ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/21530/25

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, у якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги від 11.02.2025 № П-БВПД/010/05.1-3/206, яким припинено доручення адвокату Ніколаєву В. О. на представництво інтересів ОСОБА_1 у справі № 520/24979/24; зобов`язати повторно розглянути заяву позивача про необхідність надання безоплатної вторинної правової допомоги з урахуванням висновків суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 закрито провадження у справі № 520/21530/25 на підставі пункту 8 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Не погоджуючись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2025, представник ОСОБА_1 - адвокат Зольнікова В. О. через підсистему «Електронний суд» оскаржила її в апеляційному порядку.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025 зазначену апеляційну скаргу було залишено без руху через її невідповідність вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 296 КАС України та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги тривалістю 10 календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду доказів надсилання листом з описом вкладення копій цієї апеляційної скарги заявником для відповідача по справі.

Мотивуючи підстави залишення апеляційної скарги без руху, суд апеляційної інстанції зазначив, що апеляційна скарга була сформована в системі «Електронний суд», однак, з урахуванням вимог частини дев`ятої статті 44 КАС України, доказів надсилання листом з описом вкладення копій цієї апеляційної скарги заявником для відповідача по справі не надано.

Відповідно до довідки про доставку електронного листа представник ОСОБА_1 - адвокат Зольнікова В. О. отримала копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху в її електронний кабінет 26.09.2025 (18:52).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025 апеляційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі № 520/21530/25 повернуто скаржнику.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши матеріали справи, дійшов до висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на те, що апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги шляхом надсилання до Другого апеляційного адміністративного суду доказів надсилання листом з описом вкладення копій цієї апеляційної скарги відповідачу по справі.

Не погоджуючись із ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, позивач, в інтересах якого діє адвокат Зольнікова В. О., подав касаційну скаргу, у якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування касаційної скарги зазначає, що ухвала суду про усунення недоліків апеляційної скарги позивачу не направлялася. Копію цієї ухвали отримала представник ОСОБА_1. за довіреністю 13.10.2025 і у цей же день прийнято ухвалу про повернення апеляційної скарги з підстав невиконання вимог цієї ухвали.

На думку скаржника, ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025 є передчасною і такою, що обмежує право позивача на судовий захист своїх соціальних прав та подання до суду доказів і доведення суду обґрунтованості своїх позовних вимог, що можливо здійснити тільки під час судового розгляду вимог апеляційної скарги по суті.

Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, відсутність якого, згідно з приписами частини четвертої статті 338 КАС України, не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.

Рух касаційної скарги

13.11.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Зольнікова В. О., на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М.↗, суддів Жука А. В.↗, Загороднюка А. Г.↗ для розгляду судової справи № 520/21530/25.

Ухвалою Верховного Суду від 25.11.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Зольнікова В. О., на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2026 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Касаційне провадження у справі відкрито з підстави оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 КАС України, та посилання позивача на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та повноту дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 КАС України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Частина дев`ята статті 44 КАС України визначає, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб`єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».

Право на апеляційне оскарження реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (частина друга статті 298 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо останній не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що апелянт у встановлений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено судом без руху, а саме: ним не надано доказів надсилання листом з описом вкладення копій цієї апеляційної скарги, яка подана через підсистему «Електронний суд», для відповідача по справі.

Скаржник в касаційній скарзі акцентує увагу суду на тому, що ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025 про усунення недоліків апеляційної скарги позивачу не направлялася, що копію цієї ухвали отримала представник позивача за довіреністю 13.10.2025 і у цей же день прийнято ухвалу про повернення апеляційної скарги з підстав невиконання вимог цієї ухвали що, на думку скаржника, обмежує право позивача на судовий захист своїх соціальних прав та подання до суду доказів і доведення суду обґрунтованості своїх позовних вимог.

Водночас такі доводи скаржника Судом не беруться до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до матеріалів справи, копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 26.09.2025 у справі № 520/21530/25 було надіслано одержувачу адвокату Зольніковій В. О., яка є представником ОСОБА_1 , в її електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 26.09.2025 18:52, що підтверджується довідкою відповідального працівника Другого апеляційного адміністративного суду про доставку електронного листа.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду в постанові від 08.02.2024 у справі № 480/8341/22 (провадження № К/990/34473/23) вже надавав відповідь на питання щодо застосування норм права у світлі подібних доводів, де об`єднана палата, зокрема, зазначила, що адвокат як представник (стаття 57 КАС України) бере участь у судовому процесі від імені особи (сторони чи третьої особи), інтереси якої він представляє, відповідно наділений правами та обов`язками останньої (за умови, що в ордері немає застережень про обмеження повноважень адвоката). Відомо й те, що адвокат як представник не є і не може бути учасником (стороною) матеріально-правового спору, як і не може мати в ньому особистого інтересу; участь адвоката як представника у судовому процесі головним чином полягає у реалізації процесуальних прав та обов`язків особи, яку він представляє, від імені цієї особи і для цієї особи. Це означає також, що процесуальні дії/рішення/позиція представника у судовому процесі створюють юридичні наслідки [саме] для особи, від імені якої він діє, й остання має теж це розуміти.

Суд не повинні цікавити взаємовідносини адвоката та особи, інтереси якої він представляє (окрім тих, що стосуються обсягу повноважень адвоката), водночас участь сторони у судовому процесі через свого представника (адвоката) - що є правом сторони - дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію з цим представником, відтак застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні казуальні підстави.

Зважаючи на наведені міркування, об`єднана палата трактувала участь позивача (як учасника справи) у судовому процесі через свого представника - повноваження якого належно підтверджені - саме як участь позивача.

З тих самих мотивів об`єднана палата не погодилася з думкою про обмеження права позивача на апеляційне оскарження судового рішення у ситуації, коли копію цього рішення суд надіслав лише адвокату позивача, а не позивачу (який не має офіційної електронної адреси). Такий спосіб вручення судового рішення ніяким чином не може нівелювати право (чи позбавляти права) позивача на отримання копії судового рішення, зокрема й на паперових носіях, відтак і права на апеляційне оскарження, як у тому переконує колегія суддів. Нагадав Суд і про те, що процесуальний закон дозволяє позивачу як учаснику справи отримати копію судового рішення (за відсутності у нього офіційної електронної адреси), навіть якщо його представник вже її отримав. Тут, як і загалом в судочинстві, важливо розуміти, що користування процесуальними правами не може слугувати способом змінити (спотворити) встановлений законом порядок вчинення процесуальних дій.

Крім іншого, об`єднана палата вказала, що ухвалений 27.04.2021 Закон № 1416-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» (далі - Закон № 1416-IX), який набрав чинності 26.05.2021, змінив існуючий доти концепт повідомлення учасників справи і вручення їм процесуальних документів суду головно на паперових носіях (засобами поштового зв`язку), змістивши акцент (перевагу) на електронну комунікацію за допомогою функціоналу Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), впровадження якої має здійснюватися поетапно.

Тут варто зауважити, що на реалізацію положень Закону № 1416-ІХ 17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

У газеті «Голос України» від 04.09.2021 № 168 (7668) та на вебпорталі судової влади України Вища рада правосуддя опублікувала оголошення, у якому, серед іншого, зазначено, що з початком функціонування підсистем «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку: зазнає змін порядок вчинення процесуальних (або інших) дій, особливості вчинення яких передбачені підпунктами 15.1, 15.5, 15.7, 15.15, 15.17 підпункту 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Отож після того, як Вища рада правосуддя сповістила про початок функціонування окремих підсистем (модулів) єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи дія підпункту 15.15 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України обмежена і обмін документами між судом і учасниками судового процесу має здійснюватися головним чином через ЄСІТС.

Об`єднана палата зауважила, що наведене не означає, що з набранням чинності Закону № 1416-ІХ і з початком функціонування окремих підсистем (модулів) єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суди взагалі припинили видавати судові рішення у паперовій формі. Проте початок функціонування окремих підсистем (модулів) єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, як-то передбачає Закон № 1416-ІХ, зобов`язує суди направляти судові рішення на офіційні електронні адреси (тут збережена термінологія КАС України у редакції, викладеній відповідно до Закону № 1416-ІХ) учасників справи і тільки якщо такої адреси учасник справи не має, то тоді можуть використовуватися засоби поштового зв`язку.

Отже, участь сторони в судовому процесі через свого представника (адвоката), що є правом сторони, дозволяє суду здійснювати офіційну процесуальну комунікацію із цим представником, відтак, застосовувати до учасника справи, від імені якого цей представник діє, передбачені процесуальним законом наслідки, якщо виникнуть відповідні підстави.

Повертаючись до справи, яка переглядається, колегія суддів, з урахуванням зазначених висновків, відхиляє наведені в касаційній скарзі доводи про те, що позивачу ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025 про усунення недоліків апеляційної скарги не направлялася, що копію цієї ухвали отримала представник позивача за довіреністю 13.10.2025, оскільки надіслання електронної копії ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2025 представнику позивача - адвокату Зольніковій В. О. до її електронного кабінету є, у розумінні частин п`ятої, сьомої статті 18 КАС України, належним способом вручення судового рішення представнику позивача, що на підставі частини сьомої статті 251 КАС України вважається врученням цієї копії судового рішення також і особі, яку цей представник (адвокат) представляє, тобто позивачу.

Водночас, крім указаного, Верховний Суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що за приписами пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Закон України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Також, необхідно зазначити те, що при обмеженні, зокрема, апеляційного оскарження судового рішення порушується принцип справедливого та публічного суду, що суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 № 475/97 (далі - Конвенція).

Статтею 6 Конвенції передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У пункті 36 рішення «Беллет проти Франції» (Bellet v. France № 23805/94) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Отже, основною складовою права на суд є право доступу, у тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Невиконання судом апеляційної інстанції своїх, законодавчо закріплених, обов`язкових повноважень щодо перегляду рішення суду першої інстанції, нівелює можливість у поновлені порушених прав та обмежує право доступу до суду (доступу до суду апеляційної інстанції), яке передбачено Конституцією України та Конвенцією.

Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі № 520/21530/25 посилався на те, що згідно з довідкою про доставку електронного листа представник ОСОБА_1 - Зольнікова В. О. отримала копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 26.09.2025 о 18:52 год (в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа в електронний кабінет системи «Електронний Суд»). Таким чином останній день на усунення недоліків поданої апеляційної скарги 09.10.2025. Ураховуючи те, що вимоги ухвали від 26.09.2025 у встановлений судом строк не виконані, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги позивачу.

Отже, Другий апеляційний адміністративний суд повернув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі № 520/21530/25, оскільки апелянтом не виконано вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що судом апеляційної інстанції не було порушено норми процесуального права, оскільки на момент прийняття оскаржуваної ухвали у Другого апеляційного адміністративного суду була відсутня інформація про реагування позивача на ухвалу від 26.09.2025 про залишення його апеляційної скарги на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі № 520/21530/25 без руху.

Водночас Верховний Суд, незважаючи на те, що у касаційній скарзі позивач не наводить доводів щодо порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм при визначенні підстав для залишення його апеляційної скарги без руху, застосовуючи частину другу статті 9, частину третю статті 341 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для виходу за межі доводів касаційної скарги з метою забезпечення належної реалізації права особи на судовий захист.

Так, Верховний Суд звертає увагу, що, залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції, ураховуючи вимоги частини дев`ятої статті 44 КАС України, не звернув уваги на те, що мета застосування частини дев`ятої статті 44 КАС України полягає у забезпеченні рівності процесуальних прав сторін, які відповідно до частини шостої статті 18 КАС України не мають обов`язку реєструвати офіційні електронні адреси в системі ЄСІТС та не зареєстровані в підсистемі «Електронний суд», бути повідомленими про подання іншими учасниками документів до суду в електронній формі.

Згідно із частиною шостою статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Отже, цією нормою визначено суб`єктний склад осіб, реєстрація офіційної електронної адреси в системі ЄСІТС для яких є обов`язковою.

У цій справі відповідачем є Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги, який належить до суб`єктів, визначених частиною шостою статті 18 КАС України та який має обов`язок зареєструвати офіційну електронну адресу в системі ЄСІТС.

Суд касаційної інстанції за допомогою функціоналу Комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» здійснив витребування електронної справи № 520/21530/25, яка формувалася судом першої інстанції, та установив відсутність у Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги на момент подання позивачем апеляційної скарги на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі № 520/21530/25 «Електронного кабінету» у підсистемі «Електронний суд».

Згідно з абзацом третім частини дев`ятої статті 44 КАС України, якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб`єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

З огляду на наведене, вимоги суду апеляційної інстанції щодо надання позивачем доказів надсилання листом з описом вкладення копій цієї апеляційної скарги для відповідача по справі є помилковими.

За усталеною практикою Верховного Суду основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства. Тож, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження чи повернення апеляційної скарги, суди апеляційної інстанції мають враховувати обов`язок суду сприяти учасникам справи у реалізації їх процесуальних прав з дотриманням принципу розумності та пропорційності, з метою уникнення надмірного формалізму, із додержанням балансу між метою забезпечення належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення.

Обсяг права на апеляційний перегляд справи визначається законом та має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов`язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.

В ухвалі Європейського суду з прав людини щодо прийнятності заяви у справі «Скорик проти України» (№ 32671/02) зазначено, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право в апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі «Зубац проти Хорватії» («Zubac v. Croatia», заява № 40160/12) Європейський суд з прав людини, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди. Проте, якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувана ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню. Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, залишаючи ухвалою від 26.09.2025 апеляційну скаргу без руху через недотримання апелянтом вимог частини дев`ятої статті 44 КАС України, та повертаючи апеляційну скаргу через невиконання цієї ухвали в частині неподання доказів, визначених вказаною нормою, застосував її у цьому випадку без досягнення мети на яку вона спрямована, наслідком чого стало порушення права скаржника на апеляційний перегляд судового рішення.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2024 у справі № 340/7784/23, від 23.04.2025 у справі № 500/2045/24.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За наведеного правового регулювання Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відтак, суд касаційної інстанції уважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 520/21530/25 скасувати з направленням справи до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,