ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 911/3375/25

1. Керівник Бучанської окружної прокуратури (далі за текстом також - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (далі за текстом також - Департамент) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Моноліт-Центр" (далі за текстом також - ТОВ "Моноліт-Центр"), в якому просив:

- визнати недійсним пункт 3.1 договору будівельного підряду від 23.10.2023 №177-23 щодо виконання робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області", укладеного між Департаментом та ТОВ "Моноліт-Центр", в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 839 587,88 грн;

- визнати недійсним пункт 3.1 договору будівельного підряду від 18.04.2024 №177-23/24 щодо виконання додаткових робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області", укладеного між Департаментом та ТОВ "Моноліт-Центр", в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 334 946,00 грн;

- визнати недійсним пункт 3.1 договору будівельного підряду від 30.09.2024 №177-23/24-1 щодо виконання додаткових робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області", укладеного між Департаментом та ТОВ "Моноліт-Центр" в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 625 000,13 грн;

- стягнути з ТОВ "Моноліт-Центр" на користь Департаменту безпідставно збережені кошти податку на додану вартість у розмірі 1 799 534,01 грн, що сплачені за договорами будівельного підряду від 23.10.2023 №177-23, від 18.04.2024 №177-23/24 та від 30.09.2024 №177-23/24-1.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор стверджує, що пункти 3.1 зазначених договорів не відповідають пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК), яким передбачено звільнення від оподаткування операцій з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти, внаслідок чого вказані пункти підлягають визнанню недійсними в силу приписів статті 215 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК), а сума податку на додану вартість (далі за текстом - ПДВ) підлягає стягненню з відповідача на підставі статті 1212 ЦК як безпідставно сплачені кошти.

3. Заперечуючи позовні вимоги, відповідач вказує на те, що:

(1) ані умови тендерної документації, ані укладені договори не містять вказівки на те, що об`єкт, виконання робіт на якому врегульовано зазначеними договорами, відповідає умовам застосування пільги у порядку пункту 197.15 статті 197 ПК;

(2) умови договорів будівельного підряду від 23.10.2023 №177-23, від 18.04.2024 №177-23/24 та від 30.09.2024 №177-23/24-1 відповідають тендерній документації замовника та акцептованій тендерній пропозиції підрядника, яка не містить посилань на звільнення робіт від оподаткування ПДВ;

(3) позивачем допускається вільне тлумачення пункту 197.15 статті 197 ПК, що не відповідає чинним висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 13.11.2018 у справі №814/18/14;

(4) контролюючий орган не встановлював порушення сторонами податкового законодавства в межах укладених договорів будівельного підряду від 23.10.2023 №177-23, від 18.04.2024 №177-23/24 та від 30.09.2024 №177-23/24-1;

(5) відповідач належним чином склав та направив на реєстрацію податкові накладні за результати господарських операцій з позивачем у порядку, визначеному податковим законодавством;

(6) пільги, передбачені пунктом 197.15 статті 197 ПК, не застосовувались, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачем утримуються суми ПДВ, сплачені позивачем.

4. Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у складі спеціального фонду Державного бюджету України з метою ліквідації наслідків (у тому числі гуманітарних, соціальних, економічних), спричинених збройною агресією російської федерації проти України, передбачено бюджетну програму "Фонд ліквідації наслідків збройної агресії".

5. Механізм використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії (далі за текстом - фонд), який створюється у складі спеціального фонду Державного бюджету України за рахунок надходжень, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з метою ліквідації наслідків (у тому числі гуманітарних, соціальних, економічних), спричинених збройною агресією російської федерації проти України, визначений Порядком використання коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.02.2023 №118 (далі за текстом - Порядок).

6. Згідно з підпунктом 8 пункту 2 Порядку (тут і далі за текстом у редакції, чинній на момент укладення та виконання спірних договорів) кошти фонду спрямовуються, у тому числі, на відновлення пошкоджених об`єктів житлового (у тому числі будинки дачні та садові) та громадського призначення.

7. Відповідно до пункту 6 Порядку звернення про виділення коштів фонду подаються центральними органами виконавчої влади, обласними, Київською міською держадміністраціями (обласними військово-цивільними, військовими, Київською міською військовою адміністраціями), оператором системи передачі.

8. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.06.2023 №534-р "Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії" з фонду ліквідації наслідків збройної агресії виділено кошти у вигляді субвенції у розмірі 25 000 тис. грн, зокрема, на здійснення капітального ремонту житлового будинку в селищі Гостомель, Бучанського району, Київської області по вул. Остромирській, 67. Строк реалізації заходу - 2023- 2024 роки.

9. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2024 №247 "Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії" вказаний об`єкт включено до Переліку проектів (об`єктів, заходів), фінансування яких здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів (об`єктів, заходів), спрямованих на ліквідацію наслідків збройної агресії, та обласному бюджету Київської області у 2024 році виділено кошти з фонду ліквідації наслідків збройної агресії в розмірі 35 049,177 тис. грн (строк реалізації заходу 2023-2025 роки).

10. Київська обласна державна адміністрація шляхом внесення відповідних змін до обласних бюджетів на 2023 та 2024 роки головним розпорядником бюджетних коштів за кодом Програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету (КПКВК) 1517383 "Реалізація проектів (об`єктів, заходів) за рахунок коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії" визначила Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації.

11. 23.10.2023 Департамент та ТОВ "Моноліт-Центр" уклали договір №177-23 будівельного підряду по об`єкту "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області" (далі за текстом - договір №177-23), за змістом пунктів 1.1, 1.2 якого підрядник зобов`язався своїми силами і засобами та на свій ризик в межах договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ договору, виконати роботи з капітального ремонту в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області (далі - об`єкт) за завданням замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов`язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх. Роботи виконуються підрядником відповідно до проектно-кошторисної документації та тендерної документації в межах ціни цього договору.

12. Згідно з пунктом 3.1 договору №177-23 ціна договору становить 41 369 117 грн, у тому числі ПДВ - 6 894 852,83 грн (додаток №1 до договору №177-23).

13. Відповідно до пункту 4.1 договору №177-23 розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником по факту виконаних робіт, за умови надходження коштів з джерел фінансування на цей об`єкт на умовах відтермінування платежу на термін до 100 календарних днів.

14. Пункт 19.1 договору №177-23 визначає, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023 або до передачі об`єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов`язань, передбачених договором - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

15. Одночасно з укладенням договору сторони підписали:

додаток №1 "Договірна ціна на "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області" (ДК 021:2015: ДК 021:2015: 4545300-7 - капітальний ремонт і реставрація), що здійснюється в 2023 році";

додаток №2 "Календарний графік виконання робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області";

додаток №3 "Протокол погодження договірної ціни на 2023 рік".

16. 17.11.2023 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №177-23 "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області", згідно з пунктом 2 якої пункт 19.1 договору №77-23 викладено у новій редакції, згідно з якою договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об`єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов`язань, передбачених договором, діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

17. 27.12.2023 сторони уклали додаткові угоди №2 та №3 до договору №177-23.

18. 18.04.2024 сторони уклали додаткову угоду №4 до договору №177-23, згідно з пунктом 1 якої пункт 3.1 договору №177-23 викладено у новій редакції, за якою ціна цього договору становить 32 530 185,36 грн, у тому числі ПДВ 5 421 697,56 грн (додаток 1 до договору).

19. 29.04.2024 сторони уклали додаткову угоду №5, а 30.09.2024 - додаткову угоду №6 до договору №177-23, згідно з пунктом 1 якої пункт 3.1 договору №177-23 викладено в новій редакції, відповідно до якої ціна цього договору становить 28 854 614,18 грн, у тому числі ПДВ 4 809 102,36 грн (додаток 1 до договору).

20. 27.12.2024 сторони уклали додаткову угоду №7 до договору №177-23.

21. На виконання умов договору №177-23 відповідач виконав роботи загальною вартістю 24 766 752,06 грн, у тому числі 4 127 792,01 грн ПДВ, а позивач зазначені роботи прийняв та оплатив, що підтверджується підписаними між сторонами актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року, актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2024 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2024 року, актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року, актом №4 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2024 року, актом №5 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року, актом №5/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, актом №6 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року, актом №7 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року, актом №7/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2024 року, платіжною інструкцією від 14.12.2023 №369 на суму 1 350 512,26 грн (у тому числі 225 085,38 грн ПДВ), платіжною інструкцією від 27.12.2023 №486 на суму 7 224 429,60 грн (у тому числі 1 204 071,60 грн ПДВ), платіжною інструкцією від 02.05.2024 №103 на суму 7 186 573,05 грн (у тому числі 1 197 762, 18 грн ПДВ), платіжною інструкцією від 07.10.2024 №439 на суму 9 610 609, 51 грн (у тому числі 1 601 768,25 ПДВ), звітом виконання договору про закупівлю №UA-2023-09-18-013852-а, наявними в матеріалах справи.

22. 18.04.2024 сторони уклали договір №177-23/24 будівельного підряду на додаткові роботи по об`єкту "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області" (далі за текстом - договір 177-23/24), за змістом пунктів 1.1, 1.2 якого підрядник зобов`язався своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ договору, виконати додаткові будівельні роботи з капітального ремонту в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області (об`єкт) за завданням замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов`язався надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх. Роботи виконуються підрядником згідно з проектно-кошторисною документацією в межах ціни цього договору.

23. Згідно з пунктом 2.1 договору №177-23/24 строки виконання робіт - до 31.12.2024, якщо інше не встановлено календарним графіком виконання робіт (додаток №2, який є невід`ємною частиною цього договору), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об`єкта будівництва в цілому, передбачених даним договором. Календарний графік виконання робіт складає підрядник та передає його замовнику для узгодження під час підписання договору.

24. Пункт 3.1 договору №177-23/24 передбачає, що ціна цього договору становить 3 939 255,26 грн, у тому числі ПДВ 656 542, 54 грн (додаток №1 до цього договору).

25. Відповідно до пункту 4.1 договору №177-23/24 розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником по факту виконаних робіт, за умови надходження коштів з джерел фінансування на цей об`єкт на умовах відтермінування платежу на термін до 100 календарних днів.

26. Пункт 19.1 договору №177-23/24 визначає, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об`єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов`язань, передбачених договором, діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

27. Одночасно з підписанням договору №177-23/24 сторони підписали:

додаток №1 "Договірна ціна на будівництво "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області", що здійснюється в 2024 році";

додаток №2 "Календарний графік виконання робіт по Об`єкту: "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області";

додаток №3 "Протокол погодження договірної ціни на 2024 рік".

28. 30.09.2024 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №177-23/24, згідно з пунктом 1 якої викладено в новій редакції пункт 3.1 договору №177-23/24, за якою ціна цього договору становить 3 544 942,07 грн, у тому числі ПДВ 590 823,68 грн (додаток 1 до договору).

29. 27.12.2024 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору №177-23/24.

30. На виконання умов договору №177-23/24 відповідач виконав роботи на загальну вартість 3 554 942,07 грн, у тому числі 590 823,68 грн ПДВ, а позивач зазначені роботи прийняв та оплатив, що підтверджується підписаними між сторонами актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2024 року, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2024 року, платіжною інструкцією від 16.05.2024 №133 на суму 3 544 942,07 грн (у тому числі 590 823,68 грн ПДВ), звітом виконання договору про закупівлю №UA-2024-04-19-009979-а, наявними в матеріалах справи.

31. 30.09.2024 сторони уклали договір №177-23/24-1 будівельного підряду на додаткові роботи по об`єкту "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області" (далі - договір №177-23/24-1), за умовами пунктів 1.1, 1.2 якого підрядник зобов`язався своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ договору, виконати додаткові будівельні роботи з капітального ремонту в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області (об`єкт) за завданням замовника та у встановлений строк здати виконання робіт замовнику, а замовник зобов`язався надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх. Роботи виконуються підрядником згідно з проектно-кошторисною документацією в межах ціни цього договору.

32. Згідно з пунктом 2.1 договору №177-23/24-1 строки виконання робіт - до 31.12.2024, якщо інше не встановлено Календарним графіком виконання робіт (додаток №2, який є невід`ємною частиною цього договору), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об`єкта будівництва в цілому, передбачених даним договором. Календарний графік виконання робіт складає підрядник та передає його замовнику для узгодження під час підписання договору.

33. Пункт 3.1 договору №177-23/24-1 передбачає, що ціна цього договору становить 10 591 070,64 грн, у тому числі ПДВ 1 765 178,44 грн (додаток №1 до цього договору).

34. Відповідно до пункту 4.1 договору №177-23/24-1 розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати замовником по факту виконаних робіт, за умови надходження коштів з джерел фінансування на цей об`єкт на умовах відтермінування платежу на термін до 100 календарних днів.

35. Пункт 19.1 договору №177-23/24-1 визначає, що він набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об`єкта будівництва замовнику, а у випадку невиконання сторонами зобов`язань, передбачених договором, діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

36. Одночасно з підписанням договору №177-23/24-1 сторони підписали:

додаток №1 "Договірна ціна на будівництво "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області", що здійснюється в 2024 році";

додаток №2 "Календарний графік виконання робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області";

додаток №3 "Протокол погодження договірної ціни на 2024 рік".

37. 27.12.2024 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору №177-23/24-1.

38. На виконання умов договору №177-23/24-1 відповідач виконав роботи загальною вартістю 9 832 963,96 грн, у тому числі 1 638 827,33 грн ПДВ, а позивач їх прийняв та оплатив, що підтверджується підписаними між сторонами актом №1 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року, актом №1/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, актом №2 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року, актом №3 приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2024 року, актом №3/1 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2024 року, платіжною інструкцією від 07.10.2024 №441 на суму 9 832 963,96 грн (у тому числі 1 638 827,33 грн ПДВ), звітом виконання договору про закупівлю №UA-2024-10-01-007723-а, наявними в матеріалах справи.

39. Сторони не оспорюють, що за договорами будівельного підряду №177-23, №177-23/24 та №177-23/24-1 замовник в оплату вартості виконаних робіт перерахував виконавцю кошти, які включали податок на додану вартість в загальній сумі 1 799 534,01 грн.

40. З додатка №6 до акта Рахункової палати від 13.09.2024 №01-18-10/182 вбачається, що відповідно до актів виконаних робіт за 2023 рік по 30.06.2024 на підставі договору №177-23 сплачено 1 811 831, 59 грн ПДВ, на підставі договору №177-23/24 - 590 823, 68 грн ПДВ.

41. З них витрати, які звільняються від оподаткування ПДВ згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПК, становлять 383 034, 36 грн за договором №177-23 та 334 946, 00 грн за договором №177-23/24.

42. Господарський суд Київської області рішенням від 08.04.2026 у справі №911/3375/25, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 02.06.2026, позов задовольнив повністю.

Визнав недійсним пункт 3.1 договору будівельного підряду від 23.10.2023 №177-23 на виконання робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області", що укладений між Департаментом та ТОВ "Моноліт-Центр", в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 839 587,88 грн.

Визнав недійсним пункт 3.1 договору будівельного підряду від 18.04.2024 №177-23/24 на виконання додаткових робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області", що укладений між Департаментом та ТОВ "Моноліт-Центр", в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 334 946 грн.

Визнав недійсним пункт 3.1 договору будівельного підряду від 30.09.2024 №177-23/24/1 на виконання додаткових робіт по об`єкту: "Капітальний ремонт в житловому будинку за адресою: вул. Остромирська, будинок 67, селище Гостомель, Бучанського району, Київської області", що укладений між Департаментом та ТОВ "Моноліт-Центр", в частині включення до ціни договору суми ПДВ у розмірі 625 000,13 грн.

Стягнув з ТОВ "Моноліт-Центр" на користь Департаменту безпідставно збережені кошти ПДВ у розмірі 1 799 534,01 грн, що сплачені за договорами будівельного підряду від 23.10.2023 №177-23, від 18.04.2024 №177-23/24 та від 30.09.2024№177-23/24-1.

Стягнув з ТОВ "Моноліт-Центр" на користь Київської обласної прокуратури судові витрати 28 861,61 грн судового збору.

Повернув Київській обласній прокуратурі з Державного бюджету України судовий збір, внесений в більшому розмірі, ніж встановлено законом, у розмірі 7 215,40 грн, перерахований (сплачений) за платіжною інструкцією від 01.10.2025 №2958.

43. Задовольняючи позов у цій справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що:

(1) оскільки зміст пунктів 3.1 спірних договорів в частині включення до ціни суми ПДВ суперечить імперативній нормі пункту 197.15 статті 197 ПК, це є підставою для визнання цих пунктів недійсними в оспорюваній частині відповідно до статей 203, 215, 217 ЦК, а недійсність такої частини правочину не тягне недійсності інших його частин чи правочину в цілому;

(2) внаслідок визнання недійсними відповідних положень договорів правова підстава для набуття відповідачем коштів ПДВ відпала, тому кошти в сумі 1 799 534,01 грн підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК як безпідставно набуті, а вимога про стягнення коштів є похідною від вимоги про визнання недійсності відповідних пунктів договорів.

44. При цьому апеляційний суд зауважив, що:

(1) представництво прокурором інтересів держави в цій справі є правомірним, оскільки Департамент, маючи у своєму розпорядженні інформацію про порушення інтересів держави (акт Рахункової палати від 13.09.2024), самостійно не вжив заходів для звернення до суду і фактично переклав цей обов`язок на прокуратуру, що є нездійсненням компетентним органом захисту порушених інтересів держави в розумінні частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а Рішення КСУ від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025, яким визнано неконституційними окремі приписи цієї норми, зберігає чинність до 01.01.2027 і не поширюється на правовідносини представництва, що виникли до втрати нормою чинності;

(2) довід відповідача про застосування пільги за пунктом 197.15 статті 197 ПК виключно до нового будівництва або капітального ремонту з виведенням об`єкта з експлуатації та зміною власника (за аналогією з підпунктом 197.1.14 пункту 197.1 статті 197 ПК) є помилковим, оскільки ця норма регулює постачання будівельно-монтажних робіт (а не постачання самого об`єкта нерухомості) і не містить подібних обмежень, а поняття "будівництва" за Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" прямо включає капітальний ремонт;

(3) визнання недійсною умови договору лише в частині включення до ціни суми ПДВ не змінює предмета договору, обсягів робіт і не впливає на результати публічної закупівлі, а тому імперативний порядок зміни істотних умов договору про закупівлю, встановлений статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не є перешкодою для часткового визнання недійсним відповідного пункту договору в судовому порядку; (8) належним способом захисту порушеного права позивача є не двостороння реституція, а одностороннє повернення коштів ПДВ у порядку кондикції (стаття 1212 ЦК), оскільки застосування двосторонньої реституції суперечило б природі спору з огляду на чинність та виконання інших умов договорів;

(4) факт перерахування відповідачем отриманих коштів ПДВ до державного бюджету не виключає можливості стягнення цих коштів з відповідача на користь позивача, оскільки після повернення коштів відповідач не позбавлений можливості в межах установлених ПК строків скласти та зареєструвати розрахунки коригування до податкових накладних і зменшити свої податкові зобов`язання з ПДВ за процедурою статті 192 ПК, що усуває ризик подвійного оподаткування.

45. ТОВ "Моноліт-Центр" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.04.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 по справі №911/3375/25 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог керівника Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації до ТОВ "Моноліт-Центр" про визнання недійсними пунктів договорів будівельного підряду та стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 1 799 534,01 грн відмовити в повному обсязі.

46. Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 2 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом також - ГПК), зазначаючи про:

(1) необхідність відступити від висновку, викладеного об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 та Касаційного господарського суду у постанові від 27.01.2026 у справі №909/753/24 (ПДВ включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку);

(2) відсутність висновку Верховного Суду:

- щодо обґрунтованості віднесення судами положень пункту 197.15 статті 197 ПК до актів цивільного законодавства та можливості застосування до спірних правовідносин пункту 197.15 статті 197 ПК в сукупності із положеннями статей 203, 215 ЦК, як правової підстави для визнання недійсними окремих елементів правочину та стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК;

- щодо того, чи може господарський суд у цивільному (господарському) процесі самостійно кваліфікувати господарську операцію як таку, що звільняється від оподаткування ПДВ, і на цій підставі визнавати умови договору недійсними за відсутності відповідного рішення податкового органу;

- щодо застосування пункту 197.15 статті 197 ПК до господарських операцій з капітального ремонту багатоквартирного будинку за обставин відсутності у договорі посилання про фінансування таких робіт за програмою будівництва за бюджетні кошти та/або віднесення об`єкта до "доступного житла" і документів, які б підтверджували бюджетне фінансування програми (паспорт бюджетної програми тощо);

- щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: чи є правомірним стягнення з виконавця робіт (підрядника) сум ПДВ у порядку статті 1212 ЦК як безпідставно набутих коштів, якщо ці суми були сплачені до Державного бюджету України у межах виконання податкового обов`язку, за відсутності рішення контролюючого органу про неправомірність застосування податкового режиму та за наявності чинного договору підряду, ціна якого була сформована згідно з умовами тендерної документації замовника?

- щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у взаємозв`язку з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України та Рішенням Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 у правовідносинах, де: орган державної влади (позивач) бере участь у суді в порядку самопредставництва; прокурор самостійно, без акта податкового органу, констатує факт порушення податкового законодавства (неправомірне нарахування ПДВ).

47. Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) договори будівельного підряду укладені за результатами публічних закупівель, а тому ціна договору, включно зі ставками податків і зборів, є істотною й неподільною умовою договору, зміна якої можлива виключно через передбачений Законом України "Про публічні закупівлі" механізм договірного коригування (додаткова угода), а не шляхом визнання пункту договору недійсним у судовому порядку, і в цьому контексті наявні виключні підстави для відступу від висновків, викладених у постановах ОП КГС ВС від 03.12.2021 у справі №910/12764/20 та КГС ВС від 27.01.2026 у справі №909/753/24;

(2) застосування такого підходу суперечить також доктрині venire contra factum proprium і принципу "належного урядування", оскільки саме замовник як суб`єкт владних повноважень самостійно встановив вимогу щодо включення ПДВ до тендерної документації, а відповідач діяв у повній відповідності до неї, і держава не може посилатися на власне порушення для уникнення відповідальності;

(3) норми частини першої статті 203, статті 215 не можуть застосовуватися до правовідносин щодо нарахування й сплати ПДВ, оскільки останні є предметом регулювання ПК України, а не цивільного законодавства (стаття 1 ЦК прямо виключає податкові відносини зі сфери цивільно-правового регулювання), а тому відсутній правовий висновок ВС щодо можливості застосування пункту 197.15 статті 197 ПК у сукупності зі статтями 203, 215 ЦК та статтею 1212 ЦК як підстави недійсності правочину;

(4) встановлення факту неправомірного застосування або незастосування податкової пільги є дискреційною компетенцією виключно контролюючого органу, реалізованою через процедуру податкової перевірки, а за відсутності податкового повідомлення-рішення чи акта перевірки господарський суд, самостійно кваліфікуючи операцію як звільнену від оподаткування ПДВ на підставі акта Рахункової палати (який не є належним і допустимим доказом порушення податкового законодавства), фактично підміняє собою податковий орган і виходить за межі своєї судової дискреції, порушуючи презумпцію правомірності рішень платника податків (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК);

(5) пільга за пунктом 197.15 статті 197 ПК застосовується лише до суб`єктів господарювання, які є забудовниками та виконавцями цільової програми будівництва доступного житла, тоді як спірні договори стосуються капітального ремонту багатоквартирного будинку без виведення об`єкта з експлуатації та зміни власника, а ні тендерна документація, ні договори не містять посилань на "доступне житло" чи бюджетну програму будівництва, у зв`язку з чим наразі відсутня єдина судова практика застосування пункту 197.15 статті 197 ПК до таких операцій (на відміну від справи №909/753/24, де йшлося про будівництво гуртожитка);

(6) грошові кошти ПДВ, отримані відповідачем від замовника, у повному обсязі перераховані до державного бюджету в межах виконання податкового обов`язку, а тому у відповідача відсутній факт набуття або збереження майна за рахунок позивача, а стягнення цих коштів судом призводить до подвійного стягнення однієї й тієї самої суми на користь держави (спершу через бюджетні надходження, вдруге - через судове рішення), що виключає застосування статті 1212 ЦК;

(7) Департамент, який брав участь у справі в порядку самопредставництва через штатного юриста, мав усі організаційні можливості для самостійного захисту інтересів держави, а прокурор самостійно, без акта податкового органу, констатував факт порушення податкового законодавства, що суперечить винятковому й субсидіарному характеру представництва прокурором інтересів держави, підтвердженому Рішенням КСУ від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025.

48. Бучанська окружна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.

49. Доводи прокурора зводяться до того, що:

(1) висновок Верховного Суду у справі №910/12764/20 про те, що ПДВ не є умовою про ціну в розумінні цивільного і господарського законодавства, є усталеним і не підлягає перегляду, оскільки податок є обов`язковим платежем, порядок нарахування та підстави звільнення від якого визначаються виключно податковим законодавством, а сторони договору не наділені правом на власний розсуд змінювати податковий режим операції, - саме по собі посилання скаржника на істотність ціни договору про закупівлю не спростовує цієї відмінності;

(2) посилання відповідача на необхідність відступу від висновку у справі №909/753/24 є неприйнятним ще й тому, що сам відповідач у суді першої інстанції клопотав про зупинення провадження до розгляду ВС саме цієї справи, виходячи з того, що її результат матиме значення для вирішення спору, а тому його позиція в касаційній скарзі не узгоджується з його ж процесуальною поведінкою в суді першої інстанції;

(3) доктрина "venire contra factum proprium" не може бути підставою для відмови в позові прокурора, оскільки не позивач спричинив необхідність визнання договорів недійсними, а виявлені Рахунковою палатою порушення законодавства при виконанні договору, і, крім того, сторони договору попри "свободу договору" не звільняються від обов`язку діяти відповідно до імперативних приписів статей 203, 215, 627 ЦК та пункту 197.15 статті 197 ПК;

(4) доводи скаржника про те, що ПК не є актом цивільного законодавства, є юридично неспроможними, оскільки пункти договорів визнаються недійсними не як податкові, а як такі, що суперечать вимогам статей 203, 215, 217 ЦК саме через невідповідність імперативній нормі закону (пункт 197.15 статті 197 ПК), а обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін і визначити застосовну норму права покладено на суд відповідно до принципу jura novit curia;

(5) сам факт застосування судом норм ПК при вирішенні спору не означає перебирання судом функцій контролюючого органу, оскільки предметом спору є не податковий контроль, а усунення наслідків безпідставного вибуття цільових бюджетних коштів, при цьому суд самостійно оцінює наявні докази, включно з актом Рахункової палати, який є належним доказом фактичних обставин використання бюджетних коштів;

(6) операції за спірними договорами підпадають під обидві встановлені пунктом 197.15 статті 197 ПК категорії пільги (доступне житло та житло, що будується за державні кошти), оскільки будівництво здійснювалося за рахунок субвенції з Державного бюджету України (фонд ліквідації наслідків збройної агресії), що прямо підтверджується додатками до договорів, розпорядженнями КМУ від 16.06.2023 №534-р та постановою КМУ від 05.03.2024 №247, а поняття "будівництва" згідно зі статтею 1 Закону "Про регулювання містобудівної діяльності" включає капітальний ремонт;

(7) заперечення відповідача щодо перерахування отриманої суми ПДВ до бюджету не звільняють його від обов`язку повернути позивачу безпідставно отримані кошти, оскільки подальший спосіб розпорядження відповідачем безпідставно отриманими коштами (включно зі сплатою до бюджету) не впливає на факт неправомірного включення ПДВ до вартості робіт, а відповідач не позбавлений права звернутися за поверненням помилково сплачених сум ПДВ до контролюючих органів у позасудовому порядку, передбаченому статтею 43 ПК та статтями 43, 45 БК;

(8) Рішення КСУ від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 не поширюється на спірні правовідносини, оскільки визнані неконституційними приписи статті 23 Закону "Про прокуратуру" втрачають чинність лише з 01.01.2027 і це Рішення прямо не поширюється на правовідносини представництва, що виникли під час чинності цих приписів та продовжують існувати після втрати ними чинності, а сама конституційна функція прокуратури щодо представництва інтересів держави в умовах воєнного стану набуває особливої ваги;

(9) Департамент, маючи достатньо часу та інформацію (акт Рахункової палати), не вжив самостійних заходів для звернення до суду, що є достатнім підтвердженням бездіяльності компетентного органу за критеріями, сформульованими у постанові ВП ВС від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

50. Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить закрити касаційне провадження, оскаржувані рішення судів залишити без змін.

51. Доводи Департаменту зводяться до того, що:

(1) касаційна скарга підписана адвокатом Іванченко Е.І. без права її підписувати, оскільки виданий їй ордер на надання правничої допомоги оформлений на звернення до "Верховного суду" без зазначення, що скарга подається саме до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (як цього вимагають стаття 37 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та пункт 1 частини другої статті 290 ГПК), а тому наявні підстави для закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 296 ГПК;

(2) касаційна скарга не відповідає вимогам пункту 5 частини другої статті 290 ГПК, оскільки скаржник обмежився загальним посиланням на статтю 287 ГПК без зазначення конкретного пункту та належного обґрунтування, чим саме кожен довід відповідає вимогам відповідного пункту частини другої цієї статті, як того вимагає сформульована Верховним Судом у справі №914/1446/19 правова позиція щодо форми та змісту касаційної скарги, а недослідження доказів (якщо на нього посилається скаржник) може бути самостійною підставою відкриття касаційного провадження лише за наявності інших обґрунтованих підстав за пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК;

(3) обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема щодо джерела фінансування робіт за рахунок субвенції з Державного бюджету України (фонду ліквідації наслідків збройної агресії) на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 16.06.2023 №534-р та постанови КМУ від 05.03.2024 №247, встановлені правильно й Департамент з ними погоджується, а тому підстав для скасування судових рішень немає.

Розгляд клопотання Департаменту про закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 296 ГПК

52. Розглянувши таке клопотання, за наведених Департаментом обґрунтувань, Суд дійшов висновку, що таке не підлягає задоволенню з огляду на таке.

53. Відповідно до частини третьої статті 290 ГПК касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо у справі немає підтвердження такого повноваження.

54. Згідно з частиною першою статті 56 ГПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

55. Відповідно до частини першої статті 58 ГПК представником у суді може бути адвокат або законний представник.

56. Згідно з приписами статті 60 ГПК повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

57. Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

58. Відповідно до пункту 4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41, ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

59. Серед обов`язкових реквізитів ордеру, зокрема, пунктом 12.4, визначено необхідність зазначення назви органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

60. Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

61. За виданим 13.07.2026 ордером серії АН №2026437 ТОВ "Моноліт-Центр" уповноважило адвокатку Іванченко Еллу Ігорівну на представництво своїх інтересів у Верховному Суді, що є допустимим позначенням цієї судової інстанції як органу, в якому надається правова допомога, адже в складі Верховного Суду діє, зокрема, Касаційний господарський суд, до якого й була подана касаційна скарга ТОВ "Моноліт-Центр" за підписом його адвокатки Іванченко Елли Ігорівни.

62. При цьому Суд враховує, що таке зазначення органу, в якому надається правова допомога, за відсутності спростування самого факту та обсягу повноважень вказаної адвокатки скаржника, не може бути підставою для закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 296 ГПК, за яким суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

63. Предметом спору у цій справі є наявність підстав для:

- визнання недійсним пункту 3.1 укладених між позивачем та відповідачем договорів будівельного підряду №177-23, №177-23/24 та №177-23/24-1 у частині включення до їх ціни ПДВ як такого, що суперечить пункту 197.15 статті 197 ПК, який передбачає звільнення від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти;

- стягнення з ТОВ "Моноліт-Центр" на користь Департаменту на підставі статті 1212 ЦК безпідставно збережених коштів ПДВ, що сплачені за цими договорами.

64. Причиною звернення з касаційною скаргою стала незгода відповідача з рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, про задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання недійсним пункту 3.1 спірних договорів як таких, що в частині включення до ціни суми ПДВ суперечать імперативній нормі пункту 197.15 статті 197 ПК, та про стягнення з відповідача на підставі статті 1212 ЦК збережених коштів ПДВ, що позивач сплатив за цими договорами.

65. Відповідно до статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга).

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (частина третя).

66. Водночас частина четверта вказаної статті визначає, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

67. Суд встановив, що на розгляді Верховного Суду перебувала справа №911/1553/25, правовідносини в якій є аналогічними до правовідносин, що виникли у цій справі, та в якій 13.08.2026 Верховний Суд ухвалив постанову.

68. У контексті наведеного Суд враховує, що згідно зі статтею 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

69. Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

70. Частина четверта статті 236 ГПК передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

71. Тож призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом, і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах із зазначенням обставин, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, не нав`язуючи при цьому судам нижчого рівня результат вирішення конкретної судової справи.

72. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

73. Предметом розгляду у справі №911/1553/25 були вимоги Департаменту, який є також позивачем у цій справі №911/3375/25, про визнання недійсним пункту 3.1 укладених з товариством (відповідачем у справі №911/1553/25) договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору ПДВ щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла та стягнення з відповідача на користь Департаменту на підставі 1212 ЦК безпідставно отриманих коштів як ПДВ у складі вартості робіт.

74. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, позов у справі №911/1553/25 задовольнив, мотивуючи своє рішення, як і суди попередніх інстанцій у цій справі №911/3375/25, тим, що:

- пункт 3.1 договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору, що становить вартість робіт за ним, ПДВ не відповідають чинному законодавству, що зумовлює відсутність обов`язку у позивача сплачувати за відповідні роботи за визначеною у договорах ціною, що включає ПДВ;

- оскільки відповідач отримав від позивача у складі вартості робіт додаткові грошові кошти для сплати ПДВ, однак операція з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за державні кошти не підлягала оподаткуванню, відповідні грошові кошти отримані безпідставно та підлягають поверненню позивачу.

75. Отже, справа №911/1553/25 і ця справа №911/3375/25 є подібними за предметом позову (визнання недійсним пункту договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору (вартості робіт) ПДВ та стягнення сплаченої покупцем продавцю (постачальнику) суми ПДВ) та нормативно-правового обґрунтування (нормами ПК (зокрема пункт 197.15 статті 197 цього Кодексу), статтею 1212 ЦК).

76. З огляду на наведене та враховуючи, що Верховний Суд у справі №911/1553/25 ухвалив постанову 13.08.2026, тобто після того як ТОВ "Моноліт-Центр" 13.07.2026 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою у цій справі №911/3375/25, а останній ухвалою від 27.07.2026 відкрив касаційне провадження у цій справі №911/3375/25, у Суду в силу норм частини четвертої статті 300 ГПК виникла необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги, а саме в постанові від 13.08.2026 у справі №911/1553/25.

77. Верховний Суд постановою від 13.08.2026 у справі №911/1553/25 рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасував. Ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову Департаменту про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення. Стягнув з Департаменту на користь відповідача судовий збір за подачу апеляційної та касаційної скарг.

78. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору (вартості робіт) ПДВ та стягнення, сплаченої покупцем продавцю (постачальнику) суми ПДВ, Верховний Суд у постанові від 13.08.2026 у справі №911/1553/25 виходив з такого:

- питання застосування положень ПК у системному зв`язку з нормами статей 203, 215, 217, 625, 1212 ЦК вже неодноразово розглядалося Верховним Судом, висновки щодо їх застосування викладені касаційною інстанцією у постановах від 14.11.2023 у справі №910/2416/23, від 23.05.2024 у справі №911/1870/23, від 28.05.2024 у справі №910/12151/23, від 10.09.2024 у справі №922/4055/23, від 12.09.2024 у справі №916/2677/23, від 17.09.2024 у справі №915/1377/23 та від 18.09.2024 у справі №916/3864/23.

Разом з тим, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється.

Норми ПК не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку;

- як вбачається з предмета та підстав позову, недійсність спірного пункту договору в частині умови про включення до ціни товару суми ПДВ позивач обґрунтовує тим, що така умова суперечить чинному законодавству, а саме, положеннями пункту 197.15 статті 197 ПК щодо формування вартості робіт з урахуванням ПДВ, який не підлягав нарахуванню, оскільки відповідна операція не підлягає оподаткуванню;

- загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без певної правової підстави.

Частиною другою статті 1212 ЦК встановлено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

За змістом положень глави 83 ЦК для кондикційних зобов`язань, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2025 у справі №902/16/24);

- хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2023 у справі №910/2416/23).

Визначення операцій як таких, які підлягають/не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин.

Відтак, обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів.

ПК не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 6 ПК податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт "а" пункту 185.1 статті 185 ПК).

Згідно з пунктом 185.1 ПК об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно з тим же ПК України ставки ПДВ можуть бути 0%, 7% та 20% від бази оподаткування.

Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.

Згідно з пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК за підсумками звітного податкового періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації результатів платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 ПК.

Відповідно до пункту 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 (далі - Порядок №569), за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 ПК.

У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань платник податку у строки, встановлені ПК України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка (пункт 22 Порядку №569).

Згідно з пунктом 20 Порядку №569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ Державна податкова служба не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Державній казначейській службі реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК) бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

Згідно з пунктами 1, 11, 23 частини першої статті 2 БК план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.

Отже, виконання відповідачем у цій справі власного зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ є відповідальністю останнього.

При цьому, судами не встановлено наявності доказів порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями;

- за наведених обставин, в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів, оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів.

Відтак, у розумінні положень статті 1212 ЦК відповідач не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.

Тобто, на час звернення позивача до суду з цим позовом фактичний володілець грошових коштів не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна, оскільки додатком №2 до договору сторони погодили календарний графік виконання робіт по об`єкту, а додатком №3 визначили, що джерелом фінансування робіт є субвенції з державного бюджету;

- за сформованою практикою Верховного Суду, зокрема і в постанові від 14.10.2019 у справі №910/6642/18, зі змісту статті 16 ЦК та завдання господарського судочинства, визначеного у частині першій статті 2 ГПК, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статей 13, 74 ГПК, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Тобто на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб. Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 у справі №910/11884/24.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів, Суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Подібні правові висновки викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.07.2026 у справі №910/6530/24.

79. Зміст постанови Верховного Суду від 13.08.2026 у справі №911/1553/25 свідчить, що у такій категорії справ, зокрема, щодо стягнення грошових коштів у формі ПДВ, сплачених за договорами, в яких в ціну товару (робіт або послуг) включено 20%, а не нульова ставка ПДВ, вагомим та ключовим є встановлення факту сплати відповідачем до Державного бюджету України такого податку, оскільки факт такої оплати у цьому випадку свідчить про відсутність порушення інтересів держави, яка за умови такої оплати є набувачем та фактичним володільцем грошових коштів у вигляді ПДВ, а отже про відсутність порушеного права позивача та, відповідно, про відсутність підстав для подання прокурором позову на захист таких інтересів держави, у тому числі в особі уповноваженого державною органу (позивача).

80. При цьому Суд враховує, що таке узгоджується зі змістом постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2026 у справі №910/6530/24, яка також розглядала питання щодо наявності підстав для визнання недійсними пунктів договорів та для стягнення коштів з огляду, зокрема, на положення підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК та статті 1212 ЦК.

81. За встановлених судами попередніх інстанцій у цій справі №911/3375/25 обставин:

- на здійснення капітального ремонту житлового будинку в селищі Гостомель, Бучанського району, Київської області по вул. Остромирській, 67 з фонду ліквідації наслідків збройної агресії виділено кошти у вигляді субвенції. Строк реалізації заходу - 2023- 2024 роки.

Цей об`єкт включено до Переліку проектів (об`єктів, заходів), фінансування яких здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів (об`єктів, заходів), спрямованих на ліквідацію наслідків збройної агресії, та обласному бюджету Київської області у 2024 році виділено кошти з фонду ліквідації наслідків збройної агресії (строк реалізації заходу 2023-2025 роки);

- за договорами будівельного підряду №177-23, №177-23/24 та №177-23/24-1 замовник в оплату вартості виконаних робіт перерахував виконавцю кошти, які включали ПДВ в загальній сумі 1 799 534,01 грн;

- згідно з додатковим №6 до акта Рахункової палати від 13.09.2024 №01-18-10/182 відповідно до актів виконаних робіт за 2023 рік по 30.06.2024 на підставі договору №177-23 сплачено 1 811 831,59 грн ПДВ, на підставі договору №177-23/24 - 590 823, 68 грн ПДВ.

З них витрати, які звільняються від оподаткування ПДВ згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПК, становлять 383 034,36 грн за договором №177-23 та 334 946,00 грн за договором №177-23/24.

82. З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку (за встановлених судами попередніх інстанції обставин у цій справі) інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 1 799 534,01 грн, оскільки такі кошти відповідач сплатив у формі податку в дохід Державного бюджету України, Суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

83. За наявності обставин, які є самостійною підставою для відмови у позові у цій справі, Верховний Суд не надає оцінки іншим доводам скаржника в межах визначених ним підстав касаційного оскарження, які (доводи) виходять за межі наведеного у цій постанові.

84. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

85. Згідно з частинами першою-третьою статті 311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

86. З огляду на наведене, врахувавши в силу частини четвертої статті 300 ГПК правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 13.08.2026 у справі №911/1553/25, Суд вважає за необхідне, задовольнивши касаційну скаргу відповідача, скасувати оскаржувані у цій справі рішення про задоволення позову та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.

Розподіл судових витрат

87. Відповідно до статті 129 ГПК у зв`язку з тим, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову, з прокуратури, а саме з Київської обласної прокуратури, до структури якої входить Бучанська окружна прокуратура, на користь відповідача підлягає стягненню 43 292,42 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8) судового збору за подання апеляційної скарги та 57 723,22 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8) - за подання касаційної скарги, разом 101 015,64 грн.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд