ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/2986/26

9. В обґрунтування касаційної скарги представник позивача вказує на порушення судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм процесуального права - пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

10. Скаржник зазначає про неправильність висновків судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 зумовлені незгодою з діями/бездіяльністю суддів Другого апеляційного адміністративного суду при вирішенні судової справи № 520/31400/25, при вчиненні передбачених процесуальним законом дій, зокрема при передачі цієї справи за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду. На думку позивача, це є владно-управлінські функції, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

11. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що передача справи за підсудністю є процесуальною дією суду, передбаченою нормами КАС України, а тому будь-які порушення, пов`язані з несвоєчасністю чи невчиненням такої дії, повинні оскаржуватись виключно в межах тієї справи, у якій вони допущені. Ініціювання нового судового процесу проти суду з приводу процесуальних дій або бездіяльності суперечило б принципам незалежності суду, правової визначеності та виключності процесуальних засобів судового контролю.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

13. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині другій статті 328 КАС України (ухвала про відмову у відкритті провадження), та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

14. Суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, дійшли висновку, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому, згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі.

15. Верховний Суд погоджується із цим висновком з огляду на таке.

16. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

17. За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

18. Пунктом частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

19. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

20. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

21. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

22. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

23. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

24. Предметом спору в цій справі заявлена протиправна, на думку позивача, бездіяльність суду.

25. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду 17 грудня 2025 року адміністративну справу № 520/31400/25 за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

26. Листом керівника апарату Полтавського окружного адміністративного суду - Ольги Борисенко 11 лютого 2026 року № 9803/26зап.6/2.2-59/2482/26 повідомлено, що адміністративна справа № 520/31400/25 за позовом ОСОБА_1 до Харківського окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, на виконання ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року, за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду на даний час не передавалася (не надходила).

27. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у непередачі до цього часу справи № 520/31400/25 за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду, позивач звернувся з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав.

28. З підстав позову вбачається, що позивач фактично пов`язує заявлені вимоги з процесуальною діяльністю суду після розгляду судової справи № 520/31400/25, зокрема щодо непередачі адміністративної справи № 520/31400/25 за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

29. Верховний Суд у своїх рішеннях вже неодноразово зазначав, що усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви чи апеляційної скарги можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені, а відповідно, оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 1340/4052/18, постанови Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 320/3328/19, від 26 травня 2021 року у справі № 460/9271/20, від 06 липня 2021 року у справі № 240/533/21, від 31 січня 2023 року у справі № 640/13808/21, від 30 травня 2025 року у справі № 440/11265/24).

30. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 820/5586/16 вказала, що дії суду (судді), вчинені при виконанні своїх обов`язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка здійснюється шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних актів, дій (бездіяльності) судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається. У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов`язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

31. Також у постанові від 08 жовтня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 826/56/18 зазначила, що оскарження дій суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише в межах відповідної судової справи, у якій такі порушення були допущені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

32. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

33. Враховуючи наведене вище, Верховний Суд погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що спірні правовідносини за своїм змістом не є владно-управлінськими, а стосуються дій/бездіяльності суду (судді) щодо процесуальних питань у межах конкретної справи, отже, спір у цій справі не може бути розглянутий у порядку адміністративного судочинства.

34. Отже, наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновку судів попередніх інстанцій і не дають підстав уважати, що ними допущено порушення норм матеріального чи процесуального права при ухваленні судових рішень.

35. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

36. За таких обставин, Верховний Суд уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

37. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 345, 350, 359 368 КАС України, Верховний Суд