ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 911/3300/25

1.1. Прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту з позовом до Товариства про визнання недійсними пунктів договорів будівельного підряду та стягнення безпідставно отриманих коштів.

1.2. На обґрунтування заявлених позовних вимог, прокурор посилався на те, що між Департаментом та Товариством виникли договірні правовідносини на підставі Договорів підряду, зміст пунктів 3.1. яких передбачає включення ПДВ до ціни робіт, а тому, на думку прокурора, зазначені пункти договорів не відповідають пункту 197.15 статті 197 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що є підставою для визнання їх недійсними в силу приписів статей 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а сума ПДВ підлягає стягненню з відповідача згідно зі статею1212 ЦК України, як безпідставно сплачені кошти.

2.1. Господарський суд Київської області рішенням від 17.03.2026 позов задовольнив. Визнав недійсними: пункт 3.1. договору будівельного підряду №150-23 від 11.09.2023 в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 2 699 350,74 грн; пункт 3.1. договору будівельного підряду №150-23/24 від 29.07.2024 в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 447 726,34 грн; пункт 3.1. Договору будівельного підряду №150-23/24/1 від 06.11.2024 в частині включення до ціни договору суми податку на додану вартість у розмірі 746 646,39 грн; стягнув з Товариства на користь Департаменту безпідставно збережені кошти ПДВ у розмірі 3 893 723,47 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 67 489,85 грн.

2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 30.06.2026 рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2026 залишив без змін.

3.1. Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 17.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2026 у справі №911/3300/25 скасувати; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи касаційної скарги

4.1. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, пункт 197.15 статті 197 ПК України та статті 203, 215, 217 ЦК України без урахування висновків щодо застосування вищевказаних норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №809/4194/15, від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 13.07.2021 у справі №927/550/20, від 25.11.2021 у справі №927/563/20, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21 та від 12.03.2018 у справі №910/22319/16.

4.2. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду:

4.2.1. щодо обґрунтованості віднесення судами положень пункту 197.15 статті 197 ПК України до актів цивільного законодавства та можливості застосування до спірних правовідносин пункту 197.15 статті 197 ПК України в сукупності із положеннями статей 203, 215 ЦК України, як правової підстави для визнання недійсними окремих елементів правочину та стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України;

4.2.2. щодо застосування приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у взаємозв`язку з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України та рішенням КСУ від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 у правовідносинах, де: орган державної влади (позивач) бере участь у суді в порядку самопредставництва; прокурор самостійно, без акта податкового органу, констатує факт порушення податкового законодавства (неправомірне нарахування ПДВ).

5.1. У відзиві на касаційну скаргу прокурор заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права.

5.2. Департамент у відзиві на касаційну скаргу просить залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.1. За результатом проведеної процедури закупівлі UA-2023-08-23-012333-a Департамент (Замовник) та Товариство (Підрядник) 11.09.2023 уклали Договір будівельного підряду №150-23 за об`єктом «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, Бучанський район по вул. Котляревського, 52а, який постраждав внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (в т.ч. проектування)» (далі - Договір №150-23), згідно з умовами пункту 1.1. якого, Підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі ІІІ Договору, виконати роботи з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, Бучанський район по вул. Котляревського, 52а, який постраждав внаслідок військової агресії російської федерації проти України (в т.ч. проектування) (далі - Об`єкт) за завданням Замовника та у встановлений строк здати виконання робіт Замовнику, а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.

6.2. Згідно з пунктом 3.1 Договору №150-23, ціна цього Договору становить 69 028 915,00 грн у тому числі ПДВ 11 504 819,17 грн. (Додаток № 1 до цього Договору).

6.3. Вартість будівництва визначається з урахуванням Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01.11.2021 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві», проектно-кошторисної документації, тендерної документації, тендерної пропозиції учасника процедури закупівлі та вимог чинного законодавства» (пункт 3.6. Договору №150-23).

6.4. Згідно з пунктом 2.1. Договору №150-23 строки виконання робіт до 31.12.2024, якщо інше не встановлено Календарним графіком виконання робіт (додаток № 2, який є невід`ємною частиною цього Договору), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та Об`єкта будівництва в цілому, передбачених цим Договором. Календарний графік виконання робіт складає Підрядник та передає його Замовнику для узгодження під час підписання Договору.

6.5. Відповідно до пункту 19.1. Договору №150-23, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об`єкта будівництва Замовнику, а у випадку невиконання Сторонами зобов`язань, передбачених Договором діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

6.6. Додатковою угодою №1 від 27.12.2023 сторони внесли зміни до Додатку №2 Договору №150-23 - «Календарний графік виконання робіт» та Додатку №3-23 - «Протокол погодження договірної ціни на 2023 рік», виклали їх у новій редакції.

6.7. Додатковою угодою №2 від 27.12.2023 до Договору №150-23 сторони виклали в новій редакції пункт 4.2. Договору щодо порядку використання авансу.

6.8. Додатковою угодою №3 від 10.04.2024 пункт 3.1 Договору №150-23 сторони виклали в такій редакції: «Ціна цього Договору становить 49533311,17 грн. у тому числі ПДВ 8255551,87 грн. (Додаток № 1 до Договору №150-23)» (пункт 1 Додаткової угоди № 3). Пунктом 2 зазначеної Додаткової угоди внесено зміни до Додатку №1 Договору №150-23 «Договірна ціна», викладено його у новій редакції.

6.9. Додатковою угодою №4 від 15.04.2024 пункт 3.1. Договору №150-23 сторони виклали в такій редакції: «Ціна цього Договору становить 49533311,17 грн. у тому числі ПДВ 8255551,87 грн. (Додаток № 1 до Договору №150-23)».

6.10. Також сторони внесли зміни до Додатку № 1 Договору №150-23 - «Договірна ціна», виклали його у новій редакції. Додатковою угодою № 5 від 30.04.2024 до Договору сторони виклали в новій редакції пункт 4.2. Договору №150-23 в частині порядку використання авансу.

6.11. Додатковою угодою №6 від 30.10.2024 до Договору №150-23, пункт 3.1. Договору №150-23 сторони виклали в новій редакції: «Ціна цього Договору становить 37852049,77 грн. у тому числі ПДВ 6308674,96 грн. (Додаток № 1 до Договору №150-23)». Також внесли зміни до Додатку №1 Договору №150-23 - «Договірна ціна», виклали його у новій редакції, що додається (пункти 3, 4 Додаткової угоди № 6).

6.12. Додатковою угодою №7 від 21.11.2024 до Договору №150-23 сторони внесли зміни до Додатку №3-24 Договору №150-23 - «Протокол погодження договірної ціни на 2024 рік» та до додатку №2 Договору №150-23 «Календарний графік виконання робіт», викладено їх у новій редакції, що додається.

6.13. Додатковою угодою №8 від 27.12.2024 до Договору №150-23 сторони внесли зміни до Додатку №2 Договору №150-23 - «Календарний графік виконання робіт», до назви Додатку №3 - «Протокол погодження договірної ціни на 2024 рік» шляхом зміни назви на «Додаток 3 «Протокол погодження договірної ціни на весь період будівництва», виклали вказані документи у новій редакції, що додається. Також Договір №150-23 доповнено Додатком № 3-24 - «Протокол погодження договірної ціни на 2024 рік».

6.14. На виконання умов Договору №150-23 позивач на підставі актів виконаних робіт №1 від 14.12.2023 за грудень 2023 року; №2 від 14.12.2023 за грудень 2023 року, №3 від 14.12.2023 за грудень 2023 року, №4 від 28.03.2024 за березень 2024 року, №5 від 29.07.2024 за липень 2024 року, №6 від 31.07.2024 за липень 2024 року, №7 від 29.10.2024 за жовтень 2024 року, №8 від 07.11.2024 за листопад 2024 року, №9 від 09.12.2024 за грудень 2024 року на рахунок відповідача перерахував кошти на підставі платіжних інструкцій №385 від 18.12.2023 на суму 4612413,58 грн. (у т.ч. ПДВ 768735,60 грн.); №484 від 27.12.2023 на суму 9721177,50 грн. (у т.ч. ПДВ 1620196,25 грн.); №105 від 02.05.2024 на суму 10559916,02 грн (у т.ч. ПДВ 1759986,00 грн.); № 542 від 30.10.2024 на суму 5350802,05 грн. (у т.ч. ПДВ 891800,34 грн.); №576 від 12.11.2024 на суму 515731,02 грн. (у т.ч. ПДВ 85955,17 грн.); №701 від 12.12.2024 на суму 1840363,10 грн. (у т.ч. ПДВ 306727,18 грн.).

6.15. Департамент (Замовник) та Товариство (Підрядник) 29.07.2024 уклали Договір будівельного підряду №150-23/24 на додаткові роботи за об`єктом «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, Бучанський район по вул. Котляревського, 52а, який постраждав внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (в т.ч. проектування)» (далі - Договір №150-23/24), згідно з умовами пункту 1.1. якого, Підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі III Договору, виконати додаткові будівельні роботи з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, Бучанський район, по вул. Котляревського 52а, який постраждав внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (в т.ч. проектування) (далі - Об`єкт) за завданням Замовника та у встановлений строк здати виконання робіт Замовнику, а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.

6.16. Згідно з пунктом 3.1. Договору №150-23/24 ціна цього Договору становить 9518694,22 грн (у тому числі ПДВ 1 586449,04 грн. (Додаток № 1 до цього Договору №150-23/24).

6.17. Вартість будівництва визначається з урахуванням Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01.11.2021 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві», проектно-кошторисної документації, та вимог чинного законодавства (пункт 3.6. Договору №150-23/24).

6.18. Згідно з пунктом 2.1. Договору №150-23/24 строки виконання робіт до 31.12.2024, якщо інше не встановлено Календарним графіком виконання робіт (додаток № 2, який є невід`ємною частиною цього Договору), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та об`єкта будівництва в цілому, передбачених даним Договором. Календарний графік виконання робіт складає Підрядник та передає його Замовнику для узгодження під час підписання Договору.

6.19. Відповідно до пункту 19.1. Договору №150-23/24 цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об`єкта будівництва Замовнику, а у випадку невиконання Сторонами зобов`язань, передбачених Договором - діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

6.20. Додатковою угодою №1 від 30.10.2024 до Договору №150-23/24 пункт 3.1. Договору сторони виклали в такій редакції: «Ціна цього договору становить 5950639,84 грн. у тому числі ПДВ 991773,31 грн. (Додаток 1 до договору)». Також, виклали у новій редакції Додаток № 1 - «Договірна ціна».

6.21. Додатковою угодою №2 від 27.12.2024 до Договору №150-23/24 сторони внесли зміни до Додатку № 2 Договору - «Календарний графік виконання робіт», Додатку № 3 - «Протокол погодження договірної ціни на 2024 рік», а саме: змінили назву на «Додаток 3 «Протокол погодження договірної ціни на весь період будівництва», виклали його у новій редакції, а також доповнили Договір Додатком №3-24 - «Протокол погодження договірної ціни на 2024 рік».

6.22. На виконання умов Договору №150-23/24 від 29.07.2024 позивач на підставі актів виконаних робіт №1 від 01.08.2024 за липень 2024 року, №2 від 29.10.2024 за жовтень 2024 року, №3 від 29.10.2024 за жовтень 2024 року на рахунок Товариства перерахував грошові кошти згідно з платіжними інструкціями №321 від 07.08.2024 на суму 3515433,07 грн (у т.ч. ПДВ 585905,51 грн.) та №544 від 30.10.2024 на суму 2435 206,77 грн (у т.ч. ПДВ 405867,80 грн.).

6.23. Департамент (Замовник) та Товариство (Підрядник) 06.11.2024 уклали Договір будівельного підряду №150-23/24/1 на додаткові роботи за об`єктом «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, Бучанський район по вул. Котляревського, 52а, який постраждав внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (в т.ч. проектування)» (далі - Договір №150-23/24/1), згідно з умовами пункту 1.1. якого, Підрядник зобов`язується своїми силами і засобами та на свій ризик, в межах Договірної ціни, що наведена в розділі III Договору, виконати додаткові будівельні роботи з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, Бучанський район, по вул. Котляревського 52а, який постраждав внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (в т.ч. проектування) (далі - Об`єкт) за завданням Замовника та у встановлений строк здати виконання робіт Замовнику, а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, прийняти від Підрядника закінчені роботи (об`єкт будівництва) та оплатити їх.

6.24. Згідно з пунктом 3.1. Договору №150-23/24/1 ціна цього Договору становить 10 652 541 грн (у тому числі ПДВ 775423,50 грн (Додаток № 1 до цього Договору №150-23/24/1).

6.25. Вартість будівництва визначається з урахуванням Кошторисних норм України «Настанова з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України №281 від 01.11.2021 «Про затвердження кошторисних норм України у будівництві», проектно-кошторисної документації, та вимог чинного законодавства (пункт 3.6. Договору №150-23/24/1).

6.26. Згідно з пунктом 2.1. Договору №150-23/24/1 строки виконання робіт до 31.12.2024, якщо інше не встановлено Календарним графіком виконання робіт (додаток № 2, який є невід`ємною частиною цього Договору), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та Об`єкта будівництва в цілому, передбачених цим Договором. Календарний графік виконання робіт складає Підрядник та передає його Замовнику для узгодження під час підписання Договору.

6.27. Відповідно до пункту 19.1. Договору №150-23/24/1, цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2024 або до передачі об`єкта будівництва Замовнику, а у випадку невиконання Сторонами зобов`язань, передбачених Договором - діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

6.28. Додатковою угодою №1 від 27.12.2024 до Договору сторони внесли зміни до Додатку № 2 Договору - «Календарний графік виконання робіт», Додатку №3 - «Протокол погодження договірної ціни на 2024 рік», а саме: змінили назву на «Додаток 3 «Протокол погодження договірної ціни на весь період будівництва», викладено його у новій редакції, а також доповнено Договір Додатком №3-24 - «Протокол погодження договірної ціни на 2024 рік».

6.29. На виконання умов Договору №150-23/24/1 позивач на підставі актів виконаних робіт №1 від 07.11.2024 за листопад 2024 року, №2 від 07.11.2024 за листопад 2024 року, №3 від 07.11.2024 за листопад 2024 року перерахував грошові кошти згідно з платіжною інструкцією №578 від 12.11.2024 на суму 6 915 085,36 грн (у т.ч. ПДВ 1 152 514,23 грн) (при цьому в призначенні платежу помилково зазначено лише акт №1, тоді як сплачена сума відповідає сумі за актами виконаних робіт №№ 1-3). Також на підставі актів виконаних робіт №4 від 09.12.2024 за грудень 2024 року, №5 від 09.12.2024 за грудень 2024 року, №6 від 09.12.2024 за грудень 2024 року, №7 від 09.12.2024 за грудень 2024 року та актів вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт №8 від 09.12.2024 за грудень 2024 року, №9 від 09.12.2024 за грудень 2024 року на рахунок Товариства перерахував грошові кошти на підставі платіжної інструкції №699 від 12.12.2024 на суму 2 321 477,84 грн (у т.ч. ПДВ 386912,97 грн) (при цьому в призначенні платежу помилково зазначено лише акт №2, тоді як сплачена сума відповідає сумі за актами виконаних робіт №№ 4-9).

6.30. Спірні відносини між сторонами виникли з умов Договорів підряду №150-23, №150-23/24, №150-23/24/1 зміст пунктів 3.1. яких передбачає включення ПДВ до ціни робіт з капітального ремонту багатоквартирного житлового будинку.

6.31. Прокурор зазначав, що до визначених Договорами видів робіт має бути застосована пільга щодо необкладанням цих робіт ПДВ згідно з пунктом 197.15 статті 197 ПК України. Такі умови договорів мають бути визнані недійсними, тому сплачені позивачем у вартості робіт кошти ПДВ мають бути повернуті відповідачем на підставі статті 1212 ЦК України, як безпідставно сплачені.

6.32. Відповідач спірні умови всіх пунктів 3.1. договорів будівельного підряду вважає такими, що відповідають тендерній документації замовника та акцептованій тендерній пропозиції підрядника, яка не містить посилань щодо звільнення робіт від оподаткування ПДВ. Відповідні зміни до Договорів щодо виключення ПДВ з ціни робіт сторонами не вносилися. Повноважним контролюючим органом не встановлювалось порушення сторонами спірних договорів податкового законодавства в межах укладених договорів будівельного підряду. Відповідач зазначив, що за результатами виконання спірних договорів належним чином склав та направив на реєстрацію податкові накладні в порядку, визначеному податковим законодавством. Тому ніяких підстав для застосування пільг за правилами пункту 197.15 статті 197 ПК України до проведених за спірними договорами робіт немає.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2026 для розгляду касаційної скарги у справі №911/3300/25 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М.↗ (головуючої), Бенедисюка І.М.↗, Власова Ю.Л.↗

7.2. Верховний Суд ухвалою від 20.08.2026 відкрив касаційне провадження у справі №911/3300/25 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. В судовому засіданні, яке відбулося 15.09.2026 заявлені усні клопотання, зокрема, про закриття касаційного провадження, про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

7.4. Департамент в судовому засіданні заявив усне клопотання про закриття касаційного провадження у зв`язку з пропуском строку для подачі касаційної скарги, яке підтримав прокурор та проти задоволення якого заперечувало Товариство.

7.4.1. Верховний Суд відмовив у задоволенні усного клопотання Департаменту про закриття касаційного провадження у цій справі з таких мотивів.

Параграф 2 Глави 2 Розділу IV ГПК України містить процесуальні норми, які врегульовують, зокрема, такі питання: залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги; відмова у відкритті касаційного провадження; відкриття касаційного провадження у справі; закриття касаційного провадження; приєднання до касаційної скарги; доповнення, зміна або відкликання касаційної скарги або відмова від неї.

Верховний Суд виходить з того, що стаття 296 ГПК України передбачає випадки закриття касаційного провадження. Також Верховний Суд зауважує, що можливе закриття касаційного провадження з огляду на судову практику у разі відкриття касаційного провадження на судові рішення, які не підлягають оскарженню (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №761/10509/17, ухвали об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06.06.2025 у справі №908/1721/23 та від 21.03.2025 у справі №911/3069/19, ухвали Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №920/978/19, від 22.11.2021 у справі №913/706/20, від 24.05.2022 у справі №924/893/21, від 30.09.2025 у справі №905/831/24, від 23.04.2026 у справі №906/1349/24 тощо.

Верховний Суд зауважує, що жодні підстави, передбачені статтею 296 ГПК України, за наведеними доводами Департаменту, відсутні. Так само відсутні підстави вважати помилковим відкриття касаційного провадженні у цій справі. Питання поважності причин пропуску строку для подачі касаційної скали було вирішено Верховним Судом в ухвалі від 20.08.2026, в якій наведені мотиви і міркування, з яких Суд виходив під час поновлення Товариству строку на касаційне оскарження, зокрема, Суд врахував таке: (1) первісне звернення до суду здійснено у межах передбаченого процесуальним законом строку на оскарження; (2) повторне подання скарги відбулося упродовж розумного строку; (3) на момент повторного звернення скаржником усунуто недоліки, які стали підставою для повернення вперше поданої скарги; (4) аргументами і доводами підтверджується наявність поважних причин, зокрема, з урахуванням необхідності забезпечення права доступу до правосуддя, дотримання процесуальних строків, а також принципу юридичної визначеності; (5) наданням відповідних доказів. Вказане узгоджується із судовою практикою (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №9901/32/20, постанову Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №200/3692/21), а також пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.

З урахуванням наведеного, Суд відмовляє у задоволенні клопотання Департаменту про закриття касаційного провадження.

7.4.2. Верховний Суд відмовляє у задоволенні усного клопотання прокурора про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від правових висновків, викладених у низці постанов Верховного Суду, наведених прокурором, яке підтримав Департамент та проти задоволення якого заперечувало Товариство, з огляду на те, що доводи прокурора фактично зводяться до підтримки власної правової позиції щодо застосування норм права, а саме: підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України та статті 1212 ЦК України, від якої необхідно відступити.

Верховний Суд зазначає, що прокурор не обґрунтував необхідності відступлення від наведених ним висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також не навів вагомих, вмотивованих, обґрунтованих та достатніх аргументів для такого відступлення в аспекті критеріїв та міркувань (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

Верховний Суд зауважує, що аргументи прокурора не містять фундаментальних обґрунтувань необхідності відступлення та підстав для відступу від правових позицій, вміщених у зазначених ним постановах Верховного Суду, у т.ч. помилковості попередніх рішень чи суттєвої зміни змісту правового регулювання спірних правовідносин внаслідок зміни законодавства, їх неефективність, неясність, неузгодженість, незбалансованість.

7.4.3. Верховний Суд відмовляє у задоволенні усного клопотання прокурора, яке підтримав Департамент та проти задоволення якого заперечувало Товариство, про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду за наявністю показників існування виключної проблематики в частині застосування положень підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України та статті 1212 ЦК України у спірних правовідносинах з огляду на таке.

Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключну правову проблему слід оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як: відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можна кваліфікувати як виключну правову проблему; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

Верховний Суд зазначає, що прокурор не навів ні кількісних, ні якісних критеріїв наявності виключної правової проблеми у справі №911/3300/25, що переглядається, а тому Суд відмовляє у задоволенні клопотання прокурора.

7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.7. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій.

8.1. Предметом касаційного перегляду у цій справі є рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги задоволені, та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом перегляду рішення.

8.2. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.3. Спірні відносини між сторонами виникли на підставі договорів будівельного підряду, зміст пунктів 3.1., яких передбачає включення ПДВ до ціни робіт за капітальним ремонтом багатоквартирного житлового будинку.

8.4. За доводами прокурора зазначені пункти договорів не відповідають пункту 197.15 статті 197 ПК України, що є підставою для визнання їх недійсними в силу приписів статей 215 ЦК України, а сума ПДВ підлягає стягненню з відповідача згідно зі статею1212 ЦК України, як безпідставно сплачені кошти.

8.5. Верховний Суд виходить з того, що приписами статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

8.6. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Водночас відповідно до статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

8.7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що виконання робіт на об`єкті: «Капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, Бучанський район по вул. Котляревського, 52а», за рахунок коштів Державного бюджету України, що здійснювалося на підставі оскаржених договорів підряду, не підлягало оподаткуванню податком на додану вартість. За висновками судів попередніх інстанцій, оскільки пунктами 3.1. договорів будівельного підряду до ціни договорів неправомірно включено суму ПДВ у відповідному розмірі, то наявні підстави для визнання недійсними таких положень договорів підряду. Суди також зазначили, що відповідач отримав від держави в особі позивача кошти за роботи із урахуванням ПДВ на загальну суму 3 893 723,47 грн, яка, як встановлено, неправомірно включена сторонами до ціни договорів будівельних підрядів, а тому підлягає поверненню позивачу.

8.8. Верховний Суд вважає за доцільне у цій справі розглядати доводи касаційної скарги, означені у пунктах 4.1. та 4.2.1. цієї постанови, у їх взаємозв`язку і логічній послідовності.

8.9. Верховний Суд зазначає, що після подання скаржником касаційної скарги у цій справі Верховний Суд 13.08.2026 переглянув у касаційному порядку рішення Господарського суду Київської області від 29.09.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 у справі №911/1553/25 про визнання недійсним пункту 3.1. укладених Департаментом з товариством (відповідачем у справі №911/1553/25) договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору ПДВ щодо вартості постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла та стягнення з відповідача на користь Департаменту на підставі 1212 ЦК України безпідставно отриманих коштів як ПДВ у складі вартості робіт.

8.10. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, позов у справі №911/1553/25 задовольнив, мотивуючи своє рішення тим, що пункт 3.1 договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору, що становить вартість робіт за ним, ПДВ не відповідають чинному законодавству, що зумовлює відсутність обов`язку у позивача сплачувати за відповідні роботи за визначеною у договорах ціною, що включає ПДВ; оскільки відповідач отримав від позивача у складі вартості робіт додаткові грошові кошти для сплати ПДВ, однак операція з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва житла за державні кошти не підлягала оподаткуванню, відповідні грошові кошти отримані безпідставно та підлягають поверненню позивачу.

8.11. Верховний Суд постановою від 13.08.2026 у справі №911/1553/25 рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову, стягнув з Департаменту на користь відповідача судовий збір за подачу апеляційної та касаційної скарг.

8.11.1. Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд у постанові від 13.08.2026 у справі №911/1553/25 дійшов таких висновків, які в силу частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов`язковими:

« 8.4. З огляду на висновки судів попередніх інстанцій, Суд зазначає, що питання застосування положень ПК України у системному зв`язку з нормами статей 203, 215, 217, 625, 1212 ЦК України, вже неодноразово розглядалося Верховним Судом, висновки щодо їх застосування викладені касаційною інстанцією у постановах від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23, від 23.05.2024 у справі № 911/1870/23, від 28.05.2024 у справі № 910/12151/23, від 10.09.2024 у справі № 922/4055/23, від 12.09.2024 у справі № 916/2677/23, від 17.09.2024 у справі № 915/1377/23 та від 18.09.2024 у справі № 916/3864/23.

8.5. Разом з тим, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється.

8.6. Норми ПК України не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов`язком, а не правом платника податку.

8.7. Як вбачається з предмета та підстав позову, недійсність спірного пункту договору в частині умови про включення до ціни товару суми ПДВ позивач обґрунтовує тим, що така умова суперечить чинному законодавству, а саме, положеннями п.197.15 статті 197 Податкового кодексу України щодо формування вартості робіт з урахуванням податку на додану вартість, який не підлягав нарахуванню, оскільки відповідна операція не підлягає оподаткуванню.

8.8. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

8.9. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно; особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

8.10. Аналіз положень наведеної норми дає підстави для висновку, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без певної правової підстави.

8.11. Частиною другою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

8.12. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

8.13. За змістом положень глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань, характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав; під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

8.14. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2025 у справі № 902/16/24).

8.15. При цьому, хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою договору про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку (див. постанову Верховного Суду від 14.11.2023 у справі № 910/2416/23).

8.16. Визначення операцій як таких, які підлягають/не підлягають оподаткуванню ПДВ, належить до сфери публічно-правових, а не приватно-правових відносин.

8.17. Відтак, обов`язок (або його відсутність) щодо сплати ПДВ не може ставитися в залежність від волевиявлення сторін правочину, з огляду на публічно-правовий порядок правовідносин щодо справляння податків, оскільки знаходиться поза межами регулювання цивільного законодавства та контролюється державою в особі органів доходів та зборів.

8.18. Податковий кодекс України не є актом цивільного законодавства, а імперативно регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

8.19. Відповідно до частини першої статті 6 Податкового кодексу України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

8.20. Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (підпункт «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

8.21. Згідно з пунктом 185.1 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції з продажу товарів (робіт, послуг) на території України (як резидентами так і нерезидентами), ввезення товарів та послуг (включаючи оренду) та, відповідно, вивезення товарів та послуг за межі митної території України. Згідно з тим же ПК України ставки ПДВ можуть бути 0 %, 7 % та 20 % від бази оподаткування.

8.22. Відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 ПК України з рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань, та суми податкового боргу з податку.

8.23. Згідно з пунктом 200-1.6 статті 200-1 ПК України за підсумками звітного податкового періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації результатів платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 Податкового кодексу України.

8.24. Відповідно до пункту 19 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок № 569), за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податкових деклараціях з податку результатів діяльності, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації з податку, платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 ПК України.

8.25. У разі недостатності коштів на електронному рахунку платника податку для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань платник податку у строки, встановлені ПК України для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує на електронний рахунок необхідні кошти з поточного рахунка (пункт 22 Порядку № 569).

8.26. Згідно з пунктом 20 Порядку № 569 для перерахування до бюджету сум узгоджених податкових зобов`язань відповідно до поданої податкової декларації з ПДВ Державна податкова служба не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого ПКУ для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає Державній казначейській службі реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім`я та по батькові платника податку, податковий номер або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний (податковий) період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету.

8.27. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.

8.28. Згідно з пунктами 1, 11, 23 частини першої статті 2 БК України бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду. Бюджетні кошти (кошти бюджету) - належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

8.29. Таким чином, податок на додану вартість - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).

8.30. Податок на додану вартість складає кошти бюджету у вигляді податкових надходжень.

8.31. Отже, виконання відповідачем у цій справі власного зобов`язання зі справляння до Державного бюджету України спірної суми ПДВ є відповідальністю останнього.

8.32. При цьому, судами не встановлено наявності доказів порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями.

8.33. За наведених обставин, в цьому випадку відсутні підстави стверджувати про порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 269 616,83 грн, оскільки такі кошти підлягають сплаті відповідачем у вигляді податку в дохід Державного бюджету України, незалежно від волі останнього, а контроль за виконанням такого обов`язку законом покладено на органи доходів і зборів.

8.34. Відтак, у розумінні положень статті 1212 ЦК України відповідач не є кінцевим набувачем спірних грошових коштів.

8.35. Тобто, на час звернення позивача до суду з цим позовом фактичний володілець грошових коштів в сумі 269 616,83 грн не змінився, оскільки набувачем спірного майна (грошових коштів у вигляді ПДВ) є саме Держава Україна, оскільки додатком № 2 до договору № 153-23 сторони погодили календарний графік виконання робіт по об`єкту, а додатком № 3 визначили, що джерелом фінансування робіт є субвенції з державного бюджету у розмірі 6 165 041 грн.

8.36. За сформованою практикою Верховного Суду, зокрема і в постанові від 14.10.2019 у справі № 910/6642/18, із змісту статті 16 ЦК України та завдання господарського судочинства, визначеного у частині першій статті 2 ГПК України, випливає, що, вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

8.37. Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статей 13, 74 ГПК України, зобов`язаний довести наявність порушення його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

8.38. Тобто на позивача покладається обов`язок довести, яким чином порушується його право або законний інтерес, а суд лише після підтвердження таких доводів може надавати оцінку усім обставинам спірних відносин, оскільки відсутність порушених прав чи інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, суди мають надавати оцінку щодо можливості поновлення права/захисту інтересу в обраний позивачем спосіб. Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.10.2022 у справі № 910/11884/24.

8.39. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

8.40. З огляду на відсутність підстав стверджувати про порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 269 616,83 грн, Суд приходить до висновку про відсутність порушеного права позивача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову».

8.12. Зміст постанови Верховного Суду від 13.08.2026 у справі №911/1553/25 свідчить, що у такій категорії справ, зокрема, щодо стягнення грошових коштів у формі ПДВ, сплачених за договорами, в яких в ціну товару (робіт або послуг) включено 20%, а не нульова ставка ПДВ, вагомим та ключовим є встановлення факту сплати відповідачем до Державного бюджету України такого податку, оскільки факт такої оплати у цьому випадку свідчить про відсутність порушення інтересів держави, яка за умови такої оплати є набувачем та фактичним володільцем грошових коштів у вигляді ПДВ, а отже про відсутність порушеного права позивача та, відповідно, про відсутність підстав для подання прокурором позову на захист таких інтересів держави, у тому числі в особі уповноваженого державною органу (позивача).

8.13. Оцінюючи доводи прокурора та Департаменту, Верховний Суд у цій справі виходить з того, що вказане у пунктах 8.11.-8.12., узгоджується із висновками, викладеними у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2026 у справі №910/6530/24, яка також розглядала питання щодо наявності підстав для визнання недійсними пунктів договорів та для стягнення коштів з огляду, зокрема, на положення підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України та статті 1212 ЦК України.

8.14. Верховний Суд зазначає, що такі ж висновки щодо застосування пункту 197.15 статті 197 ПК України та статей 215, 1212 ЦК України врахував Верховний Суд у постанові від 09.09.2026 у справі №911/3375/25 за позовом керівника Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту до Товариства про визнання недійсними пунктів договорів та стягнення коштів.

8.14.1. Отже, існує висновок щодо застосування пункту 197.15 статті 197 ПК України та статей 215, 1212 ЦК України, який просить надати скаржник у подібних правовідносинах (ураховуючи критерії подібності, встановлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19), зокрема, у справі №911/1553/25 між тими самими суб`єктами спору, сторонами спору, видами договорів, характером спірних правовідносин, підставами позову. Втім, висновки судів попередніх інстанцій у справі, що переглядається, цим висновкам не відповідають.

8.15. Колегія суддів, з огляду на положення частини четвертої статті 236 ГПК України, враховує зазначені вище висновки Верховного Суду у справах №911/1553/25, №911/3375/25, оскільки правовідносини у цих справах та у справі №911/3300/25, що переглядається, є подібними за сторонами спору (у справі №911/3375/25: прокурор в інтересах держави в особі Департаменту до ТОВ «Мололіт-Центр»), предметом позову (визнання недійсним пункту договорів будівельного підряду в частині включення до ціни договору (вартості робіт) ПДВ та стягнення сплаченої суми ПДВ) та нормативно-правового обґрунтуванням (пункт 197.15 статті 197 ПК України та статей 215, 1212 ЦК України).

8.16. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, судами попередній інстанцій встановлено таке:

- згідно з Розпорядженням КМУ від 16.06.2023 №534-р «Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії» з фонду ліквідації наслідків збройної агресії обласному бюджету Київської області у 2023 році виділені кошти у вигляді субвенції у розмірі 33 000 грн, зокрема, на здійснення капітального ремонту постраждалого від агресії багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпені, Бучанський район Київської області по вул. Котляревського, 52а. Строк реалізації заходу 2023-2024 роки. Відповідно до постанови КМУ від 05.03.2024 №247 №Про виділення коштів з фонду ліквідації наслідків збройної агресії№, вказаний об`єкт включено до Переліку проектів (об`єктів, заходів), фінансування яких здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на реалізацію проектів (об`єктів, заходів), спрямованих на ліквідацію наслідків збройної агресії. Обласному бюджету Київської області у 2024 році виділено кошти з фонду ліквідації наслідків збройної агресії в розмірі 46 824,428 грн (строк реалізації заходу 2023- 2025 роки). На виконання цього проекту, Київською обласною державною адміністрацією, шляхом внесення відповідних змін до обласного бюджету на 2023 рік та 2024 рік, головним розпорядником бюджетних коштів за кодом Програмної класифікації видатків та кредитування місцевого бюджету (КПКВК) 1517383 Реалізація проектів (об`єктів, заходів) за рахунок коштів фонду ліквідації наслідків збройної агресії визначено Департамент регіонального розвитку Київської обласної державної адміністрації (позивач);

- згідно з Додатком №6 до Акта Рахункової палати від 13.09.2024 №01-18-10/182 за договору №150-23 від 11.09.2023, сплачено ПДВ відповідно до актів виконаних робіт за період 2023-30.06.2024 у розмірі 2 388 988,29 грн. З них, витрати, які звільняються від оподаткування ПДВ згідно з пунктом 197.15 статті 197 розділу V ПК України, становлять 1 277 071,81 грн. Водночас, прокурором зазначено, що, оскільки, Рахунковою палатою аудит проводився за період 2023 І півріччя 2024 року, в Акті та Звіті не враховано та не відображено суму ПДВ на вартість будівельно - монтажних робіт за актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в, № КБ-3, які підписувалися сторонами до договорів №150-23 від 11.09.2023, №150-23/24 від 29.07.2024 та №150-23/24/1 від 06.11.2024 упродовж липня-грудня 2024 року;

- згідно з інформацією та розрахунками, наданими Департаментом листом №3522/34/34.02/2025 від 16.10.2025 розмір безпідставно включених сум ПДВ до вартості будівельно монтажних робіт за об`єктом за договорами №150-23 від 11.09.2023, №150-23/24 від 29.07.2024 та №150- 23/24/1 від 06.11.2024 становить 3 893 723,47 грн;

- загальна сума витрат з ПДВ, які на порушення пункту 197.15 статті 197 розділу V ПК України були включені до ціни спірних договорів будівельного підряду №150-23 від 11.09.2023, №150-23/24 від 29.07.2024 та №150-23/24/1 від 06.11.2024, становить 3 893 723,47 грн.

8.17. Верховний Суд зауважує, що як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій не встановлено наявності доказів порушення відповідачем вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями.

8.18. Встановлені судами попередніх інстанції обставин у цій справі дають підстави дійти висновку про відсутність порушення в цьому випадку інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми грошових коштів у розмірі 3 893 723,47 грн, оскільки такі кошти відповідач сплатив у формі податку в дохід Державного бюджету України, що свідчить про відсутність порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

8.19. Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.09.2026 у справі №911/3375/25 у подібних правовідносинах.

8.20. Оскільки наявні обставин, які є самостійною підставою для відмови у позові у цій справі, інші доводи касаційної скарги не впливають на висновок Верховного Суду щодо порушення судами попередніх інстанцій вказаних вище норм права під час ухвалення судових рішень, а тому Судом не перевіряються, з огляду на означене у цій постанові.

8.21. Верховний Суд вважає не прийнятними доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.22. З огляду на наведене, наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, адже спочатку суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які не усунуті судом апеляційної інстанції, тому справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.23. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін наведена міра обґрунтування цього судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

8.24. Учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9.1. За приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги, зокрема має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

9.2. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 311 ГПК України).

9.3. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову повністю.

10. Судові витрати

10.1. У зв`язку з тим, що касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову, з прокуратури на користь відповідача підлягає стягненню 80 987,82 (з урахуванням коефіцієнту 0,8) судового збору за подання апеляційної скарги та 107 983,76 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8) - за подання касаційної скарги, разом 188 971,58 грн, з огляду на таке:

(1) судовий збір за подачу позову підлягав оплаті в розмірі 53 991,88 грн:

- 3 893 723,47 грн (майнова вимога) x 1,5% x 0,8 (коефіцієнт за подачу через електронний суд)) = 46 724,68 грн;

- 3 028 (немайнова вимога) x 3 x 0,8 (коефіцієнт за подачу через електронний суд) = 7 267,20 грн.

(2) судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягав оплаті в розмірі 80 987,82 грн:

- 3 893 723,47 грн (майнова вимога) x 1,5% x 150% x 0,8 (коефіцієнт за подачу через електронний суд) = 70 087,02 грн;

- 3 028 (немайнова вимога) x 3 x 150% x 0,8 (коефіцієнт за подачу через електронний суд) = 10 900,80 грн.

(3) судовий збір за подачу касаційної скарги підлягав оплаті в розмірі 107 983,76 грн:

- 3 893 723,47 грн (майнова вимога) x 1,5% x 200% x 0,8 (коефіцієнт за подачу через електронний суд) = 93 449,36 грн;

- 3 028 (немайнова вимога) x 3 x 200% x 0,8 (коефіцієнт за подачу через електронний суд) = 14 534,40 грн.

10.2. Щодо надмірно сплачених сум судового збору, Верховний Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру, або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

10.3. Суд також наголошує, що статтею 333 ГПК України внормовано поворот виконання рішення, постанови, а саме вказано, зокрема, таке:

- питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони (частина п`ята);

- якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина дев`ята).

10.3.1. В матеріалах справи відсутня заява про поворот виконання судового рішення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 311, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд