ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/800/25

1. Державне авіапідприємство «Львівські авіалінії» (далі також позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також відповідач), у якому просило визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.11.2024 № 9 про нарахування пені в розмірі 10 602 761,63 грн за період з 12.02.2010 до 07.11.2024.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 19.07.2019 ДП «МА «Львів» ім. Данила Галицького» є правонаступником ДАП «Львівські авіалінії». Вважає, що процедура узгодження вимоги від 17.04.2024 № Ю-6 завершена 12.10.2024 (датою набрання законної сили рішенням суду від 04.09.2024 у справі № 380/9552/24). Відтак, першим днем нарахуванням пені за несплату штрафу за вимогою № Ю-6 від 17.04.2024 є 28.10.2024 (десять робочих днів після набрання законної сили рішенням суду від 04.09.2024 у справі № 380/9552/24). Сума штрафу була сплачена правонаступником боржника 03.10.2024, відтак позивач вважає, що відсутні підстави для нарахування пені відповідачем.

3. Позивач також вважав, що відсутні законодавчі підстави для прийняття будь - якого рішення відповідачем після 01.01.2011 про нарахування пені, оскільки із набранням чинності з 01.01.2011 Законом України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) норма пункту 2 частини дев`ятої статті 106 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) була скасована. Відповідно до положень абзацу 6 підпункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VІ виключають повністю можливість застосування такого Закону при врегулюванні правовідносин, визначених у цих пунктах. Тому зазначені правовідносини регулюються лише положеннями Закону № 1058-IV у редакції до 01.01.2011 та іншими нормативно - правовими актами в редакції до 01.01.2011, прийнятими на його виконання. Відповідно до положень Закону № 1058-IV в редакції до 01.01.2011 розмежовано поняття фінансова санкція та пеня. Вважає, що з 01.01.2011 не збережено повноважень Пенсійного фонду України у нарахуванні пені.

4. Позивач переконаний, що до спірних правовідносин належить застосовувати за аналогією законодавство України, яке регулює подібні правовідносини в період виникнення зазначеного спору, зокрема частину третю статті 25 Закону № 2464, тому після 01.01.2011 пеня та штраф не нараховується.

5. Також позивач зазначав, що до спірних правовідносин з урахуванням положень частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить застосовувати за аналогією законодавство України, яке регулює подібні правовідносини в період виникнення кризових явищ, таких як COVID-19 та широкомасштабне військове вторгнення російської федерації (пункти 9-11, 9-22 Закону № 2464-VІ).

6. Також вказував, що підприємство уже понесло тягар відповідальності за порушення Закону № 1058-IV, сплачено штраф та пеню, відтак при відсутності заборгованості зі сплати страхових внесків та по факту сплати штрафу та пені, позивачу додатково протиправно нараховано спірним рішенням пеню.

7. Вважає, що при прийнятті спірного рішення відповідач порушив принцип пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

8. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 20.10.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 380/800/25, відмовив у задоволенні позову.

9. Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підставі абзацу п`ятого пункту 7 «Прикінцевих та Перехідних положень» Закону України Законом України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, у тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

10. Відтак, відповідач правомірно нарахував Державному авіапідприємству «Львівські авіалінії» пеню (0,1%) у розмірі 10 602 761,63 грн за період з 12.02.2010 по 07.11.2024 на підставі пункту 2 частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058-IV за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

11. Суд апеляційної інстанції з посиланням на правові позиції викладені Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі № 817/1049/15, від 07.12.2019 у справі № 816/327/17, від 09.07.2020 у справі № 804/8024/17 також наголосив, що після набрання чинності Законом № 2464-VІ за органами Пенсійного фонду України збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 01.01.2011.

12. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026, ухвалити нове рішення яким визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 15.11.2024 № 9 про нарахування пені в розмірі 10 602 761,63грн за період з 12.02.2010 до 07.11.2024.

13. У касаційній скарзі представник позивача наголошує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме абзаци 6, 7 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VІ та абзац 2 пункту 2 частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058-IV.

14. Обґрунтовуючи підставу для касаційного оскарження судового рішення, позивач зазначив, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказав, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи абзацу 3 частини третьої статті 106 Закону № 1058-IV (в редакції, чинній до 01.01.2011) без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.11.2019 у справі № 816/327/17 та від 30.01.2018 № 817/1049/15.

15. У касаційній скарзі позивач наголошує, що вказаною судовою практикою Верховного Суду встановлено, що дата виникнення зобов`язання обраховується відповідно до приписів абзацу 3 частини третьої статті 106 Закону № 1058-IV в редакції до 01.01.2011, а саме: протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов`язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. А тому датою виникнення зобов`язання про сплату штрафу є перший календарний день після спливу десяти робочих днів з моменту отримання страхувальником відповідної вимоги, рішення органу Пенсійного фонду України. За умови судового оскарження страхувальником рішення органу Пенсійного фонду України, датою виникнення зобов`язання про сплату штрафу є день закінчення процедури оскарження (узгодження) - набрання законної сили судовим рішенням (у цій справі це 12.10.2024).

16. Отож законним є нарахування пені на штраф в період після прийняття органом Пенсійного фонду України рішення або вимоги про сплату штрафу, проте за період до прийняття органом Пенсійного фонду України рішення або вимоги про сплату штрафу нарахування пені не передбачено.

17. Позивач звертає увагу, що оскільки штраф за Вимогою від 17.04.2024 №Ю-6 був сплачений до закінчення процедури узгодження, то відповідач не мав підстав для нарахування спірної пені.

18. На думку скаржника, обсяг повноважень Пенсійного фонду України щодо нарахування та стягнення пені в порядку пункту 2 частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058 в редакції до 01.01.2011, після набрання чинності з 01.01.2011 Законом № 2464-VІ, не збережено.

19. Тобто із набранням чинності з 01.01.2011 Законом № 2464-VІ з урахуванням положень абзацу 6 пункту 7 «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону № 2464-VІ на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 за Пенсійним фондом залишено повноваження, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом лише щодо застосування фінансових санкцій (штрафу) на заборгованість зі сплати страхових внесків, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, у тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав.

20. На думку позивача, нарахування відповідачем пені на штраф за період з 01.01.2011 по 07.11.2024 є неправомірним, аналогічно до подібних правовідносин, врегульованих положеннями Закону № 2464-VІ. Тому з урахуванням положень частини шостої статті 7 КАС України вважає, що до спірних правовідносин належить застосувати за аналогією законодавство України, яке регулює подібні правовідносини в період виникнення зазначеного спору.

21. У відзиві на касаційну скаргу позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області просить у задоволенні касаційної скарги Державного Авіапідприємства «Львівській Авіалінії» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі № 380/800/25 відмовити в повному обсязі.

22. Відповідач наголошує, що днем розірвання договору про розстрочення, а саме 12.02.2010, перенесено не сплачені суми розстрочених штрафів та пені із картки розстрочених сум до картки особового рахунку страхувальника, відповідно першим днем нарахування пені є 12.02.2010, оскільки за умовами договору позивач був зобов`язаний сплатити суми штрафних санкцій з дня розірвання дострокового розірвання договору а саме 12.02.2010.

23. На переконання відповідача, Договір № 1 підтверджує, що позивач визнавав борг зі сплати штрафних санкцій, позивач брав на себе зобов`язання щодо сплати боргу з дня дострокового розірвання договору, а отже борг був узгодженим станом на 12.02.2010, тому з цієї дати є правомірним нарахування позивачу пені.

24. Відповідач наголошує про те, що борг зі сплати штрафних санкцій в сумі 1 980 495,80 грн станом на 12.02.2010 був узгодженим відповідно до норм Закону № 1058 та Інструкції № 21-1, чого позивач не заперечує та жодним чином не спростовує. Жодним нормативно правовим актом не передбачено повторного узгодження боргу.

25. У відповіді на відзив позивач наголошує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 № 380/9552/24, яке набрало законної сили 12.10.2024, вимогу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.04.2024 № Ю-6 визнано законною, а тому саме з 12.10.2024 сума заборгованості зі сплати штрафу в розмірі 1 980 495,80 грн вважається узгодженою.

26. До Верховного Суду надійшло також заперечення відповідача на відповідь на відзив на касаційну скаргу, у якому представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області наводить доводи подібні до аргументації у відзиві на касаційну скаргу.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції

27. Cтаном на 01.01.2009 cума заборгованості Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» зі сплати платежів до Пенсійного фонду України становила 3 789 127,14 грн: 33,2% - 3 464 346,70 грн (в т. ч. недоїмка - 1 927 071,40 грн, штрафна санкція - 912 019,33 грн, пеня - 625 255,97 грн); 2% - 324 780,44 грн (в т. ч. недоїмка - 207230,16 грн, штрафна санкція - 69 534,56 грн, пеня - 48 015,72грн).

28. 27.07.2009 між Державним авіапідприємством «Львівські авіалінії» та відповідачем укладено договір про розстрочення № 1 (далі - Договір № 1) нарахованих штрафів та пені на суму 3 562 537,92 грн (штрафна санкція - 2 031 457,57 грн, пеня - 1 531 080,35 грн). Згідно із цим договором позивач сплатив 187 501,98 грн.

29. 12.02.2010 у зв`язку із невиконанням умов Договору № 1, відповідно до абзацу 2 пункту 141 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV та підпункту 2.2.1 Договору № 1, керуючись пунктом 9 Порядку проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум штрафів та пені, накладених (нарахованих) у період з 01.01.2007 до 01.01.2009, і сум штрафів та пені, які підлягають накладенню (нарахуванню) на суми заборгованості із сплати страхових внесків та фінансових санкцій, що виникли до 01.01.2009, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.05.2009 № 15-1 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.06.2009 за № 521/16537 (далі - Порядок № 15-1), прийнято рішення № 4 про дострокове розірвання Договору № 1. Залишок несплаченої штрафної санкції і пені - 3 375 035,94 грн (в т. ч. штрафна санкція - 1 924 581,44 грн, пеня - 1 450 454,5 грн).

30. Станом на 24.08.2010 загальна сума заборгованості зі сплати платежів до Пенсійного фонду України та сплати страхових коштів на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становила 6 856 924,24 грн: 33,2% - 6 336 499,88 грн (в т. ч. недоїмка - 2 122 100,5 грн, штрафна санкція - 1 992 480,54 грн, пеня - 2 221 918,84 грн) 2% - 520 424,36 грн (в т. ч. недоїмка - 151 942,28 грн, штрафна санкція - 153 221,67 грн, пеня - 215 260,41 грн).

31. 25.08.2010 між позивачем та відповідачем укладено договір № 11 про розстрочення (далі - Договір № 11) на суму 4 266 757,59 грн.

32. Станом на 25.08.2010 загальна сума заборгованості зі сплати платежів до Пенсійного фонду України та сплати страхових коштів на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування після розстрочення становила 2 590 166,65 грн: 33,2% - 2 421 184,17 грн (в т. ч. недоїмка - 2 122 100,50 грн, штрафна санкція - 48 165,68 грн, пеня - 250 917,99 грн); 2% - 168 982,48 грн (недоїмка - 151 942,28 грн, штрафна санкція - 2 742,53 грн, пеня - 14 297,67 грн). Сплачено по цьому договору - 730 975,20 грн.

33. 26.07.2011 у зв`язку з невиконанням умов Договору № 11 орган Пенсійного фонду прийняв рішення № 8 про дострокове розірвання Договору № 11. Залишок несплаченої штрафної санкції і пені склав 3 535 782,39 грн (штрафна санкція - 1 736 069,16 грн, пеня - 1 799 713,23 грн).

34. Згідно із актом звірки від 25.05.2012 між Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова та Державним авіапідприємством «Львівські авіалінії» борг перед Пенсійним фондом позивача складав 5 980 005,08 грн: по страхових внесках - 4 095 233,49 грн, єдиному внеску - 1 872 356,17 грн, пільгових пенсіях - 12 415,43 грн).

35. Відповідно до акту звірки від 17.07.2013 № 2872 2012 між Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова та Державним авіапідприємством «Львівські авіалінії» борг перед Пенсійним фондом позивача складав: по єдиному внеску - 2 142 475,80 грн, борг по страхових внесках 4 095 233,49 грн (штрафні санкції 1 980 325,80 грн, пеня 2 114 907,69 грн), по пільгових пенсіях 33 366,26 грн.

36. Згідно з актом звірки від 22.08.2016 між Управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова та Державним авіапідприємством «Львівські авіалінії» борг перед Пенсійним фондом позивача складав 4 298 929,11 грн: по страхових внесках - 4 095 403,49 грн, штрафні санкції 1 980 495,80 грн, пеня 2 114 907,69 грн.

37. 17.04.2024 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області винесло вимогу про сплату боргу № Ю-6 по недоїмці зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4 095 403,49 грн, в тому числі: штраф - 1 980 495,80 грн, пеня - 2 114 907,69 грн.

38. 04.09.2024 рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/9552/24, яке набрало законної сили, у задоволенні адміністративного позову Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною і скасування вимоги від 17.04.2024 № Ю-6 - відмовлено повністю.

39. Позивач (правонаступник) 03.10.2024 та 07.11.2024 сплатив борг у розмірі 4 095 403,49 грн.

40. Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 15.11.2024 прийняло рішення № 9 про нарахування пені (0,1%) в розмірі 10 602 761,63 грн за період з 12.02.2010 по 07.11.2024 на підставі пункту 2 частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058-IV за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

41. Позивач оскаржив указане рішення в адміністративному порядку до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, проте скарга залишена без задоволення.

42. Вважаючи рішення відповідача від 15.11.2024 № 9 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Процесуальні дії у справі

43. Верховний Суд ухвалою від 29.04.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Державного авіапідприємства «Львівські авіалінії» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі № 380/800/25.

44. Верховний Суд призначив розгляд справи № 380/800/25 у судовому засіданні за участю сторін у справі.

45. У судовому засіданні 21.07.2026 на обговорення поставлено питання щодо можливості переходу в письмове провадження. Представники позивача і відповідача, які брали участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не заперечували продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

46. Верховний Суд у судовому засіданні 21.07.2026 після заслуховування пояснень сторін вирішив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

47. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

48. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

49. Законом № 1058-IV регулюються відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, визначається коло осіб, які підлягають державному пенсійному страхуванню, платники страхових внесків, їх права та обов`язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

50. Відповідно пункту 1 статті 14 Закону № 1058-IV (у редакції чинній, на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єктами системи пенсійного забезпечення є страхувальники. Страхувальниками є роботодавці підприємства, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.

51. Пунктом 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV визначено, що страхувальник зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

52. Згідно із частиною третьою статті 20 Закону № 1058-IV обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

53. Частиною 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

54. Відповідальність за несвоєчасність, повноту нарахування та сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування несе страхувальник - роботодавець.

55. У частині другій статті 106 Закону № 1058-IV (у редакції до 01.01.2011) передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

56. Відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058-IV виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

57. Із набранням чинності з 01.01.2011 Законом № 2464-VІ наведена вище норма права із Закону № 1058-ІV була виключена.

58. У пункті 7 розділу 8 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2464-VІ визначено, що стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

59. На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

60. Отже, після набрання чинності Законом № 2464-VІ за органами Пенсійного фонду України збережено повноваження щодо застосування фінансових санкцій за несплату заборгованості по страхових внесках, яка виникла до 01.01.2011.

61. Таким чином, оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла до 01.01.2011, орган Пенсійного фонду України має право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати.

62. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №817/1049/15, від 19.09.2019 у справі № 810/2996/15, від 07.11.2019 у справі № 816/327/17, від 27.11.2019 у справі № 806/3009/14, від 09.07.2020 у справі № 804/8024/17.

63. На реалізацію положень Закону № 1058-ІV постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція № 21-1).

64. Відповідно до пункту 9.1 Інструкції №21-1 до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 01.01.2011.

65. Пунктом 8.1 Інструкції № 21-1 визначено, що стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011, у тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

66. Згідно із пунктом 9.3 Інструкції № 21-1, фінансові санкції за порушення норм законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування накладаються на страхувальника відповідно до частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058-IV у редакції, що діяла до 01.01.2011, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

67. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.

68. Пунктом 9.6 Інструкції № 21-1 про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України визначено, що суми штрафів, передбачених підпунктами 9.3 та 9.4 цієї Інструкції, підлягають сплаті страхувальником чи банком, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення, або можуть бути оскаржені у цей самий строк до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу Пенсійного фонду, посадовими особами якого прийнято це рішення.

69. Відповідно до пункту 10.1 Інструкції № 21-1 про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України на суми простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цим пунктом. Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку сплати відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником включно.

70. Твердження позивача про неможливість нарахування пені на спірні суми заборгованості, яка виникла до 01.01.2011 та не погашена до цього ж часу, є необґрунтованими, оскільки пунктом 2 частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058-IV (у редакції до та після 01.01.2011) та пунктом 10.1 Інструкції № 21-1 визначені повноваження органу Пенсійного фонду України нараховувати пеню в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу по заборгованості зі сплати страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції (штрафи).

71. Документами, які є підставою для нарахування пені, є:

- документи, що підтверджують суму страхових внесків, фінансових санкцій та строк їх сплати;

- розрахунок суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з позитивною сумою;

- звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України з позитивною сумою;

- звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України з позитивною сумою; вимога про донараховані суми страхових внесків за актами перевірок та узгоджене рішення про застосовані фінансові санкції (штрафи);

- рішення суду.

72. Отже, підставою для нарахування пені є документи, що підтверджують суму страхових внесків, фінансових санкцій та строк їх сплати та документи, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за страховими внесками та боргу за фінансовими санкціями.

73. Зокрема, до документів, що підтверджують суму страхових внесків, фінансових санкцій та строк їх сплати відносяться рішення суду, а документами, що підтверджують суму та дату погашення недоїмки за страховими внесками та боргу за фінансовими санкціями є договори про розстрочення (відстрочення) штрафних санкцій.

74. Суди попередніх інстанцій установили, що пеня позивачу нарахована у зв`язку з несвоєчасною сплатою позивачем фінансових санкцій, згідно із винесеною Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області вимогою про сплату боргу від 17.04.2024 № Ю-6 по недоїмці зі страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 4 095 403,49 грн. Тобто заборгованість виникла до 01.01.2011.

75. Наявність у позивача вказаного боргу підтверджена рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.09.2024 у справі № 380/9552/24, яке набрало законної сили 12.10.2024. Зазначений борг сплачений позивачем 03.10.2024 та 07.11.2024.

76. Отже наявність зазначеної заборгованості по штрафних санкціях, яка виникла до 01.01.2011, підтверджено вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили.

77. У судовому засіданні 21.07.2026 представник відповідача підтвердив, а представник позивача не заперечував, що спору про сплату страхових внесків позивачем немає, а заборгованість зі штрафних санкцій, на яку нарахована пеня спірним у цій справі рішенням відповідача, виникла до 01.01.2011 та сплачена лише 03.10.2024 та 07.11.2024.

78. Отже, 15.11.2024 позивачу нарахована пеня (0,1%) в розмірі 10 602 761,63 грн за період з 12.02.2010 по 07.11.2024 на підставі пункту 2 частини дев`ятої статті 106 Закону № 1058-IV за несвоєчасну сплату позивачем штрафних санкцій, донарахованих органом Пенсійного фонду.

79. Розрахунок фінансових санкцій та пені, картки особового рахунку страхувальника долучені до матеріалів справи.

80. Частиною п`ятнадцятою статті 106 Закону № 1058-ІV визначено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

81. Оцінюючи аргументи позивача про неправильний період нарахування пені, суд апеляційної інстанції погодився з твердженнями пенсійного органу, що зарахування боргу проведено відповідно до Інструкції № 21-1, а доводи позивача про те, що нарахування пені на суму штрафних санкцій повинно нараховуватись з 07.05.2024 визнав необґрунтованим, оскільки строк сплати штрафних санкцій (які розстрочені) настав саме 12.02.2010, тобто з дня розірвання договору № 1, оскільки за умовами цього договору позивач був зобов`язаний сплатити суми штрафних санкцій з дня дострокового розірвання договору а саме 12.02.2010.

82. Вирішуючи ключове питання у цій справі в контексті визначення періоду нарахування пені, Верховний Суд зазначає, що за загальним правилом нарахування пені здійснюється за весь період несвоєчасної сплати (перерахування) заборгованості (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), оскільки страхувальник весь період, коли не сплачував страхові внески, користувався цими коштами, які він повинен був сплатити до бюджету.

83. Отож початком нарахування пені є день граничного строку сплати заборгованості (у цій справі це 12.02.2010 - день винесення рішення № 4 про дострокове розірвання Договору № 1, у якому визначено, що з дня дострокового розірвання договору про розстрочення страхувальник зобов`язаний сплатити невнесену суму розстроченого боргу зі сплати штрафів та пені). Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок коштів органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

84. Доводи позивача про неможливість нарахування пені, оскільки штраф за Вимогою від 17.04.2024 №Ю-6 був сплачений до закінчення процедури узгодження, є безпідставними адже оскарження рішення органу Пенсійного фонду про накладення штрафів відтерміновує їх примусове стягнення до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі але не звільняє від відповідальності за їх несвоєчасну сплату з моменту виникнення боргу.

85. Оцінюючи доводи позивача про застосування аналогії закону до спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції зазначив, що у цій справі наявні відповідні нормативно-правові акти, норми яких безпосередньо регулюють спірні правовідносини про застосування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків, а саме Закон № 1058-ІV та Інструкція № 21-1, тому немає підстав застосувати за аналогією Закон № 2462-VI, яким визначено випадки звільнення платників від застосування штрафних санкцій та пені за порушення законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX.

86. Так, згідно із пунктами 9-11.1, 9-11.2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2462-VI тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):

- несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

- несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) року, не застосовується.

87. Протягом періоду з 01.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

88. У пункті 9.21, 9.22 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2462-VI тимчасово за порушення, вчинені у період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, до 01.08.2023, штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються.

89. Тимчасово, на період з початку дії воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, до 01.08.2023, платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за цей період підлягає списанню.

90. Аналіз наведених положень Закону № 2462-VI свідчить, що вказані в наведених вище приписах застереження стосувалися нарахуванні пені на заборгованість, яка виникла у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та воєнного стану. У справі, що розглядається, борг виник до вказаних законодавчих змін, тому аналізовані приписи «Прикінцевих та перехідних положень» Закону № 2462-VI не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

91. Ураховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 15.11.2024 № 9 про нарахування пені в розмірі 10 602 761,63 грн за період з 12.02.2010 до 07.11.2024 не є свавільним, відповідає критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України.

92. Отже, в обсязі встановлених у цій справі обставин у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позову.

93. Інші твердження і міркування позивача, які наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

94. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

95. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

96. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд