ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Закарпатського апеляційного суду від 15 травня 2023 року у кримінальному провадженні № 12021070000000175 за обвинуваченням
ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Рахівського районного суду Закарпатської області від 11 листопада 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вироком Закарпатського апеляційного суду від 11 травня 2023 року вирок районного суду скасовано в частині призначеного покарання та постановлено новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік.
У решті вирок залишено без зміни.
Вироком суду встановлено, що 12 червня 2021 року, приблизно о 00:02 год., керуючи технічно справним автомобілем «Volkswagen Passat» та рухаючись по вул. 16 Липня в с. Костилівка Рахівського району Закарпатської області, всупереч вимогам п.п. 2.3, 12.3, 12.4 та 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не забезпечив безпеку руху та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , який перетинав проїзну частину дороги зліва направо по ходу руху автомобіля.
Внаслідок ДТП настала смерть ОСОБА_8 .
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений та його захисник просять скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначають, що вирок апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України, оскільки суд не навів мотивів, з яких не вбачає підстав для застосування положень ст. 75 КК України, не врахував усіх обставин справи, даних про особу засудженого, а також його подальшу поведінку, не взяв до уваги, що винний перебуває в якості рекрута у складі Навчального Центру Української добровольчої армії.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор у суді касаційної інстанції заперечувала проти задоволення скарги та просила залишити судове рішення без зміни.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 та кваліфікація його дій у касаційному порядку не оскаржуються. При перевірці доводів, наведених у скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених судами.
Доводи касаційної скарги зводяться до безпідставного, на думку скаржників, незастосування ст. 75 КК України та звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням із застосуванням іспитового строку.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Згідно зі ст. 65 цього Кодексу суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Дискреційні повноваження суду (його права і обов`язки), надані державою, щодо визначення можливості чи неможливості виправлення засудженого без реального відбування призначеного йому покарання, у встановлених законом випадках, повинні відповідати принципу верховенства права з обов`язковим обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Наведених вимог закону апеляційним судом було дотримано.
Так, скасовуючи вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_6 покарання та ухвалюючи в цій частині свій вирок, апеляційний суд узяв до уваги, що винний характеризується позитивно за місцем проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, врахував конкретні обставини скоєного, а саме поведінку потерпілого. До обставин, що пом`якшують покарання, суд відніс - визнання вини, щире каяття та добровільне відшкодування шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було.
Враховуючи усі наведені обставини та дані про особу засудженого, апеляційний суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_6 основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, із застосуванням ст. 69 цього Кодексу.
У той же час, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, його наслідки у виді смерті особи. За таких обставин суд дійшов висновку, що навіть позитивні характеристики та дані про особу винного не можуть бути визнані мотивованими підставами для застосування положень ст. 75 КК України. Також апеляційний суд зазначив, що вчинене кримінальне правопорушення відноситься до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, а тому позиція потерпілого у справі щодо покарання, яке має понести винна особа, не є вирішальною.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не вбачав підстав для звільнення ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням йому іспитового строку.
Суд касаційної інстанції неодноразово наголошував, що врахування одних і тих же обставин як таких, що дають підстави для одночасного застосування до засудженого положень ст. 69 КК України і призначення йому покарання нижчого від найнижчої межі санкції статті, так і положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є недостатнім. Одночасне застосування двох різних інститутів, пов`язаних із пом`якшенням покарання та звільненням особи від його відбування за вчинення тяжкого та особливо злочину, має мати для цього достатні підстави, яких у даному кримінальному провадженні не встановлено.
Касаційний суд вважає, що призначене апеляційним судом покарання буде відповідати загальним засадам призначення покарання, буде законним та справедливим, сприятиме виправленню винного, попередженню вчинення нових злочинів, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
З вироку апеляційного суду вбачається, що своє рішення цей суд належним чином мотивував, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_6 на даний час перебуває в якості рекрута у складі навчального центру Української добровольчої армії не знайшли свого підтвердження. До касаційної скарги була долучена довідка керівника вказаного навчального центру від 08 червня 2023 року, згідно якої ОСОБА_6 з 31 травня 2023 року перебуває у складі навчального центру Української добровольчої армії в якості рекрута. Строк дії цієї довідки - 30 календарних днів. Тобто, на момент касаційного перегляду строк дії вказаної довідки закінчився. Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду кримінального провадження у Верховному Суді, жодних інших даних до суду не надали.
Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити судове рішення без зміни.
З цих підстав суд ухвалив:
Вирок Закарпатського апеляційного суду від 15 травня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого та його захисника ОСОБА_7 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.