ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/6919/25

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтербуд Альянс» (далі - ТОВ «Інтербуд Альянс») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватценроде» (далі - ТОВ «Ватценроде») про визнання недійсним одностороннього правочину з дострокового розірвання договору будівельного підряду від 17.12.2024 № U24014-інтербуд-1, оформленого листом від 21.05.2025 № 172/25 «Щодо договору № U24014-інтербуд-1 від 17.12.2024».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що правочин про розірвання договору будівельного підряду в односторонньому порядку вчинено з порушенням умов зазначеного договору та не відповідає вимогам статті 203 Цивільного кодексу України, тому підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2025, зокрема, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державну установу «Центральне агентство з управління проектами» в особі Філії Громадської установи «Центральне агентство з управління проектами» у місті Києві (в Україні) (далі - Державна установа).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 заяву ТОВ «Ватценроде» про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/6919/25 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Інтербуд Альянс» на користь ТОВ «Ватценроде» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції даної постанови. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, у червні 2026 року ТОВ «Інтербуд Альянс» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.07.2026 відкрито касаційне провадження у справі № 910/6919/25 за касаційною скаргою ТОВ «Інтербуд Альянс» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2025 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.09.2026.

ТОВ «Ватценроде» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про те, що оскаржувані судові рішення є законними, обґрунтованими та відповідають чинному законодавству, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.

Також у відзиві на касаційну скаргу ТОВ «Ватценроде» зазначає, що докази на підтвердження судових витрат будуть надані суду протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, відповідно до абзацу 2 частини 8 статті 129 ГПК України.

25.08.2026 до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення ТОВ «Інтербуд Альянс», у яких останній просить врахувати зазначені пояснення, касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

01.09.2025 до Верховного Суду надійшли заперечення ТОВ «Ватценроде» проти долучення додаткових пояснень ТОВ «Інтербуд Альянс», у яких останній просить відмовити у долученні додаткових пояснень та у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Інтербуд Альянс».

Державна установа «Центральне агентство з управління проектами» в особі філії Громадської установи «Центральне агентство з управління проектами» у місті Києві (в Україні) у судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення зазначеному учаснику справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, та те, що зазначений учасник справи не звертався до суду з будь-якими заявами щодо розгляду справи, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника Державної установи «Центральне агентство з управління проектами» в особі філії Громадської установи «Центральне агентство з управління проектами» у місті Києві (в Україні).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ «Інтербуд Альянс», ТОВ «Ватценроде», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судом апеляційної інстанції установлено, що 17.12.2024 між ТОВ «Інтербуд Альянс» (підрядник) та ТОВ «Ватценроде» (замовник) укладено договір будівельного-підряду № U24014-інтербуд-1, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на власний ризик, власними силами виконати будівельні роботи у відповідності до умов даного договору і норм будівельного законодавства України та здати замовнику в установлений строк закінчену роботу(и), а замовник зобов`язується прийняти належно виконану роботу підрядника і оплатити її.

Відповідно до пункту 1.2 договору замовник доручає підряднику виконати будівельні роботи на об`єкті будівництва «Роботи з реконструкції КНП « 1 територіальне медичне об`єднання міста Львова» з благоустроєм території на вул. В. Івасюка, 74 у смт. Брюховичі Львівської міської територіальної громади під реабілітаційний центр» за адресою вул. В. Івасюка, 74 у смт. Брюховичі Львівської міської територіальної громади, у відповідності до завдання замовника, що є додатком до цього договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору строк виконання робіт - 12 місяців з дня підписання цього договору.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що об`єми та види робіт визначатимуться завданням, згідно з додатком № 1 до договору.

Роботи по даному договору вважаються завершеними з моменту підписання акту виконаних робіт обома сторонами (пункт 7.1 договору).

Даний договір набирає чинності з дати укладення та діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 8.1 договору).

Відповідно до підпункту 11.3.2 пункту 11.3 договору цей договір може бути достроково розірваний замовником в односторонньому порядку, зокрема, якщо підрядник з його вини своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим.

Згідно з пунктом 14.3 договору сторони зобов`язуються в письмовій формі повідомити одна одну про наміри достроково розірвати даний договір не пізніше, ніж за 15 календарних днів до бажаного моменту розірвання. Сторони погоджуються, що при виконанні вищевказаних умов порядок розірвання договору вважається дотриманим, а договір розірваним.

У пункті 14.1. договору передбачено перелік додатків до договору: № 1 Завдання на виконання будівельних робіт та їх вартість; № 2 Правила безпеки.

Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками (пункт 14.7 договору).

На виконання умов договору будівельного-підряду замовником перераховано підряднику аванс у розмірі 5 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 01.04.2025 № 600 на суму 2 000 000,00 грн, від 03.03.2025 № 413 на суму 2 000 000,00 грн, від 09.01.2025 № 46 на суму 505 000,00 грн, від 08.01.2025 № 48 на суму 495 000,00 грн, а також 5 000 000,00 грн в рахунок оплати за будівельні роботи.

ТОВ «Інтербуд Альянс» складено та направлено ТОВ «Ватценроде» акти про виконання робіт за договором форми КБ-2в: за лютий 2025 року від 21.02.2025 № 1 на суму 1 519 863,26 грн; за лютий 2025 року № 2 від 21.02.2025 на суму 722 691,22 грн; за лютий 2025 року № 3 від 21.02.2025 на суму 691 305,59 грн; за березень 2025 року № 4 від 21.03.2025 на суму 4 259 672,88 грн; за березень 2025 року № 5 від 21.03.2025 на суму 117 814,06 грн; за березень 2025 року № 6 від 21.03.2025 на суму 214 233,28 грн; за квітень 2025 року № 7 від 07.04.2025 на суму 2 398 054,62 грн; за квітень 2025 року № 8 від 07.04.2025 на суму 86 651,02 грн; за квітень 2025 року № 9 від 07.04.2025 на суму 65 328,81 грн; за квітень 2025 року № 10 від 18.04.2025 на суму 2 375 783,52 грн; за квітень 2025 року № 11 від 18.04.2025 на суму 37 639,43 грн, а також довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3: за лютий 2025 року на суму 2 933,86 грн; за березень 2025 року на суму 4 591,72 грн; за квітень 2025 року на суму 2 550,03 грн; за квітень 2025 року на суму 2 413,42 грн, які замовником не підписані.

Також, позивачем було надіслано відповідачу рахунки на оплату виконаних робіт на загальну суму 2 345 302,27 грн, а саме: від 22.05.2025 № 8 на суму 2 233 302,27 грн та від 22.05.2025 № 10 на суму 112 000,00 грн, які відповідачем не оплачені.

21.05.2025 ТОВ «Ватценроде» листом № 172/25 повідомило ТОВ «Інтербуд Альянс» про розірвання договору будівельного підряду з 22.05.2025, посилаючись на те, що станом на 20.05.2025 підрядником виконано роботи лише на загальну суму 8 445 986,78 грн, тобто 5,18% за шість місяців, разом з цим всупереч вимогам підпункту 6.4.7 договору підрядником не передано належним чином оформлену виконавчу документацію та інші документи, передбачені законодавством України, що свідчить про те, що підрядник не виконає всі роботи у визначений договором строк (до 17.12.2025), що є підставою для розірвання договору відповідно до частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також вимагало передати замовнику всю виконавчу документацію, сплатити штраф у розмірі 40 000,00 грн, повернути надміру сплачені кошти у вигляді авансу у розмірі 2 554 013,22 грн.

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним одностороннього правочину з дострокового розірвання договору будівельного підряду, оформленого листом від 21.05.2025 № 172/25, ТОВ «Інтербуд Альянс» на його обґрунтування послалось на те, що оспорюваний правочин про розірвання договору будівельного підряду не відповідає вимогам статті 203 ЦК України; договір будівельного підряду укладено на виконання умов контракту від 19.11.2024 № 2024/4-1-523, укладеного між Державною установою та відповідачем, відповідно до умов якого щоб змінити субпідрядника, підрядник повинен письмово повідомити ЦАУП та замовника за 5 робочих днів та отримати письмову згоду ЦАУП та замовника, однак у листі № 172/25 від 21.05.2025 відповідачем не зазначено про факт отримання такої письмової згоди та не надано доказів її отримання; відповідачем не дотримано умов пункту 14.3 договору щодо обов`язкового попереднього повідомлення позивача про намір достроково розірвати договір не менше ніж за 15 календарних до бажаного моменту розірвання договору.

Заперечуючи проти позову відповідач послався на те, що роботи підрядником виконувалися настільки повільно, що закінчення їх у строк, встановлений договором будівельного-підряду - 17.12.2025 (12 місяців з дня підписання договору) було явно неможливим, станом на 21.05.2025 позивачем було виконано лише 5,18% робіт від суми, встановленої договором будівельного-підряду, та, всупереч умовам пункту 6.4.7 договору не передано належним чином оформлену виконавчу документацію та інші документи, передбачені законодавством України, при цьому конкретний обсяг робіт був погоджений сторонами на підставі усних домовленостей, що підтверджується частковим виконанням робіт по договору. Зазначені обставини відповідно до частини 2 статті 849 ЦК України є самостійною підставою для розірвання договору підряду, яка була зазначена в листі від 21.05.2025 № 172/25, а умови пункту 14.3 договору зазначених обставин не змінюють. Також відповідач зазначив, що позивач не є стороною контракту від 19.11.2024 № 2024/4-1-523, відповідно не може посилатися на його умови, оскільки вказаний контракт не створює для нього жодних прав та обов`язків.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що за відсутності підписаного обома сторонами додатку № 1 (Завдання замовника) до договору будівельного-підряду, яким мали бути погоджені об`єми та види робіт, відсутні підстави вважати, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, а тому дійшов висновку, що договір будівельного-підряду є неукладеним, а отримання підрядником попередньої оплати (авансу) при неукладенні договору не свідчить про схвалення усіх його умов. Оскільки неукладений договір не створює жодних юридичних наслідків, суд першої інстанції виснував про відсутність підстав для визнання недійсним одностороннього правочину з дострокового розірвання договору будівельного підряду , оформленого листом від 21.05.2025 № 172/25.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, ураховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи (надані послуги), критерії правомірності та обґрунтованості, дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції ТОВ «Інтербуд Альянс» у сумі 10 000,00 грн за рахунок ТОВ «Ватценроде».

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції змінив мотиви його резолютивної частини з огляду на те, що часткове фактичне виконання договору будівельного-підряду виключає можливість вважати його неукладеним, а не підписання додатку № 1 (Завдання замовника) до договору не свідчить про його неукладеність; враховуючи визначені договором будівельного-підряду строки виконання робіт (до 17.12.2024) та обсяг виконаних робіт станом на момент розірвання договору будівельного-підряду - 22.05.2025 (5,18% від загального обсягу), досягнення результату (виконання робіт у повному обсязі) у визначений договором строк є об`єктивно неможливим; недотримання процедури повідомлення про розірвання договору будівельного-підряду не може нівелювати право відповідача на таке розірвання, яке виникло на законних підставах.

Залишаючи без змін додаткове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з його висновком про покладення на ТОВ «Інтербуд Альянс» витрат, понесених відповідачем, на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн, що відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності та справедливості.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

У поданій касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ «Інтербуд Альянс» послалось на неправильне застосування судом апеляційної інстанції частини 2 статті 849 ЦК України та на неврахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 18.11.2021 у справі № 915/212/20, від 25.09.2025 у справі № 910/13237/24, відповідно до якого у разі відмови замовника від договору підряду з підстав, передбачених частиною 2 статті 849 ЦК України, обов`язковому дослідженню підлягає наявність або відсутність передбачених цією нормою підстав для такої відмови, зокрема, порушень умов договору з боку підрядника, а законність такої відмови не може бути виправдана самим лише існуванням права замовника на відмову від договору підряду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу ТОВ «Інтербуд Альянс» в межах її доводів, виходить із такого.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1 - 3, 5 статті 203 ЦК України).

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17).

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 910/17401/21, від 30.01.2024 у справі № 902/616/23).

За приписами статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути передбачені законом або безпосередньо в договорі та можуть як ставитись в залежність від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.12.2025 у справі № 924/214/25, від 15.06.2023 у справі № 910/17401/21.

У разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору в односторонньому порядку на тій чи іншій підставі, має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи (постанови Верховного Суду від 25.08.2026 у справі № 904/4995/25, від 08.10.2020 у справі № 910/11397/18, від 12.06.2024 у справі № 903/725/23).

Спірні правовідносини у справі, що розглядається, виникли із укладеного 17.12.2024 між сторонами договору будівельного-підряду.

Підпунктом 11.3.2 пункту 11.3 договору передбачено, що цей договір може бути достроково розірваний замовником в односторонньому порядку, зокрема, якщо підрядник з його вини своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим.

Згідно з пунктом 14.3 договору сторони зобов`язуються в письмовій формі повідомити одна одну про наміри достроково розірвати даний договір не пізніше, ніж за 15 календарних днів до бажаного моменту розірвання. Сторони погоджуються, що при виконанні вищевказаних умов, порядок розірвання договору вважається дотриманим, а договір розірваним.

21.05.2025 ТОВ «Ватценроде» листом № 172/25 на підставі частини 2 статті 849 ЦК України та підпункту 11.3.2 пункту 11.3 договору повідомило ТОВ «Інтербуд Альянс» про розірвання договору будівельного підряду з 22.05.2025, посилаючись на те, що станом на 20.05.2025 підрядником виконано роботи лише на загальну суму 8 445 986,78 грн, тобто 5,18% за шість місяців, що свідчить про те, що підрядник не виконає всі роботи у визначений договором строк (до 17.12.2025).

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (частини 1, 2 статті 875 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2 статті 849 ЦК України).

У справі № 910/6919/25, що розглядається, суд апеляційної інстанції ураховуючи встановлені обставини щодо обсягу виконаних позивачем робіт (5,18% від загального обсягу) на час розірвання договору будівельного-підряду - 22.05.2025, а також встановлений цим договором строк виконання позивачем робіт (12 місяців з дня підписання договору, тобто до 17.12.2025), наявність передбачено у договорі будівельного-підряду права замовника (відповідача) на односторонню відмову від договору (пункт 11.3 договору), правомірно виснував про законність відмови замовника (відповідача) від договору будівельного-підряду в односторонньому порядку у зв`язку з виконанням позивачем робіт за цим договором настільки повільно, що закінчення їх у строк стає явно неможливим, та відсутність підстав для визнання оспорюваного правочину з розірвання договору будівельного-підряду недійсним.

Разом з цим, встановивши часткове виконання сторонами договору, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що такий договір не можна визнати неукладеним.

При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи позивача про те, що він міг закінчити виконання робіт за договором будівельного-підряду у визначений ним строк, оскільки ані на час звернення до суду з позовом, ані на час розгляду справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції відповідач не виконав будь-яких інших робіт та не надав доказів такої можливості.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, а тому не вбачає підстав для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на недоведеність обставин, передбачених частиною 2 статті 849 ЦК України, оскільки у матеріалах справи відсутні акти технічного нагляду, дефектні акти та акти відставання, направлені на переоцінку доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України.

З огляду на зазначене, суд касаційної інстанції не бере до уваги посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/2051/19, від 13.09.2019 у справі № 911/1433/18, від 18.11.2021 у справі № 915/212/20, від 25.09.2025 у справі № 910/13237/24.

Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження під час касаційного перегляду.

Касаційна скарга не містить доводів щодо інших підстав заявленого позову.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги ТОВ «Інтербуд Альянс», дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд