ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 620/2072/26

2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 позов задоволено.

3. Не погодившись із цим судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю такої вимогам ст. 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме через недодання до скарги документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі. Водночас, залишаючи апеляційну скаргу відповідача без руху, суд апеляційної інстанції надав останньому десятиденний строк з дня вручення копії відповідної ухвали для усунення виявлених недоліків.

5. Згодом ухвалою від 13.05.2026 суд апеляційної інстанції, констатувавши обставини неусунення відповідачем недоліків апеляційної скарги, повернув скаржнику цю скаргу на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

6. Повертаючи апеляційну скаргу відповідачу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 27.04.2026 ГУ ПФ України в Чернігівській області отримало 28.04.2026, а тому останнім днем для усунення недоліків є 08.05.2026. Разом з тим, десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплинув, а скаржник у встановлений судом строк недоліки апеляційної скарги не усунув, що є достатньою підставою для повернення апеляційної скарги.

7. 15.06.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Чернігівській області, в якій останній просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 про повернення апеляційної скарги, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

8. Скаржник посилається на те, що апеляційний суд порушив норми КАС України та ст. 9 Закону України «Про судовий збір» при вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, не врахувавши усталеної правової позиції Верховного Суду про те, що суд апеляційної інстанції у разі подання скаржником документа про сплату судового збору після залишення апеляційної скарги без руху до постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги має перевірити фактичне зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (постанови від 20.07.2023 у справі № 300/2856/22, від 23.01.2019 у справі № 826/2429/18, від 20.02.2019 у справі № 823/1940/18, від 26.01.2023 у справі № 300/2484/22, від 27.01.2023 у справі № 300/2202/22, від 18.02.2020 у справі № 400/2972/19, а також постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 800/473/17, від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20).

9. Скаржник також зазначає, що на виконання ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги разом з доказом сплати судового збору 06.05.2026 (тобто, сплата судового збору відбулася в межах десятиденного строку для усунення недоліків апеляційної скарги).

10. Ухвалою від 25.06.2026 Верховний Суд відкрив провадження у справі для перевірки наведених скаржником доводів касаційної скарги.

11. Відзив від позивача не надходив, водночас відповідно до повідомлення про доставку поштового відправлення № R067213947114 копія ухвали від 25.06.2026 вручена ОСОБА_1 03.07.2026.

12. Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2026 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

13. Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.

14. Згідно зі ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

16. Цим конституційним положенням кореспондують норми ст. 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», п. 6 ч. 3 ст. 2 і ч. 1 ст. 13 КАС України.

17. За змістом ч. 1 ст. 13 КАС України (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

18. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (ч. 3 ст. 2 КАС України).

19. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

20. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.

21. Відповідно до ч. 5-6 ст. 296 КАС України до апеляційної скарги додаються:

- документ про сплату судового збору;

- копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи;

- копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи;

- докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

22. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

23. Таким чином, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є умовою доступу до правосуддя.

24. Згідно із ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

25. За змістом положень ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання встановлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

26. Аналізуючи наведені процесуальні норми ст. 169, 296 і 298 КАС України у сукупності Верховний Суд у своїх постановах від 19.03.2026 у справі № 620/1696/25 та від 27.01.2023 у справі № 300/2202/22 висловив правовий висновок про те, що залишення апеляційної скарги без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення апелянтом недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання. Для цього суд встановлює скаржникові строк, щоб він усунув ті формальні дефекти скарги, на які вказав суд і які перешкоджають прийняттю її до розгляду. Одночасно в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої скарги та встановити спосіб і строк їх усунення.

Зокрема ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а в разі неусунення цього недоліку у встановлений судом строк така скарга повертається особі, яка її подала. Водночас повернення апеляційної скарги з підстав невиконання вимог ухвали про залишення її без руху можливе лише за умови встановлення факту неусунення скаржником відповідних недоліків у визначений судом строк.

27. Як свідчать матеріали справи, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.04.2026 залишив апеляційну скаргу ГУ ПФ України в Чернігівській області без руху, встановивши скаржникові десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду доказів доплати судового збору в сумі 144 грн. Єдиним недоліком апеляційної скарги суд визначив сплату скаржником судового збору за її подання у неповному обсязі (а саме при зверненні з апеляційною скаргою було сплачено 1 453,44 грн замість 1 597,44 грн).

28. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 доставлено до електронного кабінету представника ГУ ПФ України в Чернігівській області 28.04.2026 о 13 год 38 хв, що підтверджується довідкою відповідального працівника Шостого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

29. Отже, враховуючи час доставки копії судового рішення до електронного кабінету скаржника, останнім днем строку, встановленого судом для усунення недоліків апеляційної скарги, було 08.05.2026.

30. 13.05.2026 представник ГУ ПФ України в Чернігівській області на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 27.04.2026 подав через електронний кабінет клопотання з долученою до нього платіжною інструкцією від 06.05.2026 № 3659 про сплату судового збору у сумі 144 грн з призначенням платежу « 22030101/справа № 620/2072/26/UA638999980313171206081026007 /144.00/UAH/Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 Шостий апел. адмін. суд (сл.5226/09-16 від 06.05.2026)».

31. Однак Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13.05.2026 повернув відповідачу апеляційну скаргу на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 у справі № 620/2072/26 особі, яка її подала, з мотиву неусунення скаржником у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги.

32. Надаючи правову оцінку таким діям суду апеляційної інстанції у світлі вищенаведених процесуальних норм, Верховний Суд зазначає таке.

33. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), згідно з ч. 1, 2 ст. 9 якого судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

34. Отже, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи, надходження до спеціального фонду Державного бюджету України якого перевіряються судом перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг). Це означає, що суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної адміністративної справи.

35. Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржник зобов`язаний сплатити судовий збір на загальних підставах та надати до суду документ, який підтверджує сплату судового збору саме у межах цієї справи. Своєю чергою механізм реалізації перевірки зарахування коштів судового збору визначений ч. 2 ст. 9 Закону № 3674-VI.

36. Оскільки законодавством не встановлено певного порядку проставлення на розрахункових документах на переказ коштів відмітки про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, то суди, виконуючи наведені вище вимоги закону, повинні перевіряти таке зарахування, використовуючи способи, передбачені процесуальним законодавством, зокрема, в разі необхідності отримувати таку інформацію з Державної казначейської служби України, що забезпечує казначейське обслуговування цього фонду.

37. Таким чином, обов`язок перевірки факту зарахування судового збору покладається на суд.

38. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 9901/144/20; у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 826/2429/18, від 20.02.2019 у справі № 823/1940/18, від 26.01.2023 у справі № 300/2484/22, від 27.01.2023 у справі № 300/2202/22, від 21.04.2023 у справі № 240/16740/22, від 20.07.2023 у справі № 300/2856/22, від 26.07.2023 у справі № 640/3949/22, від 02.05.2024 у справі № 440/9709/23, від 27.06.2024 у справі № 440/18837/23 та від 19.03.2026 у справі № 620/1696/25.

39. Натомість в оскаржуваній ухвалі суд апеляційної інстанції не зазначив, чи перевіряв зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України на момент постановлення ухвали від 13.05.2026 про повернення апеляційної скарги.

40. У той самий час клопотання відповідача щодо усунення недоліків апеляційної скарги надійшло до суду в день постановлення оскаржуваної ухвали про повернення апеляційної скарги. Також зі змісту платіжної інструкції від 06.05.2026 № 3659 вбачається, що ГУ ПФ України в Чернігівській області здійснило платіж на казначейський рахунок щодо сплати судового збору у розмірі 144 грн у межах встановленого судом десятиденного строку для усунення недоліків, - а саме 06.05.2026. У той самий день відповідний платіж виконано органом Казначейства.

41. Таким чином, станом на 13.05.2026 суд апеляційної інстанції знав про вчинення скаржником дій щодо усунення недоліку і з урахуванням приписів статті 9 Закону № 3674-VI мав об`єктивну можливість перевірити зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України перед тим, як дійти висновку про неусунення відповідачем недоліку, визначеного в ухвалі від 27.04.2026.

42. Однак апеляційний суд не перевірив, чи зараховано відповідну суму до спеціального фонду Державного бюджету України, а отже, висновок про неусунення недоліку зробив без встановлення істотної для вирішення цього питання обставини - факту зарахування судового збору.

43. За описаної ситуації повернення судом апеляційної скарги після отримання відомостей про вчинення скаржником дій щодо усунення її недоліків свідчить про те, що висновок про неусунення недоліків було зроблено без перевірки обставин, які мали істотне значення для вирішення цього питання.

44. Верховний Суд не ставить під сумнів, що встановлений судом строк для усунення недоліків апеляційної скарги сплив 08.05.2026. Водночас визначальним у цій справі є те, що до закінчення цього строку скаржник здійснив платіж на сплату суми судового збору, а 13.05.2026, до постановлення оскаржуваної ухвали, подав до суду відповідне клопотання з платіжною інструкцією. За таких обставин апеляційний суд не мав правових підстав для висновку про неусунення недоліку без перевірки факту зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

45. У взаємозв`язку з цим Суд зауважує, що застосування процесуальних норм не повинно призводити до надмірного формалізму, який нівелює право особи на апеляційний перегляд справи. У розглядуваному випадку наслідки, застосовані судом апеляційної інстанції, були передчасними та фактично стали перешкодою для реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження.

46. За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм ч. 2 ст. 298, п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, а також ч. 2 ст. 9 Закону № 3674-VI, що призвело до постановлення незаконної ухвали.

47. Відповідно до ч. 1 ст. 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

48. Частиною четвертою ст. 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

49. З огляду на приписи ст. 353 КАС України касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 - скасуванню з направленням справи № 620/2072/26 до цього ж суду для продовження її розгляду.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд