ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/9362/24

1. У травні 2024 року Публічне акціонерне товариство «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» (далі - позивач, ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про скасування рішень, в якому просило:

1.1. визнати дії щодо винесення постанов про стягнення виконавчого збору № 48693927 та поновлення виконавчих дій № 61229925 незаконними;

1.2. зобов`язати скасувати постанови про стягнення виконавчого збору № 48693927 та поновлення виконавчих дій № 61229925, а стягнуті кошти в сумі 38654,34 грн повернути на рахунок Товариства.

2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2024 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) через пропуск строку звернення до суду та відсутність клопотання про його поновлення із обґрунтуванням поважності причин його пропуску.

3. 13.05.2024 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, у якому позивач зазначав, що йому не було відомо про винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, про порушення воїх прав дізнався отримавши 18.04.2024 постанову про поновлення вчинення виконавчих дій № 61229925 від 16.04.2024.

4. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2024 відкрито провадження у цій справі. У вказаній ухвалі питання поновлення строку звернення до суду не вирішувалося.

5. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 адміністративний позов ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» до Жидачівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій залишено без розгляду.

5.1. Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений 10-денний строк звернення до суду із таким позовом, встановлений частиною другою статті 287 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

5.2. Суд цієї інстанції констатував, що позивач, серед іншого, просив визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 30.01.2020.

5.3. Після відкриття провадження у цій справі відповідачем до матеріалів справи долучено лист Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жидачівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області від 12.02.2024 № 2757, адресований позивачу, за змістом якого останньому повідомлено, що постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження були виведені в окремі виконавчі провадження, та акцентовано увагу позивача на необхідності сплати виконавчого збору. Отже, на переконання суду, саме із цього листа позивач повинен був дізнатись щодо наявності оскаржуваних постанов та, як наслідок, у визначений законом строк звернутися до суду із позовом.

5.4. Суд цієї інстанції також врахував, що постанова про поновлення виконавчих дій № 61229925 від 16.04.2024, яка також є предметом оскарження у цій справі, була направлена позивачу засобами поштового зв`язку та отримана останнім 18.04.2024.

5.5. Підсумовуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що, звернувшись до суду із цією позовною заявою лише 01.05.2024, позивач пропустив 10-денний строк звернення до суду без поважних причин, а тому вважав за необхідне застосувати процесуальні наслідки передбачені пунктом 8 частини першої статті першої статті 240 КАС України, яким передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу, за приписами яких якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, або якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 апеляційну скаргу ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» залишено без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 про залишення позовної заяви без розгляду в справі № 380/9362/24 - без змін.

6.1. Залишаючи без змін оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивач повинен був дізнатися про факт прийняття оскаржуваної постанови від 30.01.2020 із листа відповідача від 12.02.2024 № 2757, який він отримав 14.02.2024 (а.с. 10), позаяк в цьому листі вказано, що постанова про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виведена в окреме провадження і відповідач просить позивача оплатити виконавчий збір. Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, позивач мав право оскаржити до суду дії відповідача щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 30.01.2020 у виконавчому провадженні № 48693927 до 25.02.2024, однак не оскаржив цієї постанови в строк, встановлений законом, з моменту, коли дізнався про неї.

6.2. Апеляційний суд встановив, що Товариство дізналося про прийняття постанови про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 - 18.04.2024, отримавши її, про що позивач зазначав у заяві від 13.05.2024 на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач мав право оскаржити до суду дії відповідача щодо прийняття постанови про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024 у виконавчому провадженні № 61229925 до 29.04.2024. Водночас, звернувшись до суду з позовом 01.05.2024 позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду про оскарження дій відповідача щодо прийняття постанови про поновлення виконавчих дій від 16.04.2024.

6.3. Щодо повернення стягнутих коштів на рахунок Товариства, то апеляційний суд звертав увагу на те, що ця вимога є похідною від попередніх та не може самостійно розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

6.4. Крім того, апеляційний суд зазначав, що позивач не надав доказів на підтвердження того, яким чином оголошення повітряних тривог на території перебування позивача та загроза завдання ракетних ударів з боку російської федерації вплинуло на можливість подати позов в межах строку звернення до суду.

7. Не погодившись з ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2024 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024, ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат», звернулося до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою.

7.1. У касаційній скарзі скаржник вказує, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без урахування обставин справи та наводить доводи аналогічні доводам клопотання про поновлення стороку звернення до суду.

7.3. Скаржник звертав увагу Суду на те, що лист відповідача, про який наголошено судом першої інстанції в ухвалі від 30.05.2024, датовано 12.02.2024, постанова про стягнення виконавчого збору датована 30.01.2020, а постанова про поновлення вчинення виконавчих дій видана 16.04.2024. За доводами скаржника, він не міг вчиняти активних дій щодо отримання постанови про поновлення вчинення виконавчих дій у лютому 2024, оскільки на той момент її не було. З приводу постанови про стягнення виконавчого збору від 30.01.2020 стверджує, що йому не було відомо про ухвалення цієї постанови, а у листі від 12.02.2024 не наведено жодної дати чи номера постанови про стягнення виконавчого збору.

7.4. Крім того, скаржник стверджував, що 22.04.2024 до органу державної виконавчої служби була подана заява про закінчення виконавчих проваджень, відповідачем стягнуто виконавчий збір, проте постанову про стягнення цього збору не надано.

7.5. Скаржник наполягав на тому, що про порушення своїх прав дізнався після стягнення 22.04.2024 з розрахункового рахунку коштів по виконавчому провадженню та звернувся до суду з цим позовом.

7.6. На думку Товариства, судами першої та апеляційної інстанції безпідставно не ураховано, що у період з 19.04.2024 по 02.05.2024 у Львівській області часто оголошувались повітряні тривоги, була загроза обстрілу, робота Товариства зупинялася до настання відбою, що є загальнодоступною інформацією.

8. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 для розгляду цієї справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Єресько Л.О., судді -Губська О.А.. Білак М.В..

9. Ухвалою Суду від 08.11.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

10. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про відкриття касаційного провадження від 08.11.2024) доставлена в Електронний кабінет ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» та Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 18.11.2024 06:03, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

11. Правом подати відзив на касаційну скаргу Жидачівський відділ державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

12. У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Губської О.А., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справ, на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 14.04.2025 № 340/0/78-25, здійснено повторний автоматизований розподіл касаційної скарги та визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Соколов В.М., Білак М.В.

13. Ухвалою Суду 25.09.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

16. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

17. Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

18. Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

20. Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (частина перша статті 287 КАС України).

21. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

22. Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у справі № 813/3756/17 досліджував питання строків звернення до адміністративного суду. Так, суд зазначив, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи, або день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії.

23. Якщо цей день встановити точно не можливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

24. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України.

25. Частиною першою вказаної статті визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

26. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

27. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

28. Строк звернення до адміністративного суду - це тривалість часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому тримісячний строк звернення до суду у суб`єкта владних повноважень розраховується з дня виникнення підстав, що дають такому суб`єкту право на пред`явлення визначених законом вимог.

29. Вищенаведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постановах від 05.07.2023 у справі № 380/15396/22 та від 13.11.2024 у справі № 560/22224/23.

30. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

31. Верховний Суд у постанові від 20.04.2021 по справі № 640/17351/19 зазначав про те, що визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

32. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

34. На виконання вимог ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 06.05.2024, позивачем подано до суду заяву про поновлення строку для звернення до суду, із посиланням на те, що Товариству не було відомо про винесення постанови від 30.01.2020, оскільки вказану постанову він не отримував, про порушення свого права позивач дізнався із постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 16.04.2024, яку отримав 18.04.2024. Вказував, що Товариство 22.04.2024 подало до відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження, проте відповідач цього ж дня провів стягнення виконавчого збору. Зазначав, що звертаючись до адміністративного суду Товариство вважало 22.04.2024 (дата проведення стягнення з розрахункового рахунку виконавчого збору по виконавчому провадженні) днем, коли позивач дізнався про порушення своїх прав. Окрім цього, Товариство посилалось на запровадження в Україні воєнного стану, оголошення у період з 19.04.2024 по 02.05.2024 у Львівській області повітряних тривог, наявність загрози обстрілу, зупинення роботи Товариства до настання відбою.

35. Львівський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.05.2024 відкрив провадження у справі № 380/9362/24.

36. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024, адміністративний позов Товариства залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

36. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

37. Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

38. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

40. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

41. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До таких обставин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

42. Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

43. Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.

44. Аргументуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду скаржник звертав увагу на те, що лист про який вказано судом першої інстанції в ухвалі від 30.05.2024, датовано 12.02.2024, постанова про стягнення виконавчого збору датована 30.01.2020, а постанова про поновлення вчинення виконавчих дій ухвалена 16.04.2024. За доводами скаржника він не міг вчиняти активних дій щодо отримання постанови про поновлення у лютому 2024, оскільки її ще не було. Також наголошував що йому не було відомо про ухвалення постанови про стягнення виконавчого збору від 30.01.2020, а у листі від 12.02.2024 не наведено дати чи номера постанови про стягнення виконавчого збору.

45. Разом з цим, скаржник переконував, що залишаючи позов без розгляду через відсутність поважних причин для поновлення строку на звернення до суду, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач, стягнувши виконавчий збір відповідної постанови про стягнення виконавчого збору не надав, що про порушення своїх прав він дізнався 22.04.2024 після стягнення з розрахункового рахунку коштів по виконавчому провадженню, а також не урахували факт запровадження на території України воєнного стану, оголошення повітряних тривог, загрозу ракетних обстрілів та зупинку роботи Товариства через вказані обставини, що також завадило вчасно звернутися до суду.

46. У цьому контексту Суд зауважує, що як встановлено судами попередніх інстанцій та убачається із матеріалів справи, позивач із позовом до Жидачівського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, оскаржуючи дії відповідача щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 30.01.2020, звернувся 01.05.2024, пропустивши десятиденний строк звернення до суду.

47. Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо наявності/відсутності поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду зазначив, що у листі Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Жидачівського відділу Державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області № 2757 від 12.02.2024, адресованому позивачу, скаржнику повідомлено про виконавчі провадження з виконання відповідних виконавчих документів, які були закінчені. У цьому листі також вказано, що постанови про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження були виведені в окремі виконавчі провадження та запропоновано позивачу сплатити виконавчий збір.

48. За вказаних обставин суд першої інстанції виснував, що отримавши листа № 2757 від 12.02.2024 позивач повинен був дізнатись щодо наявності постанов, які оскаржуються у цій справі, тож строк звернення до суду із позовом у цій частині розпочався саме із вказаного моменту.

49. Окрім того, судом першої інстанції взято до уваги доводи представника позивача, викладені у позовній заяві про те, що постанова про поновлення вчинення виконавчих дій № 61229925 від 16.04.2024 надійшла на адресу позивача 18.04.2024, тому саме із цієї дати позивач мав змогу звернутись до суду для оскарження згаданої постанови.

50. У свою чергу, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та констатував, що у цій справі немає даних про те, коли позивач дізнався про прийняту відповідачем постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 30.01.2020, однак дійшов висновку, що позивач повинен був дізнатися про факт прийняття цієї постанови із листа відповідача від 12.02.2024 року № 2757, якого позивач отримав 14.02.2024, позаяк у цьому листі вказано, що постанова про стягнення виконавчого збору виведена в окреме провадження та відповідач просить оплатити виконавчий збір.

51. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції про те, що позивач мав право оскаржити до суду дії відповідача щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 30.01.2020 у виконавчому провадженні № 48693927 до 25.02.2024, а постанову про поновлення виконавчих дій № 61229925 від 16.04.2024, з огляду на те, що позивач про цю постанову дізнався 18.04.2024 отримавши її - до 29.04.2024. Водночас, звернувшись до суду з позовом 01.05.2024 позивач пропустив десятиденний строк звернення до суду.

52. Також апеляційний суд зазначив, що позовна вимога про повернення стягнутих коштів щодо сплати виконавчого збору є похідною від попередніх та не може самостійно розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

53. З огляду на наведені обставини, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що Товариство пропустило строк звернення до суду із позовом, та зауважує, що будучи обізнаним з фактом поновлення вчинення виконавчих дій та про необхідність сплати виконавчого збору, позивач не проявляв розумної зацікавленості щодо результатів такого провадження.

54. У цьому контексті Суд повторює свою сталу позицію про те, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про них не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Аргументи позивача щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду не є переконливими свідченнями того, що за наявності наміру поновити порушені права він був об`єктивно позбавлений можливості вчасно звернутися до адміністративного суду.

55. Оцінка змісту обставин справи, хронології та послідовності дій позивача перед зверненням до суду свідчать про те, що цей строк був пропущений через відсутність зусиль та невчинення активних дій щодо вчасного звернення до суду, особливо з огляду на реальну обізнаність про наявність виконавчого провадження.

56. У подібному аспекті Суд уже зауважував, що із загального правила, встановленого частиною першою статті 77 КАС України, випливає, що саме позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права у сфері публічно-правових відносин (постанова від 31.03.2021 у справі № 520/3047/2020). Проте, як правильно вказали суди попередніх інстанцій, скаржник не навів обґрунтованих підстав, які перешкодили звернутися до суду з позовом у визначений законом строк.

57. Щодо посилань на введення в Україні воєнного стану Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, зокрема у постановах від 04.04.2023 у справі № 140/1487/22, від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18, від 23.12.2022 у справі № 760/5369/19, від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 02.06.2022 у справі у № 757/30991/18-а, про те, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

58. Отже, колегія суддів констатує, що суди попередніх інстанцій, перевіряючи дотримання строку звернення до суду, установили конкретні обставини, час, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, надавши оцінку доводам скаржника про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду, дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначені позивачем доводи не дозволяють зробити висновок про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

59. Тож, установивши, що позов подано до суду з пропуском процесуального строку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосував процесуальний закон та обґрунтовано залишив позовну заяву без розгляду. Відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

60. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що судами першої та апеляційної інстанцій постановлені законні і обґрунтовані судові рішення, які ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

62. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

63. З огляду на результат касаційного розгляду у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,