ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/5173/20

1. У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якій просила суд визнати протиправними та скасувати постанови №193338 та №193339 від 28.04.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 8500,00 грн кожна.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при складенні відповідачем 03.03.2020 актів №034191 та №034192 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №1502 та №1503 ним було неправильно обчислено перевищення вагових параметрів транспортними засобами позивача та, відповідно, незаконно накладено адміністративно-господарські штрафи. Позивач вважав, що при визначенні відсотка перевищення габаритно-вагових параметрів не враховано допустимого перевищення таких параметрів (2%), передбаченого п. 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007.

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.

4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що допустимі вагові параметри (які допускають 2% відхилення від нормативно встановлених) мають значення при визначенні ставки плати за проїзд автомобільними дорогами, що у свою чергу впливає на розмір плати за такий проїзд. В той же час згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» підставою для застосування відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу є перевищення від 5% до 10% саме встановлених законодавством вагових норм.

5. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач допустив перевищення навантаження на строєну вісь порівняно з нормативно допустимим: транспортного засобу-1 - у розмірі 6,72%, транспортного засобу-2 - у розмірі 6,36%, а тому дійшли висновку про те, що відсутні підстави вважати винесені відповідачем постанови протиправними з підстав неправильного визначення відсотку перевищення.

6. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», підставою для застосування відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу є перевищення від 5% до 10% саме встановлених законодавством вагових норм. Таким чином, відповідач здійснюючи нарахування позивачу плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, діяв у межах наданих йому повноважень та у спосіб, передбачений законом.

7. Крім цього, суди попередніх інстанцій звернули увагу, що позивачем не надано доказів оскарження здійснених Управлінням Укртрансбезпеки у Кіровоградській області розрахунків плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно з актом від №034192 від 03.03.2020 - №1503 від 03.03.2020 та згідно з актом від №034191 від 03.03.2020 - №1502 від 03.03.2020.

8. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, у грудні 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс-Сервіс-1» подано касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 (та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020.

9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

10. Касаційна скарга мотивована відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а також неврахуванням судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/3/18.

11. У касаційній скарзі позивач вважає, що перевищення вагових параметрів на 2 відсотки в порівнянні з визначеними в пункті 22.5 Правил дорожнього руху не є понаднормативним перевищенням, а є допустимим відхиленням у перевищенні вагових параметрів (величиною похибки), тобто не вважається перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм. В свою чергу, адміністративно-господарський штраф має застосовуватися за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а не за перевищення лише тих вагових параметрів, які встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху.

12. На думку скаржника, встановлена законодавством 2% величина похибки повинна враховуватися при обчисленні загальної величини перевищення вагових параметрів над нормативними не лише при обчисленні плати за проїзд автомобільними дорогами, а й при застосуванні адміністративно-господарського штрафу, а окремого порядку обчислення перевищення вагових параметрів над нормативними для застосування адміністративно-господарського штрафу не існує.

13. За розрахунками позивача, перевищення навантаження на строєну вісь над нормативним в акті №034192 від 03.03.2020 мало б визначатися з урахуванням допустимого 2% відхилення у масі, що складає 22,4 т, і в такому випадку відхилення у масі навантаження на вісь складатиме 1,04 т, а у відсотковому значенні - 4,63%, що свідчить, на думку позивача, про протиправність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу, який застосовується, якщо перевищення становить від 5% до 10%. Аналогічним чином позивач розраховує перевищення навантаження на строєну вісь, зазначену в акті №034191 і стверджує, що в цьому випадку перевищення у відсотковому значенні становить 4,27%.

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги безпідставними, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач зазначає, що пунктом 30 Порядку №879 визначено однозначну, математичну послідовність проведення розрахунку плати за проїзд за формулою, яка не містить необхідності включення у розрахунок жодної похибки.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

14. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2020 для розгляду справи №380/5173/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

15. Ухвалою Верховного Суду від 04.01.2021 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пп. 1, 3 ч. 4 ст. 328 КАС України, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

16. Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2022 адміністративну справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

17. Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області 03.03.2020 відповідно до направлення на перевірку №007801 від 01.03.2020 на автомобільній дорозі Н-19 «Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв» (75 км) проведено рейдову перевірку у зоні габаритно-вагового контролю транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

18. У ході проведення вказаної перевірки зупинено транспортні засоби марки MAN (ДНЗ НОМЕР_1 ) з напівпричепом Wielton (ДНЗ НОМЕР_2 ) (далі - транспортний засіб-1) та марки MAN (ДНЗ НОМЕР_3 ) з напівпричепом Wielton (ДНЗ НОМЕР_4 ) (далі - транспортний засіб-2), які належать ТОВ «Транс-Сервіс-1».

19. За результатами перевірки щодо транспортного засобу-1 та транспортного засобу-2 відповідно складено: акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №212394 (а.с. 9) та №212396 (а.с. 8) від 03.03.2020; акти про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 034192 (а.с. 11) та №034191 (а.с. 10) від 03.03.2020; розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування: згідно з актом від №034192 від 03.03.2020 - №1503 від 03.03.2020 (а.с. 13) та згідно з актом від №034191 від 03.03.2020 - №1502 від 03.03.2020 (а.с. 12).

20. Управлінням Укртрансбезпеки у Львівській області, якому були передані справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Транс-Сервіс-1», 28.04.2020 прийнято постанови про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №193339 (а.с. 6) та №193338 (а.с. 6) за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у розмірі 8500,00 грн кожна.

21. Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся із цим позовом до суду про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу.

22. За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

24. Підставою для відкриття касаційного оскарження позивач вказав неврахування судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №803/3/18, згідно з яким спір за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Укртрансбезпеки до власника вантажного автомобіля про стягнення з нього плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування в дохід Державного бюджету України підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства (залежно від суб`єктного складу сторін), оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов`язаний з вирішенням питання щодо стягнення коштів.

25. Також у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскаржуваний за зустрічним позовом розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, тому він не може бути предметом спору. Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

26. Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу на те, що спір у цій справі не стосується стягнення плати за проїзд великовагового транспорту автомобільними дорогами загального користування, так само не є предметом цього спору визнання протиправним та скасування розрахунку як окремого документу. Предметом цього спору, на відміну від предмету спору у справі №803/3/18, є правомірність винесення відповідачем постанов про застосування по відношенню до відповідача адміністративно-господарського штрафу. Отже, Верховним Судом відхиляються посилання позивача на вищенаведену постанову Верховного Суду з огляду на те, що правовідносини у зазначеній ним справах не є подібними зі спірними.

27. Також, позивач зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

28. Зі змісту касаційної скарги слідує, що позивач не погоджується зі способом обчислення адміністративно-господарського штрафу. Не заперечуючи в цілому проти порушення ним встановлених законодавством габаритно-вагових норм, ТОВ «Транс-Сервіс-1» стверджує, що п. 21 Порядку №879 передбачено, що вагові параметри, які перевищують нормативні на 2% є допустимими ваговими параметрами, а тому при обчисленні адміністративно-господарського штрафу мають враховуватися ці допустимі параметри.

29. Відповідно до пункту 1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

30. Згідно з визначеннями, наведеними в пункті 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

31. Пунктом 3 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

32. Згідно з п. 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

33. Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

34. При цьому, відповідно до п. 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

35. Крім того, абзацом 4 пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001, допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до проведеної перевірки навантаження на строєну вісь напівпричепа МАN (ДНЗ НОМЕР_1 ) становило 23400 кг (23,4т), отже перевищення становить 1400 кг (23400 кг - 22000 кг), тобто таке перевищення становить понад 2% допустимого перевищення. Навантаження на строєну вісь напівпричепа МАN (ДНЗ НОМЕР_3 ) становило 23480 кг (23,48 т), отже перевищення становить 1480 кг (23480 кг - 22000 кг), тобто таке перевищення становить понад 2% допустимого перевищення.

37. Зазначене позивачем не спростовується.

38. Згідно з пунктом 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

39. Таким чином, законодавством чітко встановлено, що перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху в межах 2% не потребує оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

40. Проте, оскільки вагові параметри транспортних засобів позивача із урахуванням результатів їх зважування відповідачем перевищують нормативні більше, ніж на 2 відсотки (що також не заперечується відповідачем), то такі транспортні засоби позивача вважаються великоваговими та мали здійснювати рух автомобільними дорогами на підставі дозволів.

41. Відповідно до абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

42. Верховний Суд звертає увагу на те, що зазначена правова норма не містить посилань на будь-яку величину похибки, як помилково вважає позивач, прямо вказує на наслідки перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, та не передбачає інакшого трактування.

43. Колегія суддів визнає помилковими твердження скаржника про те, що встановлена законодавством 2% величина похибки повинна враховуватися при обчисленні загальної величини перевищення вагових параметрів над нормативними не лише при обчисленні плати за проїзд автомобільними дорогами, а й при застосуванні адміністративно-господарського штрафу, оскільки такі твердження не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

44. З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що перевищення вагових параметрів на 2% в порівнянні з визначеними в пункті 22.5 Правил дорожнього руху є саме понаднормативним перевищенням (а не допустимим відхиленням у перевищенні вагових параметрів, як помилково вважає позивач), проте таке перевищення не несе таких наслідків для перевізника як обов`язок оформити відповідний дозвіл та внести плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування.

45. При цьому Суд зауважує, що у пункті 30 Порядку №879 наведено формулу, за якою здійснюється розрахунок плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту. Як вірно зазначає відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу, ця формула не містить необхідності включення у розрахунок жодної похибки. Законодавством не передбачено альтернативного способу обчислення перевищення вагових норм, не зазначено, що 2% величини похибки не береться до розрахунку вагових параметрів, встановлених п. 22.5 Правил дорожнього руху.

46. Отже, доводи ТОВ «Транс-Сервіс-1» про те, що адміністративно-господарський штраф має застосовуватися за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм, а не за перевищення лише тих вагових параметрів, які встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху, касаційним судом відхиляються.

47. Відповідно до встановлених у справі обставин, у відсотковому співвідношенні перевищення навантаження на строєну вісь транспортного засобу-1 порівняно з нормативно допустимим становило 6,72% ((23480-22000)/22000*100), а перевищення навантаження на строєну вісь транспортного засобу-2 порівняно з нормативно допустимим становило 6,36% ((23400-22000)/22000*100).

48. Таким чином, відповідач правомірно застосував до позивача санкцію, передбачену абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді штрафу за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно. Верховний Суд погоджується з висновками суду попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що винесені відповідачем постанови є протиправними з підстав неправильного визначення відсотку перевищення.

49. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2020 відсутні.

50. Згідно з ч. 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

51. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

52. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд