ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 320/34124/24

17 липня 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в м. Києві щодо непризначення автоматично та невиплати у повному обсязі у період з 02 вересня 2021 року до 27 лютого 2024 року ОСОБА_1 пенсії державного службовця за віком;

зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по непризначеній автоматично та невиплаченій у період з 02 вересня 2021 року до 27 лютого 2024 року у повному обсязі пенсії державного службовця за віком;

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у видачі пенсійного посвідчення особи за віком встановленого зразка;

зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві видати ОСОБА_1 з моменту набрання рішенням суду законної сили пенсійне посвідчення особи за віком встановленого зразка.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2024 року, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, повернуто позивачеві разом із усіма доданими до неї документами, на підставі пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 КАС України.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду і вирішення по суті.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Повертаючи позовну заяву позивачу, суди попередніх інстанцій, покликаючись на висновки Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладені у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19, виходили з того, що у заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не навів обставин, які можна визнати поважними та об`єктивними причинами пропуску вказаного строку.

Оскаржувані рішення мотивовані тим, що звернення позивача до відповідача та отримання ним відповіді від 29 квітня 2024 року не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях не врахували, що у цьому випадку відбулось триваюче порушення прав позивача з вини відповідача, на що позивач звертав увагу в своїй заяві про усунення недоліків.

На думку скаржника суди не врахували, що строк на звернення до суду із цим позовом в частині вимог, які стосуються періоду із 07 січня 2024 року до 27 лютого 2024 року позивачем за будь-яких обставин не пропущено.

Скаржник зазначає, що судами не надано правової оцінки строку звернення до суду, який стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови у видачі ОСОБА_1 пенсійного посвідчення особи за віком встановленого зразка, та про зобов`язання вчинити певні дії.

Водночас покликається на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 31серпня 2023 року у справі № 990/114/23 про відсутність компетенції суду надавати оцінку викладеним позивачем обставин та доказів на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі. Тому вимоги ухвали про залишення без руху, щодо наведення обґрунтування заявленим позовним вимогам, зокрема, із зазначенням обставин, на яких вони ґрунтуються, та належних доказів на підтвердження таких обставин, є необґрунтованими.

Також, суди попередніх інстанцій під час прийняття оскаржуваних рішень, не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 лютого 2020 року у справі № 1840/3344/18, від 25 лютого 2021 року у справі №822/1928/18.

Відповідач правом надання відзиву не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету 07 лютого 2025 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою суду першої інстанції від 23 липня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано особі, яка її подала, строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку; наведення обґрунтування заявленим позовним вимогам, зокрема, із зазначенням обставин, на яких вони ґрунтуються, та належних доказів на підтвердження таких обставин, з урахуванням викладених судом зауважень.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, від позивача до суду першої інстанції надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Поважність причин пропуску строку звернення позивач обґрунтовував тим, що у цьому випадку має місце триваюче правопорушення з боку пенсійних органів, тому вважає, що шестимісячний строк не має застосуватися в межах спірних правовідносин. Зазначає також про проходження лікування у періоди з 26 вересня 2022 року по 07 жовтня 2022 року, з 05 квітня 2023 року по 12 квітня 2023 року і з 23 травня 2024 року по теперішний час.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом та не навів поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою, другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам позивача, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини другої якої якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави будуть визнанні неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Вказаний висновок сформовано в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Суд зауважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Колегія суддів звертає увагу, що спірні виплати, носять щомісячний характер (регулярні платежі), тому про порушення свого права позивач мав бути обізнаний на кожне 1 число місяця, що настає за місяцем, у якому повинна була здійснюватись така виплата (з першого до першого числа).

У постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 дійшла висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Отже, отримання позивачем листа відповідача, у відповідь на його звернення не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в цьому випадку.

Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом певного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

З позовом про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непризначення автоматично та невиплати у повному обсязі, у період з 02 вересня 2021 року до 27 лютого 2024 року, пенсії державного службовця за віком, позивач звернувся лише 17 липня 2024 року.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача, що перебіг строку має починатись з моменту прийняття відповідачем рішення від 12 березня 2024 року про призначення та виплату пенсії за його заявою, оскільки про порушення своїх прав, спричинених непризначенням та невиплатою пенсії, позивач мав дізнатися з дня виникнення права на призначення пенсії за віком.

Також, суди вірно зазначили, що періодичне проходження лікування та перебування на лікарняному, не є об`єктивними перешкодами, які зумовили пропуск строку звернення до суду, оскільки такі обставини не перешкоджали позивачу звернутися до суду в установлений законом строк.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач не навів поважних та об`єктивних причин пропуску строку звернення до суду, а тому суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для повернення позову в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ГУ ПФУ в м. Києві щодо непризначення автоматично та невиплати ОСОБА_1 пенсії державного службовця за віком, зобов`язання вчинити відповідні дії, які заявлені поза межами шестимісячного строку, а саме за період з 02 вересня 2021 року до 16 січня 2024 року.

Водночас, судами не вирішено питання щодо позовних вимог заявлених в межах шестимісячного строку звернення до суду, а саме позовні вимоги в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 17 січня 2024 року по день звернення до суду з цим позовом (17 липня 2024 року).

Також, колегія суддів звертає увагу, що повертаючи позовну заяву, суди попередніх інстанцій не надали жодної правової оцінки та не дослідили питання дотримання позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у видачі пенсійного посвідчення особи за віком, встановленого зразка та зобов`язання вчинити такі дії.

З огляду на зазначене, колегія суддів КАС ВС вважає, що суди передчасно застосували наслідки, передбачені пунктами 1 та 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України в частині позовних вимог, у зв`язку із чим допустили порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Враховуючи зазначене, касаційну скаргу ОСОБА_1 належить частково задовольнити.

Оскаржувані рішення скасувати в частині повернення позову стосовно вимог щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 17 січня 2024 року по день звернення до суду з цим позовом (17 липня 2024 року), та в частині визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у видачі пенсійного посвідчення особи за віком, встановленого зразка та зобов`язання вчинити такі дії. Справу в цій частині направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд