ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 357/103/24

У січні 2024 року заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Позов мотивований тим, що під час здійснення процесуального керівництва у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні №42023112030000309, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 26 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України за фактом внесення неправдивих даних до офіційних документів щодо набуття права приватної власності на нежитлову будівлю, що розташована на АДРЕСА_1 , встановлено порушення інтересів держави в особі Білоцерківської міської ради у сфері комунальної власності.

Білоцерківській міській раді на праві комунальної власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0107 га з кадастровим номером 3210300000:07:004:0007, яка розташована на АДРЕСА_1 . Водночас відомості про право власності та користування на зазначену ділянку не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказаною земельною ділянкою користується ОСОБА_1 .

Зі службової записки № 10-13-1472 від 26 жовтня 2021 року управління регулювання земельних відносин Білоцерківської міської ради вбачається, що на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 розміщена тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності. Згідно з рішенням Білоцерківської міської ради від 26 жовтня 2006 року № 122 «Про попереднє погодження місця розташування об`єкту, надання земельних ділянок в оренду, постійне користування у власність» ФОП ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право оренди на землю під розміщення павільйону з продажу побутової техніки та мобільних телефонів на АДРЕСА_2 , затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на землю та надано в користування (оренду) земельну ділянку загальною площею 0,0059 га терміном на 1 рік (договір оренди землі від 07 грудня 2006 року). Рішенням Білоцерківської міської ради від 20 грудня 2007 року №580 «Про продовження терміну дії договорів оренди земельних ділянок» ФОП ОСОБА_1 продовжено термін дії договору оренди щодо зазначеної земельної ділянки на 3 роки (договір оренди землі від 21 березня 2008 року). Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 24 лютого 2011 року № 76-09-VII «Про передачу земельних ділянок в оренду» ФОП ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку під розміщення існуючого павільйону в АДРЕСА_1 загальною площею 0,0059 га терміном на 3 роки за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква та зобов`язано суб`єкта підприємницької діяльності утримувати в належному стані прилеглу до павільйону територію земельної ділянки площею 0,0279 га (договір оренди землі від 27 липня 2011 року).

Рішенням Білоцерківської міської ради від 27 вересня 2012 року № 713-29-VII внесено зміни в підпункт 1.3 пункту І рішення міської ради від 24 лютого 2011 року № 76-09-VII, а саме: слова та цифри: «загальною площею 0,0059 га» замінено на слова та цифри: «загальною площею 0,0107 га» та припинено термін дії договору оренди землі від 27 липня 2011 року № 191 у зв`язку з уточненням площі земельної ділянки. Даний підпункт рішення міської ради був скасований на підставі подання прокуратури м. Біла Церква рішенням міської ради від 21 листопада 2012 року.

Згідно з рішенням Білоцерківської міської ради від 19 червня 2014 року № 1216-60-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» ФОП ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку під розміщення павільйону в АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0107 га строком на 3 роки за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква. Статтею 125 ЗК України в редакції, що діяла на момент прийняття рішення міської ради, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав. Проте право оренди не було зареєстроване відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Всупереч вимогам частини п`ятої статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», у зазначеному рішенні Білоцерківської міської ради від 19 червня 2014 року № 1216-60-VI в частині передачі земельної ділянки в оренду ФОП ОСОБА_1 відомості про кадастровий номер земельної ділянки відсутні.

Рішення Білоцерківської міської ради від 20 листопада 2014 року №1322-66-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» ФОП ОСОБА_1 поновлено договір оренди землі під розміщення павільйону на АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0107 га, строком на 10 (десять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

Згідно з рішенням Білоцерківської міської ради від 25 вересня 2020 року № 5964-102-VII «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» ФОП ОСОБА_1 » надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (вид використання - для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності) за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1007 га за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква, кадастровий номер 3210300000:07:004:007. Право оренди земельної ділянки не зареєстроване.

Білоцерківська міська рада рішення щодо передачі земельної ділянки фізичним або юридичним особам у власність не приймала. Тобто ця ділянка перебуває у власності територіальної громади м. Біла Церква в особі Білоцерківської міської ради.

Незважаючи на відсутність будь-яких правовстановлюючих документів на вказану земельну ділянку, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №344817549 від 31 серпня 2023 року на вказаній земельній ділянці зареєстровано нежитлову будівлю загальною площею 78,2 кв.м, адреса: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації права приватної власності стали технічний паспорт, виданий 18 лютого 2021 року ТОВ «Проектний дім»; довідка про показники об`єкту нерухомого майна № 18/2/2021/6 від 18 лютого 2021 року, довідка про адресу об`єкта нерухомого майна № 18/2/2021/6 від 18 лютого 2021 року. З технічного паспорту (інвентарна справа № 18/02/2021/6) на зазначену нежитлову будівлю вбачається, що на замовлення ОСОБА_1 проведено інвентаризацію об`єкта нерухомості нежитлової будівлі, в ході якої встановлено наступну характеристику: нежитлова будівля - 1991 року побудови, фундамент - цегляний, стіни - металеві, покрівля - металева, перекриття - металеве, підлога - плитка. З довідки № 18/2/2021/6 від 18 лютого 2021 року ТОВ «Проектний дім» про показники об`єкту нерухомого майна вбачається, що відповідно до проведеної інвентаризації від 18 лютого 2021 року об`єкт нерухомого майна має такі показники: нежитлова будівля літ. «А» - загальна площа 78,2 кв.м, інвентаризаційна вартість - не визначалась, а також зазначено, що будівля побудована до 05 серпня 1992 року, тому до категорії самочинного будівництва не належить.

Водночас підтвердженням того, що на АДРЕСА_1 розміщена саме тимчасова споруда - торговий павільйон є дозвіл № НОМЕР_1 на розміщення павільйону, виданий 17 грудня 2001 року на підставі розпорядження Білоцерківського міськвиконкому № 884Р від 22 жовтня 2001 року, наданий ОСОБА_2 . Рішенням Білоцерківської міської ради від 26 вересня 2006 року № 466 внесено зміни в дозвільні документи по розміщенню павільйону з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_2, з переоформленням дозволу з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 . Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради видано дозвіл № НОМЕР_2 від 12 січня 2007 на розміщення малої архітектурної форми ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 павільйону, з продажу побутової техніки та мобільних телефонів, площею забудови 26,04 кв.м. Також на його замовлення виготовлено паспорт зовнішнього опорядження павільйону на АДРЕСА_1 в районі житлового будинку АДРЕСА_4 . Окрім цього, підтвердженням розташування тимчасової споруди на земельній ділянці з кадастровим номером 3210300000:07:004:007 є відповідні договори оренди землі, що укладалися Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 .

Білоцерківською міською радою та ФОП укладено договори оренди під розміщення існуючого павільйону, оскільки земельна ділянка комунальної власності розташована в районі житлового будинку та на ній не допускається будь-яке будівництво. Підтвердженням цьому є паспорт прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності щодо павільйону на АДРЕСА_2 в районі житлового будинку АДРЕСА_5 на ім`я ОСОБА_1 , виданий 10 травня 2012 року, який був дійсний до 26 вересня 2017 року. З наведених обставин вбачається, що державна реєстрація речових прав власності на тимчасові споруди юридично є неможливою. Фактично на земельній ділянці розташована тимчасова споруда, що підтверджується інформацією Білоцерківської міської ради та актом обстеження земельної ділянки №10/07 від 26 липня 2023 року.

Проте за адресою: АДРЕСА_1 01 березня 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю загальною площею 78,2 кв.м, літера «А».

Такими діями ОСОБА_1 також штучно обтяжив фактично вільну від будь-якої забудови землю, з метою її подальшого отримання в користування поза земельними торгами.

З відповіді Білоцерківської міської ради № 2263/01-11 від 02 серпня 2023 року вбачається, що дозвільні документи для оформлення права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 Білоцерківською міською радою не видавалися, рішень про присвоєння адреси нежитловій будівлі не приймалось. Інвентаризація зазначеної будівлі КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» № БЦ/1 не проводилась.

Аналіз положень чинного законодавства дає підстави стверджувати, що державну реєстрацію майнових прав за ОСОБА_3 на нежитлову будівлю здійснено з порушенням законодавства, оскільки право власності фактично зареєстровано на неіснуючу будівлю зі статусом нерухомого майна, яка у визначений законодавством спосіб не проектувалась та не будувалась. Земельну ділянку, на якій розміщений такий об`єкт, її власником - Білоцерківською міською радою не виділялась під уже збудоване майно. Державним реєстратором виконавчого комітету Гірської сільської ради Бориспільського району Київської області Гаращенко В .В. в порушення норм чинного законодавства зареєстровано речове право власності на тимчасову споруду (павільйон) для здійснення підприємницької діяльності.

Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури просив суд скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2304517532103 - нежитлова будівля, літ. «А», загальною площею 78,2 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 19 березня 2025 року, позов задоволено.

Скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 2304517532103 - нежитлова будівля, літ. «А», загальною площею 78,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем у справі є фізична особа, а предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке було зареєстровано за ОСОБА_1 , тому цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Білоцерківська міська рада 02 серпня 2023 року за № 2263/01-11 повідомила Білоцерківську окружну прокуратуру, що заходів щодо усунення вимог законодавства не вживала, позовні заяви з цього приводу не подавались та просить Білоцерківську окружну прокуратуру посприяти в захисті інтересів територіальної громади в судовому порядку шляхом подачі відповідного позову. Вказані фактичні обставини спірних правовідносин очевидно свідчать про бездіяльність Білоцерківської міської ради як представницького органу Білоцерківської міської територіальної громади у зв`язку з невиконанням наданих законодавством повноважень у сфері захисту комунальної власності та такі обставини беззаперечно вказують на наявність виключних підстав, передбачених положеннями статті 23 Закону України «Про прокуратуру», для звернення до суду саме прокурора з цим позовом в інтересах держави в особі Білоцерківської міської ради.

Тому суд не погоджується з доводами відповідача, що прокурором не було дотримано порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», а тому у прокурора відсутні законні підстави на звернення з позовом до суду.

Встановлено, що Білоцерківській міській раді на праві комунальної власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0107 га з кадастровим номером 3210300000:07:004:0007, розташована на АДРЕСА_1 . Відповідною земельною ділянкою користується ОСОБА_1 . Станом на даний час право оренди земельної ділянки не зареєстроване. При цьому, Білоцерківська міська рада рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки фізичним або юридичним особам у власність не приймала, договір оренди земельної ділянки між Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 не укладений.

На вказаній земельній ділянці зареєстровано нежитлову будівлю загальною площею 78,2 кв.м (адреса: АДРЕСА_1 ) за ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю за ОСОБА_1 стали технічний паспорт, виданий 18 лютого 2021 року ТОВ «Проектний дім»; довідка про показники об`єкту нерухомого майна № 18/2/2021/6 від 18 лютого 2021 року, довідка про адресу об`єкта нерухомого майна № 18/2/2021/6 від 18 лютого 2021 року. Разом з тим, зі змісту укладених між Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 договорів оренди вбачається, що між Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_4 укладено договори оренди саме під розміщення павільйону з продажу побутової техніки та мобільних телефонів (07 грудня 2006 року, 21 березня 2008 року), в подальшому укладалися договори оренди землі під розміщення існуючого павільйону (27 липня 2011 року), оскільки земельна ділянка комунальної власності розташована в районі житлового будинку та на ній не допускається будь-яке будівництво, додатком є кадастровий план земельної ділянки з позначенням МАФ. Отже, на земельній ділянці, що передавалася у оренду, допускалося розміщення лише павільйону (тимчасова споруда) для здійснення підприємницької діяльності. Підтвердженням цьому є паспорт прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності щодо павільйону з продажу мобільних телефонів, виданий 10 травня 2012 року, який був дійсний до 26 вересня 2017 року.

Частиною четвертою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження, зокрема, на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення. Отже, державна реєстрація речових прав власності на тимчасові споруди юридично є неможливою.

Фактично станом на сьогоднішній день на земельній ділянці розташована тимчасова споруда, що підтверджується інформацією Білоцерківської міської ради та актом обстеження земельної ділянки № 10/07 від 26 липня 2023 року. З відповіді Білоцерківської міської ради № 2263/01-11 від 02 серпня 2023 року вбачається, що дозвільні документи для оформлення права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 Білоцерківською міською радою не видавалися. Відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради № 882/01-07 від 04 липня 2023 року рішень про присвоєння адреси нежитловій будівлі літера «А», загальною площею 78,2 кв.м на АДРЕСА_1 не приймалось, дозвільні документи на будівництво не надавались. Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради повідомило, що ні будівельний паспорт, ні архітектурно-планувальне завдання, ні містобудівні умови та обмеження під нежитлову будівлю літ. «А», загальною площею 78,2 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не видавались та рішень про початок будівельних робіт не приймалось. Згідно з інформації КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» № БЦ/1 від 15 серпня 2023 року інвентаризація вказаної нежитлової будівлі також проводилась.

Позивач зазначав, що реєстрація права власності за відповідачем на вказане нерухоме майно здійснена державним реєстратором, такі дії останнього порушують норми чинного законодавства щодо містобудівної діяльності та права і інтереси територіальної громади в особі Білоцерківської міської ради, оскільки наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, що знаходяться на земельній ділянці комунальної власності, порушує можливість територіальної громади як власника землі вільно розпоряджатися своєю власністю, а також створює передумови до подальшого отримання відповідачем земельної ділянки у власність в обхід конкурсної процедури

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності. Водночас державна реєстрація нерухомого майна на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. Документально не доведено належності спірного об`єкту нерухомого майна до об`єктів, передбачених Переліком об`єктів будівництва та об`єктів нерухомого майна, яким не присвоюється адреса, затвердженого наказом Міністерства регіонального будівництва та житлово-комунального господарства України від 21 червня 2019 року №137, та наявність підстав для застосування Тимчасового порядок реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес будівництва та об`єкта нерухомого майна затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 367. У той же час матеріалами справи доведено відсутність вказаних документів та підстав.

Аналіз наведених положень закону дає обґрунтовані підстави стверджувати, що вказані реєстраційні дії державного реєстратора вчинені з порушенням норм, що регулюють діяльність у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Про це свідчать і результати проведення камеральної перевірки, за результатами якої вирішено тимчасово блокувати вказаному державному реєстратору доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 2 місяці. Відповідний акт складено 02 липня 2024 року.

Враховуючи викладене, у розумінні статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ефективним способом судового захисту порушених прав та інтересів в даному випадку є судове рішення про скасування державної реєстрації прав за відповідачем на спірну нежитлову будівлю. Право територіальної громади порушене саме внаслідок протиправної державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке на земельній ділянці відсутнє. Внесений до відповідних державних реєстрів запис впливає на обсяг прав територіальної громади при володінні та розпорядженні земельною ділянкою. Позивач є володіючим власником земельної ділянки, який прагне усунути перешкоди у здійсненні правомочності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном, що виникли через дії осіб, з якими він не перебував у зобов`язальних відносинах, а тому належним способом захисту є пред`явлення негаторного позову. Державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації речового права, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення цього речового права відповідача, що усуває для позивача правову невизначеність та перешкоди у здійсненні ним правомочності розпоряджатись своїм нерухомим майном. Тому прокурор обрав належний та ефективний спосіб захисту порушеного права держави у спірних правовідносинах.

В матеріалах справи міститься заява про застосування позовної давності, обґрунтована тим, що початок перебігу позовної давності починається з моменту завершення будівництва спірної нежитлової будівлі, а саме з 1991 року, так як позивач зобов`язаний був здійснювати контроль за будівництвом об`єктів нерухомого майна на належній йому землі. Разом з тим, про порушення своїх прав Білоцерківська міська рада дізналась у 2023 році, в тому числі в ході обстеження земельної ділянки, звернувшись відразу з заявою про вчинення кримінального правопорушення до Білоцерківської окружної прокуратури, за результатами розгляду якої внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023112030000309 від 26 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України. Тому суд вважає, що позовна давність не пропущена.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню. Як вбачається з матеріалів справи власником нежитлової будівлі літ. «А» загальною площею 78,2 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 . Оскільки майно належить фізичній особі - ОСОБА_1 , а предметом справи є скасування державної реєстрації саме ОСОБА_1 , тому справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури обрав неналежний та неефективний спосіб захисту слід зазначити, що у розумінні статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ефективним способом судового захисту порушених прав та інтересів в даному випадку є судове рішення про скасування державної реєстрації прав за відповідачем на спірну нежитлову будівлю, оскільки право Білоцерківської територіальної громади порушено внаслідок протиправної державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аргументи учасників справи

02 квітня 2025 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив оскаржені судові рішення скасувати та закрити провадження у справі.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позов поданий на захист прав на земельну ділянку з цільовим призначенням - 03.07. для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, площею 0,0107 га, з кадастровим номером 3210300000:07:004:0007, яка належить Білоцерківській міській раді на праві комунальної власності. Він з 2004 року має статус ФОП.

Незважаючи на те, що спірна нежитлова будівля зареєстрована за ним як за фізичною особою, він її використовує у підприємницькій діяльності як магазин з продажу мобільних телефонів. У правовідносинах з Білоцерківською міською радою він діє як ФОП. На підтвердження вказаних обставин позивачем до позовної заяви додано докази, де в кожному документі про відповідача зазначено як про ФОП. Більше того, в самій позовній заяві позивач неодноразово зазначає про те, що відповідач є ФОП та здійснює підприємницьку діяльність в спірній нежитловій будівлі, а саме використовує її як магазин з продажу промислових товарів та мобільних телефонів.

Законодавством передбачено право приватної власності лише для юридичних осіб та фізичних осіб. Поняття приватної власності для громадянина, який є підприємцем, у законодавстві відсутнє. Таким чином, реєстрація нерухомості за суб`єктом підприємницької діяльності - ФОП взагалі неможлива. Вказані обставини не перешкоджають громадянину, який має у власності нерухоме майно і є суб`єктом підприємницької діяльності, використовувати її у підприємницькій діяльності.

Вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

Звертаючись до суду з позовною вимогою про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно прокурор обрав неналежний та неефективний спосіб захисту прав. Позивач вважає, що скасувавши державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю не будуть усунуті перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою Білоцерківською міською радою. Сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю/споруду не слід розглядати як окреме відносно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки. Здійснення самочинного будівництва саме по собі вже порушує права власника земельної ділянки, навіть у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Отже, саме знаходження на земельній ділянці Білоцерківської міської ради самочинно (згідно суб`єктивної думки позивача) збудованого об`єкта нерухомості порушує права позивача на користування та розпорядження власною земельною ділянкою. З урахуванням викладеного, права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання порядку, визначеного статтею 376 ЦК України, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно або вимоги про скасування державної реєстрації прав не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Належними вимогами, які може заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна. Отже, позивач обрав неналежний спосіб захисту свого порушеного права.

Суди встановили обставини щодо визначення статусу належної йому нежитлової будівлі як тимчасової споруди (павільйону) та місця розташування на підставі недопустимих доказів. Для підтвердження того, що спірна нежитлова будівля має статус тимчасової споруди (павільйону) необхідні спеціальні знання в будівельно- технічній галузі, а також для визначення того, що об`єкт нерухомого майна розташований на земельній ділянці площею 0,0107 га з кадастровим номером 3210300000:07:004:0007. Вказані обставини не можуть бути підтверджені актом обстеження земельної ділянки, підготовленим позивачем, договором сервітуту, викопіювання з генплану, паспортом прив`язки, а тому такі докази в силу частини другої статті 78 ЦПК України є недопустимими.

У технічному паспорті на належну йому нежитлову будівлю від 18 лютого 2021 року зазначено, що це є нежитлова будівля, яка має фундамент цегляний. Інші докази відсутні. Тому належна йому будівля є саме капітальною будівлею, а не МАФ/тимчасовою спорудою/тимчасовим павільйоном. Тим більше, тимчасовий павільйон не може бути площею більше 30,00 кв. м. Суди не з`ясували, що собою представляє спірний павільйон, а саме чи він є об`єктом нерухомого майна чи рухомою конструкцією і в залежності від цього застосовувати відповідне законодавство, яке стосується тимчасових конструкцій або законодавство, яке стосується нерухомого майна (самочинного чи не самочинного).

Право власності на спірну нежитлову будівлю у нього виникло не з моменту державної реєстрації у 2021 році, а значно раніше. Питання набуття права власності на спірну нежитлову будівлю було врегульовано чинним на момент завершення її будівництва, тобто до 1992 року, Законом України «Про власність» та ЦК УРСР, нормами яких і передбачалось, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Виникнення прав власності на новостворене майно, побудоване до 1992 року, не пов`язувалось ні з моментом введення цього майна в експлуатацію, ні з проведенням державної реєстрації прав на нього. Позивачем не надано доказів того, що збудована до 1992 року спірна нежитлова будівля повинна бути введена в експлуатацію та що для виникнення прав на неї обов`язково повинна відбутись їх державна реєстрація, а отже позивачем не доведено, що спірна нежитлова будівля є самочинним будівництвом.

14 травня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду письмові пояснення.

Зазначає, що при розгляді цієї справи необхідно врахувати висновки Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 638/5573/21, відповідно до яких вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа (сторона у відповідних правовідносинах) як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських. Для встановлення факту користування відповідачем земельною ділянкою з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької, діяльності потрібно встановити факт ведення ним діяльності як ФОП на цій земельній ділянці, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру. Якщо між сторонами існує спір, пов`язаний зі здійсненням відповідачем підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці, то такий розглядається в порядку господарської юрисдикції.

15 травня 2025 року через підсистему «Електронний суд» Білоцерківська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що ОСОБА_1 набув право власності на об`єкт нерухомого майна 1991 року побудови загальною площею 78,2 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , не як ФОП, а як фізична особа. Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які спори, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Будь-які договірні правовідносини щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 3210300000:07:004:0007 між ОСОБА_1 та Білоцерківською міською радою відсутні, а тому посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 357/14621/23 є необґрунтованими. Позовна заява мотивована тим, що у відповідача не могло виникнути як право власності, так і право володіння як його складова на спірне нерухоме майно, оскільки воно на земельній ділянці відсутнє. Натомість на земельні ділянці розташована лише тимчасова споруда, речові права на яку державній реєстрації не підлягають. Тобто, право Білоцерківської міської територіальної громади порушене саме внаслідок протиправної державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Внесений до відповідних державних реєстрів запис впливає на обсяг прав територіальної громади при володінні та розпорядженні земельною ділянкою. Білоцерківська міська рада є володіючим власником земельної ділянки, який прагне усунути перешкоди у здійсненні правомочності самостійно розпоряджатись своїм нерухомим майном, що виникли через дії осіб, з якими Білоцерківська міська рада не перебувала у зобов`язальних відносинах, а тому належним способом захисту є пред`явлення негаторного позову. ОСОБА_1 на тимчасову споруду для провадження підприємницької діяльності було видано паспорт прив`язки (павільйону з продажу мобільних телефонів площею 26,04 кв. м), виданий 10 травня 2012 року, який був дійсний на підставі подальших пролонгацій до 26 вересня 2017 року. Проте згідно з актом обстеження тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності від 02 листопада 2021 року на земельній ділянці розташована тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності фактичною площею 86,75 кв. м, замість дозволених 26,4 кв. м, без ознак влаштування фундаменту та яка розміщується без належним чином оформлених дозвільних документів. Тимчасова споруда не тягне за собою виникнення набуття права власності на нерухоме майно (нежитлову будівлю).

Документи, які стали підставою виникнення права власності на нежитлову будівлю у відповідача, містять завідомо неправдиві відомості. Тому суди зробили правильний висновок, що «об`єкт нерухомості» є саме тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності. Посилання відповідача на те, що ця споруда побудована до 05 серпня 1992 року не відповідає дійсності, оскільки земельна ділянка під тимчасовою спорудою для провадження підприємницької діяльності передавалась Білоцерківською міською радою виключно для обслуговування тимчасової споруди (малої архітектурної форми), що підтверджується доказами.

03 червня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду письмові пояснення.

Зазначає, що незважаючи на те, що спірна нежитлова будівля зареєстрована за ним як фізичною особою, він її використовує у підприємницькій діяльності як магазин з продажу мобільних телефонів. У правовідносинах з Білоцерківською міською радою він діє як ФОП. Отже, за змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір є господарським. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 638/5573/21. Враховуючи викладене провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду письмові пояснення.

Вказував, що необхідно врахувати висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі № 464/5445/23, відповідно до змісту якої спір між міською радою та ФОП про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою і знесення кіоску, який використовується відповідачем в підприємницькій діяльності, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 25 лютого 2020 року у справі № 916/385/19, від 02 грудня 2020 року у справі №357/14323/18, від 05 березня 2025 року у справі № 357/14621/23, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 19 квітня 2023 року у справі № 904/7803/21, від 01 листопада 2023 року у справі № 910/7987/22, від 07 червня 2023 року у справі № 916/959/22, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22, від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 27 квітня 2022 року у справі № 521/21538/19, від 15 березня 2023 року у справі № 201/2288/20, від 07 листопада 2018 рок у справі №488/5027/14-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, суд не дослідив зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що під час здійснення процесуального керівництва у досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні № 42023112030000309, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань від 26 липня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України за фактом внесення неправдивих даних до офіційних документів щодо набуття права приватної власності на нежитлову будівлю, що розташована на АДРЕСА_1 , встановлено наступне.

На підставі розпорядження Білоцерківського міськвиконкому № 884Р від 22 жовтня 2001 року ОСОБА_2 надано 17 грудня 2001 року дозвіл № НОМЕР_1 на розміщення тимчасової споруди - торгового павільйону на АДРЕСА_2 .

Рішенням Білоцерківської міської ради від 26 вересня 2006 року № 466 внесено зміни в дозвільні документи по розміщенню павільйону з продажу продовольчих товарів на АДРЕСА_2 , з переоформленням дозволу з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради видано дозвіл № 01 від 12 січня 2007 року на розміщення малої архітектурної форми ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 павільйону з продажу побутової техніки та мобільних телефонів, площею забудови 26,04 кв.м.

Відповідно до паспорта прив`язки тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності щодо павільйону з продажу мобільних телефонів 26,04 кв.м на АДРЕСА_2 в районі житлового будинку АДРЕСА_5 , виданого на ім`я ОСОБА_1 10 травня 2012 року, паспорт прив`язки був дійсний до 26 вересня 2017 року.

Згідно з інформацією управління регулювання земельних відносин Білоцерківської міської ради на цей час Білоцерківській міській раді на праві комунальної власності належить земельна ділянка для будівництва та обслуговування будівель торгівлі площею 0,0107 га з кадастровим номером 3210300000:07:004:0007, розташована на АДРЕСА_1 . Відомості про право власності та користування на зазначену ділянку не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідною земельною ділянкою користується ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 26 жовтня 2006 року № 122 «Про попереднє погодження місця розташування об`єкту, надання земельних ділянок в оренду, постійне користування у власність» ФОП ОСОБА_1 було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, які посвідчують право оренди на землю під розміщення павільйону з продажу побутової техніки та мобільних телефонів на АДРЕСА_2 , затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на землю та надано в користування (оренду) земельну ділянку, загальною площею 0,0059 га терміном на 1 рік. Договір оренди землі зареєстрований 07 грудня 2016 року за № 040601100755.

Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 20 грудня 2007 року № 580 «Про продовження терміну дії договорів оренди земельних ділянок» ФОП ОСОБА_1 продовжено термін дії договору оренди земельної ділянки під розміщення павільйону з продажу побутової техніки та мобільних телефонів на АДРЕСА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0,0059 га на строк 3 роки. Договір оренди землі зареєстрований 04 вересня 2008 року за № 040826100217.

Згідно з рішенням Білоцерківської міської ради від 24 лютого 2011 року № 76-09-VII «Про передачу земельних ділянок в оренду» ФОП ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку під розміщення існуючого павільйону в АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0059 га, терміном на 3 роки за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква. Договір оренди землі укладений 27 липня 2011 року за № 191 та зареєстрований 30 березня 2012 року № 321030004000596.

Згідно з рішенням Білоцерківської міської ради від 27 вересня 2012 року №713-29-VII внесено зміни в підпункт 1.3 пункту І рішення міської ради від 24 лютого 2011 року № 76-09-VII, а саме слова та цифри: «загальною площею 0,0059 га» замінено на слова та цифри: «загальною площею 0,0107 га» та припинено термін дії договору оренди землі від 27 липня 2011 року № 191, в зв`язку з уточненням площі земельної ділянки. Даний підпункт рішення міської ради був скасований на підставі подання прокуратури міста Біла Церква рішенням міської ради від 21 листопада 2012 року № 73 8-31-VI «Про скасування підпунктів рішень міської ради на виконання Подання Прокурора міста Біла Церква».

Відповідно до рішення Білоцерківської міської ради від 19 червня 2014 року № 1216-60-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» ФОП ОСОБА_1 передано в оренду земельну ділянку під розміщення павільйону в АДРЕСА_2 загальною площею 0,0107 га строком на 3 (три) роки за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква. Право оренди не було зареєстроване відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У цьому рішенні відомості про кадастровий номер земельної ділянки відсутні.

Згідно з рішенням Білоцерківської міської ради від 20 листопада 2014 року №1322-66-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям» ФОП ОСОБА_1 поновлено договір оренди землі під розміщення павільйону в АДРЕСА_1 в районі перехрестя з вулицею Митрофанова загальною площею 0,0107 га, строком на 10 (десять) років, за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква.

Рішенням Білоцерківської міської ради від 25 вересня 2020 року № 5964-102-VII надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ФОП ОСОБА_1 з цільовим призначенням 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (вид використання - для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності) за адресою: АДРЕСА_2 , площею 0,1007 за рахунок земель населеного пункту м. Біла Церква (кадастровий номер: 3210300000:07:004:007). Право оренди земельної ділянки не зареєстроване.

Міська рада рішення щодо передачі вказаної земельної ділянки фізичним або юридичним особам у власність не приймала, договори оренди земельної ділянки площею 0,0107 га за адресою АДРЕСА_1 між Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладалися.

На вказаній земельній ділянці зареєстровано нежитлову будівлю загальною площею 78,2 кв. м, адреса: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Підставою для державної реєстрації стали технічний паспорт, виданий 18 лютого 2021 року ТОВ «Проектний дім», довідка про показники об`єкту нерухомого майна № 18/2/2021/6 від 18 лютого 2021 року, довідка про адресу об`єкта нерухомого майна № 18/2/2021/6 від 18 лютого 2021 року.

Відповідно до технічного паспорту (інвентарна справа № 18/02/2021/6) на нежитлову будівлю, виготовленого 18 лютого 2021 року ТОВ «Проектний дім» на замовлення ОСОБА_1 , проведено інвентаризацію об`єкта нерухомості - нежитлової будівлі, в ході якої встановлено наступну характеристику: нежитлова будівля - 1991 року побудови, фундамент - цегляний, стіни - металеві, покрівля -металева, перекриття - металеве, підлога - плитка.

З довідки № 18/2/2021/6 від 18 лютого 2021 року ТОВ «Проектний дім» про показники об`єкту нерухомого майна вбачається, що відповідно до проведеної інвентаризації від 18 лютого 2021 року об`єкт нерухомого майна має такі показники: нежитлова будівля літ. «А» - загальна площа 78,2 кв.м, інвентаризаційна вартість - не визначалась, а також зазначено, що будівля побудована до 05 серпня 1992 року, дому до категорії самочинного будівництва не належить.

З відповіді Білоцерківської міської ради № 2263/01-11 від 02 серпня 2023 року вбачається, що дозвільні документи для оформлення права власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 Білоцерківською міською радою не видавалися.

Відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради № 882/01-07 від 04 липня 2023 року рішень про присвоєння адреси нежитловій будівлі літера «А» загальною площею 78,2 кв. м на АДРЕСА_1 не приймалось, дозвільні документи на будівництво не надавались.

Згідно з наданої управлінням містобудування та архітектури Білоцерківської міської ради інформації слідує, що ні будівельний паспорт, ні архітектурно-планувальне завдання, ні містобудівні умови та обмеження під нежитлову будівлю літ. «А» загальною площею 78,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не видавались та рішень про початок будівельних робіт не приймалось.

Відповідно до інформації КП КОР «Київське обласне бюро технічної інвентаризації» № БЦ/1 від 15 липня 2023 року інвентаризація нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 не проводилась.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див., наприклад, постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №183/4196/21).

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.(пункти 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19)).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 263/2359/19 (провадження № 14-467цс19) зазначено, що:

«35. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 2-7615/10, від 05 червня 2018 року у справі № 522/7909/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 335/11807/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 486/836/18, від 15 травня 2019 року у справі № 904/10132/17, дійшла висновку, що наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.

36. Проте у даній справі суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач у приміщенні АДРЕСА_6 здійснює підприємницьку діяльність. Факт здійснення ОСОБА_1 підприємницької діяльності у вказаному приміщенні доведенню відповідачем не підлягає, оскільки про це прямо вказано і визнано ним у позовній заяві (два останніх речення абз. 7 на стор. 2 позовної заяви).

37. Крім того, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності, з 24 березня 2017 року перебуває на обліку у Лівобережній ДПІ Маріупольського управління Головного управління ДФС у Донецькій області. Одним із основних видів господарської діяльності ОСОБА_1 є надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого майна. Згідно з актом від 01 квітня 2019 року, складеним юрисконсультом ККП «Маріупольтепломережа» та працівниками Житлово-комунального підприємства «Житло «Центр», у приміщенні АДРЕСА_6 знаходиться магазин одягу «ІНФОРМАЦІЯ_1».

38. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач звернувся до суду як суб`єкт підприємницької діяльності на захист інтересів господарської діяльності, яку він здійснює у приміщенні АДРЕСА_6, а відтак, спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 лютого 2020 року в справі № 916/385/19 (провадження № 12-167гс19) вказано, що:

«5.18. Отже, вирішення питання про юрисдикційність спору за участю ФОП залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими.

5.23. Фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

5.26. У справі, що розглядається, ФОП ОСОБА_2, звертаючись до господарського суду з позовом, зазначила, що відповідачі, виконуючи надані їм повноваження з благоустрою площі Старосінної та реалізовуючи комплексну схему розміщення на ній тимчасових споруд, втрутилися у її право власності та демонтували спірний торговельний павільйон як такий, що не увійшов до комплексної схеми.

5.27. Цей торговельний павільйон загальною площею 41,6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_7, належав позивачці на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 2005 року, був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, використовувався позивачкою у здійсненні її господарської діяльності на підставі дозволів на роботу торговельного павільйону, наданих ФОП ОСОБА_2 органом державного пожежного нагляду України та санітарно-епідеміологічною службою, а також Управлінням розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради на торговельний павільйон видавалась облікова картка для ФОП.

5.28. Тож спір виник у межах правовідносин з відшкодування шкоди, заподіяної суб`єкту господарювання (позивачу) діями органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу під час здійснення повноважень з регулювання підприємницької діяльності (реалізації схеми розташування споруд для здійснення підприємницької діяльності в місті Одесі).

5.29. Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

5.30. За змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору, законодавством, що застосовується до цих правовідносин, цей спір є господарським».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 березня 2026 року у cправі № 916/547/25 вказано, що «скаржник помилково ототожнює поняття суб`єкта права власності з процесуальною правосуб`єктністю сторін спору. Скаржник у касаційній скарзі наполягає на тому, що власником спірного кафе-бару є фізична особа, а не ФОП, посилаючись на правові висновки Верховного Суду (зокрема, у справах № 910/28188/14, № 509/11/17) щодо неможливості розгляду в господарських судах спорів, що стосуються речових прав фізичних осіб. Так, у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 509/11/17, на яку посилається скаржник, зазначено, що належними відповідачами за вимогами про знесення самочинно збудованого майна, приведення приміщень у первісний стан шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна, усунення перешкод у здійсненні прав користування та розпорядження майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна мають бути чинні власники спірного майна (постанова Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 522/14563/18). Наявність права власності фізичних осіб на об`єкти житлової нерухомості, які є складовими частинами спірного житлового будинку, виключає розгляд спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується речових прав фізичних осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 910/28188/14). Верховний Суд критично оцінює такі доводи та зазначає, що чинне законодавство України не виокремлює такого суб`єкта права власності як ФОП. Зокрема, згідно з частиною першою статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Тобто право власності на нерухоме майно реєструється за фізичною особою незалежно від наявності у неї статусу підприємця. Однак наявність реєстрації права власності за фізичною особою не є безумовною підставою для розгляду справи в порядку цивільного судочинства, якщо спірні правовідносини виникли щодо використання цього майна в господарській діяльності. Згідно зі статтею 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності. Верховний Суд зазначає, що фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних процедур не втрачає статусу фізичної особи, а набуває до нього нової ознаки - суб`єкта господарювання. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на правомочності фізичної особи - власника, однак визначальним для встановлення юрисдикції є суть правовідносин та мета використання майна. Таким чином, фізична особа, яка має статус ФОП та використовує належне їй майно з метою отримання прибутку, діє як суб`єкт господарювання, а спори, що виникають при цьому (зокрема, щодо нерухомого майна, яке є знаряддям чи засобом такої діяльності), підлягають вирішенню в господарських судах. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що спір стосується самочинного будівництва об`єкта комерційного призначення - кафе-бару, який використовується відповідачем виключно для підприємницької діяльності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2025 року у справі № 357/14621/23 вказано, що:

«Білоцерківській міській раді на праві комунальної власності належить спірна земельна ділянка з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Рішеннями Білоцерківської міської ради ОСОБА_1 як фізичній особі - підприємцю встановлено особистий строковий сервітут спірної земельної ділянки для розміщення наявного павільйону для продажу промислових товарів. На підставі рішень Білоцерківської міської ради між міською радою та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладено договори про встановлення особистого строкового сервітуту спірної земельної ділянки. Спірне нежитлове приміщення, яке зареєстровано за відповідачем, розміщене на спірній земельній ділянці та використовується відповідачем для здійснення підприємницької діяльності як магазин промислових товарів, що не спростував позивач. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відомостей про припинення його підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом немає. З урахуванням встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, є господарсько-правовими, оскільки спір виник між Білоцерківською міською радою, з однієї сторони та ОСОБА_1 як суб`єктом підприємницькою діяльністю, з іншої сторони, щодо реєстрації права власності на спірне нежитлове приміщення, розміщене на земельній ділянці комунальної власності, у зв`язку з чим справа не підсудна суду цивільної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року в справі № 357/14323/18 (провадження № 61-11500св20), від 27 жовтня 2021 року в справі № 264/770/19 (провадження № 61-5670 св21), від 17 березня 2023 року в справі № 285/4164/22 (провадження № 61-1614св23), від 10 квітня 2024 року в справі № 638/5573/21 (провадження № 61-17037св23).

Колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що цей спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на спірну нежитлову будівлю за ОСОБА_1 як за фізичною особою, а також про те, що між сторонами відсутні будь-які договірні відносини. Так, суди не врахували, що між сторонами наявні договірні правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою. Такі правовідносини є господарськими. Той факт, що оскаржувана реєстрація права власності на нежитлову будівлю зареєстрована за відповідачем як за фізичною особою не доводить того, що він не використовує такий об`єкт нерухомості у своїй підприємницькій діяльності. Крім того, як зазначено вище, земельна ділянка має цільове призначення «для будівництва та обслуговування будівель торгівлі», а спірний об`єкт віднесений до нежитлової будівлі. Доказів того, що оскаржувана будівля, державну реєстрацію якої просить скасувати позивач, і тимчасова споруда (павільйон), для розміщення якої була надана спірна земельна ділянка у сервітут, є різними об`єктами, матеріали справи не містять».

Суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Білоцерківської міської радизаступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури посилався на те, що на земельній ділянці, яка перебуває в комунальній власності Білоцерківської міської ради, відповідач зареєстрував права власності на нежитлову будівлю літ. «А» загальною площею 78,2 кв.м. Разом з тим на зазначеній земельній ділянці надавався дозвіл для розміщення тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності, право власності на яку не підлягає державній реєстрації, а інше будівництво на спірній земельній ділянці не допускається;

суди встановили, що між Білоцерківською міською радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договори оренди земельної ділянки під розміщення павільйону з продаж побутової техніки та мобільних телефонів (07 грудня 2006 року, 21 березня 2008 року), а в подальшому укладалися договори оренди земельної ділянки під розміщення існуючого павільйону (27 липня 2011 року); призначення земельної ділянки, на якій знаходиться спірна нежитлова будівля, за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 3210300000:07:004:007 - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (вид використання - для експлуатації та обслуговування тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності);

суди не звернули увагу, що право власності на нерухоме майно реєструється за фізичною особою незалежно від наявності у неї статусу підприємця; фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності; наявність реєстрації права власності за фізичною особою не є безумовною підставою для розгляду справи в порядку цивільного судочинства, якщо спірні правовідносини виникли щодо використання цього майна в господарській діяльності; вирішення питання про юрисдикційність спору за участю фізичної особи-підприємця залежить від того, виступає чи не виступає фізична особа як сторона у спірних правовідносинах суб`єктом господарювання, та чи є ці правовідносини господарськими, тобто визначальним для встановлення юрисдикції є суть правовідносин та мета використання майна; згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 13 лютого 2004 року;

за таких обставин спір між міською радою та відповідачем про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на будівлю, яка використовується в господарській діяльності (об`єкт торгівлі), не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу (частина перша статті 414 ЦПК України).

З огляду на те, що суди розглянули справу з порушенням правил юрисдикції, Верховний Суд доходить висновку про наявність підстав для скасування судових рішень із закриттям провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

У разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору (частина четверта статті 414 ЦПК України).

З огляду на те, що Верховний Суд закриває провадження у справі, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів із дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 409, 414, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду