВЕРС-LVIV» відзначає, що мотиви відмови у застосуванні міжнародного інструменту ґрунтуються на неправильному розумінні природи законодавства Енергетичного Співтовариства і вимог частини одинадцятої статті 2 Закону України "Про ринок електричної енергії". Зміна мотивувальної частини необхідна не лише для правильного орієнтування суду першої інстанції під час подальшого розгляду справи по суті, але й для вирішення виключно правової проблеми, яка має фундаментальне значення для євроінтеграційного процесу України.

Також скаржник вважає, що висновки апеляційного суду у означеній частині не відповідають правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.08.2022 у справі №910/9627/20 (щодо застосування офіційних висновків Секретаріату Енергетичного Співтовариства). Але при цьому і вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування Процедурного акта № 2008/01/MC-EnC на стадії вирішення процесуальних питань.

Крім того, оскільки процесуальний обов`язок повідомити Секретаріат Енергетичного Співтовариства виникає на якомога ранньому етапі провадження та не залежить від його стадії, найбільш повним і своєчасним виконанням цієї вимоги буде безпосереднє звернення до Секретаріату судом касаційної інстанції під час перегляду цієї справи. Таке звернення не суперечить процесуальному характеру перегляду, а навпаки, забезпечує реальне виконання міжнародного зобов`язання держави та надасть судам можливість спиратися на офіційне тлумачення змісту acquis під час подальшого розгляду спору по суті.

3.2. ПрАТ "Львівобленерго" також, не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 скасувати, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 23.04.2026 у справі № 914/66/26 залишити в силі.

На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі ПрАТ "Львівобленерго" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: пунктів 3, 10 частини першої статті 226 ГПК України у зв`язку з неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 06.11.2024 у справі №910/151/23.

Скаржник у поданій касаційній скарзі відзначає, що:

- тлумачення, яке застосував суд апеляційної інстанції про те, якщо інший відповідач НЕК "Укренерго" не був учасником у справі № 914/68/25, то це повністю виключає тотожність суб`єктного складу та предмета спору - позбавляє пункт 3 частини першої статті 226 ГПК України будь-якого практичного змісту. За таким підходом будь-який позивач, який має намір повторно ініціювати ще один спір попри вже наявний спір, зможе безперешкодно це зробити, лише додавши до позовної заяви будь-якого додаткового відповідача;

- абсолютно хибними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що у справі №914/66/26 основним є усунення правової невизначеності та встановлення того, хто саме є належним оператором (розподілу чи передачі) на належній на праві власності ПП "АВЕРС-LVIV" ділянці мережі, тому справа № 914/66/26 відрізняється від справи № 914/68/25, де статус ПрАТ "Львівобленерго" як оператора вважався безальтернативним і, на думку суду апеляційної інстанції, з`явлення альтернативних вимог до двох співвідповідачів у справі № 914/66/26 зумовлене станом правової невизначеності та технічною неврегульованістю меж відповідальності між самими операторами;

- у постанові від 11.04.2018 у справі № 901/433/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається. За цією аналогією і додання до вже заявленої позовної вимоги альтернативної вимоги до іншого відповідача не припиняє тотожності первісної вимоги з тією, що вже перебуває на розгляді суду;

- доводи ПП "АВЕРС-LVIV" про те, що у справі № 914/68/25 договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергію стосується іншого періоду (2025 року), а у справі № 914/66/26 - 2026 року не заслуговують на увагу з огляду на те, що у справі № 914/68/25 рішення судом прийняте у 2026 році, а редакція договорів, які позивач просить визнати укладеними у двох справах передбачає, що такі є безстроковими (пункти 11.1 обох договорів). З цього вбачається, що вимоги ПП "АВЕРС-LVIV" у справі № 914/66/26 є ідентичними (охоплюються, у тому числі, часовими межами дії договору у справі № 914/68/25, зокрема на 2026 та наступні роки);

- заявлення ПП "АВЕРС-LVIV" альтернативних взаємовиключних вимог одразу до двох відповідачів, мотивуючи це своєю невизначеністю, суд апеляційної інстанції помилково сприйняв як аргумент відсутності тотожності предмета спору та однаковості сторін у частині вимог до ПрАТ "Львівобленерго";

- усі доводи про відмінність предмета та підстав позову стосуються виключно вимог до другого відповідача - ПрАТ "НЕК "Укренерго" за обставин цілковитої тотожності правових підстав та позовних вимог до ПрАТ "Львівобленерго";

- унаслідок скасування судом апеляційної інстанції ухвали суду першої інстанції у провадженні Західного апеляційного господарського суду та Господарського суду Львівської області одночасно перебувають дві справи № 914/68/25 та №914/66/26, у кожній з яких вирішується питання про визнання укладеним одного і того самого договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між ПП "АВЕРС-LVIV" та ПрАТ "Львівобленерго" щодо того самого об`єкта з тією самою потужністю 80 МВт.

3.3. ПрАТ "НЕК "Укренерго" 17.08.2026 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу ПП "АВЕРС-LVIV", в якому просить у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити.

ПрАТ "НЕК "Укренерго" також 17.08.2026 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу ПрАТ "Львівобленерго", в якому просить касаційну скаргу відповідача задовольнити.

3.4. ПрАТ "Львівобленерго" 17.08.2026 через «Електронний суд» подало до Суду відзив на касаційну скаргу ПП "АВЕРС-LVIV", в якому просить закрити касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, а касаційну скаргу ПрАТ "Львівобленерго" задовольнити.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при ухваленні судових рішень

4.1. ПрАТ «Львівобленерго» через систему «Електронний суд» подало до місцевого господарського суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив залишити без розгляду позовну заяву ПП "АВЕРС-LVIV" у частині вимог до ПрАТ «Львівобленерго», зазначивши, що у провадженні Господарського суду Львівської області вже є справа №914/68/25 (суддя Мазовіта А. Б.) зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, де ПП "АВЕРС-LVIV" просить суд визнати укладеним договір із аналогічною потужністю, дозволеної до використання в обсязі 80 МВт, яка наведена у прохальній частині позовної заяви у цій справі.

Позивач зазначені обставини заперечив, зазначивши, що справа № 914/66/26 має інший суб`єктний склад (співвідповідачем є ПрАТ «НЕК «Укренерго») та ширший предмет і підстави позову. Позивач обґрунтовує своє право на прямий доступ до системи передачі (ОСП) на підставі частини одинадцятої статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», яка зобов`язує враховувати acquis Енергетичного Співтовариства та практику Суду ЄС. У рішенні Суду ЄС у справі C-31/18 («Elektrorazpredelenie Yug») встановлено, що споживач, підключений до підстанції, яка здійснює трансформацію напруги з високої на середню, має право бути визнаним клієнтом системи передачі, незалежно від наявності ОСР на території.

Позивач зазначає, що ключовою особливістю справи № 914/66/26, що докорінно відрізняє її від справи №914/68/25, є необхідність ідентифікації самого системного оператора (ПрАТ «Львівобленерго» чи ПрАТ «НЕК «Укренерго») та визначення виду договірних відносин - чи це має бути договір розподілу, чи пакет договорів із передачі та диспетчерського управління.

4.2. З Єдиного Державного реєстру судових рішень вбачається, що на розгляді господарського суду перебуває інша справа № 914/68/25 за позовом ПП "АВЕРС-LVIV" до ПрАТ "Львівобленерго" про визнання укладеним з 01.01.2025 між ПП "АВЕРС-LVIV" та ПрАТ "Львівобленерго" договору про надання послуг з розподілу електричної енергії у редакції, що додається.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв`язку із відмовою відповідача переглянути умови укладеного з ним договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.11.2019 № 56518 він просить визнати укладеним договір у запропонованій редакції та зобов`язати оператора системи оформити паспорт точки розподілу із зазначенням дозволеної потужності 80 МВт.

Спір між сторонами полягає в тому, що ПрАТ "Львівобленерго" не визнає за ПП "АВЕРС-LVIV" права використовувати всю проектну потужність ПС "Львів-12" на рівні 80 МВт, хоча ПП "АВЕРС-LVIV" є основним споживачем - власником ПС "Львів-12".

4.3. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про залишення позовних вимог до ПрАТ "Львівобленерго" без розгляду, виходив з такого:

- судом встановлено однаковість сторін у спорі у справі №914/68/25 та №914/66/26, якими є: позивач - ПП «АВЕРС-LVIV» та відповідач 1 - ПрАТ «Львівобленерго»;

- предмет спору у справах є тотожний. Аргументи позивача щодо визначення часу чинності договору є безпідставні, оскільки у випадку укладення договору, як вказано у його змісті, він визнається продовженим на той же строк;

- підстави позови у справах №914/68/25 та №914/66/26, як слідує з фактичних підстав, правового обґрунтування необхідності укладення договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору однакові, містять однаковий об`єкт споживача - єдиний майновий комплекс з сумарною потужністю 80 МВт та точки фізичного підключення до системи передачі на ПС 330/220/110 кВ «Львів-Південна» з використанням проектної потужності ПС "Львів-12";

- стороною у спорі в обох справах є ПрАТ «Львівобленерго», з яким позивач бажає укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (Додаток 3 до ПРРЕЕ). Сторони, предмет та об`єкт договору, його зміст як у справі №914/66/26, так і у справі №914/68/25 є тотожними, незважаючи на певні філологічні сполучення. Також в контексті правових підстав обґрунтування та нормативно-правового регулювання вони не різняться.

4.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, виходив з такого:

(1) щодо заяви позивача з процесуальних питань:

- представником позивача подано заяву з процесуальних питань (щодо ідентифікації об`єктів спору за EIC кодами та повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства), в якій заявник, зокрема просив повідомити Секретаріат Енергетичного Співтовариства про розгляд справи № 914/66/26 та порушення в її межах питання щодо тлумачення і застосування законодавства Енергетичного Співтовариства; просив звернутися до Секретаріату Енергетичного Співтовариства за консультативним висновком (інтерперетаційними вказівками) щодо тлумачення положень Директиви 2009/72/ЄС та / або Директиви (ЄС) 2019/944, як актів законодавства Енергетичного Співтовариства, у контексті обставин даної справи, з переліком питань, викладених у даній заяві;

- вимоги заявника, наведені у зазначеній заяві, зводяться до необхідності отримання від Секретаріату Енергетичного Співтовариства висновку щодо тлумачення Закону України "Про ринок енергетичної енергії" на відповідність норм національного права України актам законодавства Європейського Союзу (ЄС) та іншим нормам національного законодавства України;

- відсутні правові підстави для повідомлення Секретаріат Енергетичного Співтовариства про розгляд справи №914/66/26 та порушення в її межах питання щодо тлумачення і застосування законодавства Енергетичного Співтовариства в межах перегляду ухвали щодо правильного застосування судом першої інстанції норм процесуального права;

(2) щодо предмету апеляційного оскарження:

- у справі № 914/68/25 склад сторін обмежувався позивачем та лише одним відповідачем - ПрАТ «Львівобленерго». Натомість у даній справі № 914/66/26 позивач пред`явив альтернативні та взаємопов`язані вимоги до двох співвідповідачів: ПрАТ «Львівобленерго» та ПрАТ «НЕК «Укренерго»;

- ПрАТ «НЕК «Укренерго» взагалі не було учасником у справі № 914/68/25, що повністю виключає тотожність суб`єктного складу та предмета спору;

- позивач у справі № 914/66/26 доводить, що об`єкти електроенергетики та точки обліку безальтернативно ідентифікуються за унікальними ЕІС-кодами. У цій справі вимоги заявлено щодо абсолютно інших точок вимірювання на рівні напруги 110 кВ з відмінними ЕІС-кодами, предмети обох спорів є матеріально та юридично різними. Заявлення альтернативних вимог щодо живлення підстанції, є єдиним легітимним та ефективним способом захисту права власності;

- ключовою особливістю справи № 914/66/26, що докорінно відрізняє її від справи № 914/68/25, є необхідність ідентифікації самого системного оператора (ПрАТ «Львівобленерго» чи ПрАТ «НЕК «Укренерго») та визначення виду договірних відносин: чи це має бути договір розподілу, чи пакет договорів із передачі та диспетчерського управління;

- підставою позову у справі № 914/68/25 є порушення ОСР порядку визначення дозволеної потужності для існуючої електроустановки в межах чинної системи розподілу. Підставою позову у справі № 914/66/26 є виявлена позивачем правова та технічна невизначеність («управлінська дірка») щодо ділянки мережі 6,33 км, за яку жоден із операторів не визнає відповідальності;

- у справі № 914/66/26 основним є усунення правової невизначеності та встановлення того, хто саме є належним оператором (розподілу чи передачі) на належній на праві власності ПП «АВЕРС-LVIV» ділянці мережі;

- справа № 914/66/26 відрізняється від справи № 914/68/25, де статус ПрАТ «Львівобленерго» як оператора вважався безальтернативним;

- у справі № 914/68/25 спір стосувався визначення істотних умов договору (фіксації дозволеної потужності об`єкта);

- помилковим є висновок суду першої інстанції про однаковість сторін у справах №№ 914/68/25 та 914/66/26 та тотожність предмета спору.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 для розгляду касаційної скарги у справі №914/66/26 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І.↗ (головуючий), Бакуліна С.В.↗, Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі №914/66/26 за касаційною скаргою ПП "АВЕРС-LVIV" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026; справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026 для розгляду касаційної скарги ПП "АВЕРС-LVIV" у справі №914/66/26 визначено колегію суддів у складі: Студенець В.І.↗ (головуючий), Бакуліна С.В.↗, Кролевець О.А.↗

5.2. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.07.2026 касаційну скаргу ПрАТ «Львівобленерго» у справі №914/66/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Студенець В.І.↗ (головуючий), Бакуліна С.В.↗, Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі №914/66/26 за касаційною скаргою ПрАТ «Львівобленерго» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026; справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.08.2026 касаційну скаргу ПрАТ «Львівобленерго» у справі №914/66/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Студенець В.І.↗ (головуючий), Бакуліна С.В.↗, Кролевець О.А.↗

5.3. ПП "АВЕРС-LVIV" 11.09.2026 через «Електронний суд» подало до Суду клопотання про надання дозволу на подання додаткових письмових пояснень та додаткові письмові пояснення.

5.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

6.1. Об`єктом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 30.06.2026, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про залишення позовних вимог ПП "АВЕРС-LVIV" до ПрАТ «Львівобленерго» про визнання укладеним договору без розгляду, а справу у відповідній частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дослідивши наведене у касаційних скаргах, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає, що спірним у даному випадку є питання щодо:

- наявності / відсутності підстав для залишення без розгляду частини позовних вимог на підставі пункту 3 частини першої статті 226 ГПК України.

Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухвалені оскаржуваної постанови у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд зазначає таке.

6.2. Щодо касаційної скарги ПП "АВЕРС-LVIV"

6.2.1. Так, звертаючись до касаційного суду, позивач просив змінити мотивувальну частину оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні заяви ПП "АВЕРС-LVIV" про повідомлення Секретаріат Енергетичного Співтовариства про розгляд справи № 914/66/26 та порушення в її межах питання щодо тлумачення і застосування законодавства Енергетичного Співтовариства (надання консультативного висновку щодо тлумачення Закону України "Про ринок енергетичної енергії" на відповідність норм національного права України актам законодавства Європейського Союзу (ЄС) та іншим нормам національного законодавства України).

На переконання позивача, слід констатувати обов`язковість застосування механізму звернення до Секретаріату Енергетичного Співтовариства для з`ясування змісту acquis відповідно до Процедурного акта № 2008/01/MC-EnC.

При цьому останній вважає, що така відмова апеляційного суду не призвела до ухвалення неправильного рішення щодо скасування ухвали про залишення позову без розгляду.

6.2.2. Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги позивача, колегія суддів відзначає, що за своїм змістом подана позивачем заява під час здійснення апеляційного провадження стосуються застосування норм матеріального права у спірних правовідносинах, з огляду на що така (заява) безпосередньо може впливати на розгляд справи по суті спору.

Втім, як уже відзначалось, оскаржуваним судовим актом спір у справі не вирішувався по суті. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, яким скасована ухвала суду попередньої інстанції про залишення частини позовних вимог без розгляду. Тобто на розгляді у господарських судів перебувало питання правозастосування норм процесуального права - пункту 3 частини першої статті 226 ГПК України до спірних правовідносин, з яким, серед іншого, позивач погоджується. Разом з тим вказане не охоплюється вирішенням судом справи по суті спору.

Ураховуючи наведене, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги позивача як необґрунтовані, адже питання повідомлення Секретаріату Енергетичного Співтовариства про розгляд справи №914/66/26 та порушення в її межах питання щодо тлумачення і застосування законодавства Енергетичного Співтовариства (що є по суті заявою про витребування консультативного висновку про застосування норм матеріального права) не стосується предмету касаційного оскарження, яким є питання наявності / відсутності правових підстав для залишення частини позовних вимог без розгляду у порядку пункту 3 частини першої статті 226 ГПК України.

За таких обставин у Суду відсутні правові підстави для зміни мотивувальної частини оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, як на цьому наголошує позивач у поданій касаційній скарзі, а також підстави для повідомлення Секретаріат Енергетичного Співтовариства про розгляд справи №914/66/26 та порушення в її межах питання щодо тлумачення і застосування законодавства Енергетичного Співтовариства.

З означених мотивів відхиляється інші доводи касаційної скарги (про неврахування висновків Верховного Суду та про відсутність висновку щодо застосування норм законодавства ЄС), а також клопотання позивача про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

6.3. Щодо касаційної скарги ПрАТ «Львівобленерго»

6.3.1. Звертаючись до касаційного суду, відповідач просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції, адже унаслідок її ухвалення у провадженні Західного апеляційного господарського суду та Господарського суду Львівської області одночасно перебувають дві тотожні справи № 914/68/25 та №914/66/26, у кожній з яких вирішується питання про визнання укладеним одного і того самого договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії між ПП "АВЕРС-LVIV" та ПрАТ "Львівобленерго" щодо того самого об`єкта з тією самою потужністю.

Оцінюючи доводи та мотиви касаційної скарги ПрАТ "Львівобленерго" у контексті правомірності застосування господарськими судами положень пункту 3 частини першої статті 226 ГПК України до спірних правовідносин, колегія суддів відзначає таке.

6.3.2. Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано відповідними нормами процесуального права - Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні суду є справа між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Отже, для застосування пункту 3 частини першої статті 226 ГПК України необхідно встановити три ознаки:

1) у провадженні суду є справа між тими самими сторонами;

2) про той самий предмет;

3) з тих самих підстав.

За таких обставин передумовою для застосування положень пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

Колегія суддів відзначає, що відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Отже, позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог (предмет позову), обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

Так, предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги (такі висновки наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19).

Отже, фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача, а правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову. Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку. Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 01.11.2022 у справі № 925/1152/21, від 28.06.2023 у справі № 910/1182/23, від 18.03.2021 у справі № 909/783/20, від 16.11.2021 у справі № 910/694/21).

6.3.3. Як вбачається з матеріалів цієї справи та встановлено судами попередніх інстанцій у даній справі (№914/66/26) ПП "АВЕРС-LVIV" звернулось до місцевого господарського суду з позовом до ПрАТ "Львівоблнерго" та до ПрАТ "НЕК "Укренерго" про визнання договорів укладеними, а саме:

- у разі встановлення судом факту приєднання електроустановок позивача до мереж системи розподілу відповідача-1: визнати укладеним з 01.01.2026 між ПП «АВЕРС-LVIV» та ПрАТ «Львівобленерго» договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору (додаток 3 до ПРРЕЕ) у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви;

- у разі встановлення судом факту безпосереднього приєднання електроустановок позивача до системи передачі відповідача-2: визнати укладеними з 01.01.2026 між ПП «АВЕРС-LVIV» та ПрАТ «НЕК «Укренерго» наступні договори на основі Типових форм: 2.1. Договір споживача про надання послуг з передачі електричної енергії (додаток 6 до Кодексу системи передачі) із дозволеною потужністю 80 МВт на рівні напруги 110 кВ у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви; 2.2. Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (додаток 5 до Кодексу системи передачі), оскільки згідно з пунктами 1.3 та 6.2 глави 6 розділу ХІ Кодексу систем передачі діяльність споживача на ринку без такого договору не допускається, у редакції, зазначеній у прохальній частині позовної заяви. Вказати в резолютивній частині рішення, що днем укладення цього договору є 01.01.2026.

Даний позов обґрунтовано тим, що між магістральними мережами системи передачі та обладнання ПП "АВЕРС-LVIV" фактично утворилася «дірка» в управлінні мережами завдовжки близько 7 км. З одного боку, ПрАТ «НЕК «Укренерго» відмовляє в укладенні прямих договорів, стверджуючи, що об`єкт приєднаний до мереж ПрАТ «Львівобленерго». З іншого боку, ПрАТ «Львівобленерго» офіційно заперечує свою відповідальність за перші 6,33 км лінії від ПС «Південна» до опори № 44, хоча ця ділянка є єдиним фізичним шляхом заживлення підстанції ПС «Львів-12» та виробничих приміщень.

Отже, склалася ситуація, де жоден із операторів не визнає себе відповідальним за ділянку мережі, до якої безпосередньо підключений позивач, хоча ПП "АВЕРС-LVIV" є власником цієї лінії електропередач та підстанції, що створює стан повної правової невизначеності.

6.3.4. Після відкриття провадження у справі ПрАТ "Львівобленерго" звернулось до суду першої інстанції із заявою про залишення частини позовних вимог у справі №914/66/26 без розгляду, адже на розгляді господарського суду перебуває інша справа №914/68/25 за позовом ПП "АВЕРС-LVIV" до ПрАТ "Львівобленерго" про визнання укладеним з 01.01.2025 між ПП "АВЕРС-LVIV" та ПрАТ "Львівобленерго" договору про надання послуг з розподілу електричної енергії у редакції запропонованій позивачем.

Судами встановлено, що позовні вимоги у цій справі обґрунтовані тим, що оскільки відповідач відмовився переглянути умови укладеного з позивачем договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 27.11.2019 № 56518 (ПрАТ "Львівобленерго" не визнавало за ПП "АВЕРС-LVIV" права використовувати всю проектну потужність ПС "Львів-12" на рівні 80 МВт), ПП "АВЕРС-LVIV" звернулося до суду з позовом про визнання укладеним договір у запропонованій редакції та просив зобов`язати оператора системи оформити паспорт точки розподілу із зазначенням дозволеної потужності 80 МВт.

6.3.5. Суд першої інстанції дійшов висновку про тотожність справ №914/68/25 та №914/66/26, з огляду на однаковість сторін у спорі, якими є: позивач - ПП «АВЕРС-LVIV» та відповідач 1 - ПрАТ «Львівобленерго»; предмета спору та підстав позовів у вказаних справах.

Зокрема суд відзначив, що у справі №914/68/25 та у справі №914/66/26 позивач зазначив, що «об`єктом споживача» ПП «АВЕРС-LVIV» є цілісний майновий комплекс, склад якого розпочинається безпосередньо від точки приєднання до системи передачі на ПС «Південна». Цей об`єкт єдиним технологічним ланцюгом включає в себе: власну ЛЕП-110 кВ (6,33 км); підстанцію ПС 110/10/6 кВ № 251 «Львів-12» (вул. Хуторівка, 11в); два силові трансформатори ТДТН-40000/110/10/6 сумарною потужністю 80 МВт; усе подальше обладнання та струмоприймачі, аж до об`єктів на вул. Наукова, 7. Позивач у справі №914/66/26 наголошує «на цілісності нашого об`єкта: об`єкт споживача» ПП «АВЕРС-LVIV» розпочинається безпосередньо від точки фізичного підключення до системи передачі на ПС 330/220/110 кВ «Львів-Південна». Він охоплює двоколову електропередавальну лінію ЛЕП-110 кВ довжиною 6,33 км (44 опори), яка веде до нашої підстанції ПС 110/10/6 кВ № 251 «Львів-12» і далі, аж до об`єктів на вул. Наукова, 7»;

Отже, на переконання суду, фактичні підстави, правове обґрунтування необхідності укладення договорів споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на основі Типового договору у вказаних справах є однаковими, адже містять однаковий об`єкт споживача - єдиний майновий комплекс з сумарною потужністю 80 МВт та точки фізичного підключення до системи передачі на ПС 330/220/110 кВ «Львів-Південна» з використанням проектної потужності ПС "Львів-12".

6.3.6. У свою чергу, апеляційний суд не погодився з висновками суду Господарського суду Львівської області та постановою від 30.06.2026 скасував вказаний судовий акт.

У прийнятті вказаного рішення суд керувався тим, що позови у справах №914/68/25 та №914/66/26 не є тотожними.

Суд відзначив, що у справі № 914/68/25 ПрАТ «НЕК «Укренерго» взагалі не було учасником спору, що повністю виключає тотожність суб`єктного складу та предмета спору. Зокрема у справі № 914/68/25 склад сторін обмежувався позивачем та лише одним відповідачем - ПрАТ «Львівобленерго». Натомість у даній справі № 914/66/26 позивач пред`явив альтернативні та взаємопов`язані вимоги до двох співвідповідачів: ПрАТ «Львівобленерго» та ПрАТ «НЕК «Укренерго».

Тобто справа № 914/66/26 відрізняється від справи № 914/68/25, де статус ПрАТ «Львівобленерго» як оператора вважався безальтернативним.

Крім того, підставою позову у справі № 914/68/25 є порушення ОСР порядку визначення дозволеної потужності для існуючої електроустановки в межах чинної системи розподілу. Підставою ж позову у справі № 914/66/26 є виявлена позивачем правова та технічна невизначеність («управлінська дірка») щодо ділянки мережі 6,33 км, за яку жоден із операторів (ні ПрАТ «Львівобленерго», ні ПрАТ «НЕК «Укренерго») не визнає відповідальності.

Тобто ключовою особливістю справи № 914/66/26, що докорінно відрізняє її від справи № 914/68/25, є необхідність ідентифікації самого системного оператора (ПрАТ «Львівобленерго» чи ПрАТ «НЕК «Укренерго») та визначення виду договірних відносин: чи це має бути договір розподілу, чи пакет договорів із передачі та диспетчерського управління. У даній справі основним є усунення правової невизначеності та встановлення того, хто саме є належним оператором (розподілу чи передачі) на належній на праві власності ПП «АВЕРС-LVIV» ділянці мережі.

Натомість спір у справі №914/68/25 стосувався визначення істотних умов договору (фіксації дозволеної потужності об`єкта).

Також суд звернув увагу, що у справі № 914/66/26, на відмінну від справи №914/68/25, вимоги заявлено щодо абсолютно інших точок вимірювання на рівні напруги 110 кВ з відмінними ЕІС-кодами.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що предмети обох спорів є матеріально та юридично різними. При цьому заявлення альтернативних вимог щодо живлення підстанції є єдиним легітимним та ефективним способом захисту права власності у спірних правовідносинах.

6.3.7. Оцінюючи правомірність висновків апеляційного суду (що є предметом касаційного оскарження), колегія суддів відзначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Ураховуючи наведене вище у свої сукупності, з огляду на предмет, підстави (як фактичні, так і правові) позову та суб`єктний склад сторін у справі №914/68/25 та у справі, що розглядається, колегія суддів вважає, що Західний апеляційний господарський дійшов заснованого на законі висновку про відсутність правових підстав для залишення позовних вимог ПП "АВЕРС-LVIV" до ПрАТ «Львівобленерго» про визнання укладеним договору без розгляду відповідно до пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.

У наведеному колегія суддів погоджується з доводами суду апеляційної інстанції, що у даній справі матеріально-правові підстави позову не є тотожними як у справі №914/68/25, що виключає застосування до спірних правовідносин положень пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.

Апеляційна інстанція з урахуванням заявлених позовних вимог надала належну правову оцінку позову позивача до ПрАТ «Львівобленерго» на предмет його тотожності до предмету та підстав позову у справі №914/68/25, обґрунтованість висновків яких доводи касаційної скарги не спростовують.

Колегія суддів відзначає, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону (частина перша статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

З огляду на викладене Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції передчасно застосовав до спірних правовідносин у цій справі пункт 3 частини першої статті 226 ГПК України та не з`ясував обставини, що мають значення для справи, чим позбавив позивача можливості реалізувати своє право на отримання судового захисту.

6.3.8. Отже, доводи касаційної скарги ПрАТ «Львівобленерго» не знайшли свого підтвердження. У Суду відсутні правові підстави для скасування постанови Західного апеляційного господарського суду.

Відхиляються посилання скаржника на неврахування висновків Верховного Суду, адже оскаржуваний судовий акт ним не суперечить.

6.4. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин у процесуальному сенсі.

7.1. Доводи скаржників про порушення судом апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 6 цієї постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення.

8.1. Судовий збір за подання касаційних скарг покладається на скаржників, оскільки Верховний Суд касаційні скарги залишає без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд