ПОСТАНОВА
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Черняхів, Житомирської області та жителя АДРЕСА_1 , на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 01 жовтня 2025 року.
Обставини справи
1. Вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 03 червня 2025 року ОСОБА_7 засуджено за статтею 336 Кримінального кодексу України (КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
2. Суд визнав доведеним, що 24 червня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в АДРЕСА_2 за відсутності підстав для відстрочки, засуджений відмовився від отримання повістки, згідно якої він мав прибути до цього відділу наступного дня, тим самим умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
3. Апеляційний суд оскарженою ухвалою залишив вирок без зміни.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. Захисник, посилаючись на частину 1 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (КПК), просить змінити судові рішення та застосувати до засудженого положення статті 75 КК.
5. Він стверджує, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги обставини, що впливають на можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням, зокрема відсутності судимостей, а також мотивів протиправної поведінки які полягали у тяжкій хворобі матері (ампутація ноги) та необхідності догляду за нею.
6. Захисник просив провести касаційний розгляд в порядку письмового провадження без участі сторони захисту.
Позиції учасників касаційного розгляду
7. Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити оскаржене рішення без зміни.
Оцінка Суду
8. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторони обвинувачення, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені сторонами доводи, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
9. Відповідно до статей 50, 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень.
10. Апеляційний суд, обґрунтовуючи свій висновок про неможливість застосування статті 75 КК, вказав, що суд першої інстанції, у повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно статтею 12 КК відноситься до нетяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
11. Суд погоджується з апеляційним судом, що наявність у засудженого на утриманні неповнолітньої дитини та матері - інваліда 3 групи не є визначальними для вирішення питання можливості застосування до засудженого положень статті 75 КК та звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
12. Суд уже зазначав, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України захист незалежності та територіальної цілісності держави набув особливого значення для кожного громадянина та має забезпечуватися всіма можливими засобами. Наслідки ухилення осіб від військової служби в цих умовах через призначене їм покарання мають досягати такої мети, яка зможе запобігти вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.[1]
13. З урахуванням обставин встановлених апеляційним судом, зважаючи на цінність суспільних відносин, на які здійснено посягання, суспільну небезпеку та характер вчиненого протиправного посягання, висновок суду апеляційної інстанції про необхідність призначення покарання у виді реального позбавлення волі є обґрунтованим.
14. Підстав вважати таке покарання надто суворим Суд не вбачає.
15. Таким чином, Суд вважає, що апеляційний суд не порушив вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженому покарання відповідає визначеним законом загальним засадам, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
16. Ухвала апеляційного суду відповідає статтям 370, 419 КПК, а тому підстав для її скасування або зміни Суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, Суд