ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 683/1504/20

Описова частина

У червні 2020 року Сільськогосподарський кооператив ім. Щорса

(далі - СК ім. Щорса) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказу, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позову зазначав, що згідно установчих документів СК ім. Щорса є правонаступником усіх майнових та особистих немайнових прав та обов`язків Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Щорса

(далі - КСП ім. Щорса). У порядку правонаступництва до СК ім. Щорса перейшло право колективної власності на землю площею 2339,9 га у межах згідно з планом відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №004, виданого 01 червня 1995 року на ім`я КСП ім. Щорса.

Зазначав, що у березні 2020 року СК ім Щорса стало відомо, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області передало у власність для ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, яка знаходиться в межах земельної ділянки, яка належить СК ім. Щорса на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ХМ №004 від 01 червня 1995 року.

Позивач указував, що спірна земельна ділянка, яка була передана у власність

ОСОБА_1 , під час проведення паювання земель розпайована не була, а отже, залишилась у колективній власності СК ім. Щорса.

Оскільки жодним уповноваженим на те органом рішення про припинення права колективної власності на землю площею 2339,9 га згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ №004 від 01 червня 1995 року не приймалось, КСП ім. Щорса та його правонаступник - СК ім. Щорса у добровільному порядку не відмовлялись від права колективної власності на землю, яка залишилась не розпайованою, тому позивач вважав, що Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області не мало жодних правових підстав розпоряджатись земельною ділянкою площею 2,0000 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0321, та передавати її у власність ОСОБА_1 .

Ураховуючи викладене, СК ім. Щорса просив суд: визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22 грудня 2014 року № 22-7233/14-14-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0321, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області; визнати недійсним свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0321, для ведення особистого селянського господарства №47544717 від 13 листопада 2015 року на ім`я ОСОБА_1 ; скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 6824285000:03:018:0321; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності за №12031572 від 12 листопада 2015 року щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6824285000:03:018:0321.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, у задоволенні позову СК ім. Щорса відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено правонаступництво після КСП ім. Щорса. Отже, СК ім. Щорса не володіє правом користування, правом власності на спірну земельну ділянку, тому його права не порушуються оскаржуваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22 грудня 2014 року № 22-7233/14-14-СГ, рішеннями про державну реєстрацію права власності та записами про державну реєстрацію права за ГУ Держгеокадастру на земельні ділянки, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку.

Також суди послалися на правові висновки Великої Палати Верховного Суду.

У грудні 2021 року СК ім. Щорса звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 31 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 16 грудня 2021 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року касаційну скаргу СК ім. Щорса залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

У наданий судом строк СК ім. Щорса надіслало матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 683/1504/20 з Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Касаційна скарга СК ім. Щорса мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Вищого господарського суду України від 19 вересня 2017 року у справі № 911/2099/16 стосовно умов можливого переходу прав реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства до його правонаступника, та у постановах Верховного Суду: від 14 листопада 2019 року у справі № 922/4375/17 стосовно належності майна колективного сільськогосподарського підприємства на праві власності саме цьому підприємству, а не його членам; від 02 вересня 2020 року у справі № 918/194/19, де суд дійшов протилежного висновку щодо правонаступництва, оскільки ідентифікаційний код під час реорганізації не змінювався, що в свою чергу свідчить про належне правонаступництво.

При цьому, зазначає, що суди послалися на постанову Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19, однак є підстави для відступлення від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, так як суди проігнорували факт наявності окремих думок суддів Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року, які не погодились із правової позицією Великої Палати Верховного Суду, адже доводи позивача в справі є ідентичними доводам окремих думок.

Вказує, що суди не врахували, що реорганізації КСП ім. Щорса шляхом перетворення у СК ім. Щорса не відбулося, оскільки 15 лютого 2000 року було проведено реєстрацію нового підприємства СК ім. Щорса.

Зазначає, що відповідно до протоколу № 1 загальних зборів КСП ім. Щорса від 12 січня 2000 року прийнято рішення про організацію СК ім. Щорса та проведено 15 лютого 2000 року установчі збори нового кооперативу. Протоколом № 2 загальних зборів КСП ім. Щорса від 15 лютого 2000 року вирішено припинити КСП ім. Щорса і створити на його базі СК ім. Щорса, яке і є його правонаступником. Крім того, протоколом № 1 від 15 лютого 2000 року було затверджено установчий договір та Статут, якими визначено, що

СК ім. Щорса є самостійним господарюючим суб`єктом, який створений відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську комерцію» і є правонаступником КСП ім. Щорса щодо майнових та особистих немайнових прав та обов`язків, у тому числі всіх трудових прав та обов`язків.

При цьому, з моменту присвоєння ідентифікаційного коду ще у 1993 році для КСП ім. Щорса, станом на дату видачі державного акту так і станом на час звернення до суду із позовом, у правонаступника КСП - СК ім. Щорса ідентифікаційний код ЄДРПОУ залишився ідентичним та не змінювався, що свідчить про правонаступництво.

Крім того, незмінною залишається дата державної реєстрації. Отже, КСП ім. Щорса, а в подальшому його правонаступник - СК ім. Щорса має належним чином оформлений державний акт про право колективної власності на земельну ділянку, до якої входила і спірна земельна ділянка, і такий державний акт ніким не скасований і є чинним. Тому, права позивача як власника спірної земельної ділянки, порушені оспорюваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25 грудня 2014 року, рішеннями про державну реєстрацію права власності та записами про державну реєстрацію права за ГУ Держгеокадастру на земельні ділянки, оскільки земля уже перебувала у колективній власності і не могла бути вилучена у законного володільця без його згоди.

Відзив на касаційну скаргу від учасників справи до суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до Державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ №004 від 01 червня 1995 року Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Щорса с. Ладиги Старокостянтинівського району Хмельницької області на підставі рішення Ладигівської сільської ради народних депутатів №1 від 17 лютого 1995 року передано у колективну власність для вирощування сільськогосподарської продукції 2339,9 га землі в межах згідно з планом.

Згідно Списку громадян - членів КСП ім. Щорса, що є Додатком №1 до зазначеного Державного акта, на момент передачі земельної ділянки у колективну власність КСП ім. Щорса його членами були 637 осіб.

Відповідно до протоколу загальних зборів КСП ім. Щорса № 1 від 12 січня

2000 року прийнято рішення про організацію СК ім. Щорса та проведення

15 лютого 2000 року установчих зборів.

Протоколом № 2 загальних зборів КСП ім. Щорса від 15 лютого 2000 року вирішено припинити діяльність КСП ім. Щорса і створити на його базі за участі 10 засновників СК ім. Щорса, який буде правонаступником КСП ім. Щорса.

15 лютого 2000 року протоколом № 1 загальних зборів членів СК ім Щорса затверджено установчий договір та статут, якими визначено, що СК ім. Щорса є самостійним господарюючим суб`єктом, який створений відповідно до Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» і є правонаступником

КСП ім. Щорса щодо майнових та особистих немайнових прав та обов`язків, в тому числі всіх трудових прав та обов`язків.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) позивач - СК ім. Щорса є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03788313, яка створена

28 грудня 2000 року.

За таким же ідентифікаційним кодом 03788313 у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 18 лютого 1993 року було зареєстровано КСП ім. Щорса, що підтверджується довідкою Хмельницького обласного управління статистики № 1238 від 09 липня 1996 року.

18 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області із заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

Наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 18 вересня 2014 року №22-4228/14-14-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Наказом Головного управління Держземагенства у Хмельницькій області від 22 грудня 2014 року №22-7233/14-14-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та надано йому у власність земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0321, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.

13 листопада 2015 року ОСОБА_1 видано свідоцтво № 47544717 про право власності на зазначену земельну ділянку та проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 .

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи від 15 лютого 2021 року №0125/20 спірна земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 6824285000:03:018:0321, що належить на праві власності ОСОБА_1 , накладається та повністю входить у межі земельної ділянки загальною площею 2339,9 га, яка була передана у колективну власність КСП ім. Щорса згідно Державного акта на право колективної власності на землю серії ХМ №004 від 01 червня 1995 року.

Мотивувальна частина

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень СК ім. Щорса посилається на таке: судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; існує необхідність у відступленні від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду (пункти 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга СК ім. Щорса задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі й6ого порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина перша, друга статті 321 ЦК України).

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Звертаючись до суду із позовом, СК ім. Щорса стверджував, що він є правонаступником КСП ім. Щорса. Отже, до нього перейшло право власності на земельну ділянку, загальною площею 2339,9 га, для вирощування сільськогосподарської продукції, що розташована на території Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, яка належала КСП ім. Щорса.

Відповідно до статті 37 ЦК Української РСР у відповідній редакції станом на час виникнення спірних правовідносин (2000 рік), юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Згідно з положеннями Закону України «Про підприємства в Україні» (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносини) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до статті 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Статтею 31 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (у редакції на час припинення КСП ім. Щорса) визначено, що реорганізація (злиття, приєднання,поділ, виділення, перетворення) та ліквідація підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до новоствореного підприємства. У разі поділу підприємства до новостворених підприємств переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до новоствореного підприємства переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Таким чином, за положенням наведених норм права при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Право власності підприємства охороняється законом. Належне йому майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

СК ім. Щорса вважав, що факт того що він є правонаступником КСП ім. Щорса підтверджується протоколом № 2 загальних зборів КСП ім. Щорса від 15 лютого 2000 року, установчим договором та статутом СК ім. Щорса.

Крім того, позивач посилався на єдиний для КСП ім. Щорса та СК ім. Щорса ідентифікаційний код в ЄДР.

Однак зі змісту протоколу № 2 загальних зборів КСП ім. Щорса від 15 лютого 2000 року вбачається, що загальні збори вирішили припинити діяльність

КСП ім. Щорса і на його базі за участі 10 засновників створити СК ім. Щорса.

Таким чином, зазначене рішення загальних зборів є рішенням не про реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, відокремлення чи перетворення юридичної особи), а про припинення юридичної особи.

Також на підтвердження наявності та обсягів правонаступництва позивачем не надано доказів прийняття загальними зборами членів КСП ім. Щорса рішення щодо передачі залишку майна КСП та земель, що не підлягали розпаюванню і не були розпайовані, підприємству СК ім. Щорса як правонаступнику на підставі норм Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство».

Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що СК ім. Щорса є правонаступником КСП ім. Щорса, оскільки це підтверджується підпунктом 4.10 Статуту СК ім. Щорса. Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Крім того, згідно з Указом Президента України від 08 серпня 1995 року

№ 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Верховний Суд зазначає, що Указом Президента України від 03 грудня

1999 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до зазначених Указів Президента України паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам.

Позивач не довів, а судом не встановлено, яким чином у СК ім. Щорса могли залишитися у власності спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому, передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Таким чином, на момент передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області спірної земельної ділянки на користь ОСОБА_1

СК ім. Щорса не було ані власником зазначених земельних ділянок, ані землекористувачем на законних підставах.

Посилання СК ім. Щорса на те, що до передачі спірних земельних ділянок у власність Держгеокадастру необхідно було вилучити ці земельні ділянки у позивача, так само не ґрунтуються на нормах закону, що регулює спірні правовідносини, оскільки позивач не набув права на земельні ділянки і тому останні не підлягали вилученню у нього. Так само відсутні будь-які підстави для того, щоб отримувати дозвіл чи згоду позивача на передачу земельних ділянок, а саме ОСОБА_1 .

Позивач наголошував, що відповідно до даних ЄДР СК ім. Щорса є юридичною особою з ідентифікаційним кодом 03788313, за яким раніше було зареєстровано КСП ім. Щорса, що, в свою чергу, також указує на обставини правонаступництва.

Так, ЄДР є компонентом інфраструктури державної статистики. На його основі органи статистики забезпечують ведення державного обліку та ідентифікацію суб`єктів господарської дальності, однак повноваженнями на проведення реєстраційних дій щодо підприємства не наділені.

Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, далі - Положення про ЄДР).

Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (у чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється.

Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (у редакції станом на день створення СК ім. Щорса) ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва.

Установивши, що позивач не є правонаступником КСП ім. Щорса і до нього не перейшло право власності на земельну ділянку, загальною площею

2339,9 га, для вирощування сільськогосподарської продукції, що розташована на території Ладигівської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, яка належала КСП ім. Щорса, до складу якої входить передана Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області Іванощуку О. В. спірна земельна ділянка, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Суди правильно вважали, що позивач не довів наявності у нього власного суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу щодо спірної земельної ділянки як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист.

у справі № 907/29/19, а також у подібній справі у постанові Верховного Суду від 07 червня 2022 року у справі № 683/1501/20, провадження № 61-726 св 22.

Посилання на те, що суди попередніх інстанцій не врахували окремі думки суддів Великої Палати Верховного Суду у справі № 907/29/19 є помилковими, оскільки при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, викладені Верховним Судом лише у постановах

(частина четверта статті 263 ЦПК України).

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вірно встановив, що позивачем не доведено правонаступництво після КСП ім. Щорса. Отже СК ім. Щорса не володіє правом користування, правом власності на спірну земельну ділянку, тому його права не порушуються оскаржуваним наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22 грудня 2014 року № 22-7233/14-14-СГ, рішеннями про державну реєстрацію права власності та записами про державну реєстрацію права за ГУ Держгеокадастру на земельні ділянки, на підставі якого ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку.

Верховний Суд погоджується із висновками судів й зазначає, що доводи касаційної скарги є безпідставними, так як суди надали правильну оцінку усім фактичним обставинам у справі, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду