ПОСТАНОВА
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Новомиколаївка Шевченківського району Харківської області, жительки АДРЕСА_1 , на ухвалу Харківського апеляційного суду від 27 квітня 2023 року.
Обставини справи
1. Вироком Київського районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за частиною 2 статті 1111 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування на строк 10 років з конфіскацією половини належного їй на праві власності майна за виключенням житла.
2. Суд визнав доведеним, що в період з червня по серпень 2022 року засуджена, зайнявши посаду виконуючого обов`язки помічника начальника управління Шевченківського територіального управління тимчасової цивільної адміністрації Куп`янського району Харківської області, створеної на окупованій території Харківської області, збирала і передавала представникам окупаційної влади дані мешканців сіл Петрівка, Горожанівка і Іванівка з метою отримання тими грошової допомоги у розмірі 10 000 рублів;
організовувала нараду мешканців с. Петрівка для вирішення питання щодо подальшої роботи освітніх закладів у селі.
3. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без зміни.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Захисник, посилаючись на пункт 3 частини 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить змінити оскаржене рішення і скасувати вирок Київського районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року в частині конфіскації частини належного засудженій майна.
5. Він посилається на те, що засуджена утримує матір похилого віку, а конфіскація 3 земельних ділянок (паїв), які вона здає в оренду, негативно позначиться на їх матеріальному стані. Він також зазначає, що засуджена вчинила кримінальний проступок, щиро розкаялась та активно сприяла розслідуванню.
Позиції учасників касаційного розгляду
6. Прокурор заперечила проти доводів касаційної скарги, просила залишити оскаржене рішення без зміни.
7. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
Оцінка Суду
8. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
9. Суд першої інстанції призначив додаткове покарання у виді конфіскації, обґрунтувавши свій висновок тим, що засудженою вчинено кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України.
10. Верховний Суд України у постанові від 04 квітня 2011 року[1] зазначив, що при призначенні покарання слід виходити не тільки з меж караності діяння, встановлених у відповідній санкції статті Особливої частини КК, а й із тих норм Загальної частини КК, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються інші питання, пов`язані з призначенням покарання, здатні вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і міри, в тому числі й тих положень, що передбачені частиною 2 статті 59 КК.
11. Такого правозастосування дотримується і Суд, який у своїх рішеннях[2]неодноразово зазначав, що у разі відсутності у винного корисливого мотиву для вчинення злочину застосування додаткового покарання у виді конфіскації майна є неправильним, навіть за умови, що воно передбачено санкцією статті як обов`язкове, а також, що підставою для застосування додаткового, передбаченого санкцією частини 2 статті 1111 КК покарання у виді конфіскації майна, є корисливий мотив[3].
12. У цій справі стороною обвинувачення і судами попередніх інстанцій такий мотив у діях засудженої не встановлений.
13. Виходячи з усталеної судової практики та обставин цієї справи, ураховуючи мету покарання, яка полягає в необхідності виправлення засудженої, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженою, так і іншими особами, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінальних проступків, даних про особу, відсутність обставин, які обтяжують покарання, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання Суд дійшов висновку про необхідність зміни судових рішень в частині призначеного додаткового покарання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд