ПОСТАНОВА
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів Мороз Л.Л., Рибачука А.І.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 (суддя Арестова Л.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021 (колегія суддів: Геращенко І.В., Казначеєв Е.Г., Міронова Г.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про зобов`язання нарахувати та виплатити заборгованість з щомісячних страхових виплата за період з 01.12.2016 по 21.01.2020 року включно з нарахуванням та виплатою компенсації втрати частини страхових виплат у зв`язку з порушенням строків їх виплати із урахуванням компенсації, яка провадиться відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та порядку проведення компенсації громадянами втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 № 159.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2021, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021, позовну заяву залишено без розгляду в частині зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01.12 2016 по 21.01.2020 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаргу обґрунтовано тим, що позовні вимоги у цій справі відрізняються від судових рішень у справі № 200/4916/20, а тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2021 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, судові рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 200/4916/20, залишеному без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2020, задоволено частково позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області; визнано протиправною та скасовано постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Краматорську від 09.11.2016 №0536/10995/10995/23; зобов`язано Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01.12.2016 по 31.01.2020; у задоволенні решти частини позовних вимог - відмовлено.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 01.12.2016 по 21.01.2020 включно вже були предметом судового розгляду та наявне судове рішення в іншій справі, яким ці вимоги задоволено.
Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, суди послались на п. 3 ч. 1 ст. 240 КАС України, згідно якого суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що станом на час постановлення оскаржуваної ухвали від 28.01.2021, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 у справі № 200/4916/20 набрало законної сили 16.09.2020 за наслідками апеляційного перегляду, а тому застосування до спірних правовідносин ст. 240 КАС України є помилковим.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 238 КАСУ суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалене за результатами розгляду тотожного позову, в якому збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року по справі № 826/3678/16.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року по справі № 11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
У вказаній справі інших підстав для подання позову не заявлено, а щодо решти вимог стосовно компенсації втрати частини страхових виплат, Донецьким окружним адміністративним судом 28.01.2021 ухвалено рішення у справі, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2021.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що наявність судового рішення у справі № 200/4916/20, яке набрало законної сили є підставою для закриття провадження у цій частині, а не залишення позовної заяви без розгляду.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з постановленням ухвали про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01.12 2016 по 21.01.2020.
Керуючись ст.ст. 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -