ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № П/320/1189/20

1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним рішення відповідача у формі пункту 27 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.09.2019 № 124;

- скасувати пункт 27 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.09.2019 № 124;

- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву з питання виплати одноразової грошової допомоги у визначеному законом порядку та прийняти стосовно заяви позивача рішення, передбачене Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервісті, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у в/ч НОМЕР_1 з квітня 1985 року по квітень 1987 року, у тому числі й у складі діючої армії у період бойових дій з 04.11.1985 по 18.05.1987.

3. Згідно довідки до акта огляду МСЕК позивачу з 20.12.2013 встановлена ІІІ група інвалідності. Причина інвалідності - поранення, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

4. Зі змісту витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол від 09.09.2013 № 2161) вбачається, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, обличчя, правої руки (контузія головного мозку 1986 року) старшого сержанта у відставці ОСОБА_1 , 1967 року народження, наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджується військово-медичними та військово-обліковими документами, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

5. Управлінням соціального захисту населення Києво-Святошинської РДА позивачу видано посвідчення інваліда ІІІ групи від 21.01.2014, відповідно до якого ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

6. Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 29.09.2018 вх. № 2160 у якій просив підготувати висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги та передати його до Міністерства оборони України разом із заявою та доданими документами.

7. До вказаної заяви позивачем було додано: 1) копію довідки медико-соціальної комісії про встановлення ІІІ групи інвалідності МСЕК від 20.12.2013 серії КИО-1 № 0401861; 2) копію витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 09.09.2013 № 2161; 3) копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи; 4) копію довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 5) копію довідки про відкриття рахунку; 6) копію посвідчення інваліда ІІІ групи від 21.01.2014 серії НОМЕР_2 ; 7) копію посвідчення учасника бойових дій; 8) копію паспорта; 9) копію довідки про присвоєння ідентифікаційного коду.

8. Отримавши вказану заяву, ІНФОРМАЦІЯ_1 листом від 17.04.2018 № 2/5/636 повідомив позивача про те, що у його зверненні відсутня заява, згідно якої Постанови про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги він звертається, що не дає підстави скласти висновок та надіслати його за належністю разом з документами до Міністерства оборони України.

9. Вважаючи такі дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними, позивач звернувся до суду з позовом. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі № 810/2707/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019, позов задоволено:

- визнано неправомірними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов`язані з відмовою у складанні висновку щодо ОСОБА_1 та відправки його на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби;

- зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 скласти висновок щодо ОСОБА_1 та відправити його на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби.

10. Обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 810/2707/18, відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України визнаються судом преюдиціальними та такими, що не потребуються повторного доказування.

11. Після надходження документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, на засіданні 27.09.2019 було прийнято рішення, яке оформлено пунктом 27 протоколу № 124, про відмову у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги.

12. Підставою для відмови є наступні обставини: проходження позивачем військової служби в прикордонних військах КДБ СРСР, внаслідок чого виплата допомоги має здійснюватися Державною прикордонною службою України; встановлення інвалідності понад тримісячний термін після звільнення зі служби; неподання документа, що свідчить про причини та обставини поранення.

13. Вважаючи протиправною відмову в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням ІІІ групи інвалідності, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІIІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

14. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що його право на отримання одноразової грошової допомоги підтверджено судовим рішенням у справі №810/2707/18.

Позивач стверджував, що обмеження виплати допомоги тримісячним терміном після звільнення зі служби стосується випадку встановлення інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку та не поширюється на спірні правовідносини, у яких інвалідність була встановлена внаслідок поранення.

Щодо ненадання документа про обставини поранення позивач зауважує, що перелік документів, які можуть підтверджувати обставини поранення колишнього військовослужбовця, не є вичерпним, і такими документами, у даному випадку, є протокол Центральної військово-лікарської комісії від 09.09.2013 №2161 про встановлення причинного зв`язку поранення, а також судове рішення у справі №810/2707/18, яким підтверджено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Також позивач вважає безпідставними твердженнями відповідача про те, що виплату у даному випадку має здійснювати Державна прикордонна служба України, оскільки належним органом є саме Міністерство оборони України як правонаступник Міністерства оборони СРСР.

15. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог. Покликався на те, що поранення, яке згодом призвело до встановлення інвалідності, було отримано позивачем під час проходження строкової військової служби, внаслідок чого підлягає застосуванню строкове обмеження для виплати одноразової грошової допомоги, а саме: інвалідність має бути встановлена не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Враховуючи, що позивачу вперше інвалідність було встановлено через 28 років після звільнення зі служби, відповідач вважає, що право на отримання допомоги у позивача відсутнє.

Також відповідає зауважує, що, не зважаючи на законодавчо встановлені вимоги, позивачем не було надано документ, що підтверджує причини та обставини отримання поранення, зокрема, що воно не було отримано внаслідок вчинення особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Посилання позивача на протокол ЦВЛК відповідач вважає непереконливими, оскільки військово-лікарська експертиза установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), однак не встановлює і не може встановлювати причини та обставини поранення (контузій, травми або каліцтва).

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у задоволенні позову відмовлено.

17. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що інвалідність ІII групи позивачу було встановлено з 20.12.2013, внаслідок чого він отримав право на отримання одноразової грошової допомоги з 20.12.2013.

18. Редакція частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ станом на момент виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням йому інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення, заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби - 20.12.2013, не обмежувала таке право жодним строком, у тому числі трьома місяцями після звільнення зі служби.

19. Таке обмеження права військовослужбовця на отримання одноразової грошової допомоги тримісячним терміном після звільнення особи з військової служби стосувалося випадку встановлення інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби.

20. Поняття «період проходження військової служби» є більш широким та охоплює у собі поняття «виконання обов`язків військової служби».

21. Інвалідність була встановлена позивачеві саме внаслідок поранення, заподіяного при виконанні обов`язків військової служби. Встановлення інвалідності не пов`язано із захворюванням або нещасним випадком в період проходження строкової військової служби, а тому посилання відповідача на часові обмеження є неправомірними.

22. За висновком суду першої інстанції, саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов`язок щодо прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.

23. Крім того, покликаючись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18, зазначив, що позивач не надав документи, які свідчать про обставини поранення, а доданий до заяви про призначення одноразової грошової допомоги висновок МСЕК та витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, таких даних не містить.

24. Таким чином, відповідач правомірно прийняв рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу, а твердження позивача про подання ним всіх необхідних документів, які передбачені чинним законодавством, для призначення одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності ІІІ групи, не відповідають встановленим судом обставинам.

25. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2021 змінено рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 в мотивувальній частині, а в іншій - залишено без змін.

26. Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строкова служба є окремим видом військової служби, що вказує на особливий порядок правового регулювання вказаного виду служби.

27. В контексті спірних правовідносин саме ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-XII є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема: особливі суб`єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби; визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби; відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

28. Враховуючи, що ОСОБА_1 вперше встановлена інвалідність більше ніж через 26 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за ст. 16 Закону № 2011-ХІІ у позивач не має.

29. Також зазначив, що адміністративний позов, який становить предмет судового розгляду у справі № П/320/1189/20, не підлягає задоволенню з урахуванням того, що ОСОБА_1 , який перебував на строковій військовій службі, встановлено інвалідність понад тримісячний термін після звільнення зі служби (ч. 6 ст. 16 Закону №2011-ХІІ ), а не з тих підстав, які вказано у мотивувальній частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2020.

30. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.

31. Як на підставу касаційного оскарження покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання, чи є встановлена військовослужбовцю строкової служби інвалідність, що настала внаслідок поранення, та інвалідність, встановлення внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням строкової військової служби, різними підставами для призначення одноразової грошової допомоги.

Про відсутність висновку із зазначеного питання свідчить відкриття Верховним Судом касаційного провадження ухвалами від 10.03.2020 у справі № 200/11976/19-а, від 20.05.2020 у справі № 360/4847/19, від 12.11.2020 у справі № 200/2935/20-а, від 24.03.2021 у справі № 320/3239/20.

Касаційне провадження у цій справі слід відкрити для формування уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного широкого кола суб`єктів правовідносин.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 у справі № 810/2707/18 встановлено обставини, за яких він отримав поранення, та його право на призначення одноразової грошової допомоги.

У цій справі суди поставили під сумнів судове рішення, що набрало законної сили; не дослідили, чи відповідає оскаржуване рішення відповідача ст. 16-4 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII); дійшли висновку, що два аргументи з трьох, на яких ґрунтується рішення Комісії Міністерства оборони України про відмову у призначенні йому одноразової грошової допомоги, є протиправними.

Центральною військово-лікарською комісією Міністерства оборони України було встановлено причини його поранення, тому інший орган Міністерства оборони України не вповноважений оцінювати рішення ЦВЛК та вважати, що таке рішення не є документом про обставини поранення.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, якої розмежовується встановлення інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час несення військової служби, та встановлення інвалідності внаслідок захворювання, але через три місяці після звільнення зі служби, при цьому, покликається на постанови Верховного Суду України від 18.11.2014 у справі № 21-563а14, від 21.04.2015 у справі № 21-135а15, постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 276/322/17, від 17.07.2019 у справі № 760/12226/16-а, від 12.07.2019 у справі № 440/3564/18.

32. У відзиві відповідач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

33. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

34. Предметом спору у цій справі є вимога щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги позивачу як інваліду ІІІ групи.

35. Статтею 1 Закону № 2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

36. Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

37. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

38. Згідно з частиною 6 статті 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті),встановленої пунктом 5 цієї статті.

39. Пунктом другим Порядку № 499, передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

40. Відповідно до пункту другого Порядку № 975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

41. Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

42. Таким чином, ані статтею 16 Закону №2011-XII, ані Порядком № 499, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

43. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема у постанові від 29.03.2023 у справі №360/4847/19.

44. Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_1 проходив строкову службу у в/ч НОМЕР_1 з квітня 1985 по квітень 1987 року, у томі числі й у складі діючої армії у період бойових дій з 04.11.1985 по 18.05.1987.

45. Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17 відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №276/322/17 (№К/9901/2174/17), відповідно до якого військовослужбовці строкової військової служби мають право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у разі встановленні їм інвалідності, незалежно від часу її настання, та сформулював наступний висновок:

« частиною шостою статті 16 Закону № 2011-XII (в редакції чинній з 1 січня 2007 року до 1 січня 2014 року) для військовослужбовців строкової військової служби встановлено окремий порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги, відповідно до яких обмежено проміжок часу у який, у разі настання інвалідності, виникає право військовослужбовців строкової військової служби на отримання одноразової грошової допомоги і такий проміжок часу визначений періодом проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби. У разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст.16 Закону №2011-ХІІ після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає».

46. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

47. Суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ч. 6 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ та позов не підлягає задоволенню саме з тих підстав, що позивачу, який перебував на строковій військовій службі, інвалідність встановлено понад тримісячний термін після звільнення зі служби.

48. Крім того, помилковими є доводи скаржника, що інвалідність внаслідок поранення та інвалідність внаслідок захворювання, є різними підставами для призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової служби, оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової служби обмежено саме проміжком часу у який, у разі настання такої інвалідності, виникає право на отримання допомоги.

49. У постановах від 25.01.2022 по справі № 200/11976/19-а, від 22.03.2023 по справі №200/2935/20-а, від 29.03.2023 по справі №360/4847/19, на які покликається позивач у касаційній скарзі, Верховний Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.

50. У справі № 320/3239/20 предметом спору було неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) та у постанові від 15.06.2022 Верховний Суд дійшов висновку, що позивач не надав документ, який свідчить про причини та обставини поранення, а рішення Центральної військово-лікарської комісії Міноборони не є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання позивача.

51. Отже, враховуючи зазначене вище, доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, які всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.

52. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд -