ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 2-44/2011(1)

Рішенням Дніпровським районним судом міста Києва від 24 жовтня 2012 року у справі № 2-44 (провадження № 2/2604/1518/2012) відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання, що підстав для проведення повторної експертизи № 402 від 08 червня 2004 року не було; що для проведення повторної експертизи № 402 залучались документи з порушенням процесуальних норм не в повному об`ємі; про визнання недійсною довіреності від 30 грудня 1997 року та договорів купівлі-продажу.

Відмовлено узадоволені зустрічного позову ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_12 про визнання добросовісними набувачами та зняття арешту з квартири.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2013 року апеляційні скарги ОСОБА_2 , представника ОСОБА_1 , представника ОСОБА_13 залишено без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року залишено без змін.

02 вересня 2025 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_14 про заміну сторони цивільного процесу (позивача)- ОСОБА_13 на її правонаступника - ОСОБА_14 та перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення у справі № 2-44 (провадження № 2/2604/1518/2012).

Заява мотивована тим, що він є правонаступником ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі спадкових справ відносно вказаних спадкодавців, тому має право як правонаступник сторони цивільного процесу звернутися до суду із заявою про перегляд ухваленого судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 09 вересня 2025 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року, відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_14 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, ухваленого Дніпровським районним судом міста Києва в межах розгляду цивільної справи № 2-44 (провадження № 2/2604/1518/2012).

Відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_14 в частині вимог щодо заміни сторони цивільного процесу (позивача у справі) її правонаступником.

Суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився апеляційний суд, що право подавати заяву про перегляд рішення за нововиявленими або виключними обставинами мають учасники справи. Оскільки заяву подано особою, яка не є стороною у справі, не брала участь у справі, та відсутні докази, які мали підтвердити, що суб`єкт звернення є правонаступником однієї із сторін цивільного процесу, ОСОБА_14 не має права на подання заяви про перегляд судового рішення, ухваленого Дніпровським районним судом міста Києва в межах розгляду цивільної справи № 2-44/2011 (1).

Щодо заяви про заміну сторони правонаступником суд зробив висновок про наявність підстав для відмови у прийнятті заяви ОСОБА_14 (п. 1 прохальної частини заяви), оскільки на час звернення з цією заявою до суду розгляд цивільної справи завершено шляхом ухвалення судового рішення, яке було предметом перегляду судами апеляційної та касаційної інстанцій, в той же час заміна сторони цивільного процесу або третьої особи після завершення розгляду справи по суті не передбачено цивільним процесуальним законодавством.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_14 про те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки поданим заявником доказам, які підтверджують правонаступництво, оскільки підставою для відмови у задоволенні заяви стала не відсутність таких доказів, а відсутність підстав для розгляду такої заяви у справі, провадження у якій завершено.

Аргументи учасників справи

30 квітня 2026 року ОСОБА_14 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди зробили висновок про неможливість процесуального правонаступництва після завершення розгляду справи по суті, тоді як закон прямо передбачає можливість правонаступництва набудь-якій стадії судового процесу без встановлення будь-яких винятків. Суди фактичнозвузили зміст частини першої статті 55 ЦПК України, доповнивши її обмеженнями, яких закон не містить. Зокрема, вони пов'язали можливість правонаступництва виключнозі стадією розгляду справи по суті, виключивши інші стадії процесу. Суди розцінилизавершення розгляду справи як повне припинення процесуальних правовідносин,тоді як стадія перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами прямо передбачена процесуальним законом і є продовженням судового процесу. Суди фактично позбавили його права на звернення до суду, зробивши взаємовиключні висновки: з одного боку - особа не є учасником справи, з іншого - відмовляють у залученні її як правонаступника.

Судитакож неправильно застосували статті 423-424 ЦПК України, безпідставно обмеживши коло осіб, які мають право на подання заяви про перегляд судового рішення. При цьому проігноровано той факт,що правонаступник набуває всіх прав свого правопопередника, у тому числі й права на ініціювання перегляду судового рішення.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2026 року відзив ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_14 у справі повернено заявникам без розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами (частина перша статті 423 ЦПК України).

У статті 427 ЦПК України передбачено, що протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 426 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 426 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

За змістом статті 424 ЦПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано учасниками справи.

Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У 8.3 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19) зазначено, що «під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може змінювати суб`єктний склад учасників справи, за винятком випадків, коли така зміна відбувається в порядку правонаступництва, що відповідно до положень процесуального закону здійснюється на будь-якій стадії судового процесу».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок, що:

«процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Водночас після закінчення виконавчого провадження не виключається можливість подальшого руху справи як у межах перегляду рішення суду (апеляційний, касаційний перегляд, перегляд за нововиявленими або виключними обставинами), так і в межах виконання рішення суду (поворот виконання, оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження), а також у зв`язку із судовим контролем за виконанням рішення суду. Тож навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов`язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів. Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва. Зазначене відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (пункти 6.9-6.12, 6.15)».

Касаційний суд вже зазначав, що:

цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17 (провадження № 51-7588км18), від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р.Б-7346/2-19), від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20 (провадження № 61-9003св21), від 17 січня 2024 року в справі № 932/9029/23 (провадження № 61-16072 св 23), від 19 лютого 2024 року в справі № 932/3602/22 (провадження № 61-7598св23));

По своїй суті процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу відповідного суб`єкта, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Підставами процесуального правонаступництва можуть бути лише юридичні факти, які виникли під час судового провадження у справі, а не до його початку. Процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним правонаступництвом, оскільки воно може мати місце в тих випадках, коли права та/або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення внаслідок тих чи інших юридичних фактів переходять до правонаступника. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 1522/12471/12).

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже вказувала, що:

процесуальний закон з 15 грудня 2017 року змінився, і парламент допустив наділення правами учасника справи, особу яка не брала участі у справі, та подала апеляційну скаргу і за її апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження;

за загальним правилом процесуальний закон не визначає особу, яка не брала участі у справі, та подала апеляційну скаргу, учасником справи, а лише після відкриття апеляційного провадження наділяє таку особу правами, які має учасник справи. До таких прав, крім визначених частиною першою статті 43 ЦПК України, віднесено і право на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (пункт 1 частини першої статті 424 ЦПК України);

текст процесуального закону потрібно розуміти таким чином, що особа, яка не брала участі у справі, але за її апеляційною скаргою було відкрито апеляційне провадження і апеляційна скарга розглянута по суті, користується процесуальними правами учасника справи, у тому числі і правом подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Тобто якщо процесуальний закон містить вказівку на те, що особа наділяється правами учасника справи, це означає, що особа може користуватися всіма визначеними законом процесуальними правами учасника. Звуження процесуальних прав, які ним передбачені, неприпустиме і суперечитиме принципу правової визначеності (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2026 року в справі № 205/5860/21 (провадження № 61-11755сво24)).

Обміркувавши викладене, касаційний суд зауважує, що:

ключовим питанням в цій справі є те, чи має правонаступник учасника справи право на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами;

з урахуванням того, що правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу, і до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника, він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього, то правонаступник учасника справи має право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами;

у разі якщо особа подає заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами і вказує на те, що є правонаступником учасника справи, то суд має спочатку вирішити питання про процесуальне правонаступництво, а після цього вирішує питання про наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

У справі, що переглядається:

02 вересня 2025 року ОСОБА_14 звернувся до суду із заявою про заміну у справі № 2-44 (провадження № 2/2604/1518/2012) за позовом ОСОБА_13 , ОСОБА_1 та ОСОБА_15 щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 позивача - ОСОБА_13 на її правонаступника - ОСОБА_14 , про перегляд за нововиявленими обставинами рішенняу справі № 2-44 (провадження № 2/2604/1518/2012). Зазначав, зокрема, що він є правонаступником ОСОБА_13 (її спадкоємцем), що підтверджується доданими до заяви доказами (а. с. 47-48 т. ІX);

суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив висновок, що ОСОБА_14 не має права на подання заяви про перегляд судового рішення у справі № 2-44/2011, оскільки не є стороною у справі, не брав участі у справі. При цьому відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_14 про заміну сторони правонаступником, оскільки заміна сторони цивільного процесу або третьої особи після завершення розгляду справи по суті не передбачено цивільним процесуальним законодавством;

суди не врахували, що правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу,і до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника, він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього, тому правонаступник учасника справи має право подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами;

у разі якщо особа подає заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами і вказує на те, що є правонаступником учасника справи, то суд має спочатку вирішити питання про процесуальне правонаступництво, а після цього вирішує питання про наявність підстав для відкриття провадження за нововиявленими обставинами;

суди не звернули уваги, що ОСОБА_14 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами саме як правонаступник учасника справи, а не як особа, яка не брала участі у справі; належним чином не з`ясували, яке (які) саме судове (судові) рішення прагне переглянути заявник, з яких підстав, передбачених у частині другій статті 423 ЦПК України,правонаступником яких саме учасників справи вважає себе ОСОБА_14 , враховуючи, що за змістом остаточного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2012 року у справі № 2-44 (провадження № 2/2604/1518/2012), залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 березня 2013 року, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 не є позивачами, якими доказами підтверджується правонаступництво заявника.

За таких обставин суди зробили передчасний висновок про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_14 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення і про відмову у прийнятті заяви про заміну учасника справи його правонаступником.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Керуючись статтями 400, 402, 406, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду