ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 580/834/24

У січні 2024 року ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі також відповідач, ГУ ПФУ в Черкаській області), у якому позивач просив:

визнати протиправною відмову ГУ ПФУ в Черкаській області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ;

зобов`язати ГУ ПФУ в Черкаській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ з урахуванням вислуги років та здійснити перерахунок у розмірі, передбаченому п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.06.2023 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про призначення та виплату пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262, виходячи з вислуги років - 28 років 00 місяців 10 днів, однак відповідач листом від 26.07.2023 №8887-8684/М-03/8-2300/23 повідомив позивача про відсутність підстав для призначення пенсії за вислугу років з урахуванням календарної вислуги 28 років та призначенні пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262. Зауважив, що звільнений до набрання чинності постановою КМУ від 16.02.2022 №119 щодо пільгового обчислення - 28 років 00 місяців 10 днів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.02.2024, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки станом на день звільнення позивача вислуга років в календарному обчислені становила 21 рік 00 місяців 08 днів, пенсію позивачу призначено відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262, тому відповідач діяв у межах повноважень, у порядку і у спосіб, що передбачені законодавством..

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій заявник просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, заявник покликається на приписи пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, обґрунтовуючи дане посилання тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права, оскільки, судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду (щодо застосування статті 12 Закону №2262 особі, що була звільнена зі служби до набрання чинності Постанови КМУ №119), викладені у постановах від 03.03.2021 у справі №805/3923/18, від 19.09.2023 у справі №200/9352/20, від 10.06.2024 у справі №260/4588/23, від 15.04.2024 у справі №140/11144/23, від 27.03.2024 у справі №160/888/23.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі №580/834/24

Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державної установи «Уманська виправна колонія (№129)» №73/ОС-18 від 31.05.2018 ОСОБА_1 звільнений зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п.п.7 п.1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію». Згідно наказу вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 21 (двадцять один) рік, 00 (нуль) місяців, 08 ( вісім) днів.

З 01.06.2018 позивач отримує пенсію відповідно до пункту «б» статті 12 (за 28 років вислуги з урахуванням трудового стажу) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262).

Відповідно до архівної довідки від 22.06.2023 №23, виданої Державною установою «Уманська виправна колонія (№129)» від 22.06.2023 № 23 про те, що він дійсно проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України в період з 07.12.1998 (наказ УДДУПВІІ № 291 о/с від 07.12.1998) до 01.06.1999 - на посаді контролер відділу охорони Уманської виправної колонії №129, в період з 01.06.1999 (наказ УДДУПВП № 147 о/с від 26.05.1999) до 14.10.1999 - на посаді помічник начальника чергової варти відділу охорони установи, з 14.10.1999 (наказ УДДУПВП № 25 о/с від 28.01.2000) до 01.12.1999 - на посаді помічник начальника чергової варти відділу охорони установи, з 01.12.1999 (наказ УДДУПВП № 28 о/с від 31.01.2000) до 01.11.2000 - на посаді помічник начальника чергової варти відділу охорони установи, з 01.11.2000 (наказ УДДУ № 250 о/с від 08.11.2000) до 31.03.2010 -молодший інспектор відділу охорони установи, з 01.04.2010 (наказ УДДУПВП №30 о/с від 31.03.2010) по 01.11.2010 - на посаді начальник чергової варти відділу охорони установи, з 01.11.2010 (наказ УДДУПВП № 193 о/с від 29.10.2010) до 01.12.2010 - на посаді начальник відділу соціально-психологічної служби відділу соціально-виховної та психологічної роботи установи, з 01.12.2010 (наказ УДДУ №204 о/с від 30.11.2010) до 09.04.2012 - на посаді начальника відділу інтендантського та господарського забезпечення установи, з 09.04.2012 (наказ УДПтСУ № 56 о/с від 05.04.2012) до 06.06.2012 - черговий помічник начальника установи відділу нагляду і безпеки установи, з 06.06.2012 (наказ УВК-129 № 89 о/с від 31.05.2012) до 21.07.2012- на посаді черговий помічник начальника установи відділу нагляду і безпеки установи, з 24.07.2012 (наказ УВК-129 № 131 о/с від 24.07.2012) до 17.07.2017 на посаді черговий помічник начальника установи відділу нагляду і безпеки установи, з 17.07.2017 (наказ УВК -129 №77/ОС-17 від 17.07.2017) до 31.05.2018 на посаді черговий помічник начальника установи відділу нагляду і безпеки установи. Вислуга років на день звільнення становить: у календарному обчисленні 21 рік 00 місяців, 08 днів; у пільговому обчисленні 28 років, 00 місяців, 10 днів.

23.06.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУПФ України в Черкаській області із заявою про призначення та виплату пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262, виходячи з вислуги років 28 років 00 місяців 10 днів - у пільговому обчисленні.

26.07.2023 ГУПФ України в Черкаській області листом № 8887-8684/М-03/6-2300/23 повідомив, що згідно з розрахунком вислуги років, складеним на підставі особової справи позивача, загальна вислуга років становить: у календарному |обчисленні - 21 рік 00 місяців 08 днів, у пільговому обчисленні - 28 років 04 місяці, 21 день. Законодавчі підстави для призначення пенсії за вислугу років з урахуванням календарної вислуги 28 років відсутні, оскільки позивач має календарну вислугу лише 21 рік 00 місяців 08 днів. Пенсія призначена відповідно до пункту «б» статті 12 Закону № 2262 (за 28 років вислуги з урахуванням трудового стажу).

Вважаючи відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою за захистом прав та законних інтересів.

Відповідно до частин 1-3 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з пунктом "б" статті 1-2 Закону №2262-XII право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.

Стаття 2 Закону №2262-XII визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону № 2262 пенсії за вислугу років призначаються особам, офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2017 або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 23 календарних років та 6 місяців і більше.

До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону №2262-XII до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Відповідно до статті 17-1 Закону № 262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.1992 №393 затвердив Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей.

Суд, на підставі аналізу чинного законодавства, вказує на існування двох різних правових вимірів вислуги років, які стосуються колишніх поліцейських:

- вислуга років для призначення пенсії відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ;

- вислуга років для визначення розміру пенсії, призначеної відповідно до статті 12 Закону №2262-ХІІ.

На час звільнення позивача зі служби (31.05.2018) діяла редакція пункту 3 Порядку №393, яка визначала види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським, на пільгових умовах для призначення пенсії за вислугу років.

Разом з тим, постановою №119, яка набрала чинності 19.02.2022, до Порядку №393 внесені зміни, відповідно до яких Порядок №393 доповнено пунктом 2-1 такого змісту: "Для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови."

Пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.

Отже, пункт 3 Порядку №393 (в редакції постанови №119) визначає види служби, які зараховуються, зокрема, поліцейським на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії за вислугу років, а не для призначення такої пенсії.

Правове регулювання щодо права на призначення пенсії за вислугу років зазнало змін і, у зв`язку з такими змінами, як Закон №2262-ХІІ, так і Порядок №393 (в редакції постанови №119) виникнення, зокрема, в колишнього поліцейського права на таку пенсію пов`язують з наявністю певної вислуги років в календарному обчисленні, а не пільговому.

Розглядаючи питання розбіжностей у застосуванні норм матеріального права, слід взяти до уваги, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.

Зокрема, у рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).

Отже, у разі безпосередньої (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

Якщо під час вирішення суб`єктом владних повноважень певного питання (в даній справі щодо наявності підстав для направлення до пенсійного органу документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років), до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.

Такого ж висновку, вирішуючи можливість застосування до спірних правовідносин нормативно-правового акта, який зазнав змін з моменту звернення позивача до суб`єкта владних повноважень, до моменту прийняття останнім рішення за результатами розгляду такого звернення, дійшов Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16.

Крім того, наведений вище висновок правозастосування знайшов свій розвиток та був підтриманий у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23.

Постанову №119 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень та після прийняття такої постанови і стаття 12 Закону №2262-XII, і Постанова №393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин в частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.

Так, виходячи з положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.

Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393" усунуто розбіжності між Законом № 2262-XII та Порядком № 393 щодо врахування пільгової вислуги років для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про те, що умовою для призначення пенсії за вислугу років для осіб, які звільнились зі служби до набрання чинності постанови №119, але звернулись із заявою про оформлення документів для призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ після набрання чинності зазначеної постанови, є наявність календарної вислуги років, без можливості обрахунку такої вислуги в пільговому обчисленні.

При цьому, Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23 сформував правовий висновок, відповідно до якого визначальним у спірних правовідносинах є момент, коли позивач почав реалізовувати своє право на призначення пенсії. Ураховуючи те, що він звернувся з заявою про оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ у 2023 році, після набрання чинності постановою №119, то суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, відтак його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними.

Під час судового розгляду встановлено, що станом на день звільнення позивача, вислуга років в календарному обчислені становила 21 рік 00 місяців 08 днів, пенсію позивачу призначено відповідно до пункту «б» статті 12 Закону №2262.

Оскільки календарна вислуга років позивача становить менше 23 років 6 місяців, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої, то відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його вимог про призначення пенсії.

Таким чином, касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів попередніх інстанцій. У скарзі також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку, Верховний Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні рішення.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, -