ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/26545/25

1. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях (далі - відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними дії Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях, які полягають у відмові ОСОБА_1 у підготовці і наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2023 року для перерахунку її пенсії;

- зобов`язати Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області довідку про розмір грошового забезпечення за посадою ОСОБА_2 станом на 01 січня 2023 року відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року за № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова Кабінету Міністрів України № 704) щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов`язковим зазначенням відомостей про розміри від перерахованих окладів надбавки за особливості проходження служби відповідно до підпункту 1 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 704 та премії відповідно до підпункту 2 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 704, для здійснення обчислення та перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2023 року.

2. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року, позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачці на підставі частини третьої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, із висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що представник позивачки Коломойцев Микола Миколайович 16 січня 2025 року, 11 лютого 2025 року та 16 вересня 2025 року вже подавав до суду позови аналогічного змісту з аналогічними вимогами до того ж самого відповідача. Цим справам було присвоєно номери № 520/1150/25, № 520/3175/25 та № 520/24730/25 відповідно. Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, 17 лютого 2025 року та 22 вересня 2025 року їх було залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору та в подальшому повернуто позивачці через неусунення недоліків. Зазначені обставини, на думку судів, свідчать про недобросовісне користування процесуальними правами, безпідставне невиконання вимог КАС України та необґрунтоване перевантаження роботи суду.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили про відсутність у КАС України порядку, який передбачав би право позивача повторно звертатися до суду з позовною заявою без сплати судового збору, необхідність сплати якого констатовано в ухвалах Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року, 17 лютого 2025 року та 22 вересня 2025 року у справах № 520/1150/25, № 520/3175/25 та № 520/24730/25 відповідно, і які було повернуто у зв`язку з його несплатою.

Зокрема й в оскаржуваній справі станом на останній день встановленого законом строку для вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду (10 жовтня 2025 року) квитанції про сплату судового збору до суду також не було подано.

Окрім того, суди дійшли висновку про наявність у цьому випадку цілеспрямованого та усвідомленого зловживання процесуальними правами з боку представника позивачки, а також невиконання ним процесуальних обов`язків. Це, у свою чергу, свідчить про маніпулювання автоматизованим розподілом справ та необґрунтоване перевантаження суду, а відтак є підставою для повернення позовної заяви ОСОБА_1 на підставі частини третьої статті 45 КАС України.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

3. У лютому 2026 року представник позивача подав касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі № 520/26545/25, а матеріали адміністративної справи направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права (абзац другий частини другої статті 328 КАС України).

На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті без повного з`ясування обставин справи, а з боку позивачки відсутнє зловживання процесуальними правами. Суди помилково віднесли до такого зловживання реалізацію законного права позивача на повторне звернення до суду після повернення позовної заяви, що гарантовано частиною восьмою статті 169 КАС України.

Скаржник вказує, що раніше ініційовані справи № 520/1150/25, № 520/3175/25 та № 520/24730/25 ухвалами суддів залишалися без руху у зв`язку з несплатою судового збору, а в подальшому були повернуті позивачці через неусунення недоліків.

Зокрема, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі № 520/1150/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху, а ухвалою від 04 лютого 2025 року - повернуто позивачці на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Аналогічно ухвалою від 17 лютого 2025 року у справі № 520/3175/25 позовну заяву залишено без руху, а ухвалою від 12 березня 2025 року повернуто позивачці.

Ухвалою від 22 вересня 2025 року у справі № 520/24730/25 позовну заяву також залишено без руху, а ухвалою від 02 жовтня 2025 року повернуто позивачці через неусунення недоліків.

Таким чином, на момент звернення до суду (06 жовтня 2025 року) з позовом у даній справі № 520/26545/25 у провадженні Харківського окружного адміністративного суду чи іншого суду були відсутні інші відкриті або нерозглянуті справи між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Скаржник наголошує, що пункт 2 частини другої статті 45 КАС України відносить до зловживання правами подання декількох позовів до одного й того самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, метою чого є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями. Проте, на думку скаржника, суди обох інстанцій помилково віднесли до маніпуляції авторозподілом ті обставини, що позивач, замість виконання вимог ухвали про залишення позову без руху у первинній справі № 520/1150/25, повторно подавав позови у справах № 520/3175/25, № 520/24730/25 та № 520/26545/25.

Такі свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що КАС України визначені процесуальні права та обов`язки сторін адміністративного судочинства, зокрема частиною восьмою статті 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Отже, як зауважує скаржник, законом передбачено право позивачки звернутися з аналогічним позовом до адміністративного суду після постановлення ухвали про повернення попередньої позовної заяви.

Стверджує, що, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, із висновком якого погодився й апеляційний суд, безпідставно кваліфікував подання позовів та відкликання їх як зловживання правом, як наслідок, помилково застосував положення статті 45 КАС України, оскільки позови були подані не одночасно, а після того, як попередній був повернутий ухвалою суду. До того ж, у попередніх випадках при зверненні позивача до суду з позовами факт зловживання процесуальними правами не встановлювався.

Підсумовуючи наведене, вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій своїми діями позбавили позивачку права на звернення до суду за захистом.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

4. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

5. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

6. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

7. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

8. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме - бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

9. Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року та постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року відповідає, а наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанції з огляду на таке.

10. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

11. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 9 частини третьої статті 2 КАС України).

12. Частина друга статті 44 КАС України визначає, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

13. Відповідно до частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; 4) подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

14. Статтею 45 КАС України врегулювано питання щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами.

15. Так, відповідно до частини першої статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

16. За змістом пункту 2 частини другої статті 45 КАС України з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.

17. Частиною третьої статті 45 КАС України установлено, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

18. Зміст наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованому перевантаженні роботи суду.

19. Колегія суддів зазначає, що наведений у частині другій статті 45 КАС України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, а суд може визнати таким зловживанням також й інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.

20. При цьому вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання правами віднесено до компетенції суду, що розглядає відповідну справу.

21. У цій справі підставою для постановлення судом першої інстанції ухвали про повернення позовної заяви ОСОБА_1 стало зловживання нею своїми правами, що полягає в умисних діях позивача щодо неодноразового подання позовних заяв з ідентичними підставами та аналогічними предметом позову, а також з ідентичним суб`єктивним складом учасників справи, без документу що підтверджує сплату судового збору та знову повторне подання аналогічних позовних заяв після повернення судом попередьо поданих.

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 вже неодноразово зверталась до Харківського окружного адміністративного суду з такими ж позовними вимогами та підставами позову до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

23. Зважаючи на те, що у період січень - вересень 2025 року позивачкою до адміністративного суду було подано декілька позовних заяв про той самий предмет й до тих самих відповідачів, а в подальшому вони були повернуті у зв`язку з несплатою судового збору, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що такі дії ОСОБА_1 слід розцінити як зловживання процесуальними правами та застосувати наслідки вчинення особою таких дій, передбачені статтею 45 КАС України.

24. Відповідно до частини четвертої статті 45 КАС України суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

25. Правові висновки із вказаного питання були викладені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 07 квітня 2021 року у справі №9901/23/21, відповідно до яких саме з метою виконання завдання адміністративного судочинства сторона у справі має користуватися процесуальними правами, сприяючи тим самим суду у здійсненні правосуддя. Якщо особа здійснює певну процесуальну дію не з цією метою, а для досягнення інших цілей, така особа виходить за межі дійсного змісту відповідного процесуального права, тобто зловживає ним. Правова система має бути спроможною ефективно захистити себе від цих дій. І саме на такий захист спрямовані заходи, які суд застосовує через зловживання учасником судового процесу процесуальними правами. Відповідні заходи передбачені у частинах третій і четвертій статті 45, частині восьмій статті 139, частині першій статті 144, пункті 5 частини першої статті 145, статті 149 КАС України.

26. Виходячи із встановленої судами попередніх інстанцій сукупності обставин та враховуючи наведені вище процесуальні норми, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, повертаючи вчетверте подану позовну заяву про той самий предмет, з тих самих підстав й до тих же відповідачів з підстав зловживання позивачем своїми процесуальними правами, правильно застосував положення частини третьої статті 45 КАС України, що є очевидним.

27. Не є такими, що заслуговують на увагу і доводи скаржника про обмеження права на повторне звернення до суду із адміністративним позовом після повернення позовної заяви згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України, оскільки надані процесуальним законодавством особі права кореспондуються із передбаченим обов`язком добросовісно ними користуватися, який, у даному випадку, позивачкою виконано не було.

28. Аналогічна правова позиція щодо застосування частини третьої статті 45 КАС України вже була висловлена Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2024 року у справі № 580/4217/24, від 20 березня 2024 року у справі № 520/11767/23, від 01 грудня 2023 року у справі № 640/36713/21.

29. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при ухваленні вказаних судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги позивача відсутні.

30. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд