ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 203/2677/22

ОПИСОВА ЧАСТИНА

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дніпровської міської ради, треті особи: П`ята Дніпровська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Кейтельгіссер О. М., у якому просила:

- встановити факт спільного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року до 09 серпня 2018 року;

- встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Бондар М. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 52749262 від 19 червня 2020 року;

- скасувати запис № 36967720 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та припинити за ОСОБА_4 право власності на цю квартиру;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позов мотивований тим, що дід позивачки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 та її матір ОСОБА_6 звернулися у встановлений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини до приватного нотаріуса Кейтельгіссер О. М. із заявами про прийняття спадщини. Матір позивачки подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_5 в порядку частини другої статті 1274 ЦК України. Таким чином, позивачка є єдиним спадкоємцем за законом після смерті свого діда ОСОБА_3 .

Приватний нотаріус Кейтельгіссер О. М. 13 червня 2022 року відмовила позивачці у видачі свідоцтва про на спадщину за законом на підставі того, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності на нерухоме майно за спадкодавцем.

Вказувала, що ОСОБА_3 із 06 серпня 1960 року перебував у шлюбі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 . Через кілька років після її смерті ОСОБА_3 познайомився з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згодом вони стали проживати разом однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, між ними склались усталені відносини притаманні подружжю. ОСОБА_2 зареєструвала ОСОБА_3 за адресою свого мешкання квартира АДРЕСА_1 з 05 грудня 2005 року. З того часу і до дня своєї смерті ОСОБА_3 разом із ОСОБА_2 був зареєстрований та фактично постійно проживав за адресою: АДРЕСА_2 . Іншого житла дід позивачки не мав.

Зазначала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вели спільний побут, багато років проживали разом до дня смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , піклувалися один про одного, мали спільний бюджет, мали взаємні права та обов`язки.

Зазначена вище квартира належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та її батькам ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Після смерті своїх батьків ОСОБА_2 в особі свого цивільного чоловіка, представника за довіреністю ОСОБА_3 , отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину квартири після смерті своєї матері ОСОБА_8 та на 1/3 частину - після смерті батька ОСОБА_9 . Таким чином, ОСОБА_2 за життя була власником спірної квартири. Однак за життя ОСОБА_2 не зареєструвала свідоцтво про право на спадщину.

Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв ОСОБА_3 як спадкоємець четвертої черги за законом, оскільки більше п`яти років проживав зі спадкодавцем у спірній квартирі за вказаною адресою, у тому числі на день відкриття спадщини.

Під час реєстрації факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , була допущена помилка в органах РАЦС, а саме: неправильно зазначено прізвище померлої як « ОСОБА_10 », замість вірного « ОСОБА_11 ». Ця помилка виникла на підставі від руки складеного сімейним лікарем ОСОБА_12 направлення до патологоанатомічного відділення МП № 16, у якому прізвище « ОСОБА_11 » зазначено не чітко.

З інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 листопада 2020 року та від 20 липня 2022 року вбачається, що 17 червня 2020 року проведена державна реєстрація договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 01 квітня 2011 року за № 3-373, посвідченого Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою. За цим договором власником квартири у реєстрі зазначено ОСОБА_4 . Однак позивачка вказує, що такий договір купівлі-продажу ніколи не укладався та Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою не посвідчувався.

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Бондар М. О., індексний номер 52749262 від 19 червня 2020 року.

Скасував запис № 36967720 про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 та припинив за ОСОБА_4 право власності на вказану квартиру.

Визнав за ОСОБА_1 право власності на квартиру

АДРЕСА_1 , загальною площею 62,8 кв. м, житловою площею 39,5 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , успадковану ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Суд першої інстанції керувався тим, що ОСОБА_3 прийняв спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, а позивачка є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 . Суд зазначив, що договір купівлі-продажу від 01 квітня 2011 року за реєстровим номером № 3-373 не укладався та нотаріально не посвідчувався, а тому для визнання його недійсним у судовому порядку немає правових підстав. У зв`язку з тим, що державна реєстрація як похідна дія неукладеного договору є незаконною суд дійшов висновку про скасування рішення державного реєстратора про право власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 та припинення за нею права власності на квартиру.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції у частині визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , Дніпровська міська рада оскаржила його в апеляційному порядку.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 19 червня 2024 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради залишив без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року в оскаржуваній частині - залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_3 прийняв спадщину шляхом спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на момент відкриття спадщини, оскільки після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняв ОСОБА_3 як спадкоємець четвертої черги за законом, так як більше п`яти років проживав зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі на день відкриття спадщини, та виснував про обґрунтованість рішення місцевого суду.

19 липня 2024 року Дніпровська міська рада засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2024 року у цій справі, та посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , успадковану ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні цієї частини позовних вимог, а в іншій частині рішення судів залишити без змін.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень міститься посилання на:

- пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц, від 21 березня 2019 року у справі №461/4689/15- ц, від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц, від 19 березня 2020 року у справі № 337/1954/17, від 27 травня 2021 року у справі № 552/196/20, від 06 жовтня 2021 року у справі № 521/21655/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, від 31 серпня 2022 року у справі № 712/11298/20, від 08 лютого 2023 року у справі № 760/22643/21, від 10 травня 2023 року у справі № 569/10171/21, від 29 травня 2024 року у справі № 753/21732/20, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази).

Заявник зазначає, що суди встановили факт спільного проживання однією сім`єю на підставі недопустимих доказів. Звертає увагу, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_2 не вчиняв жодних дій щодо прийняття спадщини, а отже, спірна квартира не увійшла до складу спадщини після його смерті. Вказує, що ОСОБА_1 забезпечена житлом та не потребує поліпшення житлових умов.

Також заявник зазначає, що перехід права на прийняття спадщини відповідно до статті 1276 ЦК України не є компонентом спадщини, що відкрилася після смерті трансмітента.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 01 жовтня 2024 року у складі колегії суддів

Сердюка В. В.↗ (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою, витребував справу із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В.↗ (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М.↗, Сакара Н. Ю.↗

Верховний Суд ухвалою від 17 липня 2026 року справу призначив до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В.↗ (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії: Коломієць Г. В., Осіян О. М.↗, Сакара Н. Ю.↗, Шипович В. В.↗

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим

03 листопада 2020 року Центральним районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (актовий запис № 600) (т. 1, а. с.10). Після його смерті відкрилася спадщина на все належне йому майно.

ОСОБА_6 (дочка спадкодавця) та позивачка ОСОБА_1 (онука спадкодавця) звернулися у встановлений законом шестимісячний строк після відкриття спадщини до приватного нотаріуса Кейтельгіссер О. М. із заявами про прийняття спадщини. ОСОБА_6 подала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини на користь позивачки в порядку частини другої статті 1274 ЦК України (т. 1, а. с.165, 171). Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 .

Приватним нотаріусом Кейтельгіссер О. М. 13 червня 2022 року відмовлено позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на підставі того, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про реєстрацію права власності на нерухоме майно за спадкодавцем (т. 1, а. с. 214).

ОСОБА_2 з 02 квітня 1987 року, а ОСОБА_3 з 05 грудня 2005 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою № 14/5-5106 від 04 липня 2022 року Відділу обліку проживання фізичних осіб Дніпровської міської ради (т. 1, а. с.32).

ОСОБА_2 30 березня 2002 року видала доручення, посвідчене приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишовим С. О., на ім`я ОСОБА_3 з правами: « … передавати в заставу належну мені квартиру, проводити розрахунки по укладеним угодам, прийняти у спадщину квартиру; одержувати належне мені майно та гроші (пенсію, внески), цінні папери, а також документи від всіх осіб, установ, підприємств, організацій, у тому числі в відділеннях державного банку та ощадних кас, відділень зв`язку і телеграфу по всім установам розпоряджатися рахунками банківських установ: одержувати поштову, телеграфну та всякого роду кореспонденцію, в тому числі грошову та посилочну; вести від мого імені справи у всіх державних установах, кооперативах і громадських організаціях, а також мої справи в усіх судових закладах зі всіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, в тому числі з правом повної або часткової відмови від вимог позову, зміни предмету позову, укладанню мирової угоди, оскарження рішення суду, пред`явлення виконавчого листа до виконання, одержання присудженого майна та грошей, з правом приватизації та виписки» (т. 1, а. с. 24).

Також ОСОБА_2 06 квітня 2005 року видала генеральну довіреність, посвідчену державним нотаріусом П`ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутовою А. Г. на ім`я ОСОБА_3 з правами: « ….представляти мої інтереси в усіх установах та організаціях, в тому числі в нотаріальній конторі з питання оформлення усіх спадкових справ, з правом одержання свідоцтва про право на спадщину, одержувати у будь-яких відділеннях зв`язку кореспонденцію, оформлювати належну мені пенсію, приймати в дарунок чи купувати на моє ім`я рухоме та нерухоме майно, одержувати дивіденди по цінних паперах, вести від мого імені справи в усіх установах та організаціях різних форм власності та підпорядкування, а також мої справи в усіх судах, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі і потерпілому, в тому числі з правом подання позовних заяв, скарг, з правом повної або часткової відмови від позовних вимог, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, звернення до апеляційного та касаційного судів, подання заяв та документів, подавати скарги. За цією довіреністю представникові надано право ведення від мого імені переговорів, попереднього узгодження всіх процедурних питань, подання та підписання всіх документів, необхідних для виконання повноважень, включаючи позовні та інші заяви, одержання рішень та інших документів, розписуватись за мене» (т. 1, а. с. 24 зворот.)

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла. Факт смерті ОСОБА_2 , підтверджується, зокрема, відповіддю Центрального Відділу ДРАЦС ПСМУМЮ, за якою у ході перевірки виявлено актовий запис про смерть № 288 від 16 серпня 2018 року складений на ОСОБА_2 , 1947 року народження, (т. 1, а. с.146) та показаннями свідка - лікаря ОСОБА_13 , яка повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 вона прибула за адресою: АДРЕСА_2 , де посвідчила (констатувала) смерть жінки, документи якої надано не було, а також підтвердила, що направлення до патолого-анатомічного відділення МЛ № 16, яке міститься у матеріалах справи (т. 1, а. с. 23), складено нею власноруч зі слів чоловіка ОСОБА_14 та вона зазначила в ньому ПІБ - ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все належне їй майно, у тому числі на квартиру АДРЕСА_1 .

Квартира належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03 березня 1993 року, що також підтверджується копією технічного паспорту (т.1, а. с. 15-17, 18). Після смерті своїх батьків ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/3 частину квартири після смерті матері ОСОБА_8 та на 1/3 частину - після смерті батька ОСОБА_9 відповідно, що підтверджується, зокрема, копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 28 листопада 2005 року державним нотаріусом П`ятої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Бутовою А. Г. (т. 1, а. с. 25). Таким чином, ОСОБА_2 за життя була власником квартири АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася, що підтверджується відповіддю П`ятої Дніпровської державної нотаріальної контори (т. 1, а. с. 220-221).

Згідно з відповіддю КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» з доданими епікризом з історії хвороби та посмертним епікризом встановлено, що ОСОБА_3 у 2002 році продав житло, проживав у співмешканки. Знаходився на обстеженні та лікуванні у 2000 році з діагнозом: порушення поведінки у акцентуйованої особистості. З 2018 року після смерті співмешканки, вів асоціальний образ життя: захламляв квартиру, затоплював сусідів, перестав доглядати за собою, був відключений від постачання газу та електроенергії, розводив багаття серед квартири, щоб приготувати їжу (т. 1, а. с.131-133).

Відповідно до копій судових наказів Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справам № 203/449/14-ц від 27 січня 2014 року, № 203/3923/14-ц від 17 липня 2014 року, № 203/2487/15-ц від 21 травня

2015 року, встановлено, що солідарними боржниками за комунальні послуги є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що свідчить про наявність у них солідарних обов`язків.

З інформаційних довідок із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 листопада 2020 року та від 20 липня 2022 року вбачається, що 17 червня 2020 року проведена державна реєстрація договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 01 квітня 2011 року за № 3-373, посвідченого Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою (т. 1, а. с. 13, 14). За цим договором власником квартири у реєстрі зазначено ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_4 померла, після її смерті спадкова справа не заводилася, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть та відповіддю Другої Дніпровської державної нотаріальної контори (т. 1, а. с. 149-150, 144).

Договір купівлі-продажу від 01 квітня 2011 року за № 3-373 не укладався та Шостою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою не посвідчувався.

Як встановлено з ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 20 серпня 2020 року ухвалою слідчого Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надано дозвіл на здійснення тимчасового доступу до документів, а саме: договору купівлі-продажу за реєстровим номером № 3-373, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Однак вилучити вказані документи не виявилося можливим, оскільки листом завідувача Шостої Дніпровської державною нотаріальною конторою від 12 серпня 2020 року

№ 1937/02-31 повідомлено, що під реєстровим номером № 3-373 вчинено нотаріальну дію, відмінну від договору купівлі-продажу. Наведене свідчить про підроблення договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , на підставі якого остання 17 червня 2020 року набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 31).

Допитані свідки в суді першої інстанції підтвердили, що ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 прожили разом близько 20 років, вели спільне господарство та вказали на наявність взаємних подружніх прав та обов`язків.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Частина перша статті 400 ЦПК України визначає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Визначаючі межі касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду переглядаються лише в частині задоволення позовних вимог про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування. В іншій частині судові рішення не оскаржені, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України касаційному перегляду не підлягають.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним критеріям оскаржувані судові рішення не відповідають з огляду на таке.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (постанова Верховного Суду від 01 квітня 2026 року у справі № 128/3562/23, провадження № 61-12784св25).

Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні справ щодо встановлення права на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем є доведеність факту їх спільного проживання, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 травня 2025 року у справі № 283/2703/23 (провадження № 61-14698св24), від 07 серпня 2025 року у справі № 466/11802/21 (провадження № 61-2260св25).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 жовтня 2024 року у справі № 522/11976/21 (провадження № 61-7693св24).

Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суди першої та апеляційної інстанцій, взявши до уваги докази, які підтверджують спільне місце реєстрації, надання взаємної допомоги, наявність письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, яке належало померлій

ОСОБА_2 , спільних витрат на утримання житла, покази свідків, дійшли висновку про наявність підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. У зв`язку з чим суди вважали що позивачка має право на спадкування спірної квартири.

Разом із тим, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на таке.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір не звернули уваги, що ОСОБА_3 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 та до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто протягом одного року та трьох місяців не виявив бажання встановити факт проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , не звертався для вирішення цього питання до суду і не виявив наміру оформити право власності на спадкове майно, що відкрилося після її смерті, оскільки спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася.

Тому колегія суддів виснує, що ОСОБА_15 не може успадкувати майно після свого померлого діда ОСОБА_3 , що належало померлій ОСОБА_2 , оскільки за життя померлий ОСОБА_3 не набув права власності на це майно, а відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 738/1093/19 (провадження № 61-19041св19).

Таким чином, враховуючи, що суди повно та всебічно встановили фактичні обставини справи, однак неправильно застосували норми матеріального права, касаційна скарга Дніпровської міської ради підлягає задоволенню, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 19 червня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в означеній частині.

У частині висновків рішення суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування запису про державну реєстрацію права власності та припинення права власності на квартиру, учасниками справи в касаційному порядку не оскаржені, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в цій частині Верховним Судом не переглядаються.

За положеннями пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин першої-третьої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, підтвердилися під час касаційного перегляду, колегія суддів виснує про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в означеній частині.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання апеляційної скарги Дніпровська міська рада сплатила судовий збір у розмірі 21 579,92 грн.

За подання касаційної скарги Дніпровська міська рада сплатила судовий збір у розмірі 28 773,22 грн.

Всього Дніпровська міська рада у судах апеляційної та касаційної інстанцій сплатила 50 215,12 грн судового збору.

За частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;

Таким чином, сума сплаченого Дніпровською міською радою судового збору у розмірі 50 215,12 грн за подання апеляційної скарги та касаційної скарги підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду