ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 748/780/25

1. У березні 2025 року заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури М. Шиленко в інтересах держави, в особі Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (далі - Киселівська сільська рада), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішень про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки.

2. Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 26 лютого 2014 року передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2 га, із кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 для ведення особистого селянського господарства на території Боромиківської сільської ради Чернігівського р-ну Чернігівської обл.

3. Водночас, за інформацією Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України земельна ділянка з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 знаходиться у заплаві р. Снов, для якої характерна велика кількість стариць та заплавних озер, а спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги.

4. Прокурор вважає, що Головне управління Держземагенства у Чернігівській області, не будучи законним розпорядником земель водного фонду, незаконно передало у власність ОСОБА_1 спірну ділянку, яка має бути повернута державі, з одночасним скасуванням державної реєстрації права власності відповідача на цю ділянку.

5. Враховуючи порушення інтересів держави та бездіяльність органу, до компетенції якого віднесені повноваження у цій сфері, прокурор вказує на наявність правових підстав для представництва держави в суді.

6. Посилаючись на викладене, прокурор просив суд усунути перешкоди у здійсненні Киселівською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду, площею 2 га, з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 шляхом:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 26 лютого 2014 року про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та передачу у його власність земельної ділянки, площею 2 га, з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Боромиківської сільської ради Чернігівського р-ну Чернігівської обл.;

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006, площею 2 га, на користь держави в особі Киселівської сільської ради;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006, площею 2,0 га (реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 2507290174100);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006, площею

2 га.

7. Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області, у складі судді Кухти В. О., від 14 липня 2025 року позов прокурора задоволено.

Усунуто перешкоди у здійсненні Киселівською сільською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду, площею 2 га, з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 шляхом:

- визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держземагенства у Чернігівській області № ЧН/7425581000:06:000/00002242 від 26 лютого 2014 року про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та передачу у власність останнього земельну ділянку, площею 2 га, кадастровий номер 7425581000:06:000:0006, із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Боромиківської сільської ради Чернігівського р-ну Чернігівської обл.;

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006, площею 2 га, на користь держави в особі Киселівської сільської ради;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006, площею 2 га, (реєстраційний номер об`єктів нерухомого майна 2507290174100);

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельну ділянку з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006, площею

2 га.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

8. Суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог прокурора, оскільки передана у приватну власність спірна земельна ділянка накладається на землі прибережної захисної смуги навколо озер, належить до земель водного фонду, що вказує на неможливість її передачі у приватну власність.

9. Суд вважав, що відповідачі мали реальну можливість з`ясувати факт перебування земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, а втручання держави у права ОСОБА_1 є пропорційним заходом, оскільки спрямоване на захист суспільних інтересів та визначеного законом порядку обігу землі, як національного багатства України.

10. Постановою Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 14 липня 2025 року скасовано та ухвалене нове судові рішення про відмову у задоволенні позову прокурора. Вирішено питання розподілу судових витрат.

11. Апеляційний суд вказав, що належним та ефективним способом захисту права власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки. При цьому надані прокурором докази свідчать, що спірна земельна ділянка частково накладається на прибережну захисну смугу озер, які розташовані у заплаві р. Снов.

12. Водночас прокурор намагається скасувати правовий титул відповідача щодо всієї земельної ділянки, а не тільки тієї її частини, що накладається на прибережну захисну смугу, та зобов`язати відповідача її повернути органу місцевого самоврядування в цілому.

13. Апеляційний суд вважав, що зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, площею 2 га, оскільки така вимога може стосуватись тільки тієї частини земельної ділянки, яка накладається на прибережну захисну смугу, а позивач має довести, яка саме частина земельної ділянки та в яких межах накладається на прибережну захисну смугу. Захистити право без ідентифікації земельної ділянки неможливо.

14. Клопотань щодо призначення експертизи учасниками справи, зокрема, прокурором заявлено не було, доказів, які б могли ідентифікувати частину земельної ділянки, яка накладається на землі прибережної захисної смуги, не надано.

15. На переконання апеляційного суду не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору, а визнання в цілому недійсним наказу Головного управління Держземагенства у Чернігівській області та повернення сторін у попередній стан призведе до того, що ОСОБА_1 буде позбавлений права власності не тільки на ту частину земельної ділянки, яка накладається на прибережну захисну смугу, а й на ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання якої у власність відповідача не ставиться під сумнів.

16. У касаційній скарзі прокурор просить постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17. У січні 2026 року заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури Волківський І. Ю. подав касаційну скаргу на постанову Чернігівського апеляційного суду від 09 грудня 2025 року.

18. Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2026 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у лютому 2026 року надійшли до Верховного Суду.

19. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

20. Підставою касаційного оскарження судового рішення прокурор зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 363/2877/18, від 16 лютого 2022 року у справі

№ 363/669/17, від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19, від 06 листопада 2024 року у справі № 369/1872/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Вказує, що у цьому випадку належним способом захисту права власності держави на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки.

22. Вважає, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про неможливість зобов`язання відповідача повернути всю земельну ділянку, площею 2 га, яка накладається на прибережну смугу та ідентифікована визначенням координат поворотних меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі.

23. У лютому 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат

Лисов Д. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вказує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду на які послався прокурор у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними. Зауважує, що прокурор у цій справі доводив часткове накладення земельної ділянки на землі водного фонду, а не належність усієї ділянки до земель водного фонду. Вважає, що прокурор не довів межі й обсяг такого накладення, натомість просив суд застосувати надмірний спосіб захисту, а саме скасувати правовий титул і повернути всю ділянку.

Обставини справи, встановлені судами

24. Наказом Головного управління Держземагенства у Чернігівській області від 26 лютого 2014 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 та передано йому у власність земельну ділянку, площею 2 га, з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 для ведення особистого селянського господарства на території Боромиківської сільської ради Чернігівського р-ну Чернігівської обл.

25. 11 листопада 2021 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006, площею 2 га, як землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства

26. За змістом листів Деснянського басейнового управління водних ресурсів від 17 грудня 2024 року та від 17 січня 2025 року, на території Киселівської сільської ради розташовано 15 водних об`єктів. Відповідно до статті 88 ВК України прибережна захисна смуга для озер становить 100 м. Земельна ділянка з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 розташована у заплаві р. Снов, для якої характерна велика кількість стариць та заплавних озер. Поблизу зазначеної земельної ділянки (на південному сході) знаходиться водний об`єкт - озеро. Ширина прибережної захисної смуги для водного об`єкта, який розташований поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006, становить не менше, ніж 100 м.

27. Центральна геофізична обсерваторія ім. Бориса Срезневського, листом від 11 жовтня 2024 року повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 знаходиться у приватній власності з цільовим використанням для ведення особистого селянського господарства та розташована поряд із старичними озерами, які являють собою старорічище (русло) р. Снов, що утворилося в результаті природних багаторічних руслових процесів на заплаві р. Снов. Річка Снов - це природний водний об`єкт, що має довжину 253 км та водозбірну площу 8 700 кв. км. Відповідно до статті 88 ВК України прибережна захисна смуга встановлюється навколо озер (заплавних озер) уздовж урізу води (у меженний період) шириною 100 м. Для озер (заплавних озер), які розташовані у заплаві р. Снов, ширина прибережної захисної смуги також становить 100 м. Земельна ділянка з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 як на момент виділення у приватну власність, так і на даний час частково накладається на прибережні захисні смуги шириною 100 м старичних озер, які розташовані у заплаві р. Снов та відповідно до вимог ВК України належать до земель водного фонду.

28. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

31. Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

32. Таким чином, до земель водного фонду України належать землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

33. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

34. Так, стаття 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

35. Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України

(у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин).

36. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

37. Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

38. За положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, чинних на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

39. Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

40. Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 га - 25 м; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 га - 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 м.

41. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2026 року у справі

№ 369/1872/18, на яку прокурор посилається у своїй касаційній скарзі, вказав, що у спорах щодо прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, недопущенні погіршення екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

42. Звертаючись із позовом у цій справі, прокурор стверджував, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду та розташована в межах прибережної захисної смуги у заплаві р. Снов, для якої характерна велика кількість стариць та заплавних озер.

43. Суди обох інстанцій погодились з доводами прокурора про те, що спірна земельна ділянка частково розташована в межах прибережної захисної смуги.

44. Апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позову, вказав, що

- частина спірної земельної ділянки, яка накладається на прибережну захисну смугу, приблизно вполовину менша від її загальної площі (2 га), що позначено візуально на рис. № 5 до листа Центральної геофізичної обсерваторії ім. Б. Срезневського від 11 жовтня 2024 року, де зображено спірну земельну ділянку на супутниковому знімку високої роздільної якості;

- прокурор намагається скасувати правовий титул відповідача щодо всієї земельної ділянки, а не тільки тієї її частини, що накладається на прибережну захисну смугу, та зобов`язати відповідача її повернути в цілому;

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки, площею 2 га, оскільки така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на прибережну захисну смугу;

- клопотань про призначення експертизи учасниками справи не заявлено, а доказів, які б могли ідентифікувати частину земельної ділянки, що накладається на землі прибережної захисної смуги, прокурором суду не надано.

45. Верховний Суд вважає висновки апеляційного суду про відмову в позові передчасними з огляду на таке.

46. Вочевидь метою позову прокурора у цій справі є повернення державі земельної ділянки з підстав її належності до земель водного фонду у зв`язку з накладенням на прибережну захисну смугу та незаконною передачею у приватну власність.

47. За змістом частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні, яка ідентифікується насамперед її просторовим розташуванням, що описується через її межі.

48. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

49. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц вказала, що землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України.

50. Також Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках неодноразово зазначала, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14).

51. Апеляційний суд, вказуючи, що частина спірної земельної ділянки, яка накладається на прибережну захисну смугу, приблизно вполовину менша від її загальної площі (2 га), не звернув увагу, що в листі Центральної геофізичної обсерваторії ім. Б. Срезневського від 11 жовтня 2024 року, які обидва суди попередніх інстанцій, врахували як письмовий доказ, на рис. № 5 «Супутниковий знімок високої роздільної здатності з позначеною земельною ділянкою з кадастровим номером 7425581000:06:000:0006 (червона лінія), старичними озерами (синя лінія) та їх прибережними захисними смугами шириною 100 м (біла лінія)», схематично зображено чотири водних об`єкта (старичних озера) та відповідно чотири прибережні захисні смуги, на кожну з яких накладається спірна ділянка.

52. Однак апеляційний суд акцентував увагу, на розмірі прибережної захисної смуги одного з водних об`єктів, не надавши оцінки іншим, зображеним на рис. № 5 листа Центральної геофізичної обсерваторії ім. Б. Срезневського від 11 жовтня 2024 року.

53. У випадку, якщо апеляційний суд відхилив цей доказ в частині наявності поблизу спірної ділянки інших водних об`єктів та розміру їх прибережних захисних смуг, про це має бути зазначено у судовому рішенні по суті вирішення спору.

54. Крім того, у тому ж листі від 11 жовтня 2024 року за підписом директора Центральної геофізичної обсерваторії ім. Б. Срезневського, за результатами аналізу супутникових знімків під час весняного водопілля, вказано на розташування спірної ділянки у підвищеній місцевості та можливість попереднього висновку щодо наявності крутизни схилів більше трьох градусів, що тягне за собою збільшення прибережної захисної смуги до 200 м.

55. На необхідність врахування цих обставин (крутизни схилів) передбачених статтею 88 ВК України, звертав увагу і начальник Деснянського басейнового управління водних ресурсів, у дослідженому судами листі від 17 січня 2025 року, зазначаючи, що ширина прибережної захисної смуги водного об`єкту поблизу спірної ділянки становить не менше, ніж 100 м.

56. Апеляційний суд, фактично визнавши належними надані прокурором докази щодо вибуття із власності держави земельної ділянки водного фонду, відмовив у задоволенні позову, не зробивши висновків про те, чи є, з огляду на обставини конкретної справи, зокрема місце розташування ділянки, розмір накладення тощо, можливим та доцільним виокремлення частини спірної земельної ділянки для ведення на ній особистого селянського господарства.

57. На необхідність встановлення того, чи є можливим та доцільним виокремлення тієї частини спірної земельної ділянки, яка не перебуває в межах прибережної захисної смуги звертав увагу і Верховний Суд у постанові від 14 січня 2026 року у справі № 906/1512/23.

58. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

59. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

60. Враховуючи наведене, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова апеляційного суду скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене у цій постанові, встановити обставини, які мають значення для вирішення справи, дати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.

61. Оскільки розгляд справи не завершено, питання розподілу судових витрат Верховний Суд не вирішує.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду