ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 120/3220/19-а

1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у затвердженні висновку від 05 вересня 2019 року № 15/2-3456 про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності з 31 липня 2018 року внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ;

- зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І «Б» групи інвалідності з 31 липня 2018 року внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ в розмірі 460 250 грн згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги а розмірі у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок № 850) з урахуванням встановленого права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних станом на 31 липня 2018 року.

2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався та не, що 06 травня 2019 року Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 120/735/19-а, яким позов ОСОБА_1 до МВС України та Ліквідаційної комісії УМВС у Вінницькій області задоволений частково. Вказане судове рішення залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2019 року.

Проте, на думку позивача, відповідач на виконання вказаних судових рішень протиправно прийняв рішення про відмову у затвердженні висновку про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, із мотивів, що його повторний огляд МСЕК відбувся у строк, що перевищує установлений пунктом 4 Порядку № 850 дворічний термін для звернення за отриманням одноразової грошової допомоги у разі проведення повторного огляду МСЕК.

При цьому позивач зауважив, що рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову у затвердженні висновку про виплату йому одноразової грошової допомоги винесене із мотивуванням та аргументацією, які були повністю спростовані рішеннями судів у справі № 120/735/19-а.

3. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 09 грудня 2019 року позов задовольнив повністю.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що норма пункту 4 Порядку № 850 не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про міліцію» та підставою для відмови у затвердженні висновку Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про її призначення.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 07 квітня 2022 року рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року скасував. Прийняв нову постанову, якою у задоволенні позову відмовив повністю.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повторний огляд позивача, за наслідками якого позивачу встановлено І групу інвалідності, відбувся понад два роки після первинного встановлення інвалідності, а тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

7. 26 квітня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року, в якій скаржник просить скасувати вказане судове рішення і залишити в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року.

8. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Так, на думку скаржника наявні підстави для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 822/216/16 та від 14 квітня 2021 року у справі № 2340/3024/18, оскільки застосування таких правових висновків суперечить принципу справедливості та добросовісності, закріпленому в КАС України.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 квітня 2022 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Рибачука А. І., Єзерова А. А.

10. Ухвалою Верховного суду від 11 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2022 року.

11. 02 червня 2022 року на адресу Верховного Суду від Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

12. 03 червня 2022 року на адресу Верховного Суду від Міністерства внутрішніх справ України надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

13. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 04 серпня 2022 року.

14. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, з 18 липня 2011 року ОСОБА_1 встановлено втрату працездатності та 2-у групу інвалідності. Позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 55 792,80 грн.

15. 31 липня 2018 року при повторному огляді позивачу установлено І групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності.

16. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у адміністративній справі № 120/735/19-а від 06 травня 2019 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду у адміністративній справі № 120/735/19-а від 25 липня 2019 року визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо не прийняття рішення по заяві ОСОБА_1 щодо призначення йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області в особі Ліквідаційної комісії УМВС України у Вінницькій області підготувати висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, без врахування раніше виплаченої суми. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути та прийняти рішення, відповідно до пункту 9 Порядку № 850 по заяві ОСОБА_1 від 11 жовтня 2018 року щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням І групи інвалідності з 31 липня 2018 року внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

17. На виконання вказаного рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 06 травня 2019 року у справі № 120/735/19-а Ліквідаційна комісія УМВС України у Вінницькій області склала висновок про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, який листом від 03 вересня 2019 року направила до Міністерства внутрішніх справ України.

18. Департамент фінансово-облікової політики МВС України листом від 05 вересня 2019 року № 15/2-3456 матеріали щодо позивача з питань призначення одноразової грошової допомоги повернуто Ліквідаційній комісії УМВС України у Вінницькій області з посиланням на те, що з дати первинного огляду позивача МСЕК пройшло більше двох років, що перевищує передбачений Порядком № 850 дворічний термін.

19. Листом від 25 вересня 2019 року за № 214/22-2019 про вказане рішення Ліквідаційна комісія УМВС України у Вінницькій області повідомила позивача та повернула подані ним документи, необхідні для призначення допомоги.

20. Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

22. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. 07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону № 565-XII та Порядком № 850.

24. За приписами ст. 23 Закону від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію» (далі - Закон № 565-XII) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

25. На виконання вимог зазначеної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року затверджено Порядок № 850.

26. Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).

27. Згідно з пунктом 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

28. Пунктами 7 - 9 Порядку №850 передбачено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

29. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 30 січня 2018 року у справі № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року у справах № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 18 жовтня у справі № 369/13187/17, від 27 березня 2020 року у справі № 804/3064/17, від 30 березня 2020 року у справі № 711/493/17 та від 23 червня 2020 року у справі №822/1545/17.

30. На час звернення позивача за отриманням одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі встановленням І групи інвалідності відповідно до статті 23 Закону № 565-XII та Порядку № 850, пунктом 5 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII визнано таким, що повністю втратив чинність Закон № 565-XII.

31. Слід звернути увагу, що Конституційний Суд України у рішенні від 22 жовтня 2020 року № 12-р/2020 зазначив, що одноразова грошова допомога, передбачена Законом № 580-VIII є юридичним засобом соціального захисту працівників поліції, що надається державою у зв`язку із втратою ними працездатності, проте приписи частини першої статті 46 Конституції України не гарантують виплати одноразової грошової допомоги, тому Верховна Рада України може визначати порядок та умови її призначення, передбачивши порядок реалізації такого права в законі.

32. За змістом пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.

33. До набрання чинності Законом № 580-VIII, тобто до 07 листопада 2015 року, право та порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано статтею 23 Закону № 565-ХІІ та Порядком № 850, відповідно.

34. Відповідно до пункту 2 Порядку № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

35. Підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 850 також визначено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

36. Разом з цим, відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

37. Колегія суддів зазначає, що за своєю суттю одноразова грошова допомога є одноразовою виплатою, гарантованою державою у зв`язку із, зокрема, встановленням інвалідності працівникові міліції, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в ОВС.

38. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що право на отримання грошової допомоги та право отримання допомоги в більшому розмірі (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) у зв`язку із виникненням обставин, з якими законодавець пов`язує збільшення її розміру, є різними правовими поняттями.

39. Отже, процедура перегляду розміру вже призначеної та виплаченої одноразової грошової допомоги у зв`язку зі зміною обставин, наданням нових документів, передбачає виплату лише різниці між виплаченою та нарахованою сумою у зв`язку із встановленням згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи чи іншої причини інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності під час повторного огляду. Визначення у такій процедурі строків є важливим для правового регулювання таких відносин, оскільки за загальним правилом суб`єктивні права та юридичні обов`язки їхніх учасників виникають, розвиваються та припиняються у певний час. Строки дисциплінують учасників правових відносин, забезпечують чіткість і визначеність у правах та обов`язках суб`єктів.

40. До того ж, положеннями статті 23 Закону № 565-XII, які втратили чинність із набранням чинності Законом № 580-VII, не було передбачено права працівника органів внутрішніх справ на виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми у зв`язку із підвищенням групи чи визначенням іншої причини інвалідності або збільшенням відсотку втрати працездатності під час повторного огляду МСЕК.

41. Такий механізм визначений лише Порядком № 850, пункт 4 якого визначає умови, коли здійснюється виплата допомоги та передбачає дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми.

42. Таким чином, на думку колегії суддів, оскільки положення Закону № 565-XII втратили чинність, а за колишніми працівниками міліції збереглося лише право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, зокрема у зв`язку зі встановленням інвалідності за певних обставин, яке може бути реалізовано через механізм, визначений Порядком № 850, то до відносин, які виникли у цій справі слід застосувати строк, обмежений положеннями пункту 4 вказаного Порядку двома роками, який обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.

43. При цьому, вказані положення пункту 4 Порядку № 850 встановлюють обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

44. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд розглядав справу з подібними правовідносинами. Зокрема, у постанові від 22 жовтня 2020 року у справі № 711/1837/18 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшов такого висновку щодо застосування положень статті 23 Закону № 565-XII та пункту 4 Порядку № 850 у подібних правовідносинах:

(1) із втратою чинності з 07 листопада 2015 року Законом № 565-XII право на отримання одноразової грошові допомоги за працівниками міліції збереглося відповідно до пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VII і здійснюється в порядку та на умовах, визначених Порядком № 850;

(2) Закон № 565-XII, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VII, так само як і Закон №580-VII не містять положень щодо можливості отримання відповідною категорією осіб одноразової грошової допомоги у більшому розмірі з урахуванням раніше виплаченої суми;

(3) положення щодо отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням працівникові міліції під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності (виплату різниці у розмірах одноразової грошової допомоги) визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду та міститься виключно у пункті 4 Порядку № 850;

(4) передбачені пунктом 4 Порядку № 850 обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності застосовуються починаючи з 31 жовтня 2015 року - з дня набрання чинності вказаним Порядком;

(5) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, чи зміни причини інвалідності незалежно від дати, коли їх встановлено вперше до 31 жовтня 2015 року чи після.

46. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цих правових висновків у справі, що розглядається, а тому посилання скаржника на наявність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 822/216/16 та від 14 квітня 2021 року у справі № 2340/3024/18 є необґрунтованими та безпідставними.

45. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд звертає увагу на те, що повторний огляд, за наслідками якого позивачу було встановлено І групу інвалідності відбувся 31 липня 2018 року, а первинно інвалідність ІІ групи позивачу встановлено 01 серпня 2011 року. Оскільки між цими подіями минуло понад два роки, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

46. Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 10 грудня 2020 року у справі № 696/575/17, від 02 грудня 2020 року у справі № 1.380.2019.006957, від 30 березня 2021 року у справі № 817/1599/18, від 20 квітня 2022 року у справі № 456/267/16-а та від 07 липня 2022 року у справі № 640/23897/20.

47. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірними висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

48. Всі інші доводи, які наводяться ОСОБА_1 в касаційній скарзі, не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

49. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

50. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

51. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

52. У справі «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

53. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).

54. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права

55. Аналіз зазначених обставин справи та наведених правових норм дають підстави для висновку Суду, що суд апеляційної інстанцій правильно та повно встановив всі обставини справи, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права.

56. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,