ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 360/480/19

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України в особі комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів, в якому просив визнати незаконним та скасування рішення від 21 вересня 2018 року № 3/ІV/ХІІІ/2 про надання позивачу статусу учасника війни; зобов`язати комісію повторно розглянути надані документи та прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

2. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року позов задоволено: визнано незаконним та скасовано рішення від 21 вересня 2018 року №3/ІV/ХІІІ/2 про надання ОСОБА_1 статусу учасника війни; зобов`язано повторно розглянути надані документи та прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, з урахуванням окреслених у рішенні висновків, та правової оцінки суду.

3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року і залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2019 року.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач у період з 03 серпня 2005 року по 17 листопада 2014 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах атестованого складу.

6. Згідно з довідками Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області від 16 січня 2018 року № А-11383 та від 28 грудня 2018 року № А-14551 старший лейтенант міліції ОСОБА_1 з 18 серпня 2014 року по 17 листопада 2014 року безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення Антитерористичної операції на території Луганської області, перебуваючи на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Ленінського районного відділу Луганського міського управління ГУМВС в Луганській області із спеціальним званням старший лейтенант міліції.

7. Ліквідаційною комісією Головного управління МВС України у Луганській області в березні 2018 року були направлені матеріали до комісії МВС щодо позивача для надання йому статусу учасника бойових дій.

8. Комісією МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни було прийняте рішення від 21 вересня 2018 року № 3/IV/XIII/2 про надання позивачу статусу учасника війни, а не учасника бойових дій.

9. З витягу з протоколу від 21 вересня 2018 року №3 засідання комісії МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни вбачається, що наведене рішення прийнято відповідно до пункту 13 статті 9 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пункту 3 Розділу ІІ Положення про комісію МВС затвердженого наказом МВС України від 26 серпня 2016 року №868, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 20 вересня 2016 року №1271/29401, оскільки, відсутні докази про безпосередню участь у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення.

10. У витязі з протоколу зазначено, що до матеріалів долучений лист Штабу АТЦ при СБУ від 07 травня 2018 року № 33/7-4134, відповідно до якого позивач у вказаний період наказами керівника АТЦ при СБУ персонально до проведення АТО не залучався.

11. До матеріалів долучена архівна довідка Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 14 червня 2018 року № 179/1/7184, якою підтверджено включення позивача до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.

12. ОСОБА_1 вважає, що він має право на статус учасника бойових дій, а не учасника війни, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що згідно з витягом з протоколу №3 засідання комісії МВС вказаною комісією оцінювався лист Штабу АТЦ при СБУ від 07 травня 2018 року № 33/7-4134, відповідно до якого ОСОБА_1 в період з 18 серпня 2014 року по 17 листопада 2014 року наказами керівника АТЦ при СБУ персонально до проведення АТО не залучався. В той же час, в самому оскаржуваному рішенні зазначено, що підставою для його прийняття став наказ АТЦ при СБУ від 13 грудня 2014 року № 98. А згідно витягу із наказу АТЦ при СБУ від 13 грудня 2014 року № 98, ОСОБА_1 перебував у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань в період з 18 серпня 2014 року по 17 листопада 2014 року.

Тобто, лист Штабу АТЦ при СБУ від 07 травня 2018 року № 33/7-4134 та витяг із наказу АТЦ при СБУ від 13 грудня 2014 року № 98 містять взаємовиключні відомості, яким не була надана оцінка комісією МВС.

14. Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився і, відмовляючи у позові, керувався тим, що зарахування позивача до списку осіб, що безпосередньо беруть участь у проведенні антитерористичних операцій, не свідчить про виконання позивачем конкретних завдань, пов`язаних з його безпосередньою участю в проведенні АТО. Жодних доказів на підтвердження безпосередньої участі у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення позивачем не надано.

15. Заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, помилкове встановлення істотних обставин справи.

16. Зокрема, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки офіційним документам, які видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення є відповідні довідки (від 16 січня 2018 року № А-11382, від 21 березня 2018 року № А-11977, від 28 грудня 2018 року № А-14551) про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. При цьому відповідач зі свого боку не надав суду будь-яких доказів стосовно того, що ОСОБА_1 не захищав незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і не брав участь в АТО.

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

18. Відповідно до преамбули Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №3551-XII), цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

19. Статтею 5 Закону №3551-XII визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

20. Згідно з пунктом 19 статті 6 цього Закону учасниками бойових дій, зокрема, визнаються поліцейські, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

21. Вказана норма відтворена у пункті 2 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок №413).

22. За змістом пункту 21 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, а також незалежно від кількості днів - в разі участі у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією чи Об`єднаним оперативним штабом Збройних Сил України (об`єднаним командним пунктом об`єднаних сил), або отримання поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби).

23. Відповідно до пункту 4 Порядку №413 підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є, зокрема, витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

24. Особливості надання поліцейським, державним службовцям, іншим працівникам Національної поліції України статусу учасника бойових дій, учасника війни за участь в антитерористичній операції регламентовано розділом III Положення про комісію Національної поліції України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни поліцейських, державних службовців та інших працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 23 травня 2016 року №405 (далі - Положення №405), а не Положенням про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фінансовій службі України, яким помилково керувалися суди попередніх інстанцій.

25. Згідно з пунктом 1 розділу III Положення №405 рішення щодо надання статусу учасника бойових дій Комісія приймає на підставі документів про: 1) безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення; 2) направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції; 3) перебування у районах проведення антитерористичної операції з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

26. Наведений у пункті 2 цього розділу Положення перелік документів, на підставі яких Комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій, кореспондується з пунктом 4 Порядку №413.

27. Системний аналіз зазначених норм права дає підстави стверджувати про те, що статус учасника бойових дій надається поліцейському, який брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, що має підтверджуватися відповідними наказами про залучення його до проведення антитерористичної операції, про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або іншими офіційними документами, виданими державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

28. Правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі №2240/2866/18, від 22 квітня 2021 року у справі №320/6666/18, від 16 серпня 2021 року у справі №120/3964/18-а.

29. Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, слід врахувати те, що судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 надав довідки Головного управління МВС України у Луганській області від 16 січня 2018 року №А-11382 і від 28 грудня 2018 року №А-14551 про безпосередню участь особи в Антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. У вказаних довідках підставою зазначено наказ АТЦ при СБУ від 13 грудня 2014 року № 98.

30. Суд першої інстанції витребував витяг з вказаного наказу АТЦ при СБУ від 13 грудня 2014 року № 98, згідно з яким старший лейтенант міліції ОСОБА_1 , оперуповноважений сектору карного розшуку Ленінського районного відділу Луганського міського управління МВС України у Луганській області перебував з 28 серпня 2014 року по 21 жовтня 2014 року у складі сил та засобів, які беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових завдань.

31. Архівною довідкою Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 14 червня 2018 року № 179/1/7184 також підтверджено включення позивача до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.

32. Водночас, як встановлено судами, у матеріалах справи є лист Штабу АТЦ при СБУ від 07 травня 2018 року № 33/7-4134, в якому зазначено, що позивач в період з 18 серпня 2014 року по 17 листопада 2014 року наказами керівника АТЦ при СБУ персонально до проведення АТО не залучався.

33. Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відомості АТЦ при СБУ, наведені у вищевказаних документах, є взаємовиключними.

34. Комісія МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, учасниками війни при прийнятті рішення від 21 вересня 2018 року № 3/IV/XIII/2 не врахувала всіх документів та зробила передчасний висновок. У зв`язку з цим, суд першої інстанції зробив законний висновок про те, що рішення від 21 вересня 2018 року№ 3/ІV/ХІІІ/2 комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів стосовно позивача прийнято відповідачем не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а, отже, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

35. Суд першої інстанції вірно обрав належним способом захисту порушеного права позивача у цій справі саме повторний розгляд Комісією повторно розглянути надані документи та прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій як особі, яка захищала незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення.

36. Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є вірним, тоді як суд апеляційної інстанції невірно застосував норми матеріального права і помилково скасував законне і обґрунтоване рішення окружного адміністративного суду.

37. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

38. Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,