ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 400/3991/25

У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі також відповідач), у якому просив:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15.11.2024 № 143250013942 щодо відмови у перерахунку пенсії;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 враховуючи надбавку за особливі заслуги перед Україною.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 15.11.2024 №143250013942 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 08.11.2024 враховуючи надбавку за особливі заслуги перед Україною.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2025 рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

16.12.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 05.01.2026 відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з суду першої інстанції.

Відповідач копію ухвали отримав 05.01.2026, проте правом надання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування позову позивач вказує, що він 08.11.2024 звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії «Зміна надбавки - встановлення надбавки за особливі заслуги».

Рішенням відповідача від 15.11.2024 № 143250013942 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії через те, що в орденській книжці «Орден за мужність» зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорту « ОСОБА_1 ».

Позивач вважає рішення протиправним, оскільки формальні неточності не можуть позбавляти позивача соціального захисту.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що ним було розглянуто заяву позивача про встановлення надбавки за особливі заслуги за принципом екстериторіальності та прийнято рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії.

Відповідач зауважує, що факт належності позивачу орденської книжки не підтверджено в судовому порядку. Також позивач не звертався до державного органу, який видав документ, з заявою про виправлення допущеної помилки.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 08.11.2024 № 1180 щодо перерахунку пенсії «зміна надбавки - встановлення надбавки за особливі заслуги».

За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Рішенням відповідача від 15.11.2024 № 143250013942 позивачу було відмовлено у перерахунку пенсії, оскільки в орденській книжці «Орден за мужність» ІІІ ступеню НОМЕР_1 від 10.10.2015 зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорту « ОСОБА_1 ».

Позивач, вважаючи рішення протиправним, звернувся до суду.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанцій дійшов висновку про безпідставність відмови відповідача у перерахунку пенсії позивача з врахуванням надбавки за особливі заслуги перед Україною, оскільки факт неправильного написання прізвища в орденській книжці сам по собі не може бути підставою для відмови у її врахуванні, якщо з інших документів безсумнівно вбачається, що вона стосується саме цієї особи.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що позивач, як громадянин України наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Суд першої інстанції покликався на висновки Верховного Суду у постановах від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 25.04.2019 у справі № 593/283/17, від 27.02.2020 у справі № 545/4197/16-а, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.

Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, адже прийняте рішення відповідача у цьому випадку є цілком правомірним та виправданим, оскільки на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області дійсно був відсутній факт належності саме ОСОБА_1 правовстановлюючого документу у вигляді орденської книжки «Ордену за мужність III ступеня», а будь-яких інших доказів належності даного документу у позивача не було.

Судом апеляційної інстанції акцентовано увагу на тому, що перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Скаржник вважає, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права та з недотриманням норм процесуального права.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків Верховного Суду у постановах від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 25.04.2019 у справі № 593/283/17, від 27.02.2020 у справі № 545/4197/16-а, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.

З покликанням на висновок Верховного Суду у постанові від 10.06.2020 у справі № 347/576/18 скаржник зазначає, що заяви про встановлення фактів трудового стажу не можуть розглядатися у порядку цивільного судочинства.

Акцентує увагу на тому, що позивачу фактично відмовлено у встановленні надбавки через помилку у прізвищі, що є надмірним формалізмом у сфері соціального забезпечення та призводить до обмеження конституційних прав.

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України від 16.03.2000 № 1549-III «Про державні нагороди України» (далі також Закон № 1549-III) відповідно до Конституції України встановлює державні нагороди України для відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною.

Відповідно до статті 7 Закону № 1549-III в Україні встановлюються такі ордени, серед іншого, орден «За мужність» I, II, III ступеня - для відзначення військовослужбовців, працівників правоохоронних органів та інших осіб за особисті мужність і героїзм, виявлені при рятуванні людей, матеріальних цінностей під час ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, у боротьбі зі злочинністю, а також в інших випадках при виконанні військового, службового, громадянського обов`язку в умовах, пов`язаних з ризиком для життя.

Згідно зі статтею 15 Закону № 1549-III особи, нагороджені державними нагородами, користуються пільгами, передбаченими законами України.

Закон України від 01.06.2000 № 1767-III «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» (далі також Закон № 1767-III) передбачає встановлення для окремих категорій громадян за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення у певний період додаткових соціальних благ у вигляді додаткових або підвищених грошових виплат, пільг або компенсацій для задоволення окремих потреб.

Пунктом 5 статті 1 Закону № 1767-III передбачено, що пенсія за особливі заслуги перед Україною встановлюється, серед інших, особам, нагородженим одним із орденів України.

Відповідно до статті 4 Закону № 1767-III пенсії за особливі заслуги встановлюються громадянам, зазначеним у статті 1 цього Закону, які мають право на пенсію за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років відповідно до закону.

Згідно із статтею 5 Закону № 1767-III пенсія за особливі заслуги встановлюється як надбавка до розміру пенсії, на яку має право особа згідно із законом, у таких розмірах: від 23 до 35 відсотків розміру прожиткового мінімуму, визначеного для осіб, які втратили працездатність, - особам, зазначеним у пунктах 2-5 статті 1 цього Закону.

За змістом статті 9 Закону № 1767-III заяву про встановлення (перерахунок) пенсії за особливі заслуги, подану в електронній або паперовій формі, розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та в 10-денний строк з дня її подання з усіма необхідними документами приймає рішення про встановлення (перерахунок) або про відмову у встановленні (перерахунку) пенсії за особливі заслуги.

Порядок подання документів для встановлення пенсії за особливі заслуги та вимоги до них затверджуються правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до підпункту 13 пункту 2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації, пенсії за особливі заслуги перед Україною та підвищень відповідно надаються документи, що підтверджують особливі заслуги перед Україною (для встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною»).

Так, підставою для відмови у встановленні позивачу надбавки став висновок відповідача, що в орденській книжці «Орден за мужність» ІІІ ступеню НОМЕР_1 від 10.10.2015 зазначено прізвище « ОСОБА_2 », що не відповідає даним паспорту « ОСОБА_1 ».

За приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність такого суб`єкта владних повноважень, що відповідає меті та завданням адміністративного судочинства, визначеним статтею 2 КАС України.

У свою чергу, органи державної влади мають діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом апеляційної інстанції слушно зауважено, що за наявності розбіжностей у правовстановлюючих документах, які є підставою для перерахунку пенсії та встановлення надбавки, відповідач фактично був позбавлений можливості беззаперечно встановити факт належності орденської книжки «Ордену за мужність III ступеня» саме ОСОБА_1 , а не іншій особі.

За таких обставин, відповідач, керуючись принципом законності, правомірно відмовив у перерахунку пенсії, адже цей спір стосується відсутності юридично значущого факту, а саме факту належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу у вигляді орденської книжки «Ордену за мужність III ступеня».

В той же час, перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Зміст вищенаведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

В цьому випадку встановлення факту належності правовстановлюючого документу необхідно заявнику з метою реалізації соціальних гарантій.

Проте позивачем не надано доказів звернення до суду в порядку цивільного судочинства щодо встановлення юридичного факту (належності правовстановлюючого документа).

Також позивачем не надано відповідачу жодного іншого документу, який підтверджує право за зазначену надбавку за особливі заслуги, викладеного державною мовою, в якому зазначено прізвище « ОСОБА_1 ».

Відповідно висновок відповідача перевірений та підтверджений встановленими судами обставинами та не може вважатись надмірним формалізмом.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що спірне рішення відповідача є цілком правомірним та виправданим, оскільки на момент звернення позивача до відповідача дійсно був відсутній факт належності саме ОСОБА_1 правовстановлюючого документу у вигляді орденської книжки «Ордену за мужність III ступеня», а будь-яких інших доказів належності даного документу у позивача не було.

У постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Суд критично оцінює покликання скаржника на правові висновки Верховного Суду у постановах від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 25.04.2019 у справі № 593/283/17, від 27.02.2020 у справі № 545/4197/16-а, від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, оскільки у справі, яка переглядається, правовідносини виникли щодо наявності у позивача права на встановлення надбавки за особливі заслуги на підставі правовстановлюючого документа.

Проте такі правовідносини не є тотожними правовідносинам щодо зарахування спірних періодів до стажу (загального/пільгового) на підставі документів, відповідальність за правильність та повноту оформлення яких покладається на підприємство.

З цих же мотивів безпідставним є покликання скаржника на висновки Верховного Суду у постанові від 10.06.2020 у справі № 347/576/18 щодо встановлення факту наявності трудового стажу.

Відтак, доводи касаційної скарги не спростували правильність висновків суду апеляційної інстанції.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд