ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/12552/25

11. ГУ ПФ України у Львівській області у касаційній скарзі просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2026, а натомість ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

12. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій приписів ст. 122, 123 КАС України при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом.

У зв`язку з цим скаржник зазначає, що суди мали врахувати правовий висновок Верховного Суду з питання застосування зазначених норм КАС України у подібному спорі, наведений у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.

13. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2026 відкрито касаційне провадження з підстав, передбачених п. 1, абз. 6 ч. 4 ст. 328 КАС України.

14. Позивачу у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

15. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

16. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугувало неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень ст. 122 і ст. 123 КАС України без урахування висновків щодо їх правозастосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23.

17. У постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23, на яку посилається скаржник, Верховний Суд дійшов такого висновку:

« право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

52. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

53. Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

54. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

55. Звернувшись до суду з цим позовом 02 листопада 2023 року позивачка заявила вимоги про зобов`язання відповідача здійснити з 01 березня 2022 року індексацію пенсії ОСОБА_2 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,14 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2022 року; зобов`язання відповідача здійснити з 01 березня 2023 року індексацію пенсії ОСОБА_2 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у зв`язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01 березня 2023 року.

56. Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

57. У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2022 та 2023 роках позивачці не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.

58. Суд зазначає, що реалізація позивачкою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивачка, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду нереалізація цього права зумовлена її власною пасивною поведінкою.

59. Звернувшись до суду з цим позовом 02 листопада 2023 року, позивачка заявила позовні вимоги з 01 березня 2022 року, у зв`язку із чим, з урахуванням визначеного вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 02 травня 2023 року - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 01 березня 2022 року, як помилково вважав суд першої інстанції, у зв`язку із чим рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2024 року підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог та залишення без розгляду позовних вимог за період до 02 травня 2023 року відповідно до статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.»

18. Окрім того, раніше Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 дійшов наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

« для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, Верховний Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.»

19. Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду, колегія суддів звертає увагу на те, що право на індексацію пенсії не є абсолютним, а його захист може бути обмежений строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів, установленим процесуальним законом.

20. Суд першої інстанції, відкриваючи провадження у цій справі, визнав поважною причину пропуску строку звернення до суду і поновив його.

21. Відповідач, оскаржуючи судове рішення в апеляційному порядку, у своїй апеляційній скарзі зазначав, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення статті 123 КАС України, оскільки поважність причин пропуску строку звернення до суду позивачем жодним чином не доведена.

22. Покликаючись на висновки Верховного Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, відповідач в апеляційній скарзі зазначав, що для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише посилатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатись про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод, чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

23. Також відповідач покликався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а, відповідно до яких у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року № 340/1019/19).

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

24. Отже, відповідач в апеляційній скарзі навів конкретні доводи щодо відсутності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду та послався на правові позиції Верховного Суду, які, на його думку, свідчать про наявність у позивача можливості своєчасно дізнатися про порушення свого права та вчинити активні дії щодо його захисту, тоді як невчинення таких дій протягом тривалого часу за наявності відповідної можливості свідчить про пасивну поведінку позивача та не може саме по собі бути підставою для визнання причин пропуску строку поважними.

25. Суд апеляційної інстанції не надав оцінки доводам відповідача щодо відсутності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду і, відповідно, порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час вирішення цього питання.

26. Встановлення зазначених обставин має істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки дотримання строку звернення до суду визначає період, за який позивач має право на судовий захист у частині виплати недоотриманої пенсії.

27. Відповідно до статті 341 КАС України, яка визначає повноваження суду касаційної інстанції та межі касаційного перегляду, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду або були відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Водночас встановлення саме таких обставин має ключове значення для правильного вирішення справи та ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

29. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

30. Приписами частини четвертої статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені лише цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

31. У цій справі порушення допущені судом апеляційної інстанції, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

32. Під час нового судового розгляду суду необхідно встановити зазначені у цій справі фактичні обставини, надати оцінку доводам учасників справи та, враховуючи висновки Верховного Суду, ухвалити рішення з дотриманням вимог статті 242 КАС України.

Керуючись статтями 340, 341, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Верховний Суд-