ПОСТАНОВА
суддів Єзерова А.А., Кравчука В.М., Стародуба О.П.
Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченка І.В.) у справі № 200/854/19-а за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову ОСОБА_1 в призначені та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;
- зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплатити грошову допомогу, що не оподатковується, передбачену п. 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №200/854/19-а позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову ОСОБА_1 у призначені та виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";
- зобов`язано Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2019 у справі №200/854/19, у якій ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком 27.08.2018.
6. З 30.06.2018 позивачу Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
7. У призначені та виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV позивачу було відмовлено.
8. Листом від 19.12.2018 № 346/П-01-01-08 Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повідомило позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу грошової допомоги через відсутність необхідного спеціального стажу на день досягнення нею пенсійного віку. Станом на 30.06.2018 року - день набуття позивачем право на пенсію за віком, спеціальний стаж її роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, був визначений управлінням Пенсійного фонду як 29 років 10 місяців 21 день.
9. Вважаючи дії відповідача щодо невиплати грошової допомоги незаконними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та пункту 5 Порядку №1191 свідчить про те, що законодавець таку умову, як наявність в особи необхідного спеціального стажу пов`язує не з моментом досягнення особою пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону №1058-IV, а з моментом фактичного виходу особи на пенсію.
11. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що для отримання грошової допомоги законодавець встановив 3 вимоги, які мають існувати саме на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-IV, а саме особа:
- повинна працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";
- повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на зазначених вище посадах;
- не отримувала будь-яку пенсію раніше.
12. Оскільки станом на 30.06.2018 (день досягнення пенсійного віку) спеціальний стаж ОСОБА_1 становив 29 років 10 місяців 7 днів, апеляційний виснував, що права на отримання грошової допомоги позивач не має.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує на аргументах, покладених судом першої інстанції в основу власного рішення і перелічених у п. 10 цього судового рішення.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з наступного.
15. Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
16. Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1191 (далі - Порядок № 1191) встановлено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
17. Тлумачення зазначених норм в частині того, які саме вимоги мають бути дотримані особою задля отримання грошової допомоги, є ключовим правовим питання у цій справі.
18. Як вже зазначено вище, на думку суду першої інстанції, законодавець таку умову, як наявність в особи необхідного спеціального стажу, пов`язує не з моментом досягнення особою пенсійного віку, визначеного ст. 26 Закону №1058-IV, а з моментом фактичного виходу особи на пенсію.
19. Натомість, апеляційний суд вважав, що всі 3 вимоги, визначені у 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, мають існувати саме на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058-IV.
20. Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
21. Суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах.
22. Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що основною умовою, з якою законодавець пов`язує наявність права на грошову допомогу, є факт роботи у відповідних закладах та на відповідних посадах, визначених статтею 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», саме в день досягнення пенсійного віку. Позивачем ця умова дотримана, що сторонами не заперечується.
23. При цьому, зміст норми 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може «відтермінувати» реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги.
24. Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.
25. Колегія суддів зазначає, що дійсно норма пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV в певній мірі допускає різночитання, проте Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
26. В цьому випадку, на переконання колегії суддів, норму пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:
- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;
- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);
- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.
27. Суди встановили, що позивач всім вимогам, переліченим в попередньому пункті, станом на день подання заяви про призначення пенсії відповідала, а тому висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на отримання грошової допомоги є помилковим.
28. Таким чином, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи невірно надано оцінку доказам у справі, що призвело до прийняття необґрунтованого судового рішення.
29. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановив, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
30. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 352, 355, 356 КАС України, Суд -