ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 460/5667/20

29.07.2020 ОСОБА_1 (далі-позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі-відповідая, ГУ ПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій, у якому просила:

-визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у нарахуванні та виплаті, згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії в сумі 26304,02 грн, яка виплачена у червні 2019 року;

-зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсацію за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з січня 2011 року по червень 2019 року на суму пенсії 26304,02 грн.

Позов обґрунтовує тим, що на виконання постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 31.03.2011 у справі №1718/2-а-261/11 Управлінням Пенсійного фонду України у Сарненському районі нараховано кошти в сумі 26304,02 грн, однак ця сума перерахована на банківський рахунок позивача лише у червні 2019 року. Покликаючись на положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, вважає, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконане лише у 2019 році. У травні 2020 року позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду про нарахування компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, однак відповідач листом від 05.06.2020 №5907-5863/В-02/8-1700/20 відмовився нарахувати та виплатити компенсацію.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на виконання постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 31.03.2011 у справі №1718/2-а-261/11 у лютому 2012 року на суму 26304,02 грн та виплаченої у червні 2019 року. Відмовлено у задоволенні позову в частині зобов`язання ГУ ПФУ нарахувати та виплатити позивачці компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії за період з січня 2011 року по січень 2012 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що кошти, які підлягають нарахуванню у порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер, дія вищенаведених нормативних актів поширюється на підприємства, установи, організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії), і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2020 скасовано, а позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що судом першої інстанції не враховано, що отримавши у червні 2019 року виплати з перерахованої на виконання рішення суду суми пенсії, з яких вона дізналась про можливе порушення її прав, позивачка звернулась до суду з позовом лише у липні 2020 року, тобто поза межами строку, визначеного частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2021 та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.10.2020.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не ураховано правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17, за якими, зокрема, «адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія», а також про те, що «у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції), має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком».

Відповідач надіслав до Суду відзив, відповідно до якого заперечує проти задоволення касаційної скарги в повному обсязі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Рівненській області та отримує пенсію по інвалідності.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 04.12.1997 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 31.03.2011 у справі №1718/2-а-261/11, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Сарненському районі Рівненської області провести нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, пов`язану з Чорнобильською катастрофою, з розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% пенсії за віком за період з 13.07.2010 по 31.01.2011.

Вказане судове рішення набрало законної сили 10.08.2011.

На виконання судового рішення у справі №1718/2-а-261/11 органом Пенсійного фонду здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на суму 26304,02 грн, що підтверджується протоколом № ОР135077.

Перераховану пенсію, органом Пенсійного фонду відповідно до судового рішення у справі №1718/2-а-261/11, виплачено Державною казначейською службою України у червні 2019 року в сумі 26304,02 грн, що підтверджується випискою з АТ «КБ «ПриватБанк» з 01.01.2019 по 31.12.2019, згідно з якою вказана сума зарахована на картковий рахунок позивачки 26.06.2019.

ОСОБА_1 21.05.2020 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою щодо виплати компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати.

Листом ГУ ПФУ Рівненської області від 05.06.2020 № 5907-5863/В-02/8-1700/20 позивачці повідомлено про відсутність підстав для нарахування та виплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Уважаючи відмову пенсійного органу у виплаті їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку дотриманню судом апеляційної інстанції норм процесуального права під час ухвалення оскарженого судового рішення, зазначає таке.

Розглядаючи питання щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції до спірних відносин строку звернення до суду, колегія суддів звертає увагу на те, що застосування строку звернення до адміністративного суду передує розв`язанню спору по суті.

Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За правилом частини третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Питання застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, у соціальних спорах було предметом розгляду Верховним Судом у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у справі № 240/12017/19, в якій відступаючи від висновків про те, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у соціальних спорах слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період, Суд зазначив наступне.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексу адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

У цій справі позивачка 21.05.2020 звернулась до пенсійного органу із заявою щодо нарахування та виплату компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати, згідно постанови Сарненського районного суду Рівненської області від 31.03.2011 у справі №1718/2-а-261/11, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 10.08.2011, кошти по якій на рахунок позивачки зараховані у червні 2019 року, що свідчить про те, що позивачка лише у 2020 році виявила належну зацікавленість та вчинила активні дії щодо отримання компенсації за втрату частини пенсії у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії.

З огляду на наведені вище висновки, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що отримання позивачем листа ГУ ПФУ Рівненської області від 05.06.2020 не може змінювати момент, з якого позивачка повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивачка почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивачка почала вчиняти майже через рік після отримання пенсії, про перерахунок якої вона просила.

До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

За таких обставин Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивачка пропустила строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

За вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,