ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 200/9352/20-а

1. 08.10.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУ Нацполіції), в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність ГУ Нацполіції щодо відмови в оформленні та направленні документів до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України для пільгового призначення пенсії за вислугу років;

визнати протиправною бездіяльність ГУ Нацполіції щодо невключення до стажу служби у пільговому обчисленні часу служби в підрозділах карного розшуку в період з 01.07.2002 по 26.09.2011 з розрахунку один місяць служби за півтора місяці;

визнати протиправною бездіяльність ГУ Нацполіції щодо незастосування пільгових умов призначення пенсії, передбачених статтею 17-1 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) та безпідставного невключення до вислуги років періоду участі в антитерористичній операції в пільговому обчисленні з розрахунку один місяць служби за три місяці;

зобов`язати ГУ Нацполіції внести зміни до наказу від 26.06.2020 № 268 о/с, в частині обчислення стажу служби та включити до вислуги років у пільговому обчисленні час служби в підрозділах карного розшуку в період з 01.07.2002 по 26.09.2011 з розрахунку один місяць служби за півтора місяці;

зобов`язати ГУ Нацполіції застосувати пільгові умови призначення пенсії відповідно до статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ та включити до вислуги років в пільговому обчисленні період участі в антитерористичній операції з розрахунку один місяць служби за три місяці;

зобов`язати ГУ Нацполіції оформити та подати до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України необхідні документи щодо пільгового призначення пенсії за вислугу років з 26.06.2020 як такого, що має вислугу років для призначення пенсії більш ніж 24 роки та 6 місяців, обчисливши її у повному розмірі відповідно до його послужного списку, норм та вимог законодавства України, зокрема пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУ Нацполіції щодо відмови в задоволенні заяви ОСОБА_1 про оформлення та подання необхідних документів до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років.

Зобов`язано ГУ Нацполіції підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області документи, необхідні для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 N 3-1 "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Порядок №3-1).

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.07.2021 апеляційну скаргу ГУ Нацполіції задоволено, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

4. Не погодившись з такими судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

5. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: ОСОБА_2 - головуючий суддя, судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В.

6. Верховний Суд ухвалою від 16.08.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

7. 02.09.2021 відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін

8. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 13.06.2023 №908/0/78-23 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 08.06.2023 № 22/0/15-23 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

9. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2023 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Тацій Л.В., Бучик А.Ю.

Ухвалою судді Верховного Суду від 15.06.2023 прийнято справу до свого провадження.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач наказом ГУ Нацполіції від 26.06.2020 № 268 о/с відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 26.06.2020 звільнений зі служби в поліції (за власним бажанням).

19.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Нацполіції із заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугою років на підставі Закону №2262-ХІІ.

Листом від 27.08.2020 № З-97/34/01-2020 ГУ Нацполіції повідомлено ОСОБА_1 про те, що права на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ він не має, оскільки його вислуга років в календарному обчисленні становить 20 років 10 місяців 12 днів, у пільговому обчисленні (з урахуванням періоду участі в антитерористичній операції) - 31 рік 03 місяці 00 днів.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що виключно органи Пенсійного фонду України уповноважені приймати рішення про призначення або відмову у призначенні пенсії тим категоріям осіб, на яких розповсюджується дія Закону №2262-ХІІ, натомість ГУ Нацполіції таких повноважень не має, а тому зобов`язане на вимогу позивача підготувати та направити до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України документи, на підставі яких останній прийме обґрунтоване рішення про призначення чи відмову в призначенні пенсії за вислугу років.

12. Суд апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції не погодився з мотивів того, що згідно із Законом №2262-ХІІ пенсія за вислугу років може бути призначена особам, що звільнені зі служби з 01.10.2019 по 30.09.2020 при наявності вислуги понад 24 календарних роки та 6 місяців, обчисленої на пільгових умовах. Матеріалами справи підтверджено, що стаж служби позивача у поліції на день звільнення в календарному обчисленні складав 20 років 10 місяців 12 днів, у пільговому обчисленні - 31 рік 03 місяці 00 дні, тобто наявний у позивача стаж роботи у календарному обчисленні не дає йому право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ.

Суд апеляційної інстанції також вказав на помилковість висновку суду першої інстанції стосовно того, що ГУ Нацполіції зобов`язане підготувати та направити документи до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України для вирішення питання про призначення пенсії за вислугу років, оскільки обов`язок уповноваженого структурного підрозділу щодо оформлення всіх необхідних документів та подання про призначення пенсії виникає тільки у разі подання заяви про призначення пенсії за вислугу років особою, яка має право на пенсію згідно із Законом №2262-ХІІ.

13. Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції під час вирішення спору неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 12 Закону №2262-ХІІ, та не врахував висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а.

14. У відзиві на касаційну скаргу відповідач підтримує висновки суду апеляційної інстанції та зазначає, що вимога позивача щодо підготовки і направлення відповідачем до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України документів для призначення ОСОБА_1 пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ є протиправною та необґрунтованою.

15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.

16. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 затверджений бланк подання про який йдеться у пункті 12 Порядку 3-1 (назва якого «Подання про призначення пенсії»).

18. Відповідно до пункту 1 вказаного Порядку заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх з справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).

19. У самому бланку відсутня можливість відобразити позицію структурного підрозділу щодо непризначення особі пенсії.

20. Отже, можна зробити висновок, що подання є документом який направляється структурним підрозділом до Пенсійного фонду України тільки у випадку наявності у особи (відносно якої вирішується питання) права на пенсію за вислугу років.

21. При цьому, саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення.

Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні.

22. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які проходили службу, зокрема в органах внутрішніх справ, Національній поліції є, зокрема Закон № 2262-ХІІ.

23. Пунктом "б" статті 1-2 Закону №2262-ХІІ передбачено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

24. Так, згідно із пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції, яка діяла на час звернення позивача із заявою щодо підготовки документів для призначення йому пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 01.10.2019 по 30.09.2020 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

25. Отже, положеннями статті 12 Закону N 2262-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.

26. Колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

27. У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

28. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» вказав, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мір залежить від становища в державах, особливо фінансового.

29. Тобто, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через відсутність фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

30. З аналізу вищезазначених норм права випливає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення позивача зі служби в поліції.

31. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив із того, що на день звільнення зі служби календарна вислуга років позивача за час роботи його в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України становила 20 років 10 місяців 12 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років з огляду на те, що пенсія за вислугу років призначається при наявності саме календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років.

32. Разом з цим колегія суддів вважає такі висновки помилковими, оскільки статтею 17 Закону № 2262-ХІІ визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

33. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 07.1992 № 393 (далі - порядок №393).

34. Колегія суддів наголошує на тому, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, порядком № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

35. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі №725/1959/17, від 27.03.2018 у справі №295/6301/17 і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону №2262-ХІІ у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-ХІІ. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, порядком №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

36. Вказана позиція була також підтримана у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18.

37. У вищезазначеній постанові Судова палата сформувала наступні правові висновки: «В цілях Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів). Для призначення пенсій за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до порядку №393».

38. У справі, яка розглядається суди встановили, що на момент звільнення позивача зі служби його вислуга років в календарному обчисленні становила 20 років 10 місяців 12 днів. Матеріалами справи також підтверджується, що вислуга років позивача в пільговому обчисленні становить 31 рік 03 місяці 00 днів.

39. Отже, з урахуванням правового висновку, наведеного у постанові Об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а та у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, колегія суддів зазначає, що наявної у ОСОБА_1 вислуги років достатньо для призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

40. З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача направити необхідні документи до відповідного територіального органу Пенсійного фонду України для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

41. Щодо інших позовних вимог, зокрема, тих які стосуються внесення змін до наказу про звільнення від 26.06.2020 №268 о/с в частині зазначення певних періодів служби в пільговому обчисленні, то суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, оскільки наказ про звільнення позивача не є тим документом, який визначає вислугу років для призначення пенсії, яка підлягає обчисленню відповідно до Закону №2262-ХІІ.

42. Вислуга років позивача в календарному та пільговому обчисленні визначається уповноваженим органом на підставі інших документів, зокрема трудової книжки, послужного списку, довідок про участь в антитерористичній операції (та ін.), які відповідно до вимог законодавства і мають бути враховані уповноваженим органом під час прийняття рішення про наявність чи відсутність у позивача права на пенсію за вислугу років.

43. З урахуванням наведеного, колегія суддів не може погодитись із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

44. Крім того, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, однак неправильно визначив мотиви, якими обґрунтував своє рішення, у зв`язку з чим мотивувальна частина рішення суду першої інстанції має бути змінена і викладена в редакції цієї постанови.

45. Відповідно до частин першої та четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

46. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

47. З огляду на викладене, касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів задоволення позову.

48. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат

49. Враховуючи, що колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції лише в частині мотивів ухвалення судового рішення, а також те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,