Судова практика Верховного Суду: правові позиції

«Розподіл судових витрат при скасуванні рішення та передачі справи на новий розгляд У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13413»

«Визначення належного відповідача у справах про поновлення на посаді директора навчального закладу Належним відповідачем за позовом директора навчального закладу про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є відповідний відділ освіти, з яким директор такого закладу уклала трудовий договір (контракт) ВС у складі ОП КЦС відступив від висновків щодо застосування ст. 235 КЗпП України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2024 року у справі № 161/8196/22 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2024 року у справі № 761/14792/22. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11535»

«Про обов’язок повіреного щодо передачі усього одержаного у зв’язку з виконанням доручення Тлумачення частини другої статті 530, пункту 3 частини першої статті 1006 ЦК України дозволяє зробити висновок, що у разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв'язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно. При цьому для довірителя не потрібно пред'являти вимогу про передачу одержаного у зв'язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3 частини першої статті 1006 ЦК України є виключенням, що допускається частиною другою статті 530 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10300 Відступ! Щодо підтвердження укладання договору доручення та обов’язків повіреного Видача довіреності на підставі усного договору доручення є підтвердженням укладання договору доручення, і очевидно, що на такі правовідносини поширюються положення, зокрема статті 1006 ЦК України. У разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв`язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно. При цьому для довірителя не потрібно пред'явити вимогу про передачу одержаного у зв`язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3 частини першої статті 1006 ЦК України є винятком, що допускається нормою частини другої статті 530 ЦК України. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновків щодо застосування норм права (глав 17 та 66 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18 (провадження № 61-16849св19) та від 30 червня 2021 року у справі № 761/34272/18 (провадження № 61-10820св20). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10301»

«Щодо права територіальної громади на грошову компенсацію при відчуженні спадкового майна Територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, на користь добросовісного набувача або незбереження цього майна має право на отримання лише грошової компенсації Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11542»

«Щодо визнання дійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного без проведення земельних торгів Законодавець не пов`язує можливість визнання дійсним договору із залученням податкового чи іншого органу, який контролює сплату фізичною особою податків, зборів чи інших обов'язкових платежів. Для контролю сплати фізичною особою податків, зборів чи інших обов'язкових платежів в публічному праві існують відповідні механізми, які не пов'язуються із оскарженням в апеляційному порядку та скасуванням судового рішення про визнання дійсним договору. Суд за позовом про визнання договору дійсним на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України вирішує цивільний спір, а не визначає, розмір та порядок сплати податків, зборів чи інших обов'язкових платежів Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13029»

«Право на реалізацією процесуальних прав не може вважатися неправомірною дією, чи підставою для відшкодування моральної шкоди Подання апеляційної скарги є законною реалізацією процесуальних прав і не може вважатися неправомірною дією чи підставою для відшкодування моральної шкоди. За відсутності порушеного права спір не підлягає судовому розгляду, що є підставою для відмови у відкритті провадження Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12423»

«Щодо способу захисту переважного права наймача при продажу орендованого майна Захист переважного права наймача (орендаря) здійснюється шляхом переведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі-продажу за умов належного виконання договору найму, порушення переважного права та внесення грошової суми на депозит суду. При неможливості переведення прав покупця, наймач має право вимагати відшкодування збитків. Визнання права власності чи визнання договору недійсним є неналежними способами захисту. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12931»

«Щодо застосування позову про оспорення правочину (ресцисорного позову) Застосування позову про оспорення правочину (ресцисорного позову) допускається лише за наявності двох умов: встановлення підстав для оспорення та доведення факту порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу позивача. Неприпустимим є використання конструкції оспорюваного правочину за відсутності порушеного права чи інтересу або коли таке оспорення не призведе до їх відновлення Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11253»

«Щодо правового значення факту постійного проживання особи на території України станом на 24 серпня 1991 року для видачі паспорта громадянина України замість втраченого або викраденого Факт постійного проживання особи станом на 24 серпня 1991 року не має правового значення для видачі паспорта громадянина України замість втраченого або викраденого, тому не підлягає встановленню в судовому порядку, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні заяви Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10125»

«Про черговість забезпечення житлом суддів, призначених на роботу в іншу місцевість Судді, призначені на роботу в іншу місцевість, забезпечуються житлом у порядку позачергового списку після осіб, які внесені до цього списку раніше, оскільки законодавство не встановлює для них переважного права перед іншими позачерговиками та конкретного строку забезпечення житлом. ВС у складі ОП КЦС відступив від висновку КЦС ВС у постанові від 06 червня 2018 року у справі № 591/1620/17, в якій касаційний суд, виходячи з положень статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус і статус суддів» та постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення зміни до пункту 56 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення» від 2 вересня 2015 року № 767, дійшов висновку про можливість передати службове жиле приміщення судді без урахування положень статей 43, 46 ЖК Української РСР. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13509»

«Правові наслідки здійснення державної реєстрації договору оренди землі після смерті орендодавця Договір оренди землі є укладеним після досягнення сторонами усіх істотних умов, і якщо це відбулося за життя орендодавця і за його підписом, то підстав вважати спірний договір неукладним лише з підстав здійснення його державної реєстрації після смерті орендодавця немає. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/152 Щодо застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4534»

«Щодо оспорювання свідоцтва про право на спадщину У приватному праві не передбачено нікчемності для свідоцтва про право на спадщину. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). Серед переліку вимог, на які відповідно до закону позовна давність не поширюється, немає вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, або видача свідоцтва особі, яка не має прав на спадщину, доводить порушення прав та інтересів особи і саме тому перебіг позовної давності необхідно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем), а у разі якщо особа, права та інтереси якої порушені видачою такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов’язувати саме з таким моментом. Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину та невизначення законодавцем строку, протягом якого спадкоємець має оформити свої спадкові права, не може підтверджувати, що у такого спадкоємця не виникло право на позов, оскільки видача свідоцтва про право на спадщину іншому із спадкоємців (чи особі, яка не є спадкоємцем) перешкоджає завершенню оформлення своїх спадкових прав другому із спадкоємців, який не отримав свідоцтва про право на спадщину, а отже обґрунтовує виникнення у цього спадкоємця права на позов у матеріально-правовому аспекті. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7471 Застосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину На вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину поширюється позовна давність. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8577»

«Порядок вирішення судом питання юрисдикційності спору Питання про вирішення юрисдикційності спору з`ясовується судами на стадії відкриття провадження у справі, а якщо на стадії відкриття допущено помилку або неможливо було з`ясувати питання юрисдикції, тоді суд на будь-якій стадії розгляду справи вправі закрити провадження з підстав помилкового обрання відповідної юрисдикції. Питання юрисдикції впливає на визначення компетентного суду, належного кола учасників справи, розподіл тягаря доведення тощо, тож має вирішуватися судом пріоритетно до вирішення усіх інших правових питань. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7411 Щодо встановлення факту участі особи в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Встановити факт належності архівної довідки на підтвердження участі особи в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС можливо винятково під час розгляду справи у суді адміністративної юрисдикції у зв’язку з оскарженням рішення суб`єкта владних повноважень про відмову у видачі (заміні) посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7413»

«Відступ! Досягнення дитиною повноліття під час розгляду цивільної справи про позбавлення батьківських прав до вирішення спору по суті, як підстава для відмови у задоволенні позову У разі подання позову про позбавлення батьківських прав щодо неповнолітньої дитини суд не може відмовити у його задоволенні лише з тієї підстави, що за час розгляду цивільної справи і вирішення спору по суті дитина досягла повноліття. Незважаючи на досягнення дитиною повноліття, суд має встановити обґрунтованість чи необґрунтованість передбачених статтею 164 СК України підстав позову про позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалити відповідне судове рішення. З огляду на наведене Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року в справі № 219/3759/2014-ц (провадження № 61-48685св18) та від 01 лютого 2023 року в справі № 761/6749/20 (провадження № 61-8129св22), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 686/16902/20 (провадження № 61-11412св21) Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9926»

«Щодо відшкодування моральної шкоди, завданої особі внаслідок участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС під час проходження військової служби у лавах Радянської Армії Встановивши, що позивач отримав захворювання, яке стало підставою для встановлення йому ІІІ групи інвалідності, під час проходження військової служби у Радянській армії, суд правильно зауважив, що спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди та дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні підстави для покладення обов'язку про відшкодування моральної шкоди саме на Міністерство оборони України, яке було утворено після отримання позивачем травм та захворювання, під час проходження військової служби у Радянській армії. Крім того, Порядок відшкодування моральної шкоди, визначений положеннями статті 1167 ЦК України, передбачений для деліктної відповідальності та не поширюється на правовідносини з відшкодування моральної шкоди, завданої особі, внаслідок виконання ним службового обов’язку у складі в/ч Збройних Сил під час ліквідації наслідків аварії ЧАЕС. Законом чітко врегульовано правовий та соціальний захист військовослужбовців у разі встановлення інвалідності, а питання відшкодування шкоди, заподіяної особам внаслідок участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Статтею 20 цього Закону передбачені гарантовані державою компенсації та пільги, що надаються особам, віднесеним до категорії 1, але у ньому відсутнє посилання щодо відшкодування моральної шкоди. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3219»

«Відступ! Закриття провадження у справі як наслідок встановлення національним судом під час розгляду справи щодо визначення місця проживання дитини наявності невиконаного рішення суду про повернення дитини до іноземної держави, яке набрало законної сили За наявності судового рішення про повернення дитини до іноземної держави, яке набрало законної сили, але залишається невиконаним, та відсутності згоди компетентного органу іноземної держави, до якої підлягає поверненню дитина, на здійснення юрисдикції національними судами України позов про визначення місця проживання цієї дитини не належить до юрисдикції національних судів України. У разі встановлення вказаних обставин під час розгляду цивільної справи провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Об’єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2020 року у справі № 345/2844/16-ц (провадження № 61-48099св18). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9308»