ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 357/410/20

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші» (далі - ТОВ АФ «Матюші») звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 , Товариства з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» (далі - ТДВ «Шамраївський цукровий завод»), державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Євка В. В. (далі - державного реєстратора) про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно.

Рішенням Білоцерківського районного суду Київської області від 03 вересня 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 05 січня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо земельної ділянки площею 2,9552 га з кадастровим номером 3220483500:03:0003, яка розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо вказаної земельної ділянки, номер запису про інше речове право: 30598636, дата, час державної реєстрації: 05 березня 2019 року, 14:37:14 і припинено право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб ТДВ «Шамраївський цукровий завод» щодо цієї земельної ділянки.

Стягнено з ОСОБА_1 , ТДВ «Шамраївський цукровий завод», державного реєстратора на користь ТОВ АФ «Матюші» судові витрати в сумі 26 574,60 грн, тобто по 8 858,20 грн з кожного відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року заяву представника ТДВ «Шамраївський цукровий завод» про відмову від апеляційної скарги задоволено та прийнято відмову від апеляційної скарги; апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТДВ «Шамраївський цукровий завод»на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 вересня 2020 року закрито.

Постановою Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу представника державного реєстратора задоволено. Рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 03 вересня 2020 року скасовано в частині скасування запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно і постановлено в цій частині рішення, яким в задоволенні позову в цій частині - відмовлено.

У квітні 2021 року ТОВ АФ «Матюші» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду від 02 березня 2021 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції; вирішити питання про стягнення судових витрат у зв`язку з переглядом справи в касаційному порядку.

В скарзі також заявлено про очікуваний розмір витрат ТОВ АФ «Матюші» на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, для вирішення розподілу яких буде подана заява в установленому порядку та строки.

Постановою Верховного Суду від 25 травня 2022 року касаційна скарга ТОВ АФ «Матюші» задоволена частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 березня 2021 року скасовано.

Рішення Білоцерківського районного суду Київської області від 03 вересня

2020 року в частині задоволених позовних вимог ТОВ АФ «Матюші» до державного реєстратора та стягнення з нього 8 858,20 грн судових витрат скасовано, а в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 , ТДВ «Шамраївський цукровий завод» про скасування державної реєстрації права користування земельною ділянкою - залишено в силі.

03 червня 2022 року засобами поштового зв?язку ТОВ АФ «Матюші» подала заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв?язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, в якій просила стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» 18 794,82 грн. До заяви додані відповідні докази.

У заяві також міститься клопотання про поновлення пропущеного строку подачі доказів на підтвердження понесених витрат в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України з огляду на те, що про результат розгляду його касаційної скарги позивачу стало відомо лише 02 червня 2022 року на запит до Верховного Суду про надання публічної інформації. До заяви додані відповідні докази.

У серпні 2022 року ТОВ АФ «Матюші» подала заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначає, що постановою Верховного Суду від 29 червня

2022 року касаційну скаргу ТОВ АФ «Матюші» задоволено частково. Додаткову постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року скасовано. Заяву ТОВ АФ «Матюші» про розподіл судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи апеляційним судомзадовольнити частково. Стягнуто з ТДВ «Шамраївський цукровий завод» на користь ТОВ АФ «Матюші» частину судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи апеляційним судом в розмірі 13 364,24 грн та частину судових витрат на сплату судового збору у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 1 921,00 грн. Однак заява ТОВ АФ «Матюші» про ухвалення додаткового рішення від 03 червня 2022 року щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв?язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції в розмірі 18 794,82 грн вирішена не була.

Тому просить стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» на користь ТОВ АФ «Матюші» судові витрати на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи в касаційному суді в розмірі 18 794,82 грн.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Аналіз клопотання свідчить, що строк на подання доказів понесення судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції пропущений з поважних причин, а тому клопотання підлягає задоволенню, а строк поновленню.

У частині першій статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частині другій статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ЦПК України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій - шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

… саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року в справі

№ 357/380/20 (провадження № 14-20цс22) зроблено висновок, що «у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження. У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови, а саме згідно з частиною п`ятою статті 364 ЦПК України унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення. Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою особи, яка падала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ЦПК України), а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги. Однак такий же за своїми наслідками результат вони б отримали і у разі закриття апеляційного провадження, оскільки судове рішення, ухвалене судом першої інстанції по суті спору, залишається без змін. Тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України)».

На підтвердження понесених ТОВ АФ «Матюші» витрат на правничу допомогу, надано детальний опис наданих послуг АО «ЕВЕРЛІГАЛ» та здійснених витрат в процесі надання професійної правничої (правової) допомоги в суді касаційної інстанції, засвідчені копії додаткових угод №21/12/29-1 від 29 грудня 2021 року та №21/03/16 від 16 березня 2021 року до договору про надання правової допомоги №18/12-06 від 22 грудня 2018 року, рахунку на оплату № 68 від

02 червня 2022 року, платіжного доручення від 02 червня 2022 року, акту

№ 21/03/16 приймання передачі наданих послуг від 03 червня 2022 року, згідно яких витрати ТОВ АФ «Матюші» на правову допомогу у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції становлять 18 794,82 грн.

За таких обставин та враховуючи відсутність у справі заперечень щодо неспівмірності заявленого розміру витрат на оплату правничої допомоги, документальне підтвердження зазначених витрат, колегія суддів вважає заявлене клопотання обґрунтованим.

Разом з тим основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У заяві ТОВ АФ «Матюші» просить стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 та ТДВ «Шамраївський цукровий завод» судові витрати у зв`язку з переглядом справи в касаційному суді.

Проте ОСОБА_1 будь-яких процесуальних документів на стадіях апеляційного та касаційного перегляду справи не подавав, тобто погодився з рішенням суду першої інстанції, тому відсутні підстави для покладення витрат позивача на оплату правничої допомоги у зв`язку з переглядом справи Верховним Судом на ОСОБА_1 .

За таких обставин заява ТОВ АФ «Матюші» про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з переглядом справи Верховним Судом слід задовольнити частково у відповідній частині вимог про стягнення цих витрат з ТДВ «Шамраївський цукровий завод» в розмірі 9 397,41 грн.

Керуючись статтями 126, 137, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду