ПОСТАНОВА Велика Палата Верховного Суду у справі № 990/207/25

1. 14 травня 2025 року ОСОБА_1 пред`явив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС від 17 квітня 2025 року

№ 87/зп-25, яким затверджені кодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), стосовно ОСОБА_1 : перше практичне завдання, код кандидата - 0033743, бал - 34,5, друге практичне завдання, код кандидата - 0060632, бал - 51, загальний бал за виконання практичного завдання - 85,5, тобто не складено, за балами, які є нижчими за мінімальний прохідний бал;

- зобов`язати ВККС провести повторне оцінювання виконаних робіт ОСОБА_1 : перше практичне завдання, код кандидата - 0033743, друге практичне завдання, код кандидата - 0060632, у складі інших членів ВККС та з урахуванням висновків суду у справі за цим позовом.

2. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що під час розроблення одного з практичних завдань (друге судове рішення) Комісія використала матеріали судової справи № 433/1932/15-ц, яка не входила до офіційно оприлюдненого та затвердженого рішенням Комісії № 260/зп-24 переліку з 56 справ. Оскільки позивач готувався виключно за офіційним переліком, використання «абсолютно нової» справи порушило його право на передбачуваність умов конкурсу та негативно вплинуло на якість виконання роботи через стресовий фактор та обмеженість часу (6 годин на дві справи).

3. Також позивач зауважив, що в другому модельному рішенні Комісія запропонувала кандидату обрати між двома різними процесуальними шляхами (написання постанови або ухвали), що не передбачалося іншими завданнями та створило ситуацію «роздвоєння». Стверджує, що, обравши юридично правильний шлях - написання ухвали про відмову у відкритті провадження, він автоматично втратив можливість отримати бали за пунктами 1.1- 1.4 та 2.1 Методичних вказівок № 228/зп-24, оскільки ці критерії розраховані на структуру постанови. Тож сама структура завдання унеможливила отримання прохідного бала.

4. Позивач вважає, що рішення Комісії містить лише арифметичні показники значень результатів оцінювання без викладення мотивів: у чому саме полягали помилки кандидата або за якими критеріями бали були занижені.

5. Позивач звертає увагу на відсутність процедури перегляду результатів оцінювання, виставлених колегією (3 особи), пленарним складом Комісії (16 осіб) у разі незгоди кандидата з балом. Передача дискреційних повноважень на оцінювання виключно трьом членам Комісії без можливості апеляції у самому органі перетворює їхню суб`єктивну думку на безконтрольне волевиявлення, що суперечить принципу верховенства права.

6. Позивач наголошує, що його практичні роботи повністю відповідають вимогам статті 382 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), Методичним вказівкам № 228/зп-24 та правовим позиціям Верховного Суду. Маючи значний стаж на посаді судді та високу продуктивність (1 600 справ за рік), вважає, що отримані низькі бали (34,5 та 51) є несправедливими та такими, що не відображають його реальний рівень професійної компетентності.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції

7. Указом Президента України від 28 грудня 2010 року № 1290/2010 ОСОБА_1 призначений суддею Харківського окружного адміністративного суду, а Указом Президента України від 28 вересня 2017 року № 297/2017 призначений суддею безстроково.

8. Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних судах із розгляду цивільних і кримінальних справ (далі також - конкурс), із заявою про участь у якому звернувся, серед інших, ОСОБА_1 .

9. Рішенням ВККС від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах 821 кандидату з кримінальної спеціалізації, 686 - із цивільної спеціалізації. Цим рішенням також встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

10. Рішенням Комісії від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 затверджено тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу.

11. Рішенням ВККС від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит під час кваліфікаційного оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), зокрема ОСОБА_1 , та визначено черговість етапів його проведення:

- перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду;

- другий етап - тестування когнітивних здібностей;

- третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

12. Рішеннями Комісії від 16 жовтня 2024 року № 319/зп-24 та від 21 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна та цивільна спеціалізації). За результатами успішного проходження першого етапу кваліфікаційного іспиту до тестування когнітивних здібностей допущено 703 кандидати з кримінальної спеціалізації, 619 - із цивільної спеціалізації.

Згідно з додатком 1 до зазначеного рішення ОСОБА_1 набрав 125 балів - успішно складено.

13. Рішеннями Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25 та від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна та цивільна спеціалізації). До виконання практичного завдання з кримінальної спеціалізації допущено 507 кандидатів, із цивільної спеціалізації - 410. Цими рішеннями також визначено особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна та цивільна спеціалізації). Відповідно до додатка 2 до зазначеного рішення ОСОБА_1 набрав 41,8 бала - успішно складено.

14. Цими ж рішеннями Комісія визначила, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу становить 150 балів, а прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

15. Відповідно до Методичних вказівок № 228/зп-24 максимально можливий бал за кожне з двох модельних судових рішень практичного завдання становить 75 балів.

16. Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 13 січня 2025 року № 9/зп-25, 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).

17. За графіком, визначеним рішенням Комісії № 16/зп-25 від 20 січня 2025 року, 12-14 та 17-21 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

18. Рішеннями Комісії від 22 січня 2025 року № 9/зп-25 та № 21/зп-25 затверджено склад екзаменаційної комісії для перевірки та оцінювання практичних робіт.

19. Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25 затверджено кодовані результати практичного завдання, виконаного з 03 до 11 лютого та з 12 до 21 лютого 2025 року кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами). Порушень порядку складання кваліфікаційного іспиту (кримінальна та цивільна спеціалізація) уповноваженими представниками не зафіксовано. Зафіксовано дві позаштатні ситуації, які виникли під час виконання практичного завдання та мали значення для оцінювання та декодування результатів, одна з яких має значення для декодування результатів третього етапу кваліфікаційного іспиту одного кандидата (друге модельне судове рішення), інша - впливає на перевірку та оцінювання членами екзаменаційної комісії однієї роботи (друге модельне судове рішення), а також має значення для декодування результатів третього етапу кваліфікаційного іспиту такого кандидата (друге модельне судове рішення).

20. Під час підготовки до розгляду питання про затвердження кодованих результатів виконаних кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах практичних завдань членом Комісії - доповідачем встановлено розбіжності у 20 і більше відсотків між найвищим і найнижчим балами у двох роботах із кримінальної спеціалізації (14 та 19 лютого 2025 року) та в п`яти роботах із цивільної спеціалізації (3, 4, 7 лютого 2025 року).

21. Рішенням Комісії від 16 квітня 2025 року № 82/зп-25 призначено повторну перевірку семи робіт (модельних судових рішень), виконаних під час виконання практичних завдань (кримінальна та цивільна спеціалізації) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), в яких встановлено розбіжності між найвищим і найнижчим балами у 20 і більше відсотків від максимально можливого бала, та затверджено склади екзаменаційної комісії для повторної перевірки та оцінювання п`яти робіт (модельних судових рішень), викладених під час виконання практичних завдань (цивільна та кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах.

22. Роботи, виконані ОСОБА_1 , до переліку робіт, стосовно яких призначено повторну перевірку, не увійшли, оскільки розбіжність між найвищим і найнижчим балами, виставленими членами екзаменаційної комісії за кожне з виконаних ним модельних судових рішень, була меншою за 20 відсотків від максимально можливого бала.

23. Жодна із двох позаштатних ситуацій, зафіксованих Комісією та згаданих у рішенні від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, не стосувалася виконання практичного завдання ОСОБА_1 .

24. Рішенням Комісії від 17квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), у тому числі ОСОБА_1 , який за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0033743) отримав 34,5 бала, а за результатами другого (код кандидата 0060632) - 51 бал, що у сумі становить 85,5 бала (при мінімальному показнику 112,5 бала) (додаток 1 до рішення).

25. ВККС затвердила загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, зокрема ОСОБА_1 , який не склав відповідний етап кваліфікаційного оцінювання (додаток 2 до рішення).

26. Комісія відмовила в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнала такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинила участь у кваліфікаційному оцінюванні за оголошеним рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів, зокрема ОСОБА_1 (додаток 4 до рішення).

27. ОСОБА_1 не погодився з рішенням ВККС 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, яким затверджені кодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація), у частині, що стосується його, та звернувся до суду з адміністративним позовом.

28. Рішенням від 15 квітня 2026 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (далі - Касаційний адміністративний суд) у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

29. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що оскаржуване рішення ВККС прийнято в межах наданих Комісії законом повноважень та з дотриманням установленої процедури проведення кваліфікаційного іспиту. Суд зазначив, що позивачу були забезпечені рівні умови участі у конкурсі, а доводи про використання під час практичного завдання непередбаченої для підготовки судової справи не свідчать про порушення процедури іспиту, оскільки предметом підготовки кандидатів були відповідні правові позиції Верховного Суду, а не конкретні номери судових справ.

30. Суд наголосив на тому, що оцінювання практичного завдання здійснювалося екзаменаційною комісією відповідно до затверджених Положенням № 185/зп-24 та Методичними вказівками № 228/зп-24 критеріїв, а визначення рівня професійної підготовки кандидата належить до компетенції ВККС. Водночас законодавством не передбачено обов`язку Комісії наводити у своєму рішенні окрему оцінку за кожним елементом практичного завдання чи надавати розгорнуті письмові пояснення щодо кожного виставленого бала, у зв`язку із чим відсутність такого поелементного обґрунтування, на думку суду, не свідчить про недостатню мотивованість рішення.

31. До того ж суд вказав на те, що передбачений нормативними актами порядок оцінювання містить механізм перевірки істотних розбіжностей між оцінками членів екзаменаційної комісії, однак у випадку позивача підстав для повторної перевірки практичних робіт не встановлено. Незгода позивача з отриманими балами та його оцінка якості власної роботи не можуть свідчити про протиправність рішення Комісії.

32. 07 травня 2026 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу на рішення Касаційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення його позову.

33. Заявник стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки його доводам про порушення процедури проведення практичного завдання. Зокрема, апелянт стверджує, що рішенням ВККС від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 затверджено та оприлюднено вичерпний перелік номерів судових справ, з якими кандидати мали ознайомитися та на підставі яких готуватися до виконання практичного завдання. На думку позивача, використання під час іспиту цивільної справи № 433/1932/15-ц, яка не була включена до зазначеного переліку, свідчить про порушення встановленої процедури іспиту, принципу рівності учасників конкурсу та його права на належну підготовку до виконання практичного завдання.

34. Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час виконання практичного завдання використовувалася правова позиція, викладена у справі № 990/115/22, яка була включена до оприлюдненого переліку. Апелянт зазначає, що ця справа розглядалася у порядку адміністративного судочинства, тоді як фактично під час іспиту він виконував судове рішення у цивільній справі № 433/1932/15-ц. На його думку, відмінність між цими справами має істотне значення, оскільки правова позиція у справі № 990/115/22 стосувалася застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тоді як практичне завдання, яке він фактично виконував, стосувалося правовідносин, що регулюються нормами ЦПК України.

35. До того ж апелянт посилається на те, що характер правовідносин у справі № 433/1932/15-ц передбачав постановлення ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з пропуском річного строку на апеляційне оскарження, встановленого частиною другою статті 358 ЦПК України. У зв`язку із цим позивач вважає, що окремі положення Методичних вказівок № 228/зп-24, зокрема критерії 1.1-1.4 та 2.1, не могли бути застосовані до виконаного ним виду судового рішення, оскільки ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження не передбачає викладення відповідних елементів. На думку апелянта, це об`єктивно вплинуло на можливість отримання ним балів за найбільш вагомими критеріями оцінювання.

36. Також позивач вважає, що суд першої інстанції не встановив, які саме недоліки виконаних ним практичних завдань зумовили отримання балів 34,5 та 51, а тому не надав належної оцінки його доводам щодо надмірно низького оцінювання. Апелянт зазначає, що з оскаржуваного рішення ВККС він не може встановити дійсних мотивів визначення йому саме такого результату, що, на його думку, суперечить вимогам щодо мотивованості рішень суб`єкта владних повноважень та принципу юридичної визначеності.

37. Посилаючись на приписи частини другої статті 19, статті 8 Конституції України, частини другої статті 2, статті 245 КАС України, статті 101 Закону № 1402-VIII, а також на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, позивач стверджує, що дискреційні повноваження ВККС під час оцінювання практичного завдання не є необмеженими та підлягають здійсненню з дотриманням вимог обґрунтованості, безсторонності, добросовісності, розсудливості, пропорційності та права особи на участь у процесі прийняття рішення.

38. На думку апелянта, відсутність дієвого механізму перегляду оцінки практичного завдання за ініціативою кандидата, який не погоджується з результатами оцінювання, призводить до фактичної неможливості перевірки управлінського волевиявлення членів екзаменаційної комісії та порушує право особи бути почутою. У зв`язку із цим позивач вважає, що ефективним способом захисту його прав є зобов`язання ВККС провести повторне оцінювання виконаних ним практичних завдань іншим складом членів Комісії та вирішити питання щодо його подальшої участі у конкурсі за результатами такого оцінювання.

39. З огляду на наведене позивач вважає, що рішення ВККС щодо визначення результатів виконання ним практичного завдання прийнято з порушенням вимог Конституції України, КАС України та Закону № 1402-VIII, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із задоволенням позовних вимог.

40. У відзиві на апеляційну скаргу Комісія просить залишити її без задоволення.

41. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та застосував норми матеріального і процесуального права. На думку Комісії, кваліфікаційний іспит є спеціальною конкурсною процедурою, а оцінювання виконаного кандидатом практичного завдання належить до дискреційних повноважень екзаменаційної комісії. Водночас перевірка практичного завдання здійснюється відповідно до затверджених Комісією Методичних вказівок № 228/зп-24, які забезпечують єдиний підхід до оцінювання робіт усіх кандидатів.

42. ВККС заперечує доводи позивача про використання під час іспиту непередбаченої справи № 433/1932/15-ц, посилаючись на те, що предметом підготовки кандидатів були не конкретні судові справи, а правові позиції Верховного Суду. За твердженням відповідача, правова позиція щодо перебігу процесуальних строків звернення до суду після введення воєнного стану була включена до оприлюдненого Комісією переліку справ, а використання іншого номера судової справи не свідчить про порушення процедури проведення іспиту.

43. Також Комісія не погоджується з доводами позивача щодо неможливості застосування окремих критеріїв Методичних вказівок № 228/зп-24 до підготовленого ним виду процесуального документа та вважає такі твердження суб`єктивною оцінкою позивачем результатів власної роботи. На думку відповідача, виставлені членами екзаменаційної комісії оцінки відображають їхній професійний розсуд, а підстав для втручання суду в оцінювання змістовної правильності виконаного практичного завдання немає.

44. До того ж ВККС вважає необґрунтованими доводи про недостатню мотивованість оскаржуваного рішення та відсутність ефективного механізму перегляду результатів оцінювання. Відповідач посилається на передбачений Положенням № 185/зп-24 механізм повторної перевірки практичного завдання у разі істотної розбіжності між оцінками членів екзаменаційної комісії та зазначає, що в цьому випадку встановлених підстав для повторної перевірки робіт позивача не було.

45. ВККС також вказує, що незгода кандидата з отриманими балами та його суб`єктивна оцінка якості виконаного практичного завдання не є достатніми підставами для визнання рішення Комісії протиправним. На думку відповідача, оскаржувані рішення прийняті в межах наданих законом повноважень, з дотриманням установленої процедури та критеріїв, визначених статтею 2 КАС України, а тому підстав для їх скасування немає.

Розгляд справи у суді апеляційної інстанції

46. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 травня 2026 року відкрила провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 15 липня 2026 року призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

47. 07 серпня 2026 року ОСОБА_1 подав клопотання, у якому просить суд розглядати справу за його присутності, оскільки спірні правовідносини цього вимагають і, на його переконання, це забезпечить доведеність всіх обставин цієї справи до Великої Палати Верховного Суду.

48. Обговоривши заявлене ОСОБА_1 клопотання, суд ухвалив відмовити у його задоволенні, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають участі сторін у судовому засіданні.

49. Велика Палата Верховного Суду перевірила у межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробила такі висновки.

50. У цій категорії спорів щодо оскарження рішення ВККС про затвердження результатів практичного завдання, виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах у конкурсі, оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), Велика Палата Верховного Суду сформувала правову позицію у постанові від 20 листопада 2025 року у справі № 990/171/25 (провадження № 11-302заі25) (далі по тексту - постанова від 20 листопада 2025 року). З того часу згадана сформована позиція не зазнала змін та знайшла своє повторення у численних судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

51. Отже, практика суду є усталеною під час вирішення цієї категорії спорів.

52. Востаннє подібне правове питання за скаргою ВККС Велика Палата Верховного Суду розглянула у справі № 990/156/25 і ухвалила судове рішення від 23 липня 2026 року (далі - постанова від 23 липня 2026 року).

53. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для деталізованого викладення тих мотивів, що стали підставою для формування її правової позиції у постанові від 20 листопада 2025 року, обмежившись посиланням на відповідні пункти згаданих судових рішень.

Право, застосоване судом

54. Питання визначення права, застосовуваного судом для вирішення цієї категорії спорів, було піддано детальному аналізові у постановах Великої Палати Верховного Суду, mutatis mutandis: пункти 63-89 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 85-110 постанови від 23 липня 2026 року.

55. Правові засади регулювання спірних правовідносин визначають приписи частини другої статті 19 Конституції України, Закону № 1402-VIII, Закону України від 09 грудня 2023 року № 3511-ІХ, Закону України від 20 листопада 2024 року № 4072-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11 грудня 2024 року.

56. Безпосереднє правове регулювання спірних відносин визначають приписи частини другої статті 128 Конституції України, частини першої статті 79, пункту 2 частини першої статті 792 Закону № 1402-VIII (тут і далі в редакції законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

57. До повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).

58. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII).

59. Рішенням від 19 червня 2024 року № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення № 185/зп-24.

60. Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5

Положення № 185/зп-24.

61. Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, в якому йдеться про таке.

62. Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).

63. Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).

64. Під час вирішення цієї категорії спорів Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з підстав, визначених у частині третій статті 88 Закону № 1402-VIII. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах послідовно зазначала, що судовий розгляд рішень Комісії не має всеосяжного характеру і не передбачає повторного оцінювання судом рівня відповідності судді (кандидата на посаду судді). Судове втручання можливе у випадках порушення процедури оцінювання, перевищення Комісією своїх повноважень або ухвалення рішення неповноваженим складом, а також у випадках ухвалення рішення за явної його необґрунтованості та свавільності висновків. У всіх інших випадках оцінка критеріїв кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді) належить до виняткових повноважень Комісії (mutatis mutandis: пункт 63 постанови від 12 березня 2026 року у справі № 990/261/25, пункт 146 постанови від 28 травня 2026 року у справі № 990/578/25, пункт 133 постанови від 28 травня 2026 року у справі № 990/578/25, пункт 120 постанови від 04 червня 2026 року у справі № 990/417/25).

65. Наведене звуження меж судового розгляду не є результатом самого лише тлумачення, здійсненого судовою практикою, воно прямо запроваджене законодавцем. Слово «виключно» у частині третій статті 88 Закону № 1402-VIII має конститутивне значення. Воно перетворює перелік підстав для скасування рішення Комісії з орієнтовного на закритий і не допускає розширення цього переліку шляхом тлумачення.

66. Такий підхід не є ані випадковим, ані ізольованим. Формуючи модель судового розгляду щодо оскарження актів органів суддівського врядування, законодавець послідовно застосував ту саму конструкцію, яка використовується у частині другій статті 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді, яке також може бути оскаржене та скасоване «виключно» з вичерпно перелічених підстав, майже тотожних за змістом тим, що наведені у частині третій статті 88 Закону № 1402-VIII. Отже, йдеться про свідомо обрану законодавцем єдину модель судового перегляду рішень у сфері суддівської кар`єри.

67. Мета такого законодавчого рішення випливає з його змісту - забезпечити правову визначеність і завершеність конкурсних та оцінювальних процедур, унеможливити перетворення судового розгляду на повторне оцінювання кандидата й не допустити підміни судом органу, якому закон довірив добір суддів. Судовий контроль у цій сфері спрямований на перевірку того, чи діяла Комісія в межах повноважень і за встановленою процедурою та чи не є її висновки свавільними, а не на перевірку того, чи погоджується суд із виставленою конкурсанту оцінкою.

68. Отож незгода кандидата з кількістю виставлених йому балів, як і його переконання в тому, що виконана ним робота заслуговувала на вищу оцінку, самі собою не належать до жодної з підстав, визначених частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII. Суд не має ані повноважень, ані нормативного інструментарію для того, щоб перебрати на себе функцію екзаменаційної комісії, і не може розширити закритий перелік підстав, посилаючись на загальні принципи.

69. Водночас наслідком оскаржуваного рішення для позивача не є втрата ним посади судді або припинення професійної діяльності, оскільки ОСОБА_1 продовжує обіймати посаду судді Харківського окружного адміністративного суду, зберігає статус, гарантії незалежності та суддівську винагороду. Йдеться винятково про недосягнення успіху в одній з конкурсних процедур, спрямованій на просування по службі.

70. Позивач у своїй позовній заяві не посилався на обставини, визначені пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII. Наявності таких обставин не встановили ні суд першої інстанції, ані Велика Палата Верховного Суду.

71. У цій справі позивач оскаржив рішення ВККС від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, яким затверджені кодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), у зв`язку з тим, що, на його переконання, під час виконання практичного завдання Комісія використала «абсолютно нову» цивільну справу № 433/1932/15-ц, яка не була включена до затвердженого та оприлюдненого Комісією переліку судових справ, рекомендованих кандидатам для підготовки до іспиту. Позивач вважав, що використання під час іспиту судового рішення, яке не входило до зазначеного переліку, порушило встановлену процедуру проведення кваліфікаційного іспиту, принцип рівності учасників конкурсу та його право на належну підготовку до виконання практичного завдання, а також призвело до отримання ним необґрунтовано низьких балів. До того ж ОСОБА_1 вважав, що суд першої інстанції не встановив, які саме недоліки виконаних ним практичних завдань зумовили отримання балів 34,5 та 51, а тому не надав належної оцінки його доводам щодо надмірно низького оцінювання.

Щодо модельного завдання, запропонованого учасникам для виконання практичного завдання

72. Рішенням Комісії від 19 жовтня 2023 року № 116/зп-23 затверджено Програму іспиту і таксономічну характеристику анонімного письмового тестування для кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду. Копію цього рішення Комісія надіслала до Національної школи суддів України (далі - НШСУ).

73. Згідно з пунктом 8 частини першої статті 105 Закону № 1402-VIII НШСУ здійснює науково-методичне забезпечення діяльності Комісії.

74. Судом встановлено, що Комісія в межах робочої комунікації направила відповідний запит до НШСУ щодо підготовки практичних завдань, зокрема із цивільної спеціалізації, для забезпечення проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

75. НШСУ листами від 12 та 19 серпня 2024 року передала Комісії практичні завдання, зокрема із цивільної спеціалізації, підготовлені відповідно до Програми іспиту, технічних вимог та Методичних вказівок № 228/зп-24, що відповідає підпункту 2.1.4 пункту 2.1 та пункту 2.12 розділу 2 Положення № 185/зп-24.

76. Модельні судові рішення, якими сформована база практичних завдань з цивільної спеціалізації для апеляційного суду, розроблені НШСУ відповідно до затвердженої Комісією програми іспиту, методичних вказівок та відповідних єдиних технічних вимог. Завдання мають уніфіковану структуру, враховують інстанційність і спеціалізацію суду, що забезпечує єдиний підхід до їх формування, рівня складності тощо.

77. Рішенням Комісії від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 оприлюднено номери судових справ, що використовувалися під час розроблення модельних судових рішень для проведення кваліфікаційного іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних судів, згідно з додатком.

78. У переліку номерів судових справ, що використовувалися під час розроблення модельних судових рішень для проведення кваліфікаційного іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних судів (додаток до рішення Комісії від 21 серпня 2024 року № 260/3п-24) за номером 163 оприлюднена справа № 990/115/22 (11-107заі22) (цивільна спеціалізація) в якій вперше викладено правову позицію Верховного Суду щодо перебігу процесуальних строків звернення до суду з позовами після введення на території України воєнного стану.

79. У справі № 433/1932/15, на яку посилається у своєму адміністративному позові ОСОБА_1 та яку не оприлюднено Комісією серед номерів судових справ, що використовувалися під час розроблення модельних судових рішень для проведення кваліфікаційного іспиту в межах кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних судів, згідно з додатком до рішення Комісії від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 застосовано правову позицію Верховного Суду щодо перебігу процесуальних строків звернення до суду з позовами після введення на території України воєнного стану, яку вперше викладено Верховним Судом у справі № 990/115/22 (11-107заі22), яку Комісія оприлюднила за номером 163.

80. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що не здійснює перевірки виконаного позивачем практичного завдання по суті та не встановлює, якою мала бути оцінка його роботи, оскільки таке повноваження належить винятково екзаменаційній комісії.

81. Позивач визначив вид судового рішення, яке належало постановити за результатами розгляду модельної справи, та продовжив викладення його мотивувальної й резолютивної частин, тобто виконав завдання в повному обсязі; жодних перешкод, які унеможливлювали б виконання ним завдання, не встановлено. Водночас зміст виконаної роботи давав екзаменаційній комісії об`єктивні підстави для диференційованого оцінювання за критеріями, визначеними Методичними вказівками № 228/зп-24, зокрема щодо повноти вирішення поставлених процесуальних питань і відповідності резолютивної частини вимогам процесуального закону. Оцінка ступеня такої відповідності в балах є прерогативою екзаменаційної комісії, у здійснення якої суд не втручається.

82. Також Велика Палата Верховного Суду в цій справі в черговий раз підкреслює, що повноваження ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є виключною компетенцією ВККС як уповноваженого органу, постійно діючого у національній системі судоустрою. Оцінювання відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів ВККС.

83. Жоден інший суб`єкт чи орган, зокрема й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/87/19, від 14 листопада 2024 року у справах № 990/139/24, № 990/71/24).

Щодо переліку оприлюднених судових рішень, які були використані під час підготовки практичного завдання

84. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що до переліку судових рішень, рекомендованих Комісією для підготовки до виконання практичного завдання, включено судове рішення у справі адміністративної юрисдикції, у якому вирішувалося питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку з посиланням особи на введення в Україні воєнного стану.

85. На думку апелянта, таке судове рішення не могло бути включене до переліку для підготовки кандидатів, які складали практичне завдання за цивільною спеціалізацією, оскільки стосувалося справи адміністративної юрисдикції.

86. На переконання Великої Палати Верховного Суду ці доводи ґрунтуються на неправильному розумінні поняття релевантної судової практики. Релевантність судового рішення для цілей застосування права визначається не виключно юрисдикцією суду, який його ухвалив, та не формальною назвою категорії справи, а передусім змістом правового висновку, сформульованого в такому рішенні, його предметом та можливістю застосування відповідних правових положень до правовідносин, що мають аналогічне правове регулювання.

87. Судове рішення, ухвалене судом іншої юрисдикції, може містити правовий висновок щодо застосування норм матеріального або процесуального права, який має значення для вирішення справи, що розглядається судом іншої юрисдикції, якщо відповідна правова норма є тотожною або змістовно аналогічною, а правова проблема має спільну юридичну природу.

88. Фактично доводи апелянта зводяться до помилкового припущення, що кандидат під час підготовки до виконання практичного завдання може використовувати лише судові рішення, ухвалені судами тієї самої юрисдикції, до якої належить модельна справа. Проте такий підхід суперечить самій природі судової практики як джерела правових висновків щодо застосування норм права.

89. Велика Палата Верховного Суду додатково зауважує, що ані Закон № 1402-VIII, ані Положення № 185/зп-24, ані інші нормативні акти не покладають на Комісію обов`язку надавати кандидатам вичерпний перелік судових рішень чи модельних справ для підготовки до кваліфікаційного іспиту. Оприлюднення такого переліку було додатковою організаційною та методичною допомогою кандидатам, а не правовим обов`язком Комісії.

90. Відтак сам факт надання переліку не породжував у кандидатів правомірних очікувань щодо тотожності фабули модельного завдання судовим справам із цього переліку, щодо способу вирішення завдання чи щодо необхідності буквального відтворення викладених у цих справах правових висновків. Положення № 185/зп-24 не встановлює вимоги, щоб модельні справи були тотожними обставинам справ, номери яких оприлюднила Комісія.

91. Оприлюднений перелік мав на меті ознайомлення кандидатів із правовими позиціями Верховного Суду, які враховувалися НШСУ під час підготовки модельних судових рішень, а не розкриття змісту практичних завдань, зокрема їх фабул чи фактичних обставин справ, використаних для моделювання. Протилежне тлумачення позбавляло б кваліфікаційний іспит сенсу, адже завчасне розкриття фабул завдань унеможливило б перевірку професійної компетентності кандидатів.

92. Суть кваліфікаційного іспиту полягає у перевірці здатності кандидата самостійно здійснювати iudicium - професійне судження, а не у перевірці навичок механічного відтворення завчасно відомих правових позицій [non exempla, sed iudicium probatur - цінуються не приклади, а принципи (судження)]. Інакше конкурс було б зведено до перевірки пам`яті, а не рівня правничої компетентності, аналітичного мислення та здатності ухвалювати самостійне судове рішення.

Щодо рівності учасників і багатоваріантності завдань

93. Не знаходять підтвердження й доводи позивача про порушення принципу рівності учасників конкурсу.

94. Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів за своєю природою є багатоденною та багатопотоковою процедурою, розрахованою на велику кількість учасників, яким об`єктивно неможливо запропонувати одне й те саме практичне завдання. Множинність варіантів практичного завдання для різних днів і груп учасників є структурною та неминучою умовою проведення іспиту в такому форматі.

95. Принцип рівності учасників у такій конструкції не може тлумачитися як вимога текстуальної ідентичності завдань. Гарантованим є застосування до всіх учасників єдиних процедури, методики оцінювання та критеріїв перевірки виконаних робіт. Сама лише відмінність між варіантами завдань не є ознакою нерівності умов, адже варіанти для різних днів апріорі відрізняються за обсягом фактажу, кількістю правових питань та обсягом матеріалу, необхідного для аналізу.

96. Для висновку про порушення принципу рівності позивачеві належало довести не лише відмінність між варіантами завдань, а й те, що така відмінність є результатом цілеспрямованого розрізнення у поводженні з групами кандидатів і ставить його в істотно гірше становище порівняно з іншими учасниками. Таких доказів матеріали справи не містять. Твердження позивача про перебування в менш вигідному становищі має оціночний і гіпотетичний характер та не підкріплене жодним об`єктивним критерієм порівняння складності варіантів завдань.

97. Велика Палата Верховного Суду також враховує, що за встановленими обставинами порушень порядку складання кваліфікаційного іспиту уповноваженими представниками не зафіксовано, позивач до Комісії із заявами про нестачу часу або про неможливість виконання завдання не звертався, а обидва модельні судові рішення виконав у повному обсязі.

Щодо особливостей перевірки практичного завдання, складеного в межах процедури кваліфікаційного іспиту, в аспекті з`ясування наявності обставини, визначеної пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII

Дискреція членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала

98. Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення цієї категорії спорів. Відповідно до такої сталої правової позиції з`ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням (див. зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 9901/49/19 (пункт 7), від 19 листопада 2019 року у справі № 9901/90/19 (пункт 61).

99. Питання щодо повноважень членів екзаменаційної комісії у визначенні індивідуального бала кандидата на зайняття вакантних посад суддів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), піддано детальному аналізові Великою Палатою Верховного Суду в її постановах, mutatis mutandis: пункти 106-143, 149-162 постанови від 20 листопада 2025 року, пункти 96-128, 133-147 постанови від 09 липня 2026 року.

100. Проаналізувавши наведене вище нормативне врегулювання, Велика Палата Верховного Суду вкотре наголошує на змісті повноважень ВККС у процедурі кваліфікаційного оцінювання, які є дискреційними. Зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, адже визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного завдання. Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.

101. Отже, нормативне врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту на час виникнення спірних правовідносин не запровадило обов`язку для Комісії з відображення у підсумковому на цьому етапі кваліфікаційного оцінювання рішенні поелементного оцінювання практичного завдання відповідно до шкали балів, визначеної у Методичних вказівках № 228/зп-24.

102. Сама лише наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відобразити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент. Це є цілком недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.

103. Методичні вказівки № 228/зп-24 за своїм змістом встановлюють сукупність (шкалу) балів, які можна отримати за виконання практичного завдання; визначення цих балів, як і загального бала за складання практичного завдання, відбувається за внутрішнім переконанням членів екзаменаційної комісії, в межах їх дискреційних повноважень. Відображення цих балів у рішенні Комісії саме собою не вплине на вмотивованість цього рішення.

104. Пункт 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII пов`язує можливість скасування рішення Комісії з відсутністю в ньому посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків. Ця норма встановлює вимогу до рішення як акта, а не до процесу формування внутрішнього переконання кожного з членів екзаменаційної комісії.

105. Оскаржуване рішення ухвалене на підставі, визначеній законом; у ньому наведено підставу його ухвалення (результати перевірки практичного завдання екзаменаційною комісією, здійсненої за оприлюдненими заздалегідь Методичними вказівками № 228/зп-24), а також результат, обчислений за визначеним підпунктом 5.5.8 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 алгоритмом. Вимога, яку фактично формулює позивач (обґрунтувати кожен окремо виставлений бал), виходить за межі пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII і не випливає ні із цього Закону, ні з Положення № 185/зп-24.

106. Велика Палата Верховного Суду враховує також, що загальний характер критеріїв оцінювання професійних якостей є об`єктивною необхідністю, а не вадою правового регулювання. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року (заява № 21722/11) зазначив, що під час оцінки чіткості законодавчих актів має існувати розумний підхід, оскільки загальне формулювання actus reus таких правопорушень є питанням об`єктивної необхідності; у протилежному випадку законодавчий акт не буде всебічно охоплювати питання та вимагатиме постійного перегляду та внесення змін, щоб відповідати новим обставинам, що виникають у практиці (пункт 178). Наявність конкретної і послідовної практики тлумачення відповідного положення закону була фактором, який призвів до висновку щодо передбачуваності зазначеного положення (пункт 179). Саме таку послідовну практику застосування частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII та Положення № 185/зп-24 сформовано Великою Палатою Верховного Суду, починаючи з постанови від 20 листопада 2025 року, і позивач мав можливість із нею ознайомитися.

107. Фактично позивач не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання, та наполягає, що складені ним проєкти судових рішень за формою та змістом відповідають вимогам процесуального закону. Нерозуміння позивачем критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є його суб`єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично є висловленням його сумнівів щодо об`єктивності членів екзаменаційної комісії. Самі сумніви не є достатніми для висновку про порушення його прав та інтересів, а відповідно й не є підставами для задоволення позову. Будь-який подібний конкурс є професійним змаганням кандидатів, де переможцями є ті, чиї результати виявляться кращими за інших, інакше можна тлумачити будь-який конкурс як такий, що апріорі порушуватиме права тих, хто у ньому набрав менше балів, порівняно з іншими учасниками, які пройшли у наступний етап конкурсу.

108. Не можуть бути прийняті й доводи позивача про те, що значний суддівський стаж, науковий ступінь та висока продуктивність у роботі свідчать про несправедливість виставлених йому балів. Кваліфікаційне оцінювання є багатоетапною процедурою, у межах якої кожен етап має власний предмет. Кваліфікаційний іспит спрямований на перевірку професійної компетентності через виконання конкретних завдань в однакових для всіх учасників умовах, тоді як досвід, показники роботи та інші відомості про кандидата досліджуються на другому етапі кваліфікаційного оцінювання - під час дослідження досьє та проведення співбесіди. Результати попередньої професійної діяльності не заміщують результату кваліфікаційного іспиту і не можуть бути підставою для його коригування судом.

109. Згідно з пунктом 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

110. З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістове наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення.

111. До того ж умови конкурсу були публічно оголошені та відомі позивачу станом на момент, коли він погодився брати участь у ньому, та не зазнали сутнісних змін протягом часу його проведення. Такі правила мали універсальний характер і були застосовні до всіх учасників конкурсу. Позивач не довів, що стосовно нього мали місце порушення принципів рівності та недискримінації.

112. Навіть більше, ВККС визначила перелік осіб, допущених до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», тож задоволення позову ОСОБА_1 , з урахуванням того, що оскаржуване рішення Комісії стосовно нього не має ознак очевидної свавільності та протиправності, призведе до порушення прав усіх цих осіб - переможців відповідного етапу конкурсної процедури.

113. Конкурсна процедура є багатоетапною і послідовною, а саме результати кожного етапу становлять підставу для наступного. Скасування рішення про затвердження результатів практичного завдання щодо одного з учасників поза межами підстав, визначених частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII, порушило б правову визначеність для всіх інших учасників конкурсу, які його успішно пройшли, і поставило б під сумнів завершеність процедури, розрахованої на 550 вакантних посад.

114. Позивач також посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2025 року у справі № 9901/54/19 і стверджує, що повноваження Комісії з оцінки компетентності кандидата, на відміну від оцінки його доброчесності, не можуть визнаватися безмежно дискреційними.

115. Велика Палата Верховного Суду не заперечує цієї тези і послідовно виходить із того, що дискреційні повноваження Комісії не є необмеженими; надання органу влади необмежених повноважень є несумісним із принципом правовладдя, а закон має з достатньою чіткістю визначати межі дискреції та порядок її здійснення, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання. Саме тому судовий контроль охоплює перевірку того, чи діяла Комісія в межах наданих їй повноважень, чи дотримано встановлену процедуру і чи не є висновки Комісії свавільними.

116. Проте обмеженість дискреції не означає можливості її підміни. Із того, що повноваження Комісії не є безмежними, не випливає, що суд уповноважений самостійно визначати, якою мала бути оцінка виконаної кандидатом роботи. Позивач фактично просить суд не перевірити межі дискреції, а реалізувати її замість Комісії, встановивши, що виконані ним роботи заслуговували на вищий бал. Такого повноваження суд не має, і надання йому такого повноваження суперечило б частині третій статті 88 Закону № 1402-VIII.

Щодо доводів про неможливість застосування окремих критеріїв Методичних вказівок № 228/зп-24

117. Окремої оцінки потребує довід позивача про те, що обраний ним вид судового рішення (ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження) унеможливив отримання балів за критеріями 1.1-1.4 та 2.1 Методичних вказівок № 228/зп-24, які, за його твердженням, розраховані на структуру постанови, і що саме через це отримання прохідного бала стало для нього неможливим.

118. Обґрунтовуючи цей довід, позивач послідовно стверджує, що за рештою критеріїв (2.2, 2.3, 2.4, 3.1, 4.1) максимально можливо було отримати близько 20 балів.

119. Проте за друге модельне судове рішення позивач отримав 51 бал із 75 можливих, тобто 68 % максимально можливого бала. Ця обставина сторонами не оспорюється.

120. Отже, доводи позивача спростовуються ними ж самими. Якби екзаменаційна комісія оцінювала роботу в той спосіб, який припускає позивач, тобто не виставляючи балів за критеріями 1.1-1.4 та 2.1, його результат за визначенням не міг би перевищити наведеної ним самим межі. Фактично отриманий бал більш ніж удвічі перевищує цю межу, що з очевидністю свідчить про застосування Методичних вказівок № 228/зп-24 з урахуванням обраного позивачем виду судового рішення, а не механічно.

121. Роблячи цей висновок, Велика Палата Верховного Суду не входить в оцінку виконаної позивачем роботи та не перевіряє правильності виставлення балів за окремими критеріями, оскільки таке повноваження їй не належить. Суд лише констатує логічну несумісність тверджень позивача з фактичним результатом оцінювання, який він сам не заперечує.

Щодо доводів про відсутність процедури перегляду результатів оцінювання

122. Позивач наполягає, що відсутність механізму перегляду виставленої колегією з трьох членів екзаменаційної комісії оцінки пленарним складом Комісії перетворює оцінювання на безконтрольне волевиявлення і порушує його право бути почутим.

123. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що ці доводи спрямовані не проти оскаржуваного рішення Комісії, а проти моделі кваліфікаційного іспиту, обраної законодавцем. Як зазначено вище, чинне на час виникнення спірних правовідносин регулювання не передбачає перегляду результатів виконаного учасниками іспиту практичного завдання.

124. Комісія є суб`єктом владних повноважень і відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вона не мала ні повноважень, ані обов`язку запровадити процедуру, яку законодавець свідомо не визначив. Відсутність такої процедури не є ні протиправною бездіяльністю Комісії, ані підставою, визначеною частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII.

125. До того ж твердження про повну безконтрольність оцінювання не відповідає встановленим у справі обставинам. Порядок оцінювання містить запобіжник проти суб`єктивізму окремих членів екзаменаційної комісії, оскільки остаточна оцінка визначається як середнє арифметичне індивідуальних оцінок (підпункт 5.5.8 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24), а в разі істотної (20 і більше відсотків) розбіжності між найвищим і найнижчим балами призначається повторна перевірка роботи. Цей механізм не є декларативним, бо у межах цього самого конкурсу Комісія рішенням від 16 квітня 2025 року № 82/зп-25 призначила повторну перевірку семи робіт, у яких таку розбіжність виявлено. Стосовно робіт позивача, то підстав для застосування цього механізму не встановлено, що свідчить про узгодженість оцінок, виставлених членами екзаменаційної комісії, і спростовує припущення про свавільність.

Щодо впливу доводів позивача на результат складання ним кваліфікаційного іспиту

126. У вирішенні спорів цієї категорії Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що для висновку про протиправність рішення Комісії недостатньо констатувати, що той чи інший стверджуваний недолік умов практичного завдання міг вплинути на результат його виконання. Необхідно дослідити, який саме вплив такий недолік мав і чи мав узагалі на виконання кандидатом практичного завдання, а також встановити наявність причинного зв`язку між ним і визнанням кандидата таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

127. Позивач оскаржує результати оцінювання обох виконаних ним модельних судових рішень і просить зобов`язати Комісію провести повторне оцінювання обох робіт. Водночас наведені ним доводи щодо кожної з робіт мають різну правову природу, а тому потребують окремої оцінки.

128. Прохідний бал за виконання практичного завдання становив 112,5 бала (75 відсотків максимально можливого бала 150). Позивач отримав 85,5 бала, з яких 34,5 бала за перше модельне судове рішення і 51 бал за друге. Максимально можливий бал за одне модельне судове рішення становить 75 балів.

129. Доводи позивача про порушення процедури (про використання судової справи № 433/1932/15-ц, про запропонований, на його думку, вибір між двома різними процесуальними шляхами та про неможливість застосування критеріїв 1.1-1.4 і 2.1 Методичних вказівок № 228/зп-24) за своїм змістом стосуються безпосередньо другого модельного судового рішення (код кандидата 0060632).

130. Навіть за припущення, найбільш сприятливого для позивача, що всі стверджувані ним недоліки другого практичного завдання було б усунуто, а друге модельне судове рішення оцінено максимально можливим балом, його загальний результат становив би 109,5 бала (34,5 + 75), тобто залишався б меншим за прохідний бал 112,5. Отже, самі собою ці доводи, навіть якби вони були обґрунтованими, не могли б привести до складання позивачем практичного завдання.

131. Показово, що на цю обставину вказував і сам позивач, зазначивши в позовній заяві, що отриманий ним за перше модельне судове рішення бал не давав можливості успішно набрати прохідний бал навіть за умови отримання максимального бала за виконання другої роботи.

132. Отож прохідного бала позивач міг би досягти виключно за умови зміни оцінки, виставленої за перше модельне судове рішення. Тому ключове значення для вирішення цього спору має характер доводів позивача саме щодо першої роботи. Ці доводи наведені ним у двох формах.

133. Перша - незгода з виставленим балом як таким. Позивач стверджує, що виконав перше модельне судове рішення на належному рівні, що воно відповідає вимогам статті 382 ЦПК України, Методичним вказівкам № 228/зп-24 та правовим позиціям Верховного Суду, а тому не могло бути оцінене нижче за прохідний мінімум. Такі доводи є висловленням незгоди з результатом оцінювання і не належать до жодної з підстав, визначених частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII. Їх перевірка вимагала б від суду повторного оцінювання виконаної роботи, тобто здійснення повноваження, яке належить виключно екзаменаційній комісії.

134. Друга форма є опосередкованою. Позивач стверджує, що, оскільки у другому модельному судовому рішенні на нього «чекало щось невідоме», він виконував перше рішення, скорочуючи час на його виконання, унаслідок чого й отримав низький бал. Ці доводи не знайшли підтвердження з таких міркувань.

135. За встановленими у справі обставинами порядок виконання практичного завдання передбачав, що учасник до початку роботи має можливість ознайомитися з обома модельними судовими рішеннями і самостійно обрати черговість їх виконання. Позивач цією можливістю скористався, а саме, як ОСОБА_1 сам зазначає в апеляційній скарзі, першим для виконання він обрав перше модельне судове рішення саме після ознайомлення зі змістом другого. Отже, на момент, коли позивач визначав черговість виконання робіт і розподіляв між ними наданий час, зміст обох завдань був йому відомий.

136. Розподіл шести годин між двома модельними судовими рішеннями був власним вибором позивача, здійсненим у межах однакової для всіх учасників можливості. Наслідки такого вибору не можуть бути покладені на Комісію, яка, навпаки, надала учасникам додаткову гарантію - можливість попереднього ознайомлення з обома завданнями та вільного визначення черговості їх виконання.

137. Позивач виконав обидва модельні судові рішення в повному обсязі. Порушень порядку складання кваліфікаційного іспиту уповноваженими представниками не зафіксовано. Із заявами про нестачу часу, про неможливість виконання завдання чи про будь-які інші перешкоди позивач до Комісії не звертався ні під час іспиту, ані після його завершення.

138. Твердження про те, що очікування невідомого завдання спонукало позивача скоротити час на виконання першої роботи і в такий спосіб знизило її якість, стосується суб`єктивного сприйняття позивачем умов іспиту та обраного ним самим способу розподілу часу, а не дій чи бездіяльності Комісії. Воно має оціночний і гіпотетичний характер, не підтверджене жодними об`єктивними даними і за своєю природою не піддається перевірці. Прийняття такого доводу означало б, що результат конкурсної процедури може бути поставлений під сумнів на підставі самого лише твердження учасника про його внутрішній стан під час іспиту, що є несумісним із правовою визначеністю конкурсних процедур і з рівністю всіх їх учасників.

139. Підсумовуючи, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що доводи позивача про порушення процедури, які стосуються другого модельного судового рішення, навіть у разі їх обґрунтованості не могли б привести до складання ним практичного завдання, а доводи щодо першого модельного судового рішення зводяться до незгоди з виставленим балом і не належать до підстав, визначених частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII. Причинний зв`язок між обставинами, на які посилається позивач, і настанням для нього несприятливого наслідку (визнанням таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах) не встановлений.

Щодо доводів позивача крізь призму Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

140. Позивач пов`язує обмеженість судового контролю за рішеннями Комісії з порушенням його права на справедливий суд.

141. Велика Палата Верховного Суду нагадує, що згідно з практикою ЄСПЛ для відповіді на питання, чи забезпечено «достатність перегляду», потрібно врахувати такі чинники, як предмет оскаржуваного рішення, спосіб, у який його було ухвалено, та зміст спору, включно з бажаними й дійсними підставами для оскарження (пункт 123 рішення у справі «Олександр Волков проти України» з посиланням на рішення у справах «Брайян проти Сполученого Королівства» та «Цфайо проти Сполученого Королівства»). Отже, «достатність перегляду» є контекстуальним, а не абсолютним стандартом, бо обсяг судового контролю, якого вимагає стаття 6 Конвенції, залежить від характеру рішення, що переглядається.

142. Предметом оскаржуваного рішення є результат спеціалізованого фахового оцінювання професійних умінь кандидата, здійсненого колегіальним органом за заздалегідь оприлюдненими критеріями. Стосовно рішень такого характеру ЄСПЛ послідовно визнає, що національні суди мають утримуватися від переоцінки обґрунтованості дискреційних актів адміністративних органів, контролюючи водночас, чи не є викладені в них висновки довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або помилковими щодо фактів. Судовий контроль, який охоплює перевірку повноважень, дотримання процедури та відсутності свавільності, є в такому контексті достатнім; протилежний підхід означав би підміну судом екзаменаційної комісії.

143. Не є переконливим і зіставлення становища позивача з тим, яке було предметом розгляду у справі «Олександр Волков проти України». У тій справі ЄСПЛ встановив втручання у право заявника на повагу до приватного життя саме тому, що заявника було звільнено з посади судді, що вплинуло на широке коло його стосунків професійного характеру, мало відчутні наслідки для матеріального добробуту заявника та його сім`ї, а також позначилося на його професійній репутації (пункти 165-167 зазначеного рішення).

144. Становище позивача принципово інше. Він не втратив посади судді, продовжує здійснювати правосуддя, зберігає гарантії суддівської незалежності та суддівську винагороду; підставою оскаржуваного рішення є не оцінка його доброчесності чи професійної етики, а результат складання іспиту в межах одного конкретного конкурсу на просування по службі. Наслідки такого рішення не досягають рівня, за якого можна було б говорити про втручання, порівнюване з тим, що мало місце у справі «Олександр Волков проти України».

145. Нарешті, Велика Палата Верховного Суду враховує, що у визначенні вимог до суддівського корпусу та порядку добору суддів держава користується широким полем розсуду (margin of appreciation), оскільки забезпечення належних професійних, особистих та етичних якостей судді безпосередньо пов`язане з підтриманням довіри суспільства до судової влади та реалізацією права кожного на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Загальні висновки щодо вирішення спору по суті

146. Сукупно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, зваживши на всі аргументи та доводи сторін, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а оскаржувані рішення Комісії у частині, що стосуються позивача, не є свавільними, відповідають критеріям законності та обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, тому підстав для їх скасування немає.

147. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні вимог ОСОБА_1 .

148. Оскільки у цій справі не встановлено порушення прав ОСОБА_1 прийняттям оскаржуваного ним рішення Комісії від 17 квітня 2025 року № 87/зп-25, у суду немає підстав для оцінки обраного позивачем способу захисту на предмет його правомірності.

149. Оскільки наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводи не спростовують правильності викладених у рішенні суду першої інстанції висновків, то його апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

150. Суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам справи, правильно застосував норми матеріального права, якими врегульовано процедуру кваліфікаційного оцінювання, та норми процесуального права, що є підставою для залишення оскаржуваного рішення суду без змін.

151. Згідно із частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

152. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

153. Згідно із частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 266, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду